Рішення

від 19.04.2022 по справі 910/20916/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2022Справа № 910/20916/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 131 489,60 грн.,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 131 489,60 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач не дотримався термінів доставки вантажу за накладними № 43817543, № 43817550, № 43817568, у зв`язку з чим виникли підстави для стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу у вищевказаному розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2021 року відкрито провадження у справі № 910/20916/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

18.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 13.01.2022 року на позовну заяву, в якому останній не погодився із заявленими позовними вимогами, а також з наданим позивачем розрахунком суми штрафу, та зазначив про відсутність вини залізниці у невиконанні зобов`язань перед позивачем. Також до наведеного відзиву Акціонерним товариством "Українська залізниця" долучено клопотання про зменшення загального розміру нарахованого позивачем штрафу на 50 %.

Крім того, до цієї заяви по суті справи відповідачем долучено клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов.

Дослідивши означене клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2021 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що копія ухвала господарського суду міста Києва від 21.12.2021 року про відкриття провадження у справі № 910/20916/21 була направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана уповноваженою особою Акціонерного товариства "Українська залізниця" 29.12.2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення цього поштового відправлення № 0105491670858.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За таких обставин, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву на позов, з урахуванням положень частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу, є 13.01.2021 року.

Положеннями частини 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу передбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Як вбачається з календарного штемпеля відділення поштового зв`язку, проставленого на конверті, в якому відзив Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов на адресу суду, означений документ з додатками до нього був зданий відповідачем на пошту 13.01.2022 року, тобто до закінчення встановленого судом строку для подання цієї заяви по суті справи.

Беручи до уваги вищевикладене, оскільки відповідачем не був пропущений встановлений судом строк для подання відзиву на позов, суд не вбачає підстав для розгляду по суті заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення строку на подання відзиву на позов.

11.02.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подано відповідь від 04.02.2022 року № 4641/1345 на відзив на позовну заяву, в якій Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" заперечило проти доводів відповідача з огляду на відсутність жодних доказів того, що несвоєчасна доставка вантажу виникла не з вини перевізника. Крім того, позивач заперечив проти клопотання про зменшення розміру штрафу, оскільки розмір такої санкції жодним чином не залежить від наявності та розміру збитків, а зростання податкового тиску на відповідача не є тією обставиною, з якою закон пов`язує можливість зменшення розміру штрафу.

21.02.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 16.02.2022 року на відповідь на відзив, у яких останній зазначив про арифметичну невірність наведеного позивачем розрахунку штрафу та надав власний розрахунок, а також повторно вказав на наявність підстав для зменшення штрафу до 50 % від розміру штрафу, розрахованого відповідачем.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" відповідно до залізничних накладних № № 43817543, 43817550, 43817568 було прийнято до перевезення вантаж зі станції "Золотишино" Південної залізниці до станції призначення "Чорноморська" Одеської залізниці. Відстань перевезення вантажу склала 514 км.

Як зазначає позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця" порушило передбачені у статті 41 Статуту залізниць України та Правилах обчислення термінів доставки вантажів строки доставки вантажу за вказаними накладними, прострочивши таку доставку на 6 діб, у зв`язку з чим Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на підставі статті 116 Статуту залізниць України нарахувало та заявило до стягнення з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 131 489,60 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (стаття 5 Статуту).

Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 Господарського кодексу України).

В силу статті 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювалося перевезення вантажу за залізничними накладними №№ 43817543, 43817550, 43817568.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км. щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км. щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).

Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 року № 01-06/420/2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

При зверненні до суду з вказаним позовом, Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" просило суд стягнути з відповідача штраф за прострочення доставки вантажу в загальному розмірі 131 489,60 грн.

Як вбачається із залізничної накладної № 43817543, вантаж був відправлений 08.10.2021 року, а тому з 09.10.2021 року розпочинається перебіг терміну доставки вантажу; загальна відстань становить 514 км. та складає 1 добу на кожні 200 км., що почались. Таким чином, термін доставки вантажу за цією накладною становить 4 доби (3 доби + 1 доба на операції, пов`язані з відправленням вантажу).

Відповідно до інформації, що зазначена у залізничній накладній № 43817550, вантаж був відправлений 08.10.2021 року, а тому з 09.10.2021 року розпочинається перебіг терміну доставки вантажу; загальна відстань становить 514 км та складає 1 добу на кожні 200 км, що почались. Таким чином, термін доставки вантажу за наведеною накладною становить 4 доби (3 доби + 1 доба на операції, пов`язані з відправленням вантажу).

Згідно із залізничною накладною № 43817568 вантаж був відправлений 08.10.2021 року, а тому з 09.10.2021 року розпочинається перебіг терміну доставки вантажу; загальна відстань становить 514 км та складає 1 добу на кожні 200 км, що почались. Таким чином, термін доставки вантажу за вказаною накладною становить 4 доби (3 доби + 1 доба на операції, пов`язані з відправленням вантажу).

У той же час, судом встановлено, що вантаж за вказаними накладними був фактично доставлений відповідачем на станцію призначення 18.10.2021 року, тобто з порушенням строків доставки вантажу за залізничними накладними більше 4 діб.

За таких обставин, Акціонерне товариство "Українська залізниця" на підставі пункту 116 Статуту залізниць України повинне сплатити одержувачу штраф за його несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 30 відсотків провізної плати.

При цьому, у залізничних накладних відмітки про причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що вантаж доставлений з порушенням строків не з вини залізниці, відповідач суду не надав.

Статтями 130, 133 Статуту передбачено, що одержувач вантажу має право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі прострочення доставки вантажу за умови пред`явлення накладної. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, встановлено, що згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред`явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі положень статті 133 Статуту вантажоодержувач за накладними - ТОВ "ТІС", передав право пред`явлення претензії та позову позивачу - ПрАТ "Полтавський ГЗК", що підтверджується належним чином оформленим та засвідченим переуступним підписом вантажоодержувача на залізничних накладних №№ 43817543,43817550, 43817568.

Разом із тим, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу в розмірі 131 489,60 грн., суд дійшов висновку про допущення позивачем арифметичних помилок при його виконання, з урахуванням такого.

Сума штрафу, нарахованого на підставі статті 116 Статуту за наслідками перевезення вантажу за накладною № 43817543 становить 100 171,20 грн. (333 904,00 грн. (вартість перевезення) * 30 % (розмір штрафу) = 100 171,20 грн.); за накладною № 43817550 - 26 875,20 грн. (89 584,00 грн. (вартість перевезення) * 30 % (розмір штрафу) = 26 875,20 грн.); за накладною № 43817568 - 2 443,20 грн. (8 144,00 грн. (вартість перевезення) * 30 % (розмір штрафу) = 2 443,20 грн.).

Таким чином, загальний розмір штрафу за несвоєчасну доставку відповідачем вантажу вищевказаними накладними складає 129 489,60 грн. (100 171,20 грн. + 26 875,20 грн. + 2 443,20 грн.).

У відзиві на позовну заяву Акціонерне товариство "Українська залізниця" наголошувало на відсутності його вини у простроченні доставки. Однак, суд вважає необґрунтованими відповідні заперечення відповідача, оскільки у залізничних накладних відсутні відмітки про причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу.

Як зазначалось судом вище, жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві посилань на те, що прострочення перевезення вантажу було здійснене не з вини залізниці, відповідач суду не надав.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача 129 489,60 грн., тоді як у задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу в сумі 2 000,00 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Разом із тим, у відзиві Акціонерним товариством "Українська залізниця" викладено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу до 50 % від 129 489,60 грн.

Означене клопотання відповідача мотивоване відсутністю збитків у позивача та складним економічним становищем відповідача, у зв`язку із зростанням на нього податкового навантаження через скасування пільги зі сплати земельного податку та не отримання з бюджету компенсації збитків, пов`язаних із здійсненням пільгових пасажирських перевезень.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 року в справі № 910/6046/16, від 27.02.2019 року в справі №910/9765/18, від 26.03.2020 року в справі № 916/2154/19, від 04.02.2020 року в справі № 918/116/19 та інших.

Як встановлено судом, позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір штрафу; обставини, на які посилається відповідач, як на підставу зменшення штрафу на 50 %, суд дійшов висновку про те, що винятковість обставин, які призвели до порушення зобов`язання, відповідачем у встановленому законом порядку доведено не було.

Так, сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а скасування пільги зі сплати земельного податку та не отримання з бюджету компенсації збитків, пов`язаних із здійсненням пільгових пасажирських перевезень, не стосуються предмета даного спору та не можуть вважатися тими винятковими обставинами, які б мали своїм наслідком зменшення розміру штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов`язань.

Також судом враховано, що відповідач не надав доказів того, що затримка доставки вантажу виникла з причин, які не залежали від нього, а залежали від дій третіх осіб, як і не надав доказів того, що ним завчасно було повідомлено відправника чи отримувача вантажу про затримку доставки вантажу з метою вчинення певних дій.

Таким чином, суд, оцінивши, зокрема, з огляду на викладені критерій обставини даної справи та мотивування поданого відповідачем клопотання, не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу на 50 % від встановленої судом його дійсної обґрунтованої суми, яка підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вище наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та стягнення з відповідача на користь позивача 129 489,60 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:"

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Будівельників, будинок 16; код ЄДРПОУ 00191282) 129 489 (сто двадцять дев`ять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 60 коп. штрафу, а також 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п`ять) грн. 47 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.04.2022 року.

Суддя В.С. Ломака