Рішення

від 19.04.2022 по справі 140/16551/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2022 року ЛуцькСправа № 140/16551/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньспецгруп до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність Волиньспецгруп (далі ТзОВ Волиньспецгруп, товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №205140/2021/000071/2 від 09.11.2021, №205140/2021/000076/2 від 10.11.2021, №205140/2021/000083/2 від 16.11.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 грудня 2020 року між ТзОВ Волиньспецгруп та фірмою ADMAR TRADE Sp.z о.о (Польща) було укладено контракт №01/06/2020. За умовами контракту продавець (фірма ADMAR TRADE Sp.z о.о.) зобов`язувався постачати ТзОВ Волиньспецгруп товари за ціною, зазначеною в інвойсах. ТзОВ Волиньспецгруп до Волинської митниці було подано митні декларації (МД) від 08.11.2021 №UA205140/2021/086525, від 10.11.2021 .№UA205140/2021/088186, від 15.11.2021 №UA205140/2021/090959, а разом з ними контракт, рахунки-фактури (інвойси), автотранспортні накладні, експортні декларації, банківські платіжні документи, платіжні доручення, яких позивач вважає, що було цілком достатньо для завершення митного оформлення товару за першим методом. Однак Волинською митницею були прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів №205140/2021/000071/2 від 09.11.2021, №205140/2021/000076/2 від 10.11.2021, №205140/2021/000083/2 від 16.11.2021 та картки відмови у митному оформленні товару з посиланням на ненадання додаткових документів. Вимогу про надання додаткових документів позивач вважає незаконною, оскільки всупереч статтям 53 і 54 Митного кодексу України (далі МК України) відповідач не зазначив, які складові митної вартості необхідно підтвердити. Воднораз на вимогу митниці у декларанта не було можливості надати додаткові документи. Так, зокрема, виписка з бухгалтерської документації продавця та прайс-лист є документами останнього й покупцю за умовами контракту такі не надавалися; із третіми особами договори товариство не укладало й зрозуміло, що на користь третіх осіб платежі не здійснювалися. Висновок про вартісні характеристики декларантом не надавався, оскільки митний орган при опрацюванні попередніх декларацій витребовуючи такі висновки, які є досить коштовними, не бере їх до уваги взагалі та виносить рішення про коригування митної вартості. Крім того, висновок експерта не є документом, який підтверджує митну вартість товару. Щодо різниці ціни, вказаної в експортних деклараціях та в інвойсах зазначає, що такий висновок митного органу є необґрунтованим з огляду на те, що в листах-пояснениях продавця не лише пояснюється суть таких розбіжностей, але й іде посилання на законодавчі норми країни відправлення товару (Польща), які чітко регламентують вказані правовідносини польського декларанта та держави, котрі визначають, що при заповненні митної декларації суб`єкт (Польський брокер) повинен вибрати та проставити в зазначеній декларації середню статистичну вартість, що власне і було зроблено. Додатковою угодою від 01 вересня 2021 року №2 передбачена можливість відтермінування оплати до 90 днів і така ж можливість післяплати передбачена у інвойсі, тому на момент подання митної декларації термін оплати ще не настав, відповідно платіжні документи у декларанта відсутні.

Що стосується транспортних витрат, декларантом було надано довідку про транспортні витрати, при цьому, стаття 53 МК України не передбачає такого документа як калькуляція транспортних витрат. До того ж, відповідно до висновків Верховного Суду довідка про транспортні витрати є документом, який підтверджує такі витрати

Як вважає позивач, митний орган без будь-якого правового аналізу піддав під сумнів норми законодавства Європейського Союзу та проігнорував документи, видані продавцем товару, якими визначено умови поставки та ціну товару. Крім того, не є зрозумілим визначення відповідачем митної вартості нового робочого взуття за кілограм ваги, а не за пару.

Що стосується ненадання сертифікату, то такий документ не є обов`язковим для митного оформлення і не передбачений статтею 53 МК України, а тому митний орган не вправі його вимагати.

На думку позивача, ним надано усі документи, які передбачені частиною другою статті 53 МК України, а витребування додаткових документів митницею є безпідставним; рішення про коригування митної вартості товару не ґрунтуються на законі й у графі 33 цих рішень не вказано жодного джерела використаної інформації.

Також в порушення статті 55 МК України у рішеннях відсутній розрахунок числового значення скоригованої митної вартості, пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, було встановлено розбіжності та неточності, а тому у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Зокрема, по МД №UA205140/2021/086525:

- згідно п. 3.1 контракту №01/06/2020 від 01.12.2020 передбачено передоплату за кожну партію товару згідно рахунку-фактури, однак до митного оформлення даний документ не поданий;

- вартість товару, зазначена в експортній декларації № 21PL301010E1254764 від 05.11.2021 25858 PLN не відповідає ціні товару, зазначеній в графі рахунку-фактурі від 04.11.2021 №21-DЕХ/11/04/02, 25399,62 PLN;

- згідно п. 4.1 контракту №01/06/2020 від 01.12.2020 передбачено подання постачальником сертифікату, однак він не поданий до митного оформлення.

По МД №UA205140/2021/088186:

- згідно п. 3.1 контракту №01/06/2020 від 01.12.2020 передбачено передоплату за кожну партію товару згідно рахунку-фактури, однак до митного оформлення даний документ не поданий;

- вартість товару, зазначена в експортній декларації № 21PL301010E1270934 від 09.11.2021 25659 PLN не відповідає ціні товару, зазначеній в графі рахунку-фактурі від 04.11.2021 року №21-DЕХ/11/04/05, 25200,51 PLN;

- згідно п. 4.1 контракту №01/06/2020 від 01.12.2020 року передбачено подання постачальником сертифікату, однак він не поданий до митного оформлення.

По МД №UA205140/2021/090959:

- в декларації країни відправлення № 21PL301010E1284129 від 12.11.2021 числове значення становить 25758,00 PLN, а в рахунку-фактурі №21^ЕХ/11/09/07 від 09.11.2021 - 25299,25 PLN;

- в п. 3.1 контракту №01/06/2020 від 01.12.2020 передбачено 100% передоплату згідно виставленого рахунку-фактури;

- в п. 2.1 контракту №01/06/2020 від 01.12.2020 передбачено, що відвантаження кожної партії товару здійснюється в період 3-х робочих днів з моменту зарахування грошових коштів на р/р продавця;

- відповідно до додаткової угоди №2 від 01.09.2021 року передбачена 100% передоплата або відтермінування платежу строком до 90 днів;

- в рахунку-фактурі №21-DЕХ/11/09/07 від 09.11.2021 дата оплати до 23.11.2021, тобто існує ризик щодо здійснення розрахунків між продавцем і покупцем.

Відповідач на доводи позивача про зазначення в експортній декларації статистичної вартості зауважив, що митна вартість товару, яка вказується декларантом у митній декларації при ввезенні товару на територію України, не може бути меншою за вартість товару, яка вказується в декларації країни відправлення, яка має базуватися на фактурній вартості товарів та включати лише допоміжні витрати (транспортні) та означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни-члена Європейського Союзу й де оформлюється експорт.

Як зазначив відповідач, за вказаними митними деклараціями відбулось спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР). У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах згідно зі статтею 53 МК України та спрацювання системи ризиків декларанту направлено повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Такі документи декларант не надав.

Зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом.

Відповідно до цінової інформації ЄАІС митна вартість товару згідно рішення про коригування митної вартості від 09.11.2021 №UА205140/2021/000071/2 становить: на товар №1 за МД №UА204120/2021/014791 від 10.02.2021 року на рівні - 21,43 дол.США/кг., на товар №4 за МД №UА205140/2021/006726 від 19.08.2021 року на рівні - 14,58 дол.США/кг.

Відповідно до цінової інформації ЄАІС митна вартість товару згідно рішення про коригування митної вартості від 10.11.2021 №UА205140/2021/000076/2 становить: на товар №3 за МД №UА204120/2021/056544 від 19.04.2021 на рівні - 9,61 дол.США/кг.

Відповідно до цінової інформації ЄАІС митна вартість товару згідно рішення про коригування митної вартості від 16.11.2021 №UА205140/2021/000083/2 становить: на товар №1 за МД №UА205140/2021/088531 від 11.11.2021 на рівні - 15,37 дол.США/кг.

З огляду на вищенаведене вважає, що оскаржувані рішення прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав доводи позову та зауважив, що митним органом не спростовано доводів, наведених у позовній заяві. Додатково звернув увагу на те, що митним органом визначалась митна вартість не одиниці (пари) товару, а ваги товару. Жодних пояснень даного факту у відзиві немає.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Також від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

01 грудня 2020 року між ТзОВ Волиньспецгруп (покупець) та фірмою ADMAR TRADE Sp. z о.о. (продавець) було укладено контракт №01/06/2020, за яким польська фірма - продавець зобов`язувалась постачати для ТзОВ Волиньспецгруп товари згідно з інвойсами та за цінами, зазначеними в них. У пунктах 1.2, 1.3 контракту №01/06/2020 встановлено, що загальна сума контракту складається із сум всіх поставок, здійснених продавцем покупцю протягом дії контракту; ціна на товар встановлюється на умовах СРТ - Луцьк (ІНКОТЕРМС-2010). Відповідно до пункту 3.1 контракту №01/06/2020 покупець зобов`язується провести 100% передоплату за кожну партію товару згідно з рахунком-фактурою (інвойсом), виставленому продавцем товару. Пунктом 4.1 передбачено, що якість товару повинна відповідати стандартам і бути підтверджена такими документами і сертифікатами, наданими постачальником: оригіналом рахунку-фактури (інвойсом). Поряд з тим, додатковою угодою від 07 квітня 2021 року №1 до вказаного контракту внесено зміни до його пункту 1.2 в частині встановлення ціни на товар на умовах СРТ - Окшув (Польща) та здійснення на таких умовах поставки товару (пункт 5.2 контракту), а додатковою угодою від 01 вересня 2021 року №2 до контракту передбачена можливість відтермінування оплати товару на 90 днів з дати відвантаження.

08 листопада 2021 року товариство подало МД №UA205140/2021/086525 для митного оформлення ввезеного на територію України товару 1 Робоче взуття на підошві з поліуретану та верхом з пресованої коров`ячої шкіри з металевим підноском…. У графі 42 декларації зазначено фактурну вартість товару 1 у сумі 11982,90 польських злотих. Митна вартість становить 78890,56 грн, яку визначено за першим методом. Крім того, за вказаною МД ввезено, зокрема, товар 4 Комбінезони зі шлейками робочі з синтетичних волокон …. У графі 42 декларації зазначено фактурну вартість товару 1 у сумі 11930,40 польських злотих. Митна вартість становить 78460,54 грн, яку визначено за першим методом.

До митної декларації додано: контракт від 01 грудня 2020 року №01/06/2020 та додаткові угоди №1 та №2 до нього; рахунок-фактуру (інвойс) від 04 листопада 2021 року №21-DEX/11/04/02; автотранспортну накладну від 05 листопада 2021 року, документ, що підтверджує вартість перевезення від 04 листопада 2021 року №57; експортну декларацію від 05 листопада 2021 року №21PL301010E1254764; лист повідомлення від 01 вересня 2021 року; лист-пояснення від 01 вересня 2021 року.

Також 11 листопада 2021 року декларантом подано Волинській митниці МД №UA205140/2021/088186 для митного оформлення імпортованого товару 3 Рукавички робочі захисні, виготовлені з яловичої шкіри RBCS REKAWICE OCHRONNE 120 пар. Торговельна марка: REIS. Виробник: RAW-POL STEFANSKI SPOLKA JAWNA, EU. У графі 42 митної декларації зазначено фактурну вартість товару 571,20 польських злотих. Митну вартість визначено за першим методом (графа 43) на рівні 3805,16 грн.

Разом із митною декларацією декларант подав також контракт від 01 грудня 2020 року №01/06/2020 та додаткові угоди №1 та №2 до нього; рахунок-фактуру (інвойс) від 04 листопада 2021 року №21-DEX/11/04/05; автотранспортну накладну від 09 листопада 2021 року; документ, що підтверджує вартість перевезення від 04 листопада 2021 року №59; експортну декларацію від 09 листопада 2021 року №21PL301010E1270934; лист повідомлення від 01 вересня 2021 року; лист-пояснення від 01 вересня 2021 року.

Крім того, 15 листопада 2021 року позивач подав Волинській митниці МД №UA205140/2021/090959 для митного оформлення в режимі імпорту товару 1 Комбінезони зі шлейками робочі з синтетичних волокон (80% полістер; 20% бавовна; грама тура 260г/м2…. У графі 42 декларації зазначено фактурну вартість товару 1 у сумі 3772,40 польських злотих. Митна вартість становить 24513,07 грн, яку визначено за першим методом.

До митної декларації додано: контракт від 01 грудня 2020 року №01/06/2020 та додаткові угоди №1 та №2 до нього; рахунок-фактуру (інвойс) від 09 листопада 2021 року №21-DEX/11/09/07; автотранспортну накладну від 12 листопада 2021 року; документ, що підтверджує вартість перевезення від 09 листопада 2021 року №60; експортну декларацію від 12 листопада 2021 року №21PL301010E1284129; лист повідомлення від 01 вересня 2021 року; лист-пояснення від 01 вересня 2021 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях декларанту у всіх випадках запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; документи, передбачені пунктами 3.1, 4.1 контракту від 01 грудня 2020 року №01/06/2020; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

На електронні повідомлення митниці товариство інформувало відповідача про те, що ним були подані всі наявні документи. Разом з тим, додатково надано митному органу довідки про транспортні витрати по перевезенню товару №59 від 11.04.2021, №60 від 11.09.2021. Щодо неможливості надання платіжних документів декларант роз`яснив, що додатковою угодою №2 до контракту передбачено відтермінування оплати товару до 90 днів, а інвойсами від 04 та від 09 листопада 2021 року передбачена післяоплата до 17, 18 листопада 2021 року та до 23 листопада 2021 року відповідно; в експортних деклараціях відповідно до законодавства країни-відправлення вказано середню вартість товару, що підтверджено листом фірми-продавця. Також повідомлено, що бухгалтерські документи продавця, прайс-листи йому не видавалися, оскільки останні є комерційною таємницею продавця; взаємовідносини із третіми особами відсутні.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №205140/2021/000071/2 від 09.11.2021, №205140/2021/000076/2 від 10.11.2021, №205140/2021/000083/2 від 16.11.2021 та сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі картка відмови) №UA205140/2021/002651, №UA205140/2021/002674, №UA205140/2021/002729.

Як зазначено у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності: пунктом 3.1 контракту №01/06/2020 від 01 грудня 2020 року передбачено передоплату за кожну партію товару згідно з рахунком-фактурою, однак до митного оформлення такий документ не поданий; вартість товару зазначена в експортній декларації не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі; згідно з пунктом 4.1 контракту №01/06/2020 від 01 грудня 2020 року передбачено подання постачальником сертифікату, однак він не поданий до митного оформлення. Декларант не подав додаткові документи. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі наступної цінової інформації.

У рішенні №205140/2021/000071/2 від 09.11.2021 митна вартість товару 1 визначена на підставі МД №UA204120/2021/14791 від 10.02.2021 на рівні 21,43 доларів США/кг. Митна вартість товару 4 визначена на підставі МД №UA205140/2021/6726 від 19.08.2021 на рівні 14,58 доларів США/кг.

У рішенні №205140/2021/000076/2 від 10.11.2021 митна вартість товару 3 визначена на підставі МД №UA204120/2021/56544 від 19.04.2021 на рівні 9,61 доларів США/кг.

У рішенні №205140/2021/000083/2 від 16.11.2021 митна вартість товару 1 визначена на підставі МД №UA205140/2021/88531 від 11.11.2021 на рівні 15,37 доларів США/кг.

У рішеннях зазначено, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД від 09.11.2021 №UА205140/2021/087590, від 11.11.2021 №UА205140/2021/088531, від 16.11.2021 №UА205140/2021/091714 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару робоче взуття на підошві з поліуретану та верхом з пресованої коров`ячої шкіри з металевим підноском - за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зокрема, рахунки-фактури (інвойси), довідки про вартість перевезення, контракт (договір купівлі-продажу товару) з додатковими угодами до нього).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Так контрактом від 01 грудня 2020 року №01/06/2020, додатковими угодами до нього від 07 квітня 2021 року №1 та від 01 вересня 2021 року №2 визначено, що предмет поставки, номенклатура та його ціна вказується в рахунках-фактурах.

За змістом пунктів 1.2, 3.1 контракту (в редакції додаткової угоди від 07 квітня 2021 року №1 та в редакції додаткової угоди від 01 вересня 2021 року №2) ціна на товар встановлюється на умовах EXW Окшув (Польща). Покупець здійснює 100% передоплату на кожну партію товару відповідно до рахунку-фактури (інвойсу), складеного постачальником товару, також відповідно до договору можлива відстрочка оплати до 90 днів з дати відвантаження товару, який є предметом даного договору.

Відповідно до рахунка-фактури від 04 листопада 2021 року №21-DEX/11/04/02 ціна товару становить 25 399,62 злотих, така ж ціна вказана і в МД №UA205140/2021/086525 від 08 листопада 2021 року. Так само ціна в рахунку-фактурі від 04 листопада 2021 року №21-DEX/11/04/05 в сумі 25200,51 злотих - відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №UA205140/2021/088186 від 10 листопада 2021 року. Відсутні розбіжності між ціною товару в рахунку-фактурі від 09 листопада 2021 року №21-DEX/11/09/07, виданому продавцем, та в МД №UA205140/2021/090959 25299,25 злотих.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант у кожному випадку до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару від місця передачі Oкшув (Польща) до кордону України (Ягодин), а також витрати на навантаження (600,00 грн та 400,00 грн відповідно). Ці витрати підтверджено довідками ТзОВ Волиньспецгруп від 11.04.2021 №57, №59, від 11.09.2021 №60.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару). До митних декларацій зазначені документи додавалися декларантом та зауваження до цих документів у повідомленнях декларанту і у спірних рішеннях з боку відповідача відсутні.

Отже, вказаними документами підтверджується, що митна вартість оцінюваного товару 1 становить за МД №UA205140/2021/086525 від 08 листопада 2021 року 78 890,56 грн (фактурна вартість товару 11982,90 злотих та 1000,00 грн витрати на перевезення), товару 4 78460,54 грн (фактурна вартість товару 11930,40 злотих та 1000,00 грн витрати на перевезення), за МД №UA205140/2021/088186 від 10 листопада 2021 року митна вартість оцінюваного товару 3 3805,16 грн (фактурна вартість товару - 571,20 злотих та 1000,00 грн витрати на перевезення) та за МД №UA205140/2021/090959 24513,07 грн (фактурна вартість товару 3772,40 злотих а 1000,00 грн витрати на перевезення).

Зі змісту зовнішньоекономічного контракту від 01 грудня 2020 року №01/06/2020 та додаткових угод до нього, а також з рахунків-фактур (інвойсів) не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов`язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв`язку із поставкою йому товару фірмою ADMAR TRADE Sp.z о.о.

Суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за умови, якщо рахунок сплачено.

Проте вимога, адресована позивачу, про надання документів про оплату товару з посиланням на пункт 3.1 контракту від 01 грудня 2020 року №01/06/2020 є необґрунтованою.

Пунктом 3.1 вказаного контракту дійсно було передбачено, що покупець зобов`язується провести 100% передоплату за кожну партію товару згідно з рахунком-фактурою (інвойсом), виставленому продавцем. Однак відповідач залишив поза увагою, що додатковою угодою від 01 вересня 2021 року №2 до контракту передбачено можливість відтермінування передоплати до 90 днів з дати відвантаження товару, а інвойсами №21-DEX/11/04/02, №21-DEX/11/04/05, №21-DEX/11/09/07 передбачена післяплата до 18 листопада 2021 року та 23 листопада 2021 року відповідно та цей строк на момент здійснення митного оформлення не настав. Пояснення про ці обставини позивач надав відповідачу у листах від 09, 10 та 15 листопада 2021 року на повідомлення митниці. Саме з цих підстав платіжні документі об`єктивно не могли бути надані декларантом до митного оформлення оцінюваного товару.

Суд також наголошує, що вимога про надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця (якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом)); виписки з бухгалтерської документації продавця щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; каталогу, специфікації, прейскурантів (прайс-листа) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями (пункти 1, 2 ,4, 6, 8 частини третьої статті 53 МК України), є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Крім того, у листах від 09, 10 та 15 листопада 2021 року на повідомлення митниці стосовно надання виписки з бухгалтерської документації продавця та прайс-листів ТзОВ Волиньспецгруп пояснювало, що такі документи у декларанта відсутні та відповідно до листа ADMAR TRADE Sp.z о.о. від 01 вересня 2021 року продавець товару відмовив у їх наданні, покликаючись на комерційну таємницю.

Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.

Також оскільки позивач у договірні відносини із третіми особами не вступав (жодні документи, які є в матеріалах справи, про зворотне не свідчать), то вимога про надання позивачем договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не є обґрунтованою; така вимога митного органу не може носити обов`язковий характер, а тому не може бути причиною відмови у митному оформлені за поданими документами.

Відповідач не навів переконливих мотивів з посиланням на норми законодавства про витребування у позивача сертифіката на товар для цілей підтвердження митної вартості. З цього приводу суд зазначає, що пункт 4.1 контракту від 01 грудня 2020 року №01/06/2020 містить згадку про такий документ в контексті відповідності якості товару відповідним стандартам, що має бути підтверджено з боку продавця рахунком-фактурою (інвойсом) та сертифікатом. Однак сертифікат про якісні характеристики товару не є документом, що підтверджує його ціну. Єдиним документом, що містить ціну товару, про яку сторони домовилися, є рахунок-фактура (інвойс), виданий продавцем. При цьому, частини друга - третя статті 53 МК України не містить у переліку документів, які надаються для митного оформлення, такий документ як сертифікат про якісні характеристики товару. Разом з тим, частиною п`ятою статті 53 МК України заборонено вимагати від декларанта будь-які інші документи ніж ті, що зазначені в цій статті.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

Також у спірних рішеннях №205140/2021/000071/2 від 09.11.2021, №205140/2021/000076/2 від 10.11.2021, №205140/2021/000083/2 від 16.11.2021 про коригування митної вартості товарів зазначено, що ціна товару в експортних деклараціях не відповідає ціні товару в рахунках-фактурах. З цього приводу суд зазначає, що у листах продавця від 01 вересня 2021 року пояснюється, що при заповненні експортної декларації брокер вказав середню статистичну вартість товару.

Таким чином, твердження митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого та їх числові значення.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номера та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. До того ж, у наведених в митних деклараціях митна вартість товару визначалася з урахуванням вартості в доларах США за кг товару, а не за пару взуття, рукавичок чи штук комбінезонів, які декларував під час розмитнення позивач, та вартість яких визначалася у фактурах-рахунках (інвойсах) за одиницю товару, а не за масу товару.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, відхиливши подану декларантом до митного оформлення документи. При цьому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару й не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, при цьому відповідач не надав жодного документа, який би підтвердив митну вартість товару, скориговану ним за резервним методом.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 09 листопада 2021 року №205140/2021/000071/2, від 10 листопада 2021 року №205140/2021/000076/2, від 16 листопада 2021 року №205140/2021/000083/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому такі рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у сумі 16810,00 грн, з них 6810,00 грн зі сплати судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано такі документи: копії договору про надання правничої допомоги від 06 грудня 2021 року №06/12/21-1, укладеного між Адвокатським об`єднанням Преміум Сервіс (далі - Адвокатське об`єднання) та ТзОВ Волиньспецгруп, акта приймання-передачі наданих послуг від 08 грудня 2021 року, рахунку-фактури від 08 грудня 2021 року №08/12/21-1, платіжне доручення від 22 грудня 2021 року №339.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 03 грудня 2021 року Адвокатським об`єднанням надало такі послуги: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваних рішень (1,5 год) 3000,00 грн, складання позовної заяви (3,5 год) 7000,00 грн. Платіжне доручення від 22 грудня 2021 року №339 підтверджує оплату послуг.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом враховано, що ця справа є справою незначної складності; послуги з надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваних рішень охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Крім того, суд враховує клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги, а також те, що позивач неодноразово звертався до Волинського окружного адміністративного суду з аналогічними позовами, тому підготовка даного позову не вимагала значних зусиль. Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 6810,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 22 грудня 2021 року №346, №347, №348.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 10310,00 грн (6810,00 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, та 3500,00 грн - витрати на правову допомогу адвоката).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальність Волиньспецгруп (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Вахтангова, 12, ідентифікаційний код юридичної особи 43628643) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці від 09 листопада 2021 року №205140/2021/000071/2, від 10 листопада 2021 року №205140/2021/000076/2, від 16 листопада 2021 року №205140/2021/000083/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальність Волиньспецгруп за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 10310,00 грн (десять тисяч триста десять гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук