Рішення

від 19.04.2022 по справі 910/20412/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2022Справа № 910/20412/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоустановка" (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 15; ідентифікаційний код 41785628)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Компані Груп" (04114, м. Київ, вул. Макіївська, буд. 10, прим. 7; ідентифікаційний код 39310886)

про стягнення 206 744, 96 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоустановка" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Компані Груп", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу № 08092021/2 від 08.09.2021 в загальному 206 744, 96 грн, яка складається із суми основного боргу - 203 590, 69 грн, 3 % річних - 1 321, 95 грн та втрати від інфляції - 1 832, 32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

16.02.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, суд відзначає, що у запропонований в ухвалі від 13.12.2021 п`ятнадцятиденний строк, відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Компані Груп" є 04114, м. Київ, вул. Макіївська, буд. 10, прим. 7.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 направлялись судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/20412/21 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоустановка" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Компані Груп" (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 08092021/2 у порядку та на умовах якого продавець зобов`язується передати продукцію у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору продавець зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором; забезпечити передачу товару, якість, кількість та асортимент якого відповідає умовам, встановленим цим договором.

За умовами п. 3.2. договору, оплата здійснюється протягом 10 днів з моменту відвантаження в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківський рахунок продавця, вказаний у цьому договорі або у накладній на товар. Моментом здійснення покупцем оплати є момент списання грошових коштів з рахунку покупця, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами.

Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами без зауважень видаткової накладної (п. 5.3. договору).

В п. 11.1. договору сторони домовилися, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але в будь якому разу, - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами.

Позивач вказує, що обумовлені договірні зобов`язання виконав в повному обсязі, якісно та в строки встановлені договором, що підтверджується оформленою видатковою накладною № 1009.0039.

Проте, всупереч обумовленим умовам договору, відповідач свої грошові зобов`язання перед позивачем не виконав.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує про те, що оскільки, відповідачем в обумовлений умовами договору строк не було виконано своїх зобов`язань, зокрема, не здійснено оплати за поставлений товар, то за таких обставин у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Компані Груп" утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 203 590, 69 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем виходячи із суми основного боргу було здійснено нарахування 3 % річних в розмірі 1 321, 95 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 832, 32 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 08092021/2 від 08.09.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання зобов`язань обумовлених договором, позивачем було поставлено товар, а саме: провід з`єднувальний ШВВП 3*1,5 (И) у кількості 3,5 км на суму 60 649, 64 грн з ПДВ та провід з`єднувальний ШВВП 3*2,5 (И) у кількості 5,1 км на суму 142 941, 05 грн з ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 1009.0039 від 10.09.2021.

Разом з тим, суд вказує, що підписання сторонами 10.09.2021 без зауважень та скріплення відтисками початок видаткової накладної № 1009.0039, обумовлює факт здійснення господарської операції, в даному випадку поставки та відвантаження товару позивачем та відповідно прийняття його відповідачем, що є підставою для виникнення в останнього обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, протягом 10 днів з моменту його відвантаження, як це передбачено п. 3.2. договору, а саме, граничний строк 20.09.2021.

Однак, доказів того, що відповідач, як у строк визначений в п. 3.2. договору (граничний строк 20.09.2021), так й станом на час розгляду даної справи здійснив оплату поставленого товару в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи строки поставки товару та п. 3.2. договору відповідно до якого сторони погодили, що остаточний розрахунок за отриманий товар покупець здійснює протягом 10 днів з моменту його відвантаження, то за таких підстав, відповідач є таким, що порушив умови договору, та тим самим допустив прострочив виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частинами 1, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання своїх зобов`язань та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 08092021/2 від 08.09.2021 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення боргу в розмірі 203 590, 69 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 321, 95 грн нарахованих в період з 21.09.2021 по 08.12.2021 та інфляційних втрат в розмірі 1 832, 32 грн. нарахованих за жовтень 2021 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, виходячи із зазначених позивачем періодів, вважає його арифметично вірним та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 321, 95 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 832, 32 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування з відповідача витрати на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги б/н від 29.06.2021 в сумі 3000 грн 00 коп.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн надано наступні докази: договір про надання правової допомоги б/н від 29.06.2021, ордер серії АР № 1069123 від 30.11.2021, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2021 на суму 3 000, 00 грн, рахунок-фактура № СФ-0000010 ВІД 29.11.2021 та платіжне доручення № 8022 від 30.11.2021.

Із акту від 30.11.2021 вбачається, що адвокатом надано клієнту (позивачу) адвокатські послуги вартістю 3 000, 00 грн.

Також суд зазначає, що вказаний акт підписаний сторонами, що відповідно підтверджує факт належного надання адвокатом послуг без зауважень щодо їх повноти та якості з боку клієнта.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи надані позивачем докази щодо правомірності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, категорію справи та розмір таким витрат, відсутність заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати в сумі 3000, 00 грн є реальними та такими, що фактично понесені, а тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоустановка" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Компані Груп" (04114, м. Київ, вул. Макіївська, буд. 10, прим. 7; ідентифікаційний код 39310886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоустановка" (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 15; ідентифікаційний код 41785628) основний борг в розмірі 203 590 (двісті три тисячі п`ятсот дев`яносто) грн 69 коп., 3 % річних в розмірі 1 321 (одна тисяча триста двадцять один) грн 95 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 832 (одна тисяча вісімсот тридцять два) грн 32 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 101 (три тисячі сто один) грн 17 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.04.2022

Суддя Д.О. Баранов