Рішення

від 18.04.2022 по справі 910/21116/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2022Справа № 910/21116/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕФІКО ПАКІНГ" (Вінницька обл., смт Літин)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САІНД ГРУП" (м. Київ)

про стягнення 54.769,54 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕФІКО ПАКІНГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САІНД ГРУП" (відповідач) про стягнення 54.769,54 грн, з яких: 34.900,02 грн основної заборгованості, 1.430,42 грн пені, 736,67 грн інфляційних втрат, 252,43 грн 3 % річних та 17.450,00 грн штрафної санкції за п. 5.3. договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 09/09СТ від 09.09.21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.21. відкрито провадження у справі №910/19452/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Означену ухвалу було направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернуто на адресу суду з відміткою про "відсутність адресата за вказаною адресою".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/21116/21, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

09.09.21. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено договір поставки № 09/09/СГ (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах цього Договору. Предметом поставки є вакуумні бар`єрні полімерні плівки та пакети, у тому числі термозбіжні, в асортименті, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що зазначається у товарно-транспортних накладних або видаткових накладних (п. 1.2. Договору).

Договір вступає в дію з дати його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.22., але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1. Договору).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з купівлі-продажу товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору ціни на товари, що постачаються Постачальником, визначені у товарно-транспортних накладних або видаткових накладних, рахунку фактурі. Сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії цього Договору.

Згідно з п. 4.4. Договору Покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 21 банківського дня з дати поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 34.900,02 грн, що підтверджується видатковою накладною № 83 від 13.09.21., копія якої наявна в матеріалах справи.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов`язань з передання товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні та прибуткові накладні є належними доказами передачі товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару на суму 34.900,02 грн в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Оскільки відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів у розмірі 34.900,02 грн не виконано, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ "Саінд Груп" зазначеної суми.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 34.900,02 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 1.430,42 грн пені та 1.450,00 грн штрафу, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що за порушення зобов`язання щодо розрахунку за товар Покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми не виконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно з п. 5.3. Договору якщо має місце прострочення зобов`язання щодо розрахунку більше 30 календарних днів, Покупець також сплачує штраф у розмірі 50 % від вартості товару, стосовно якого прострочена виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Судом встановлено, що позивачем невірно розраховано суму пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, у той час коли розмір пені відповідно до п. 5.2. Договору становить облікову ставку НБУ.

Крім того, позивачем не враховано п. 4.4. Договору, відповідно до якого оплата за поставлений товар здійснюється протягом 21 банківського дня з дати його поставки.

Відтак, першим днем прострочення відповідачем оплати товару є 13.10.21., і з цієї дати слід розраховувати суму пені.

За здійсненим судом розрахунком (з 13.10.21. по 09.12.21.), сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем за порушення умов Договору, складає 471,39 грн.

Сума штрафу в розмірі 17.450,00 грн позивачем нарахована відповідно до умов п. 5.3. Договору.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 252,43 грн 3% річних та 736,67 грн інфляційних втрат, судом встановлено, що їх нарахування здійснено без врахування положень п. 4.4. Договору.

У зв`язку з цим судом здійснено власний розрахунок, за яким сума 3 % річних за порушення відповідачем умов Договору складає 143,42 грн, інфляційних втрат - 595,81 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 34.900,02 грн заборгованості, 17.450,00 грн штрафу, 471,19 грн пені, 143,42 грн 3% річних та 595,81 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підтвердженими, а відтак підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САІНД ГРУП" (03047, місто Київ, проспект Перемоги, буд. 50, офіс 253; ідентифікаційний код 42866854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕФІКО ПАКІНГ" (22300, Вінницька обл., Літинський район, смт Літин, Сосонське шосе, буд. 6; ідентифікаційний код 44231822) 34.900 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот) грн 02 коп. заборгованості, 17.450 (сімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят) грн 00 коп. штрафу, 471 (чотириста сімдесят одну) грн 19 коп. пені, 143 (сто сорок три) грн 42 коп. 3 % річних, 595 (п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 81 коп. інфляційних втрат та 2.219 (дві тисячі двісті дев`ятнадцять) грн 89 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко