Рішення

від 19.04.2022 по справі 120/16553/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2022 р. Справа № 120/16553/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Шаповалової Т.М., розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (далі-відповідач), у якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати рішення 12 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області № 462 від 19.10.2021 року;

зобов`язати Джуринську сільську раду Жмеринського району Вінницької області надати дозвіл позивачці на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, комунальної форми власності, яка розташована в межах села Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області, із урахуванням правових висновків суду наданих ним в судовому рішенні;

стягнути всі судові витрати понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.12.2021 позивачка звернулася до відповідача із колективним клопотанням до Джуринської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: для особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, комунальної форми власності, не сформованої земельної ділянки, бажана земельна ділянка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0525380800:02:001:0016, яка розташована в межах села Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області.

Рішенням 2 сесії 8 скликання № 51 від 24.12.2020 року відповідач відмовив позивачу в надані вищевказаного дозволу. Відмова мотивована тим, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербівка та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже не набула права розпоряджатися нею.

Рішення 2 сесії 8 скликання № 51 від 24.12.2020 року було оскаржено до суду, та 18.08.2021 року по справі №120/4775/21-а судом було прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачки.

19.10.2021 року на 12 сесії 8 скликання Джуринською сільською радою Жмеринського району Вінницької області прийнято рішення № 462, яким надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3000 га на території Джуринської сільської ради, в межах села Вербівка, що межує з земельною ділянкою за кадастровим номером: 0525381200:06:001:0032 (орієнтовно за викопіюванням).

Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 30.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача клопотання позивача із відповідними додатками до нього, які подавались до відповідача з клопотанням; План зонування із умовними позначеннями до нього, на частину земельної ділянки, згідно якої звернувся позивач до відповідача; протокол голосування постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою; висновки та рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою; Регламент Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області; протокол засідання 12 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області 19.10.2021 року з результатами поіменного голосування (у повному обсязі, з підписом посадової особи, яка виготувала протокол); оскаржуване рішення № 462 від 19.10.2021 року та документів, які бралися до уваги при прийнятті цього рішення.

21.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються зокрема, питання регулювання земельних відносин. З врахуванням таких обставин і прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.10.2021 року № 462. Відповідно до норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України, повноваження прийняття рішення про задоволення клопотання чи у його відмові належить саме Джуринській сільській раді.

Відповідач вказує, що рішення винесено на підставі норм Земельного кодексу України, а саме відповідно до ст.121 цього Кодексу громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Як зазначив сам позивач, законодавець позначив лише одне обмеження для реалізації громадянином України права на безоплатне отримання у власність землі для ведення особистого селянського господарства. Це обмеження полягає в тому, щоб площа такої землі не перевищувала 2 гектари. Однак будь-які інші обмеження параметрів цього права законодавець не встановив. Площа конкретної земельної ділянки не може перевищувати передбаченої у даній нормі проте може бути меншою. Площа конкретної ділянки, що приватизується, залежатиме від наявності вільних земель, призначених для передачі у власність громадянам України, встановлених обмежень, планувальної документації конкретного масиву земель тощо. В даному випадку має місце мала кількість земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства в Джуринській сільській раді та велика кількість населення Джуринської територіальної громади (близько 12 тис населення).

На думку відповідача, оскаржуване рішення відповідає вимогам ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України, прийнято в межах повноважень відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Рішення прийнято саме з дотриманням принципу рівності перед законом та з врахуванням інтересів усіх жителів громади.

Крім того, на виконання ухвали суду, Джуринська сільська рада повідомляє, що План зонування в с.Вербівка не створений через відсутність коштів в бюджеті колишньої сільської ради с.Вербівка. Після приєднання населеного пункту с.Вербівка до Джуринської територіальної громади плани (генеральний та зонування ) на новостворену Джуринську сільську раду не створювалися. Організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії, а не на сільську раду.

Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

17.01.2022 позивачка подала відповідь на відзив, у якій просить задовольнити її позовні вимоги та стягнути з відповідача на її користь понесені витрати на правничу допомогу.

27.01.2022 відповідач подав пояснення, у якому просить у задоволенні позову відмовити, зокрема, з посиланням на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 11.09.2019 у справі № 379/656/16-а, під час розгляду якої суд не встановив порушень прав позивача, які пов`язані із наданням дозволу на розробку проекту землеустрою у розмрі меншому, ніж просив позивач.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

09.12.2020 позивачка звернулася до відповідача із колективним клопотанням до Джуринської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, бажана земельна ділянка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0525380800:02:001:0016, яка розташована на території села Вербівка Шаргородського району Вінницької області або мотивовану відмову у наданні дозволу.

Рішенням 2 сесії 8 скликання № 51 від 24.12.2020 року відповідач відмовив позивачу в надані вищевказаного дозволу. Відмова мотивована тим, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербівка та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже не набула права розпоряджатися нею.

Рішення 2 сесії 8 скликання № 51 від 24.12.2020 року було оскаржено до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року по справі №120/4775/21-а адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Джуринської сільської ради "2" сесії 8 скликання №51 від 24.12.2020 р. в частині відмови у задоволенні заяви громадянці ОСОБА_1 .

Зобов`язано Джуринську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована в межах села Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19.10.2021 року на 12 сесії 8 скликання, виконуючи рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/4775/21-а від 18.09.2021 року та враховуючи висновок суду за результатами розгляду справи, Джуринська сільська рада прийняла рішення № 462, яким вирішила надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3000 га на території Джуринської сільської ради, в межах села Вербівка, що межує з земельною ділянкою за кадастровим номером 0525381200:06:001:0032 (орієнтовно за викопіюванням), відповідно до ст.ст. 12, 118, 121, 126 Земельного Кодексу України, з врахуванням норми права про право безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара, керуючись п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позивачка з правомірністю вказаного рішення не погоджується та вважає, що відповідачем порушено положення ст. 118 ЗК України щодо норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, оскільки Земельний кодекс України передбачає право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не більше 2,00 га, тоді як позивачці надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею усього 0,3000 га, а також позивач вказує, що відповідач відступив від висновків суду, які було сформовано за результатами розгляду справи № 120/4775/21-а.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що ст. 121 ЗК України встановлює лише граничний розмір земельної ділянки, яка може передаватися у власність для ведення особистого селянського господарства (не більше 2,00 га), а тому Рада дотрималася вимог закону і прав позивачки не порушила.

Отже, ключовим питанням для вирішення цього спору є те, чи може орган місцевого самоврядування відхилятися у сторону зменшення передбачених ст. 121 ЗК України норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам та про межі відхилень при прийнятті рішень у цій процедурі.

Відтак, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).

Відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

В силу приписів ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз вищезазначених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Разом з тим порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Зокрема, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною першою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч. 1 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (ч. 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Судом встановлено, що позивачка звернулась до відповідача з клопотанням про надання їй дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, бажана земельна ділянка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0525380800:02:001:0016, яка розташована на території села Вербівка Шаргородського району Вінницької області До клопотання було додано усі необхідні документи, що відповідачем не заперечується.

Суд не вдається до детального аналізу процедури розгляду клопотання позивачка, оскільки щодо цих обставин між сторонами спору не виникало. Відповідач розглянув клопотання позивачки та надав дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою з метою відведення у власність позивачки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,300 га.

Водночас спірним є лише питання площі земельної ділянки, що визначена в оскарженому рішенні Джуринської сільської ради № 462 від 19.10.2021 року.

В цьому контексті суд зазначає, що ст. 121 ЗК України передбачено право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Тому отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись органом місцевого самоврядування.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 11.09.2019 (справа № 379/656/16-а) щодо застосування ст. 121 ЗК України. Ця правова позиція вважається усталеною, адже Суд касаційної інстанції посилається на неї як на таку при відмові у відкритті касаційного провадження, зокрема в ухвалі від 03.03.2021 (справа № 340/1434/20).

Аналіз висновку Верховного Суду вказує на те, що Рада вправі на власний розсуд визначатися із площею земельної ділянки, рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відносно якої нею приймається, із врахуванням максимальних норм, встановлених ст. 121 ЗК України.

Однак при цьому орган місцевого самоврядування не може діяти свавільно та повинен чітко пояснити причини (навести підстави) прийняття свого рішення та обґрунтувати, із урахуванням яких саме обставин він надає площу земельної ділянки, яка є меншою від тієї, яку просить заявник.

На думку суду, розмір земельної ділянки має визначатися Радою у кожному конкретному випадку розгляду клопотання громадянина, а надання земельної ділянки у розмірі меншому ніж 2,0 га (якщо громадянин просить передати земельну ділянку саме у такому орієнтовному розмірі) покладає на відповідача обов`язок обґрунтувати (вмотивувати) таке своє рішення (індивідуальний акт).

Відповідно до п. 3. ч. 2 ст. 2 КАС України однією із вимог до рішення суб`єкта владних повноважень є його обґрунтованість, тобто урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Наведений висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Разом з тим в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано причин (підстав) надання позивачці земельної ділянки лише площею 0,3000 га замість 2,00 га.

Непідтвердженими визнаються також доводи відповідача щодо такої площі земельної ділянки, наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість надання позивачці дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га відповідач до відзиву не надав.

Підсумовуючи, суд зазначає, що "принципу належного урядування", як і вимог закону про належне обґрунтування рішення органу влади, відповідач не дотримався.

Більше того, визначивши у спірному рішенні площу земельної ділянки 0,3000 га, Джуринська селищна рада не обґрунтувала причин (підстав) надання позивачці земельної ділянки істотно меншої площі та, послуговуючись лише власним розсудом, неправомірно визначила саме таку площу земельної ділянки, позбавивши тим самим позивачку можливості реалізувати у подальшому своє законне право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки в межах 2,0 га.

Ці недоліки оскаржуваного рішення вказують на його протиправність та наявність підстав для скасування в частині визначення площі земельної ділянки, щодо якої позивачці надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою.

Проте суд не вбачає достатніх правових підстав для скасування рішення в цілому, адже воно містить і ті приписи, які не суперечать матеріально-правовим інтересам позивачки та не порушують її прав. Зокрема, це стосується спірного рішення в частині надання бажаного для позивачки дозволу на розробку проекту землеустрою, надання якого не порушує прав та інтересів позивачки. Тому, на думку суду, скасування рішення відповідача в цій частині призведе до погіршення правового становища позивачки порівняно з тим, що існувало до моменту її звернення в суд.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню лише в частині необґрунтованого визначення площі земельної ділянки, щодо якої позивачці надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою.

У зв`язку з цим позовні вимоги зобов`язального характеру належить задовольнити у спосіб зобов`язання відповідача визначити площу земельної ділянки комунальної форми власності, щодо якої оскаржуваним рішенням позивачці надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

При виконанні рішення суду, окрім інших юридично значимих обставин, Раді необхідно врахувати, що орган місцевого самоврядування має повноваження на власний розсуд визначатися із площею земельної ділянки, дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо якої надається із врахуванням максимальної норми площі земельної ділянки, встановленої ст. 121 ЗК України. Однак при реалізації своїх повноважень відповідач у своєму рішенні або у висновку дорадчих органів ради (комісії), який підлягає врахуванню в процесі прийняття рішення, повинен навести чіткі розрахунки та обґрунтування визначеної площі земельної ділянки, дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо якої надається Радою.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відтак суд доходить висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

В силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Водночас виконання рішення суду в зобов`язальній частині належить відстрочити до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру та беручи до уваги неможливість арифметичного визначення частки (пропорції) задоволених позовних вимог, на користь позивачки підлягає стягненню половина понесених нею витрат зі сплати судового збору, тобто 454,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, представник позивача, адвокат Корнійчук С.А. просить відшкодувати судові витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 9000,00 грн.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача подано:

- договір про надання (правничої) правової допомоги від 02.08.2021 року б/н;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АВ № 1025670 від 12.01.2022 року;

- квитанція до прибуткового касового ордера б/н від 12.01.2022 року про оплату позивачем суми адвокатського гонорару 9000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 02.08.2021 року б/н.

- акт приймання-передачі адвокатських послуг б/н від 12.01.2022 року.

Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначені фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до ст. 12 КАС України, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії справ не значної складності. Матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В даному ж випадку, слід враховувати, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, а також, те що справу віднесено до справ незначної складності, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 9000 грн. є неспівмірними зі складністю справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, враховуючи наведене, а також те, що позов задоволено частково, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. необхідно зменшити до 2000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 12 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 19.10.2021 року № 462 "Про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рішенням суду" в частині визначення площі земельної ділянки 0,3000 га, щодо якої ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3000 га на території Джуринської сільської ради, в межах села Вербівка, що межує з земельною ділянкою за кадастровим номером 0525381200:06:001:0032 (орієнтовно за викопіюванням).

Зобов`язати Джуринську сільську раду Жмеринського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи, визначити площу земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Джуринської сільської ради, в межах села Вербівка, щодо якої рішенням 12 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 19.10.2021 року № 462 надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

В решті позову відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

2) відповідач: Джуринська сільська рада Жмеринського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04325489, вул. Заводська, 2, с. Джурин, Жмеринський район, Вінницька область, 23545).

Повне судове рішення складено 20.04.2022.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна