Рішення

від 19.04.2022 по справі 200/8330/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2022 р. м. Чернівці Справа № 200/8330/21

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шокофуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. 6 липня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Шокофуд (далі відповідач або ТОВ Шокофуд) про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, у розмірі 66760,48 гри. та пеню у розмірі 1014,60 грн.

1.2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

1.3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року передано адміністративну справу № 200/8330/21 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шокофуд про стягнення адміністративно-господарських санкцій, за територіальною підсудністю до Чернівецького окружного адміністративного суду.

1.4. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу № 200/8330/21 передано для розгляду судді Чернівецького окружного адміністративного суду Анісімову О.В.

1.5. Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду Анісімова О.В. від 29.10.2021 року адміністративну справу № 200/8330/21 прийнято до свого провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позову представником позивача зазначено, що відповідачем на виконання статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні не виконало нормативу у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю, що свідчить про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства.

2.2. При цьому, вказує, що будучи зобов`язаним створити 1 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, ТОВ Шокофуд не вжило заходів щодо досягнення відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників за місяць, так як вищезазначеними нормами чітко регламентовано, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії), тобто обов`язок зі створення та повідомлення про наявність вільних робочих місць у відповідній кількості виникає у роботодавця виходячи саме з середньооблікової чисельності штатних працівників, а не з будь-яких інших показників та не в будь-який час за бажанням роботодавця.

2.3. Отримана від Маріупольського міського центу зайнятості інформація про те, що відповідач на протязі 2020 року не звертався до державної служби зайнятості зі звітами за формами № 3-ПН свідчить про порушення ним вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (у редакції наказу Міністерства соціально, політики України від 05.12.2016 року № 1476), що полягає у не створенні та не інформуванні центру зайнятості про наявність вільних робочих місць саме для осіб з інвалідністю в період 2020 року в кількості 1 робочого місця, що є порушенням вищезазначених норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Позиція відповідача

2.4. Відповідач про свою позицію щодо предмету спору суд не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про прийняття справи до провадження згідно ухвали від 29.10.2021 року був завчасно повідомлений засобами поштового зв`язку шляхом надіслання ухвали на його офіційну адресу. У зв`язку із цим, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Шокофуд зареєстроване як юридична особа з 30.01.2020 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 13).

3.2. Згідно наявної у матеріалах справи історії змін реєстраційної інформації 28.05.2021 року відповідачем було змінено назву з Товариства з обмеженою відповідальністю Алкофуд на Товариство з обмеженою відповідальністю Шокофуд та змінено адресу місця реєстрації з: Донецька обл., м. Маріуполь вул. Енгельса, буд. 42, офіс 1 на: Чернівецька обл., м. Чернівці, проспект Незалежності, буд. 131 (а.с. 9).

3.2. ТОВ Шокофуд подано Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік форми № 10-ПОІ (річна), в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 174 осіб, а середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 7 осіб; кількість осіб з інвалідністю-штатних правників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні складає 7 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників склав 8208,8 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складала 47,2 тис. грн. Розрахувань суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем не здійснено (а.с. 8).

3.3. 21.05.2021 року Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів надіслано на адресу Маріупольського міського центу зайнятості листа, в якому зазначено прохання надати інформацію, зокрема, по ТОВ Алкофуд (попередня назва відповідача), стосовно подання звіту за формою №3-ПН у 2020 році з питань працевлаштування інвалідів. Крім цього, зазначено і про надання такої інформації: щодо направлення_на підприємство осіб з інвалідністю; інформацію про відмову в працевлаштуванні з боку підприємства; щодо запропонованих роботодавцем в односторонньому порядку умов неповного робочого дня або неповного робочого тижня для осіб з інвалідністю; щодо наявності заявок на перекваліфікацію осіб з інвалідністю (а.с. 15).

3.4. Маріупольським міським центом зайнятості надано відповідь від 02.06.2021 року №07/1986/06-16/21 про те, що ТОВ Алкофуд звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (вакансії для осіб з інвалідністю) у 2020 році до центру зайнятості ТОВ Алкофуд не надавалися (а.с. 16).

3.5. 21.05.2021 року Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів направило запит до ГУ ПФУ у Донецькій області щодо отримання інформації про середньооблікову кількість штатних працівників ТОВ Алкофуд.

3.6. ГУ ПФУ у Донецькій області листом від 09.06.2021 року №0500-1909-8/14653 позивача повідомлено про те, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача становила: за лютий 2020 року складала 1 особу, з яких 0 осіб з інвалідністю; за березень 2020 року складала 1 особу, з яких 0 осіб з інвалідністю; за квітень 2020 року складала 152 особи, з яких 5 осіб з інвалідністю; за травень 2020 року складала 159 осіб, з яких 5 осіб з інвалідністю; за червень 2020 року складала 166 осіб, з яких 5 осіб з інвалідністю; за липень 2020 року складала 167 осіб, з яких 5 осіб з інвалідністю; за серпень 2020 року складала 168 осіб, з яких 6 осіб з інвалідністю; за вересень 2020 року складала 166 осіб, з яких 6 осіб з інвалідністю; за жовтень 2020 року складала 169 осіб, з яких 6 осіб з інвалідністю; за листопад 2020 року складала 166 осіб, з яких 6 осіб з інвалідністю; за грудень 2020 року складала 174 осіб, з яких 6 осіб з інвалідністю (а.с. 18).

3.7. Згідно розрахунку адміністративно-господарський санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році по ТОВ Шокофуд судом установлено, що позивачем розраховано середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу у ТОВ Шокофуд у 2020 році, яка складала - 124 особи, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у 2020 році, яка складала - 4 особи; кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу 5 осіб; кількість нестворених робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю 1 одиниця. Відтак, розраховано суму штрафних санкцій по зазначеному Товариству у розмірі 66760,48 грн. (а.с. 10). У зв`язку з простроченнями сплати суми основного боргу (66760,48 грн) на 76 днів розраховано суму пені, яка становить 1014,60 грн. (а.с. 11).

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

4.2. Так, згідно з частиною 1 статті 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

4.3. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

4.4. Частиною 3 статті 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4.5. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (частина 3 статті 18-1 Закону №875-ХІІ).

4.6. Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 05 липня 2012 року №5067-VI (далі - Закон №5067-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу").

4.7. Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо: організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

4.8. Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (далі Порядок, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

4.9. Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

4.10. Наказом Міністерства соціальної політики від 27 серпня 2020 року №591, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2020 року за №1007/3529 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), затверджено форму звітності №10-ПОІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та Інструкції щодо її заповнення.

4.11. Поряд з цим, пунктом 5 наказу Міністерства соціальної політики від 31 травня 2013 року №316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за №988/23520, яким затверджено Форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), установлено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

4.12. З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством не встановлено періодичності подачі звітності за формою №3-ПН. Така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії. Тобто законом передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, то він своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку виконав обов`язок подання інформації про попит на робочу силу (вакансії).

4.13. Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31 січня 2018 року у справі №824/379/17-а та від 26 червня 2018 року у справі №806/1368/17.

4.14. Суд також звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №806/1368/17, в якому вказано про те, що за змістом статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні) пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

4.15. Крім цього, згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

4.16. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

4.17. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

4.18. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина 3 статті 20 Закону №875-ХІІ).

4.19. Частиною 4 статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

4.20. Таким чином, законодавством чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

4.21. На підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

4.22. Поряд з цим, законом не визначено обов`язку підприємства здійснювати самостійний пошук працівників-осіб з інвалідів.

4.23. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17, від 15 квітня 2019 року №824/370/17-а, від 27 лютого 2020 року у справі №400/1254/19.

4.24. У постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року по справі №440/2008/19 також наведено висновок про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що визначені в частині першій статті 18 Закону №875-XII.

4.25. Водночас, у названій вище постанові наголошено на тому, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало осіб з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

4.26. Наведене також узгоджується із правовою позицією, викладеною і у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №809/750/17.

4.27. Враховуючи викладене, суд вважає, що обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств. Однак нормами чинного законодавства на підприємства не покладено обов`язку щодо самостійного пошуку осіб з інвалідністю для подальшого працевлаштування.

4.28. Поряд з цим, обов`язком підприємства є вжиття необхідних заходів по створенню робочих місць, зокрема, створити робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувати про це відповідні установи. І при цьому, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є саме подача звіту форми № 3-ПН.

Аналіз обставин справи через призму релевантних джерел права

4.29. Судом у цій справі встановлено, що Маріупольським міським центом зайнятості у листі від 02.06.2021 року №07/1986/06-16/21 зазначено про те, що ТОВ Алкофуд (попередня назва відповідача) звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (вакансії для осіб з інвалідністю) у 2020 році до центру зайнятості ТОВ Алкофуд не надавалися (а.с. 16).

4.30. Отже, враховуючи викладене видно, що відповідач у 2020 році, обов`язки, покладені на нього частиною 3 статті 18 Закону № 875-XII не виконав, зокрема ним не надано інформацію до державної служби зайнятості, яка необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

4.31. При цьому, суд вважає, що подання ТОВ Шокофуд Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік форми № 10-ПОІ (річна) не звільняє від обов`язку також подавати звітність до державної служби зайнятості.

4.32. З огляду на наведене суд погоджується з доводами позивача щодо нестворення відповідачем умов для працевлаштування осіб з інвалідністю.

4.33. Стосовно самої вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ТОВ Шокофуд адміністративно-господарських санкцій та пені суд зазначає наступне.

4.34. Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

4.35. Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

4.36. Отже, адміністративно-господарська санкція є видом господарської санкції, яка застосовується як захід впливу на порушника у сфері господарювання.

4.37. Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку із скоєнням правопорушення. У разі доведення учасником господарських відносин про вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення на нього не може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інвалідів.

4.38. На переконання суду, статтю 20 Закону №875-XII необхідно тлумачити системно із врахуванням положень статей 17, 18, 18-1 зазначеного Закону та положень Господарського кодексу України. При цьому, об`єктивна сторона складу правопорушення виражається у невжитті заходів щодо створення та виділення у нормативній кількості робочих місць для інвалідів, або у подальшій відмові роботодавця прийняти інваліда на створене робоче місце без наявності передбачених законом підстав (невідповідності умов та характеру праці стану здоров`я інваліда, невідповідності інваліда кваліфікаційним вимогам). У випадку, якщо роботодавець виділив та створив робочі місця у кількості, розрахованій відповідно до нормативної, та подав до органів державної служби зайнятості звіт про наявність робочих місць для інвалідів, він вважається таким, що виконав свій обов`язок належним чином.

4.39. Водночас, варто зазначити, що юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону №875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3, 5 статті 19 Закону №875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

4.40. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду постанові від 10 липня 2018 року у справі №808/2646/15.

4.41. Згідно позиції позивача сутність порушень з боку відповідача полягає в тому, що відповідачем невірно визначено середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у 2020 році, та як наслідок не створено 1 одиницю робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

4.42. Суд зазначає, що розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників здійснювався відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № Ю-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 р. № 591 (далі Інструкція № 591).

4.43. Згідно пункту 6 Інструкції, у рядку 01 відображалася середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначалася відповідно до пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286, зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 р. за 1442/11722.

4.44. Відповідно до п.п. 3.2.5 пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4,... 12.

4.45. Пунктом 9 Інструкції № 591 визначено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03) відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число застосовується правило заокругленя до цілого (якщо після коми число від 1 до 4 заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення)

4.46. Таким чином, з урахуванням положень Інструкції № 591 та Інструкції зі статистики кількості працівників, суд погоджується із проведеними позивачем розрахунками, щодо:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у ТОВ Шокофуд за 2020 рік, яка склала (1 +1 +152+159+166+167+168+166+169+166+174) /12 = 124,08 (124 із заокругленням);

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у ТОВ Шокофуд за 2020 рік, яка склала (0+0+5+5+5+5+6+6+6+6+6) / 12 = 4,16 осіб (4 із заокругленням).

4.47. При цьому, у відповідності до статті 19 Закону №875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ТОВ Шокофуд за 2020 рік становить 5 одиниць (чотири відсотки від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік). Отже, у порушення вимог статті 19 Закону №875-ХІІ не виконало норматив у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю.

4.48. Оскільки, як уже встановлено судом, відповідачем у 2020 році не було виконано обов`язку щодо надання інформації до державної служби зайнятості, яка необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, суд приходить до висновку, що відповідачем не були виконані вимоги Закону №875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд приходить до висновку, що причини непрацевлаштування осіб з інвалідністю залежали саме від самого роботодавця, тому в його діях наявний склад правопорушення і на нього може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

4.49. Відтак, ТОВ Шокофуд зобов`язано у відповідності до вимог статті 20 №875-ХІІ сплатити адміністративно-господарські санкції та відповідну пеню.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

5.3. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд приходить до висновку про порушення ТОВ Шокофуд вимог Закону № 875-ХІІ щодо несвоєчасної сплати адміністративно-господарської санкції та пені,

5.4. З матеріалів справи видно, що відповідач, у зв`язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, зобов`язаний був самостійно сплатити на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 66760,48 грн. Проте, дана сума відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 1014,60 грн. Однак, доказів того, що вказана заборгованість та пеня погашені відповідачем суду не надано.

5.5. Відтак, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Частиною 2 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак, суд не стягує їх з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Шокофуд про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шокофуд на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, у розмірі 66760,48 гри. та пеню у розмірі 1014,60 грн. на р/р UA758999980313111230000005718 Донецьке ГУК/Центр.р-н Мар./50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000, ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Маріуполь, вул. Серова, буд. 1А, код ЄДРПОУ 13492430).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Шокофуд (м. Чернівці, проспект Незалежності, буд. 131, код ЄДРПОУ 43478973).

Суддя О.В. Анісімов