Рішення

від 20.04.2022 по справі 140/879/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року ЛуцькСправа № 140/879/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-1928-52У, від 14.02.2019 №Ф-1928-52У, від 14.05.2019 №Ф-1928-52У, від 15.08.2019 №Ф-1928-52У, від 13.11.2019 №Ф-1928-52У, від 12.02.2020 №Ф-1928-52У, від 16.11.2020 №Ф-1928-52У, від 12.05.2021 №Ф-1928-52У.

В обґрунтування позову позивач вказав, що як фізична особа-підприємець зареєстрований 06 листопада 2006 року, однак з 2008 року підприємницьку діяльністю не здійснював, звітності не подавав, дохід від такої діяльності не отримував. В цьому році звернувся до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницької діяльності, тому був переконаний в її припиненні. 29 жовтня 2021 року внаслідок блокування зарплатної банківської картки виконавчою службою дізнався про наявність боргу з єдиного соціального внеску за ним як за фізичною особою-підприємцем, у зв`язку з чим перевірив в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію про наявність статусу фізичної особи-підприємця. Внаслідок підтвердження інформації про наявність такого статусу відразу подав державному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності.

Позивач зазначає, що з листопада 2008 року по даний час є найманим працівником, за якого сплачували єдиний соціальний внесок, тобто є застрахованою особою, за яку роботодавцем у встановленому порядку сплачується єдиний внесок у розмірі, не менше мінімального.

Про наявність оскаржуваних вимог, які не отримував поштовим зв`язком, дізнався 19 листопада 2021 року у приміщенні Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) під час ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень. Вважає їх протиправними, оскільки є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у період нездійснення підприємницької діяльності нараховував та сплачував роботодавець в розмірі, не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем (у тому числі у ті періоди, коли він був найманим працівником і не здійснював господарську діяльність). Враховуючи вищенаведене, позивач переконаний про відсутність у нього обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску протягом періоду, за який податковий орган самостійно нарахував йому заборгованість в оскаржуваних вимогах.

У зв`язку з цим позивач просить позов задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-1928-52У, від 14.02.2019 №Ф-1928-52У, від 14.05.2019 №Ф-1928-52У, від 15.08.2019 №Ф-1928-52У, від 13.11.2019 №Ф-1928-52У, від 12.02.2020 №Ф-1928-52У, від 16.11.2020 №Ф-1928-52У, від 12.05.2021 №Ф-1928-52У.

Ухвалою суду від 24 січня 2022 року відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача у відзиві на позов вимоги позивача заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та даних Автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" ОСОБА_1 були надіслані рекомендованими листами оскаржувані податкові вимоги про сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ), які є належним чином врученими. Оскільки позивач свого обов`язку зі сплати ЄСВ не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість (недоїмка), тому просить у задоволенні позову відмовити повністю, а розгляд справи здійснювати за участю представника ГУ ДПС у Волинській області.

У відповіді на відзив позивач вважає аргументи, якими відповідач обґрунтовує своє невизнання позовних вимог, безпідставними та необґрунтованими, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 21 квітня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач з 25.01.1995 року по 16.09.2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.49-50).

12 червня 2019 року Головне управління ДФС у Волинській області, правонаступником якого є відповідач, сформувало ОСОБА_2 вимогу №Ф-12219-55 У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 18276,72 грн. відповідно до статті 25 Закону №2464-VI та даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.25). Відповідно до вказаної вимоги станом на 12 червня 2019 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 18276,72 грн.

З матеріалів справи слідує та підтверджується витягом з Автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" інтегрованої картки платника податків, що заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 18276,72 грн. нарахована позивачу за його несплату в мінімально визначених розмірах за 2017-2018 роки (а.с.45-46). Суми заборгованості нараховані наступним чином: 09.02.2018 року у сумі 8448 грн. (за 2017 рік); 19.04.2018 року у сумі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року); 19.07.2018 року у сумі 2457,18 грн. (за II квартал 2018 року); 19.10.2018 року у сумі 2457,18 грн. (за III квартал 2018 року); 21.01.2019 року нараховано у сумі 2457,18 грн. (за IV квартал 2018 року).

Позивач не погоджується із такою вимогою, що стала підставою для його звернення із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.11.2006 по 29.10.2021 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань. З 2008 року позивач не подавав податкової та іншої звітності як фізична особа-підприємець, що не заперечується відповідачем. Доказів отримання доходів позивачем у період з 2008 року по 2021 рік суду не надано.

ГУ ДПС у Волинській області винесено оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-1928-52У про наявність заборгованості станом на 28.01.2019 з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн., від 14.02.2019 №Ф-1928-52У про наявність заборгованості станом на 17.05.2019 в сумі 2457,18 грн., від 14.05.2019 №Ф-1928-52У про наявність заборгованості станом на 31.07.2019 в сумі 2754,18 грн., від 15.08.2019 №Ф-1928-52У про наявність заборгованості станом на 23.10.2019 в сумі 2754,18 грн., від 13.11.2019 №Ф-1928-52У про наявність заборгованості станом на 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн., від 12.02.2020 №Ф-1928-52У про наявність заборгованості станом на 08.04.2020 в сумі 2754,18 грн., від 16.11.2020 №Ф-1928-52У про наявність заборгованості станом на 11.02.2021 в сумі 6295,30 грн., від 12.05.2021 №Ф-1928-52У про наявність заборгованості станом на 28.08.2021 в сумі 2200,00 грн.

Зазначені суми заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску виникли внаслідок нарахувань контролюючим органом даного внеску позивачу за 2017-2021 роки, що підтверджується зворотнім боком облікової картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

26.11.2021 ОСОБА_1 подав в адміністративному порядку скаргу до Державної податкової служби України на вищенаведені податкові вимоги, однак рішенням від 13.12.2021 №11285/Ш/99-00-06-02-01-09 скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись із спірними вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

А пункт четвертий частини першої цієї статті до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту першого частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 частини першої цієї статті визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом першим частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.15 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

У силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, позивач зазначає, що є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник.

З матеріалів справи слідує, що протягом спірного періоду (2017-2021 роки) ОСОБА_1 працював за трудовим договором у фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), Товаристві з обмеженою відповідальністю "Р-Автотранс" (код ЄДРПОУ 39096786), Товаристві з обмеженою відповідальністю "Велокс Авто Транс" (код ЄДРПОУ 42556987), що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , довідками від 16.11.2021 №55, від 16.11.2021.

За цей період роботодавці сплачували за позивача єдиний внесок, що підтверджується довідкою форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу", сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 29.11.2021 року, з якої слідує про сплату страхових внесків за 2017-2021 роки (включно по вересень 2021 року).

Однак відповідач наполягає на необхідності сплати єдиного внеску позивачем ще й як фізичною особою-підприємцем. Свою позицію фіскальний орган мотивує посиланням на те, що позивач у спірний період був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а відсутність у нього доходу від підприємницької діяльності не є визначальною ознакою для сплати єдиного внеску, оскільки Закон №2464-VI зобов`язує таку особу сплатити єдиний внесок і у разі відсутності доходу від ведення підприємницької діяльності. В обґрунтування правомірності цих доводів відповідач посилається на приписи абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд виходить з такого.

Дохід - це загальна кількість матеріальних цінностей, одержаних особою за певний проміжок часу.

Підприємницька діяльність за певних обставин може бути і збитковою, що виключає отримання особою доходу (прибутку).

Разом з цим, як дохід, так і збитки є результатом ведення такою особою підприємницької діяльності.

Але у спірних правовідносинах позивач підприємницьку діяльність у згаданий період не здійснював, а працював найманим працівником.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Враховуючи сплату єдиного внеску за спірний період за позивача роботодавцями, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску, з огляду на що відповідачем безпідставно сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-1928-52У, від 14.02.2019 №Ф-1928-52У, від 14.05.2019 №Ф-1928-52У, від 15.08.2019 №Ф-1928-52У, від 13.11.2019 №Ф-1928-52У, від 12.02.2020 №Ф-1928-52У, від 16.11.2020 №Ф-1928-52У, від 12.05.2021 №Ф-1928-52У.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність спірних вимог від 14.11.2018 №Ф-1928-52У, від 14.02.2019 №Ф-1928-52У, від 14.05.2019 №Ф-1928-52У, від 15.08.2019 №Ф-1928-52У, від 13.11.2019 №Ф-1928-52У, від 12.02.2020 №Ф-1928-52У, від 16.11.2020 №Ф-1928-52У, від 12.05.2021 №Ф-1928-52У, тому позов про визнання їх протиправними та скасування слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 992,40 грн., сплачений позивачем відповідно до квитанції від 19.01.2022 № 0.0.2424924201.1. Доказів понесення інших судових витрат позивачем суду не надано.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Волинській області від 14 листопада 2018 року №Ф-1928-52У, від 14 лютого 2019 року №Ф-1928-52У, від 14 травня 2019 року №Ф-1928-52У, Головного управління ДПС у Волинській області від 15 серпня 2019 року №Ф-1928-52У, від 13 листопада 2019 року №Ф-1928-52У, від 12 лютого 2020 року №Ф-1928-52У, від 16 листопада 2020 року №Ф-1928-52У, від 12 травня 2021 року №Ф-1928-52У.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679).

Суддя В.Д. Ковальчук