Рішення

від 09.08.2007 по справі

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.07                                                                       Справа№ 4/1054-4/73

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Москалі Р.М. з участю представника позивача Петролюка А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Сільмаш” до відкритого акціонерного товариства „Завод „Львівсільмаш” про стягнення 743730,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод „Сільмаш” звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства „Завод „Львівсільмаш”, просить суд стягнути з відповідача на його користь 743730,00 грн. за векселем № 733250199965 емітентом якого є відповідач і яий позивач придбав у приватного підприємства „Галфінпром” в особі повіреного –товариства з обмеженою відповідальністю „Фондова Компанія”, оплатив та прийняв за актом приймання-передачі цінних паперів від 11 березня 2005 року.

Відповідач вимог суду не виконав, вчетверте подав клопотання розгляд справи відкласти з причини неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважного представника у зв'язку з тим, що на 09 серпня 2007 року призначено загальні збори акціонерів відкритого акціонерного товариства „Завод „Львівсільмаш”, в яких обов'язкова участь керівника, який є представником у даній справі. Однак суд константує, що у судове засідання чотири рази викликався повноважний представник відповідача, а не саме його керівник.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та доданих до неї документах, додатково заявив, що станом на дату розгляду справи відповідач не оплатив 743730,00 грн. за векселем № 733250199965. Проти відкладення розгляду справи представник позивача категорично заперечує, вважає, що відповідач умисно затягує розгляд справи та зловживає правом сторони. Повідомив суд, що збори акціонерів відкритого акціонерного товариства „Завод „Львівсільмаш” завершилися до обіду, судове ж засідання призначене на 16-00 год., тому вважає, що представник відповідача міг прибути в судове засідання. Проти продовження строку розгляду спору заперечує. Надав суду оригінал простого векселя № 733250199965, який долучено до матеріалів справи.

Суд ухвалив розглядати спір за наявними у справі матеріалами.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням наступного.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також Законами України від 5 квітня 2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. N 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 827-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 828-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів". Необхідно також врахувати, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 16, 70, 77 Уніфікованого закону будь-який вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом прямого індосаменту. Індосамент повинен бути безумовним. Особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються ненаписаними. Позовні вимоги до векселедавця простого векселя погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання платежу. Пунктом 3 статті 197 ЦК України передбачено, що для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі. Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем. Зобов'язання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми вексельного боргу (ст. 599 ЦК). Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, платити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності ко?нкретних вимог щодо виконанн?я зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звича?йно ставляться.

Згідно з матеріалами справи позивач за договором купівлі-продажу № к-1/1103-1 від 11 березня 2005 року купив у приватного підприємства „Галфінпром” в особі повіреного – товариства з обмеженою відповідальністю „Фондова Компанія” простий вексель № 733250199965 та прийняв його за актом приймання-передачі цінних паперів від 11 березня 2005 року. Емітенттом простого векселя № 733250199965 є відповідач. Простий вексель № 733250199965 відповідає вимогам ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та про прості векселі та ч.3 ст.5 закону України „Про обіг векселів в Україні”. А саме такий містить: назву „простий вексель”, яка включена в текст документа і висловлена українською мовою, якою й складений цей документ; безумовне зобов'язання сплатити 743730,00 гривень; строк платежу –5 жовтня 2004 року; місцем, в якому повинен бути здійснений платіж зазначено: м.Львів, Львівська область, вул.Городоцька,207, Львівська обласна дирекція АППБ „Аваль”, МФО 325570, р/р 260055634; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж –управління пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львові; дата складання простого векселя –20 вересня 2004 року, місце складання - м.Львів, Львівська область, вул.Городоцька,207. Простий вексель підписаний від імені відповідача власноручно керівником, яким на дату видачі простого векселя був призначений судом керуючий санацією арбітражний керуючий Качмар О.А., та головним бухгалтером Павлик Т.Ф. За наданими суду документами останнім набувачем прав за векселем є позивач. Позивач листом № 09 від 27.03.2006 року звернувся до відповідача з вимогою про сплату 743730,00 грн. платежу за простим векселем №733250199965. Однак, відповідач вексель не оплатив, що спонукало позивача звернутися до суду. Позов подано в межах встановленого законом трьохрічного строку давності. Станом на дату розгляду справи суду не надано доказів оплати простого векселя №733250199965 номінальною вартістю 743730,00 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд неодноразово відкладав розгляд справи саме за клопотанням відповідача надати йому можливість ознайомитися з матеріалами справи та надати відзив, а також з причини неможливості прибути у судове засідання. Однак, жодних пояснень, заперечень відповідач суду не надав, не навів обставин, що свідчили б про недобросовісність власника векселя (позивача), не назвав причин неоплати названого векселя. Клопотання відповідача про чергове відкладення розгляду справи суд відхиляє, вважає, що збори акціонерів не перешкоджали відповідачу надіслати суду відзив, пояснення чи заперечення. Окрім того, про дату проведення зборів акціонерів відповідач знав ще задовго до призначених судових засідань - 21 червня і 17 липня 2007 року, адже повідомлення про проведення зборів акціонерів було опубліковане 8 червня 2007 року, проте клопочучи про відкладення цих судових засідань не звернувся до суду не призначати розгляд справи саме на 9 серпня 2007 року.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими, підставними та підлягають до задоволення повністю.

Керуючись ст.ст.4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд–

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Завод „Львівсільмаш” (м.Львів, вул.Городоцька, 207; код ЄДР 05786134) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Сільмаш” (м.Львів, вул.Городоцька,207; код ЄДР 33195782) - 743730,00 грн. та судові витрати –7657,30 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Гриців В.М.