Постанова

від 27.09.2007 по справі 2/1707-24/323а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/1707-24/323А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

27.09.07                                                                                           Справа№ 2/1707-24/323А

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Хомі І.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства (надалі - ПП) “Аутпост-1”, м. Львів,

до відповідача Управління Пенсійного фонду України (надалі –УПФ України) в Залізничному районі м. Львова, м. Львів,

про скасування рішення № 372 від 29.06.2006 р. та вимоги № Ю-505 від 03.07.2006 р.

За участю представників:

від позивача  -  не з”явився,

від відповідача –Козицька Р.І.

Суть спору: ПП “Аутпост-1”, м. Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про скасування рішення № 372 від 29.06.2006 р. та вимоги про сплату боргу № Ю-505 від 03.07.2006 р. УПФ України в Залізничному районі м. Львова. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що позивач є платником єдиного податку, в період сплати якого суб”єкт підприємницької діяльності відповідно до положень Закону України “Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”, Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” не є платником збору на обов”язкове державне пенсійне страхування, оскільки спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності передбачає заміну сплати, встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), сплатою єдиного податку.

          Відповідач у запереченні № 381/06-27 від 15.01.2007 р. на позовну заяву просить відмовити ПП “Аутпост-1” в задоволенні позову повністю. При цьому відповідач посилається, зокрема на норми ст.ст. 5, 14, 15, 17, 18, 20, 106 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, п. 5.7. Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладання штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 р. за № 81/8680).

          Розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області від 11.12.2006 р. справу № 2/1707-24/323А передано на розгляд судді Бортник О.Ю. в зв”язку з закінченням терміну повноважень судді Хабіб М.І. Справу призначено до судового розгляду ухвалою суду від 16.01.2007 р. У судових засіданнях за клопотанням представників сторін оголошувались перерви до 12.04.2007 р., 10.07.2007 р., 27.09.2007 р. Судовий розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 12.04.2007 р. та 10.07.2007 р.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного.

Позовна вимога щодо визнання недійсною вимоги про сплату боргу № Ю-505 від 03.07.2006 р. задоволенню не підлягає з огляду на таке. Статтею 5 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сілвськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № І058-ІУ зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Заковом України “Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” № 400/97ВР, яким разом із Законом України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” № 727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-прааові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають. Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в його постанові від 21 листопада 2006 р.

Крім цього, статтею 19 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № І058-ІУ встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Як вбачається з розрахунків суми страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, що підлягали сплаті ПП “Аутпост-1” за період з червня 2005 р. по квітень 2006 р., акту перевірки позивача відповідачем від 14.06.2006 р. та заперечень відповідача, зобов”язання ПП “Аутпост-1” по страхових внесках, які вказуються у розрахунках суми страхових внесків в рядку 9.1., за цей період становили 42522,04 грн. УПФ в Залізничному районі м. Львова у запереченнях № 381/06-27 пояснено, що з цієї суми при формуванні вимоги № Ю-505 від 03.07.2006 р. виключено 15094,8 грн. –42 % від сплаченого позивачем єдиного податку, що надійшли на рахунок відповідача, та на які платником подано в управління копії платіжних доручень. Докази, які б спростовували зазначені доводи УПФ в Залізничному районі м. Львова або свідчили про сплату ПП “Аутпост-1” 32 % страхових внесків в повному обсязі у матеріалах справи відстуні та позивачем суду не подані. Хоча ухвалами суду від 12.04.2007 р. та 10.07.2007 р. у ПП “Аутпост-1” витребовувались докази сплати єдиного податку у спірному періоді та докази сплати страхових внесків. Відтак, донарахування пенсійним органом страхових внесків до Пенсійного фонду України, виходячи з загальної суми фактичних витрат на оплату праці та інших виплат, пов”язаних з відносинами трудового найму працівників, обгрунтовані й підстави для визнання недійсною і скасування вимоги про сплату боргу № Ю-505 від 03.07.2006 р. на суму 27427,24 грн. відсутні.

Що стосується визнання недійсним та скасування рішення УПФ України в Залізничному районі м. Львова № 372 від 29.06.2006 р., то вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Рішення № 372 від 29 червня 2006 р. про застосування фінансових санкцій на суму 11689,98 грн. за донарахування страхових внесків не відповідає вимозі п.4 ч.9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.03 р. (надалі - ЗУ № 1058), оскільки штрафна санкція застосована з наростаючим підсумком.

Штраф – це неустойка, яка визначається у процентному відношенні до суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 106 ЗУ № 1058, штрафна санкція у розмірі 5 % застосовується при таких двох умовах: якщо своєчасно не обчислено та не сплачено внесків.

Факт наявності необчислення і несплати внесків документально обґрунтований за період часу з червня 2005 р. по квітень 2006 р. Відповідачем донараховано позивачу за вказаний період 42522,04 грн. страхових внесків.

Отже, сума штрафу не може перевищувати 5 % донарахованих внесків, а саме: 2126,1 грн. (42522,04 грн. * 5 % = 2126,1 грн.).

Застосування штрафу в розмірі 5 % за кожний повний або неповний місяць можливе лише за той місяць, за який донараховано ці суми. Тому штраф у розмірі 5 % стала сума, береться від суми донарахування в конкретному місяці.

Рішення № 372 від 29 червня 2006 р. в частині застосування решти 9563,88 грн. штрафних санкцій підлягає скасуванню.

Судові витрати у справі покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 89, 94, 158, 160, 163, 167, 258, 263 КАС України, суд -  

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною вимоги Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про сплату боргу № Ю-505 від 03.07.2006 р. відмовити.

2. Рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова № 372 від 29.06.2006 р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків скасувати в частині застосування фінансових санкцій на суму 9563,88 грн.

3. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 172, код ЄДРПОУ 20847425) на користь Приватного підприємства “Аутпост-1” (79025, м. Львів, вул. Повітряна, 14, кв. 8, код ЄДРПОУ 33533435) 1 грн.39 коп. державного мита.

Виконавчинй лист про стягнення 1 грн.39 коп. державного мита видати за заявою Приватного підприємства “Аутпост-1”, м. Львів, після набрання постановою законної сили

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

5. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Постанову виготовлено у повному обсязі 12.10.2007 р.

Суддя                                                                                                       Бортник О.Ю.