Рішення

від 19.04.2022 по справі 925/80/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2022 року справа № 925/80/22

м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ до Черкаської міської громадської організації Товариство фахівців з промислового менеджменту про стягнення 4 174,97 грн.

Обставини справи.

24.01.2022 Приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ (ідентифікаційний код 00204033, адреса місцезнаходження: 18013, м. Черкаси, просп. Хіміків, 76) звернулось з позовом до Черкаської міської громадської організації Товариство фахівців з промислового менеджменту (ідентифікаційний код 22807004, адреса місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 262).

Предметом позову є стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у розмірі 4 174,97 грн. Також, у позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, зокрема обставини порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії № 749 від 03.09.2013.

Ухвалою суду від 27.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/80/22, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 27.01.2022 про відкриття провадження у справі надіслана учасникам справи в установленому порядку, зокрема позивачу - рекомендованим листом; відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, який повернутий поштою на адресу суду з довідкою Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 34-39 ).

Ухвалою суду від 17.02.2022 для забезпечення прав відповідача Черкаської міської громадської організації Товариство фахівців з промислового менеджменту бути поінформованим про розгляд справи за його участю розміщено інформацію про його виклик на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет.

18.02.2022 Господарський суд Черкаської області на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади розмістив повідомлення про розгляд справи за позовом ПрАТ Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ до Черкаської міської громадської організації Товариство фахівців з промислового менеджменту (а. с. 42).

Ухвала суду від 17.02.2022 надіслана учасникам справи в установленому порядку, зокрема позивачу - простим листом; відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, який повернутий поштою на адресу суду з довідкою Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 43-45);

Відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, враховуючи норми частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідач у встановлений судом строк не подав суду відзив на позовну заяву, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заперечив, клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін не подав.

Звертаючись з позовом позивач стверджував, що 03.09.2013 Публічне акціонерне товариство Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ, як теплопостачальна організація, (правонаступником якого є позивач у справі - Приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ) та Черкаська міська громадська організація Товариство фахівців з промислового менеджменту, як споживач, уклали договір на постачання теплової енергії № 749, (далі Договір, а.с. 6-12), за умовами п. 1.1. якого теплопостачальна організація зобов`язується постачати споживачеві теплову енергію на межу продажу теплової енергії, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

У додатку №1 до Договору сторони визначили адресу, за якою здійснюється постачання теплової енергії (а. с. 13).

Відповідно до пункту 1.3 Договору тарифи на теплову енергію, встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього Договору і може змінюватись протягом дії цього Договору.

Відповідно до пункту 8.2. Договору оплата за теплову енергію здійснюється за рахунком-фактурою, сума якого включає величину попередньої оплати та залишкової несплаченої суми за попередній(ні) період(и) виходячи з розрахунку її фактичної реалізації.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу теплову енергію у кількості 3,6 Гкал за період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року включно згідно з рахунків фактур від 31.10.2018 №3534 на суму 352,25 грн, від 30.11.2018 № 4317 на суму 1647,98 грн, від 31.12.2018 № 4829 на суму 1824,11 грн, а всього на загальну суму 4528,84 грн (а. с. 15-16). При розрахунку відпущеної відповідачу теплової енергії позивач застосував тариф 1048,34 грн за 1 Гкал на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018.

У березні 2021 року позивач поставив відповідачу теплову енергію у кількості 1,69 Гкал згідно з рахунком фактурою від 31.03.2021 №1838 на суму 1941,88 грн (а. с. 15 на звороті). При розрахунку відпущеної відповідачу теплової енергії позивач застосував тариф 957,53 грн за 1 Гкал на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2261 від 30.11.2020.

У лютому 2020 року позивач зробив перерахунок донарахування за поставлену теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018 по тарифу 1590,88 грн за 1 Гкал на підставі підпункту 2 пункту 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.12.2019 № 2884 та надіслав відповідачу рахунок фактуру від 29.02.2020 №1048 (а. с. 17) на суму 3959,75 грн (2233,09 грн (дорахування по тарифу 1590,88 грн за період з 28.10.2018 по 31.12.2018)+1726,66 грн (за поставлену теплову енергію у лютому 2020 року).

Відповідач прийняв теплову енергію без скарг, претензій щодо якості, кількості, вартості отриманої теплової енергії та частково сплатив кошти за спожиту теплову енергію.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію з урахування перерахунку донарахування складає 4 174,97 грн (2233,09 грн донарахування за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року +1941,88 грн борг за березень 2021 року), яку позивач заявив до стягнення з відповідача.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2013 Публічне акціонерне товариство Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ, як теплопостачальна організація, (правонаступником якого є позивач у справі - Приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ) та Черкаська міська громадська організація Товариство фахівців з промислового менеджменту, як споживач, уклали договір на постачання теплової енергії № 749, (далі Договір, а.с. 6-12), за умовами п. 1.1. якого теплопостачальна організація зобов`язується постачати споживачеві теплову енергію на межу продажу теплової енергії, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Сторони погодили, у відповідності до статті 180 Господарського кодексу України, усі істотні умови Договору, і зокрема, домовилися про таке:

п.1.3. тарифи на теплову енергію, встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього Договору і може змінюватись протягом дії цього Договору (вказані у Додатку 1 до цього Договору);

п.2.3 постачання теплової енергії здійснюється: для потреб опалення та вентиляції у період опалювального сезону (орієнтовно з 15 жовтня до 15 квітня); для потреб гарячого водопостачання протягом року;

п. 4.2.1, п. 4.2.2 споживач зобов`язується: своєчасно та у повному обсязі сплачувати отриману на межі продажу, теплову енергію за тарифами, в обсягах та у строки, встановлені цим Договором; у разі несвоєчасної оплати коштів за використану теплову енергію за цим договором оплачувати пеню за встановленими договором розмірами;

п. 4.2.3 споживач зобов`язується: виконувати умови, порядок споживання теплової енергії, інші вимоги договору та нормативно-правових актів України;

п. 5.1.1, п. 5.1.2 Теплопостачальна організація у свою чергу має право здійснювати контроль за виконанням споживачем умов цього договору та вимагати своєчасної та у повному обсязі оплати вартості, відпущеної на межі продажу теплової енергії, згідно з умовами цього договору;

п. 6.1 Облік та визначення кількості спожитої теплової енергії виконується: приладним способом; розрахунковим способом;

п. 8.1. розрахунки за теплову енергію здійснюються на умовах попередньої оплати поточного місяця, величина якої відповідає сумі фактичних нарахувань аналогічного періоду, або за відсутністю таких даних - за кількістю теплової енергії на місяць, розрахованою відповідно до теплових навантажень, вказаних у Додатку 1,2 цього Договору з урахуванням характеристик вбудованих приміщень;

п. 8.2. оплата за теплову енергію здійснюється за рахунком-фактурою. сума якого включає величину попередньої оплати та залишкової несплаченої суми за попередній(ні) період(и) виходячи з розрахунку її фактичної реалізації;

п. 8.3. розрахунок реалізованої теплової енергії Споживачу за звітний період здійснюється Теплопостачальною організацією за фактом відпуску теплової енергії на межу продажу теплової енергії сторін, відповідно до тарифів тієї групи, до якої належать об`єкт(и) та/чи приміщення Споживача (населення, бюджет, інші) по наступних складових:

-за кожну відпущену гігакалорію (Гкал) теплової енергії;

-за теплові втрати в зовнішніх трубопроводах системи теплоспоживання Споживача - з витоком (т/год. Гкал/год.) та з поверхні трубопроводів (Гкал/год.) - за наявністю;

- за наповнення мережною водою зовнішніх теплових мереж та внутрішньобудинкових систем теплопоспоживанпя Споживача

та її втрати, при цьому згідно з вартістю приготування хімочищеної води (грн./т) та тепла в ній по тарифу на теплову енергію

відповідної групи Споживача - за наявністю;

- за забруднення зворотної мережної води згідно з вартістю приготування хімочищеної води (грн./т) - за наявністю;

п. 8.4. результати розрахунку Теплопостачальна організація оформляє та вказує у акті приймання-передавання теплової енергії за розрахунковий період, форма якого наведена у Додатку 6 до цього Договору;

п. 8.5. Споживач, щомісяця з 01 по 07 число отримує у Теплопостачальної організації оформлені акт приймання-передавання теплової енергії, акт звіряння розрахунків за спожиту теплову енергію на початок розрахункового періоду та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням несплаченої вартості фактично спожитої теплової енергії (чи її частки) у попередньому розрахунковому періоді та суми попередньої оплати за теплову енергію поточного місяця;

п. 8.6. Споживач протягом трьох робочих днів з дати одержання вказаних вище документів, підписує, скріпляє печаткою та повертає Теплопостачальній організації по одному примірнику підписаних актів приймання-передавання теплової енергії та звіряння розрахунків за спожиту теплову енергію;

п. 8.7. У разі непогодження з кількістю та вартістю отриманих послуг, суми боргу, зазначених у згаданих вище документах. Споживач зобов`язаний у 3-денний термін з дати їх отримання, надати обгрунтовані письмові заперечення Теплопостачальній організації та протягом цього ж строку направити свого представника з підтверджуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідних актів;

п. 8.8. У разі не вчасного повернення підписаних актів приймання-передавання теплової енергії та звіряння розрахунків чи не надання обгрунтованих письмових заперечень Теплопостачальній організації - такі документи вважаються прийнятими Споживачем у редакції Теплопостачальної організації без зауважень.

п. 8.9. Споживач до 25 числа поточного місяця у відповідності до рахунку-фактури сплачує Теплопостачальній організації суму попередньої оплати за теплову енергію поточного місяця та несплачену вартість (чи її частку) фактично спожитої теплової енергії в попередньому звітному періоді;

п. 8.16. Несвоєчасне отримання Споживачем рахунку-фактури не звільняє Споживача від відповідальності за несплату за теплову енергію;

п. 9.3.1 за несвоєчасну сплату за теплову енергію за умовами договору споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення виконання грошового зобов`язання споживачем від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання, 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення та інфляційних нарахувань;

п. 12.1.1 цей договір діє до 31 грудня 2013 року включено, набирає чинності з дня його підписання сторонами та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця дії договору від жодної зі сторін не надійшло до іншої сторони заяви про відмову від нього;

п. 12.1.3 у частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунків.

Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно від 20.04.2018 (протокол загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно) змінено тип на найменування Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно на Приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно (абзац 3 пункту 1.1 статуту Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно (а. с. 25 на звороті).

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи суд доходить до висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки теплової енергії, на підставі укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії від 03.09.2013 № 749.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом. За договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування

Згідно частини 3 статті 189 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1 та 2 статті 190 Господарського кодексу України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України Про ціни і ціноутворення.

Відповідно до частини 6 статті 276 Господарського кодексу розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Закон України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Згідно з Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), яке затверджене Указом Президента України №715/2014 від 10.09.2014 НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

Комісія, зокрема, встановлює тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

27.02.2018 НКРЕКП прийняла постанову №239 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП. Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, у розмірі 1590,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП №239 від 27.02.2018 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП була опублікована у газеті Урядовий кур`єр №202 27.10.2018 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (редакції, чинній у 2018 році) набрала чинності з 28.10.2018.

Водночас, 14.06.2018 НКРЕКП прийняла постанову №404 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП. Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, у розмірі 1048,34 грн за 1 Гкал без ПДВ. Ця постанова була опублікована у газеті Урядовий кур`єр №152 за 15.08.2018 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018.

Отже, у жовтні, листопаді та грудні 2018 року одночасно були чинними Постанови НКРЕКП №239 від 27.02.2018 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП та №404 від 14.06.2018 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП, якими для позивача були встановлені різні тарифи на теплову енергію для бюджетних установ.

У рішенні №4-зп від 03.10.97 Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У цьому рішення суд зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori наступний закон скасовує попередній.

З урахуванням рішення Конституційного Суду України обґрунтованим є висновок, що з прийняттям нового акта, якщо ним не передбачено інше, автоматично скасовується діючий у часі раніше прийнятий однопредметний акт.

Отже, що на час прийняття НКРЕКП постанови від №404 від 14.06.2018 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП раніше прийнята НКРЕКП постанова №239 від 27.02.2018 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП ще не діяла, оскільки не набрала чинності, тому автоматично вона не була скасована.

Після набрання чинності постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП, а саме з 28.10.2018, постанова НКРЕКП №404 від 14.06.2018 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП була автоматично скасована.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП України від 17.12.2019 №2884 "Про накладення штрафу на ПрАТ Черкаське хімволокно за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання ПрАТ Черкаське хімволокно зобов`язане до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями бюджетні установи, інші споживачі, релігійні організації недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Отже, з 28.10.2018 сторони за договором зобов`язані застосовувати регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" в розмірі 1590,88 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Судом встановлено, що при розрахунку відпущеної відповідачу теплової енергії позивач застосував тариф 1048,34 грн за 1 Гкал на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з 28.10.2018 сторони за договором на постачання теплової енергії №749 від 03.09.2013 зобов`язані застосовувати регульований тариф на теплову енергію, який встановлений згідно з постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП у розмірі 1590,88 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Спору щодо факту, кількості поставленої позивачем теплової енергії відповідачу у зазначений період між сторонами немає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що борг відповідача перед позивачем складає 4174,97 грн, а саме з урахуванням перерахунку за спожиту тепловому енергію у кількості 3,43 Гкал по тарифу 1590,88 грн за 1 Гкал за період з 28.10.2018 по 31.12.2018 за рахунками-фактурами від 31.10.2018 №3534, від 30.11.2018 № 4317, від 31.12.2018 № 4829 (а. с. 15-16) у розмірі 2233,09 грн (6 548, 06 грн (1590,88 *3,43 Гкал+1091,34 ПДВ) - 4314,97 грн (1048,34*3,43 Гкал+719,16 грн), плюс борг у розмірі 1941, 88 грн за спожиту теплову енергію у кількості 1,69 Гкал у березні 2021 згідно рахунку фактури від 31.03.2021 №1838.

Відповідач зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії виконав не у повному обсязі та неналежним чином, допустив прострочення в оплаті позивачу вартості спожитої теплової енергії за березень 2021 року в обсягах та за тарифами та за перерахунком за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, чим порушив п. 4.2.1 і п. 4.2.3 Договору. Внаслідок прострочення виконання зобов`язання зі сплати за спожиту теплову енергію утворилася заборгованість у розмірі 4174,97 грн (1941,88 грн за березень 2021 року + 2233,09 грн перерахунок за період з 28.10.2018 по 31.12.2018), стягнення якої і становить предмет майнових вимог позивача до відповідача. Доказів про своєчасного виконання зобов`язання зі сплати за спожиту теплову енергію відповідач суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію відповідно до умов, укладеного між сторонами договору.

Тому вимога позивача про стягнення заборгованості зі сплати вартості спожитої теплової енергії у розмірі 4174,97 грн підтверджена позивачем належними і допустимими доказами, відповідачем не сплачена та не спростована, а отже підлягає до стягнення в судовому порядку.

У відповідності до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання теплової енергії від 03.09.2013 №749 в розмірі 4174,97 грн підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлена, належним чином доведена та не спростована відповідачем.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Черкаської міської громадської організації Товариство фахівців з промислового менеджменту, ідентифікаційний код 22807004, адреса місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 262 на користь Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ, ідентифікаційний код 00204033, адреса місцезнаходження: 18013, м. Черкаси, просп. Хіміків, 76 - 4 174 грн 97 коп. (чотири тисячі сто сімдесят чотири гривні 97 копійок) основного боргу за поставлену теплову енергію та 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун