Рішення

від 17.04.2022 по справі 145/1939/21

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

145/1939/21

2/145/608/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2022 р. смт. Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вальчука В. В. ,

при секретарі Крикливій М.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ЦОЗУ Тиврівської селищної ради Бондара Д.С.

представника відповідача закладу дошкільної освіти "Білочка" Мізерної Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Тиврів, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЦОЗУ Тиврівської селищної ради, закладу дошкільної освіти "Білочка" про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та зобов`язання виплати заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ЦОЗУ Тиврівськоїселищної ради(далівідповідач 1)та закладудошкільної освіти"Білочка" (далі відповідач 2) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати Наказ №12 від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

зобов`язати ЦОЗУ Тиврівської селищної ради в особі завідувачки ЗДО «Білочка»

с.Красне Мізерної Л.М. відповідним наказом відновити становище, яке існувало на підприємстві до наказу про відсторонення №12 від 08 листопада 2021 року та надати їй можливість працювати;

зобов`язати ЦОЗУ Тиврівської селищної ради нарахувати і виплатити Позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021року;

стягнути з Відповідачів судові витрати, понесені позивачем по даній справі.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Вона працює музичним керівником в закладі дошкільної освіти "Білочка" с. Красне. У листопаді 2021 вона зіштовхнулася із грубим порушенням своїх конституційних прав на працю зі сторони відповідача 2, коли останнім постійно вимагалася медична інформація щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2. Згодом, 08.11.2021 року їй було вручено Наказ №12 від 08.11.2021р. про відсторонення її від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Однак, ні в трудовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає. Так само і немає такого повноваження відповідача 2 на відсторонення позивача від роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 11.01.2022 призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та визначено відповідачу 1 строк для подання відзиву на позов.

Відповідач 1 відзиву на позов не надав.

Ухвалою Тиврівського районного суду від 03.02.2022 за клопотанням позивача ОСОБА_1 залучено до справи у якості співвідповідача заклад дошкільної освіти "Білочка", який також відзиву на позов не надав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ЦОЗУ Тиврівської селищної ради позов не визнав.

Представник відповідача закладу дошкільної освіти "Білочка" Мізерна Л.М. позовні вимоги визнала.

Суд, вислухавши осіб, що беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з відомостями про роботу, які зазначені в Трудовій книжці вбачається, що позивач дійсно працює в закладі дошкільної освіти "Білочка" с.Красне на посаді музичного керівника з 13 вересня 2021 року (а.с. 9-10).

В листопаді2021року впозивача постійновимагали інформаціюпро вакцинацію від респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Наказом за № 12, що датований 08.11.2021 позивачка була відсторонена від роботи з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 7).

Згідно із ч.1ст.5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 46 Кодексу законів про працю Українипередбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-IIIвстановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій,діяльність якихможе призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щепленьу порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону до обов`язкових віднесено щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону не є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадження інших обов`язкових щеплень,проте виключно в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1-2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236(в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153), відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України, частини другоїстатті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"та частини третьоїстатті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другоїстатті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписівКонституції Українита міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Підставою для відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи вказаний наказ про повідомлення працівників про обов`язкове щеплення, оскаржуваний наказ винесений завідувачем закладу дошкільної освіти "Білочка" с. Красне - Мізерноою Л.М., керуючисьстаттею 46 Кодексу законів про працю України, частиною 2статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість керівниквідповідача 2закладу дошкільноїосвіти "Білочка" винесла оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, винесення відповідачем 2 оскаржуваного наказу лише підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 2статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивача на працю.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституціїі належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

За статтею 64 Конституції конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Зокрема, пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

У своєму рішенні від 28 серпня 2020 року Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідностіКонституції України(конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік", абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік"» наголосив:

п. 3.2. Конституційний Суд України зазначає, що згідно зістаттею 64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 4, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60,61, 62,63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначенихКонституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1статті 92 Конституціїтаке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 76 Конституції).

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, в тім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції Українияк норми прямої дії.

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 08.11.2021 №12 про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, а також пронарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Разом із тим у суду відсутні відомості про робочий час позивача за останні два місяці перед відстороненням, тому суд не в змозі робити розрахунок середнього заробітку за час відсторонення від посади, в зв`язку з чим позовні вимоги пред`явлені до відповідача 1 в цій частині також підлягають до задоволення, оскільки саме ЦОЗУ Тиврівської селищної ради відповідно до Статуту "Центру обслуговування закладів та установ" Тиврівської селищної ради в яку входить заклад дошкільної освіти "Білочка" с. Красне Тиврівської селищної ради здійснює нарахування та виплату заробітної плати позивачу.

Судові витрати у відшкодування сплаченого позивачем судового збору слід покласти на відповідачів.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно відстороненого працівника підлягає негайному виконанню відповідно достатті 235 Кодексу законів про працю України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43,64,92 Конституції України,ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст.46,235 КЗпП України, ст.ст.5,10,23,258-259,264-265,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 12 від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) .

Зобов`язати Центр обслуговування закладів та установ Тиврівської селищної ради в особі завідувачки ЗДО «Білочка» с.Красне Мізерної Л.М. відповідним наказом відновити становище, яке існувало на підприємстві до наказу про відсторонення №12 від 08 листопада 2021 року та надати можливість ОСОБА_1 працювати.

Забов`язати Центр обслуговування закладів та установ Тиврівської селищної ради (смт.Тиврів Вінницькогорайону Вінницькоїобласті,вул.Тиверська,3,ЄДРПОУ 44100483) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (жительці АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 8 листопада 2021 року по день винесення рішення тобто 18 квітня 2022 року.

Стягнути зЦентру обслуговуваннязакладів таустанов Тиврівської селищної ради (смт. Тиврів Вінницького району Вінницької області, вул. Тиверська, 3, ЄДРПОУ 44100483), закладу дошкільної освіти "Білочка" (с. Красне Вінницького району Вінницької області) в рівних частках на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, а саме по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок з кожного.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно відстороненого працівника підлягає негайному виконанню відповідно достатті 235 Кодексу законів про працю України.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 21 квітня 2022 року.

Суддя Вальчук В. В.