Рішення

від 08.02.2022 по справі 910/11307/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2022Справа № 910/11307/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши заяву Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 4; ідентифікаційний код 31925807)

до Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 4; ідентифікаційний код 05417093)

про зобов`язання вчинити дії

та за зустрічним позовом Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 4; ідентифікаційний код 05417093)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 4; ідентифікаційний код 31925807)

про стягнення 109 603, 82 грн

Представники сторін: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 первісний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" задоволено. Зобов`язано Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України здійснити перерахунок плати за користування майном за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 1120220 від 31.01.2020 укладеним із Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" з 12.03.2020 по 30.06.2021 шляхом зменшення на 50 % суми нарахованої згідно з договором орендної плати. Стягнуто з Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн 00 коп. Зустрічний позовом Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" на користь Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 54 801 грн 91 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 135 грн 00 коп. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

29.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України про ухвалення додаткового рішення в якій заявник просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 091, 25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 розгляд заяви Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України про ухвалення додаткового рішення призначено на 26.01.2022.

24.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" по суті заяви Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України про ухвалення додаткового рішення, в якому товариство просить суд відмовити у задоволенні заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.02.2022.

У судове засідання 09.02.2022 представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" та Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України не з`явилися, про місце, дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Разом з тим, 07.02.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України про розгляд справи за відсутності представника.

З огляду на те, що сторони повідомлялися належним чином про проведення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути заяву Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат у справі за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За умовами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву

17.12.2021 до закінчення судових дебатів представник Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України зробив усне повідомлення стосовно того, що додаткові докази щодо витрат на професійну правничу допомогу будуть подані пізніше. Вказана інформація була занесена до протоколу с/з 17.12.2021.

Вказане спростовує твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" стосовно того, що оскільки, до закінчення судових дебатів не було подано будь яких заяв про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення, то подані докази на понесення таких витрат не можуть бути прийняті до уваги.

Отже, суд вказує, що до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення були додані договір про надання правової допомоги № 15 від 01.02.2022 укладений між Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України та Адвокатським об`єднанням "Експерт Лігл Сервіс", акт надання послуг № 14 від 10.09.2021 на суму 9 080, 00 грн, платіжне доручення № 683 від 10.09.2021 на суму 9 080, 00 грн, акт надання послуг № 20 від 18.11.2021 на суму 6 480, 00 грн, платіжне доручення № 886 від 19.11.2021 на суму 6 480, 00 грн, акт надання послуг № 24 від 21.12.2021 на суму 6 480, 00 грн, платіжне доручення № 996 від 20.12.2021 на суму 6 480, 00 грн.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно приписів ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При тому, суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 6.1. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 закріплено правову позицію та відповідно вказано наступне, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відтак, як про це вказувалося вище, та що у свою чергу встановлено судом, Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України було надано докази у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 22 040, 00 грн (надання послуг за первісним та зустрічними позовами), що зокрема, й підтверджується актами надання послуг № 14 від 10.09.2021, № 20 від 18.11.2021 та № 24 від 21.12.2021, підписаними уповноваженими сторонами та скріплені відписками печаток установ.

В той час, як зазначає заявником, 17.12.2021 у справі № 910/11307/21 було ухвалено рішення, згідно якого позовні вимоги позивача за первісним позовом було задоволено повністю, позовні вимоги Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України за зустрічним позовом було задоволено у розмірі 50% від суми позовних вимог. У зв`язку із тим, що первісні та зустрічні вимоги розглядались в рамках однієї справи, можна зробити висновок про те, що вимоги Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України у даній справі було задоволено у розмірі 1/4 частини.

Таким чином, на переконання заявника, судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом у розмірі: 16 635,00:4 = 4 091,25 грн.

Разом з тим, суд вказує, що за підрахунком суду, здійсненим виходячи із заявлених витрат на професійну правничу допомогу саме за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, сума витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" не перевищує заявлену Інститутом фізіології імені О.О. Богомольця НАН України суму в розмірі 4 091, 25 грн.

При цьому, судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок в даному випадку позивача, відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, оскільки в даному випадку виконавець з клієнтом дійшли взаємної домовленості щодо визначених в акті виконаних робіт видів послуг та відповідно загальну вартість наданих послуг, зокрема, крім того, надання таких послуг не суперечить положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", то за таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу у заявленому Інститутом фізіології імені О.О. Богомольця НАН України в розмірі - 4 091, 25 грн є реальними, документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданих адвокатом послуг, а також часом витраченим на надання таких послуг.

Разом з тим, суд зазначає, що обґрунтованих заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи не міститься.

З огляду на викладене вище, враховуючи заяву Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 091, 25 грн є реальними та такими, що фактично понесені стороною, а з огляду на відсутність обґрунтованих заперечень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист", суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви та відповідно її задоволення.

Керуючись ст. 123, 129, 221, 237 та 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокат-Захист" (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 4; ідентифікаційний код 31925807) на користь Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 4; ідентифікаційний код 05417093) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 091 (чотири тисячі дев`яносто один) грн 25 коп.

3. Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено: 20.04.2022

Суддя Д.О. Баранов