Рішення

від 19.04.2022 по справі 910/20056/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2022Справа № 910/20056/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-Інвест" (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 9; ідентифікаційний код: 34966322)

про стягнення 40 452, 01 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-Інвест" про стягнення заборгованості в розмірі 40 452, 01 грн, з яких: 35 188, 24 грн - за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 2 111, 29 - інфляційних втрат, 699, 91 грн - 3% річних, 2 452, 57 грн - пені, як утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1411446 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що згідно трекінгу поштових відправлень здійсненого із сайту Укрпошта поштове відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0105491606432) ухвала про відкриття провадження відповідачем була отримана 16.12.2021. В той час, у запропонований в ухвалі від 09.12.2021 строк, відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Таким чином, приймаючи до уваги, що розгляд справи № 910/20056/21 здійснюється за правилами спрощеного провадження та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

22.11.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарт-Інвест" (далі - абонент) укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1411446 за умовами якого постачальник зобов`язується виконати та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договору.

Відповідно до п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно п. 2.2. пп. 2.2.1. договору постачальник зобов`язався постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а саме до житлового будинку № 40Є по вул. Клавдієвська у м. Києві.

За умовами підпункту 2.3.1., 2.3.2. п. 2.3. договору, абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

В п. 1 додатку 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 № 1294, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ.

Згідно п. 4 додатку № 1 дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в ЦОК за адресою проспект Повітрофлотський, 58 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2019 (п. 8.1. договору).

Пунктом 8.3. договору передбачено, що припинення його дії не звільняє абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Як про це зазначає позивач, за період постачання теплової енергії у гарячій воді (з січня 2021 по жовтень 2021) при оформленні щомісячного рахунку-фактури застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом.

Позивач вказує, що нарахування за період з січня 2021 по жовтень 2021 включно за спожиту теплову енергію ним здійснювались на підставі наданих відповідачем відомостей споживання та на підставі діючих тарифів.

На підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження факту її відпущення відповідачу позивачем надано копії корінців нарядів на включення та відключення об`єктів теплоспоживання складені КП "Київтеплоенерго", акти приймання-передачі товарної продукції за період з січня 2021 по жовтень 2021 та облікові картки за період з січня 2021 по жовтень 2021.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що в порушення договірних зобов`язань, відповідач своєчасно не вносив плати за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з січня 2021 по жовтень 2021 включно утворилася заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 35 188, 24 грн.

Крім того, позивачем на існуючу суму заборгованості, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо внесення плати за спожиту теплову енергію, здійснено нарахування пені - 2 452, 57 грн, інфляційних втрат - 2 111, 29 грн та 3 % річних - 699, 91 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відтак, проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1411446 від 22.11.2018 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити теплову енергію абоненту для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а абонент зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Додатком 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 2001, 000 Гкал/рік.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує "Енергопостачальній організації" вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата здійснюється на окремі рахунки, відкриті в ТВБВ № 10026/020 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", за кожною тарифною групою окремо.

В п. 1 додатку 3 до договору передбачено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 № 1294, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ.

Згідно п. 4 додатку № 1 дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в ЦОК за адресою проспект Повітрофлотський, 58 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач на підставі укладеного договору надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, зокрема у період з січня 2021 по жовтень 2021 включно.

У період з січня 2021 по жовтень 2021 року позивачем застосовувалися затверджені тарифи на теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та актами приймання-передання товарної продукції, відповідно до яких позивач було відвантажено теплову енергію наступним чином: за січень 2021 - 25,91700 Гкал на суму 35 188, 24 грн.

Суд, вказує, що зазначений акт не підписаний представником відповідача оскільки всупереч п. 5 додатку № 4 до договору не отримувалися абонентом (відповідачем) відповідно по якому у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 35 188, 24 грн.

Також, суд вказує, що у підтвердження факту утворення заборгованості в сумі 35 188, 24 грн позивачем надано довідку про нарахування за теплову енергію Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарт-Інвест" за договором № 1411446 за період з січня 2021 по вересень 2021 року.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, з огляду на викладені вище обставини, враховуючи п. 5 додатку № 4 до договору, а також те, що позивачем належним чином надавалися послуги постачання теплової енергії, які в свою чергу споживалися відповідачем, суд дійшов висновку, що, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з основного боргу в розмірі 35 188, 24 грн підлягає задоволенню, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1411446 від 22.11.2018, ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім того, позивачем на існуючу суму заборгованості, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо внесення плати за спожиту теплову енергію, здійснено нарахування пені - 2 452, 57 грн, інфляційних втрат - 2 111, 29 грн та 3 % річних - 699, 91 грн.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 7 додатку № 4 до договору абоненту на суму основного боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більшої суми, обумовленої чинним законодавством України.

За умовами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд здійснивши перерахунок пені, враховуючи періоди зазначені позивачем, вважає таке нарахування арифметично вірним та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2 452, 57 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, виходячи із зазначених позивачем періодів, вважає його арифметично вірним та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 699, 91 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 111, 29 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-Інвест" (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 9; ідентифікаційний код: 34966322) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 35 188 (тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 24 коп., пеню в розмірі 2 452 (дві тисячі чотириста п`ятдесят два) грн 57 коп., 3 % річних в розмірі 699 (шістсот дев`яносто дев`ять) грн 91 коп., інфляційних втрат в розмірі 2 111 (дві тисячі сто одинадцять) грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.04.2022

Суддя Д.О. Баранов