Рішення

від 20.04.2022 по справі 160/2328/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року Справа № 160/2328/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Платінум» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Платінум» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 12.01.2022 року №UA110330/2022/000004/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення від 12.01.2022 року №UA110330/2022/000004/1 прийнято відповідачем протиправно та без урахування усіх обставин, відтак підлягає скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

25.03.2022 року на адресу суду від позивача та 30.03.2022 року від відповідача надійшли заяви про заміну сторони у справі.

Вказані заяви обґрунтовані тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 895 вирішено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби шляхом їх приєднання до Державної митної служби, у томі числі Дніпровську митницю Держмитслужби. Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 року № 460 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України, у тому числі Дніпровську митницю. Наказом Держмитслужби від 29.10.2020 року № 489 затверджено Положення про Дніпровську митницю. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Дніпровська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) перебуває в стані припинення, про що 02.11.2020 внесений запис за номером 100224127000709269. Відповідно до наказу Держмитслужби від 30.06.2021 року № 472 з 01.07.2021 року розпочато діяльність Дніпровської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ЄДРПОУ 43115923 зареєстрована Державна митна служба України, та у її складі Дніпровська митниця (ЄДРПОУ ВП 43971371).

За приписами частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про заміну відповідача Дніпровської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350935) на Дніпровську митницю (ЄДРПОУ 43971371), що знаходиться за адресою: 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22.

Дніпровською митницею 30.03.2022 року надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми матеріального права, встановив та зазначає наступне.

17.04.2017 року між ТОВ «Арт-Платінум» (покупець) та «Ніагара Милс (Пвт) Лтд» (продавець) було укладено договір (контракт) купівлі-продажу № 50 за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити в строки та в порядку визначеному цим договором наступний товар: тканини, детальне найменування, перелік, кількість, вартість кожної партії товару та інші умови, визначаються в специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

У відповідності з п. 2.1. договору, постачання товару здійснюється партіями на підставі замовлення покупця; перед постачанням конкретної партії товару сторони укладають та підписують специфікацію, в якій визначають вид транспорту поставки товару, базисні умови постачання товару згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року, строки поставки товару, умови визначені згідно п. 1.1 договору та інші необхідні умови для постачання товару.

Пунктом 3 договору передбачено, що ціна товару за одиницю товару визначається в специфікації на поставку конкретної партії товару; загальна вартість товару за договором складає загальну вартість згідно всіх специфікацій до договору; валюта договору та валюта платежу за договором долар США; в ціну товару включена вартість маркування та пакування товару, витрати по завантаженню товару, оформлення митних процедур на території продавця.

Пунктом 9.6 договору встановлено строк його дії до 17.05.2020 року.

15.05.2020року між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1, згідно з якою строк дії договору № 50 від 17.04.2017 року було подовжено сторонами до 15.05.2025 року.

26 жовтня 2021 року між сторонами договору було підписано специфікацію № 118 до договору №50 від 17.04.2017 року, за умовами якої продавець зобов`язався здійснити поставку товару: тканина полі котон PC 52:48 пігментне фарбування ОКО-ТЕХ стандарт конструкція: 30x30/76x64 A/L ширина: 220 см. (код товару : 5513.4100). Кількість товару - 842 рулонів 83417 метрів. Ціна за одиницю товару, долар США 1,28; вартість товару, долар США 106 773,76; тканини полі котон 52:48 безперервно відбілена ОКО-TEX стандарт конструкція: 30x30/76x64 А/Л ширина 220 см. (код товару 5513.1190). Кількість товару 81 рулонів 8008 метрів. Ціна за одиницю товару, долар США 1,18. Вартість товару, долар США 9449,44. » Загальна сума специфікації - долар США 116 223,20.

Умови та термін поставки товару: FOB Карачі Пакистан згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року, місце поставки порт Одеса; термін поставки товару не пізніше 60 днів з моменту підписання специфікації.

Умови оплати товару: 100% від вартості партії товару сплачується протягом 50 банківських днів з моменту підписання специфікації проти зазначених документів: факсової копії комерційного інвойсу; факсової копії пакувального листа.

26 жовтня 2021 року ТОВ «Арт-Платінум» отримало від продавця комерційний інвойс № NM-INV-21237 до контракту № 50 від 17.04.2017 року та специфікації № 118 від 26.10.2021 року на загальну суму 116 223, 20 доларів США на оплату 923 рулонів 91425 метрів тканини.

26 жовтня 2021 року ТОВ «Арт-Платінум» отримало від продавця пакувальний лист до інвойсу № NM-INV-21237 до контракту № 50 від 17.04.2017 року та специфікації № 118 від 26.10.2021 року, який підтверджує факт пакування до відправлення замовленого товару у загальній кількості 923 рулонів - 91425 метрів.

ТОВ «Арт-Платінум» здійснило повну оплату замовленого товару за специфікацією № 118 від 26.10.2021 року до контракту № 50 від 17.04.2017 року у загальній сумі 116 223,20 доларів США: року на суму 38740 доларів США; року на суму 38870 доларів США; року на суму 38 613,20 доларів США.

Враховуючи умови поставки товару за договором - FOB згідно із правилами Інкотермс 2010, продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

22.02.2018 року між позивачем та ТОВ «ТТЛ Україна» було укладеного договір транспортного експедирування № 22-02-18 зі строком дії до 31.12.2018 року з правом автоматичної пролонгації на кожен подальший календарний рік. За умовами зазначеного договору, ТОВ «ТГЛ Україна» прийняло на себе обов`язки експедитора, який за плату за рахунок клієнта зобов`язався зробити та організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг необхідних для доставки вантажу.

На виконання договору № 22-02-18 від 22.02.2018 року п. 2.4.2., позивачем було надано заявку № 13940 за умовами якої заявлено дату готовності вантажу 08.11.2021 року - у кількості 923 рулонів. Узгоджена вартість послуг, включаючи плату експедитору, складає 7150 доларів США без ПДВ.

На виконання умов договору № 50 від 17.04.2017 року продавцем згідно митної декларації країни відправлення відвантажено 27.10.2021 року на адресу позивача товар: тканина полі котон PC 52:48 пігментне фарбування ОКО-TEX стандарт конструкція: 30x30/76x64 А/L ширина: 220 см. (код товару : 5513.4100). Кількість товару - 842 рулони 83417 метрів; тканина Полікотон 52:48 безперервно відбілена ОКО-ТЕХ стандарт конструкція: 30x30/76x64 А/Л ширина 220 см. (код товару 5513.1190). Кількість товару 81 рулон 8008 метрів.

Разом з товаром продавцем надано: сертифікат походження (текстильна продукція) Всепакистанська асоціація виробників постільної білизни та оббивки № APBUMA/CO/2736-2021 із зазначенням вартості товару у сумі 116 223,20 доларів США; сертифікат якості від 26.10.2021 року.

Згідно із коносаментом № MLKHI12420DE товар прибув до місця призначення - порт Одесса та його для митного контролю було доставлено до Дніпровської митниці 11.01.2022 року згідно із міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 114346.

До митного поста "Слобожанський" Дніпровської митниці Держмитслужби 11.01.2022 року позивачем була подана електронна митна декларація типу ІМ 40 ДЕ, якій присвоєно № UA110130/2021/000388.

За вказаною ЕМД товар, який надано для митного оформлення: тканина вибивна, полотняного переплетення, виготовлена з синтетичних штапельних полієфірних волокон - 52% (+-3%); бавовни - 48%(+-3%), різних дизайнів та кольорів. Просочення, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігається неозброєним оком, відсутнє. Загальна ширина - 220 см. Поверхнева щільність складає 115г/м2(+-3%). Конструкція тканини 30x30/76x64 A/L 183517,40 м2; тканина вибілена, полотняного переплетення, виготовлена з синтетичних штапельних полієфірних волокон - 52% (+-3%); бавовни - 48%(+-3%), різних дизайнів та кольорів. Просочення, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігається неозброєним оком, відсутнє. Загальна ширина - 220 см. Поверхнева щільність складає 114г/м2(+-3%). Конструкція тканини 30x30/76x64 A/L 17617,60 м2.

Митна вартість зазначеного товару позивачем була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України: 116 223,20 дол. США (загальна вартість товару за специфікацією № 118 від 26.10.2021 року, інвойсу № NM-INV-21237 до контракту № 50 від 17.04.2017 року) + 7150,00 дол. США. (вартість транспортних витрат до кордону України).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем було надано відповідачу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст.53 МК України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: сертифікат якості від 26.10.2021 року; пакувальний лист від 26.10.2021 року; інвойс Ї4М-ШУ-21237 від 26.10.2021 року; сертифікат про походження товару АРВЦМА/СО/2736-2021; акт про проведення огляду товарів ІІА50040/2022/0139 від 10.01.2022 року; банківські квитанції свіфт від 10.11.2021р., 11.11.2022р., 12.11.2021 р.; прайс-лист продавця від 04.10.2021 року; калькуляція ціни від 26.10.2021 року; комерційна пропозиція від 04.10.2021 року; зовнішньоекономічний контракт № 50 від 17.04.2017 року, додаткова угода № 1 від 15.05.2020; додаток (специфікація № 118) від 26.10.2021 року; копія митної декларації продавця від 27.10.2021 року.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір на транспортне експедирування № 22-02-18 від 22.02.2018 року; заявка № 13940 на перевезення товару; рахунок-фактура № СФ-25503 від 22.11.2021р. за контейнером ООЬИ6966236; довідка про транспортно-експедиційні витрати; платіжне доручення № 697 від 23.11.2021 року; коносамент МLКНІ1242СЮЕ від 08.11.2021 року; автотранспортна накладна СМR 114346 від 06.01.2022 року; договір про надання послуг митного брокера від 17.06.2013 року.

11.01.2022 року на адресу позивача надійшло повідомлення, відповідно до якого посадова особа відповідача повідомила про те, що оскільки документи надано не у повному обсязі у митниці відсутня можливість здійснити перевірку числового значення суми, що має бути сплачена за товар. Крім того, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. З ст. 53 МК України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

12.01.2022 року на адресу позивача від відповідача надійшло повідомленням про відмову у митному оформлені та відповідачем направлено позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №ІІА110130/2022/000012.

Також позивача було повідомлено 12.01.2022 року про прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110130/2022/000004/1.

Митну вартість товару відповідачем було скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Загальна сума митної вартості, визначена декларантом для товарів в спірному рішенні збільшена митницею з 123 131,29 доларів США, до 133 182,35 доларів США, тобто на 10 051,06 доларів США.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, позивач задекларував зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UA110130/2022/000487 від 12.01.2022 року.

Загальна різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею склала 55 280,43 грн.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA 110130/2022/000004/1, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару на предмет його відповідності закону, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1ст.4 Митного кодексу України).

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у оскаржуваному рішенні вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи оскаржуване рішення на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

В оскаржуваному рішенні митницею зазначено, що відповідно до ч.5 ст.54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Товар імпортується на підставі контракту від 17.04.2017 №50. Згідно п.5.1 зазначеного контракту умови та строки оплати товару зазначаються у специфікації на поставку конкретної партії товару. Згідно п.5.2 оплата здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця за реквізитами зазначеними у цьому договорі. Згідно наданих платіжних документів Swift від 10.11.2021, 12.11.2021 в гр. 70 наявне посилання на контракт від 17.04.2017 №50, проте відсутнє постання на відповідний рахунок чи специфікацію. Відповідно до положень частини 2 статті 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. Враховуючи вищезазначене, надані платіжні доручення в іноземній валюті від 10.11.2021 та 12.11.2021 №Swift не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару.

В свою чергу, як зазначалось судом раніше, частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, встановлено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

В даному випадку, між сторонами договору № 50 від 17.04.2017 року шляхом укладення специфікації № 118 від 26.10.2021 року було досягнуто згоди щодо постачання тканини на загальну суму 116 223,20 доларів США.

На вказану суму продавцем було виставлено інвойс NМ-INV-21237 від 26.10.2021 року, який було сплачено позивачем повністю за період 10-12 листопада 2021 року із призначенням платежу: «за тканину за контрактом № 50 от 17.04.2017 року», що підтверджується наданими до митного органу та до суду банківськими квитанціями (свіфт) від 10.11.2021р., 11.11.2022р., 12.11.2021 р. та додатково підтверджено листом «Державного експортно-імпортного банку України» №050/26-01272 від 27.01.2022 року про сплату позивачем 10-12 листопада 2021 року коштів на загальну суму 116 223,20 доларів США на адресу Ніагара Милс ( ОСОБА_1 згідно контракту № 50 від 17.04.2017 року, специфікації № 118 від 26.10.2021 року та інвойсу № NM-INV-21237 від 26.10.2021 року та зазначено, що ніякі інші платежі згідно специфікації № 118 від 26.10.2021 року та інвойсу № NM-TNV-21237 від 26.10.2021 року не здійснювались.

Таким чином, факт не зазначення конкретно у призначенні платежу реквізитів специфікації на поставку конкретної партії товару не може бути підставою для неможливості визначення вартості товару, що декларується до митного оформлення, якщо такі відомості містяться у інших документах, які надані для митного оформлення вантажу.

В даному випадку, на переконання суду, позивачем відповідно до статті 53 Митного кодексу України разом з ЕМД №UА110130/2022/000388 було надано всі необхідні і достатні документи, які підтверджують числові значення митної вартості товару за цією декларацією.

При цьому, будь-які розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки у цих документах відсутні.

Отже, у відповідача були відсутні підстави вимагати від позивача додаткові документи для підтвердження визначення митної вартості товару за ЕМД №UA110130/2022/000388.

Щодо тверджень відповідача про те, що у наданій до митного контролю калькуляції ціни від виробника від 26.10.2021 року зазначений розрахунок курсу валюти пакистанської рупії до долара США складає 169.50 рупій за долар, в той час як згідно джерела даних національного банку Пакистану опублікованих на офіційному веб ресурсі NBP.com.pk у відповідному розділі FX RATES SHEET на дату 26.10.2021 курс пакистанської рупії до долара США становив 174.35 рупій за долар; розрахунок калькуляції не піддається обчисленню, а зазначений курс валют не кореспондується із даними офіційних джерел інформації; прайс-лист від 04.10.2021 не має терміну дії «від», «до», «на період», отже є дійсним на зазначену у ньому дату - 04.10.2021 року, при цьому, специфікація до контракту № 118 датується 26.10.2021, рахунок № NM-INV-21237 також датується 26.10.2021 року; дані, щодо актуальних цін на 26.10.2021 у відповідних прайс-листах відсутні, суд зазначає наступне.

Так, згідно із п.п. 3.1 та 3.3. договору № 50 від 17.04.2017 року ціна товару за одиницю товару визначається у специфікації на поставку конкретної партії товару, валютою договору та валютою платежу є долар США.

Отже, валюта для здійснення розрахунків за договором визначена умовами такого договору в доларах США, а ціна товару за одиницю товару визначається у специфікації на поставку конкретної партії товару.

В свою чергу, калькуляція ціни не є обов`язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів, а інформація зазначена в ній не впливає на умови договору, укладеного між сторонами та не змінює їх.

Як неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд у своїх постановах від № 0840/3083/18, від 13.09.2019 № 820/859/17, від 06.02.2020 № 520/10709/18, калькуляція ціни товару є внутрішнім документом продавця та формується продавцем на власний розсуд, в тому числі з використанням будь-якого курсу валют (офіційного, ринкового або за домовленістю сторін).

Враховуючи подання обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товару, як то договір, специфікація, інвойс та платіжні доручення про сплату грошових коштів у визначеному розмірі та на встановлених договором умовах, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів, як то калькуляція ціни товару.

Прайс лист також не є обов`язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів, а є документом довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа.

Згідно загальноприйнятої світової практики, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь - якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, контактну інформацію про продавця та будь-які інші дані, що стосуються умов продажу товарів.

Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо строку його дії, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Відповідачем також зазначено про те, що наданий до митного контролю документ- заявка на перевезення від 12.10.2021 року №13940 містить узгоджені ставки вартості послуг, а саме 7150 дол. США -фрахт, 485 дол. США навантаження - вивантаження, 130 дол. США експедиторські послуги, проте наданий декларантом документ - довідка експедитора щодо вартості транспортних послуг від 22.11.2021 № TG013940 містить загальну суму 189 971,21 грн. та згідно заявлених дат сума включає в себе загальну вартість доставки по маршруту включаючи вартість експедирування та інших витрат; зазначена сума приблизно відповідає сумі зазначеній у заявці від 12.10.2021 №13940, саме 7150 дол. США, що в перерахунку за курсом на дату складання заявки становить 188 474 грн.; наданому рахунку на оплату транспортних послуг від 22.11.2021 № СФ-25503 фігурує сума 189 971,21 та зазначено вид послуги: «Морське перевезення за маршрутом», таким чином, серед наданих до митного контролю транспортних документів міститься узгоджена вартість транспортних послуг, а саме вартість перевезення за маршрутом, вартість погрузки вивантаження, вартість винагороди експедитора, проте заявлено лише вартість перевезення за маршрутом; вартість винагороди експедитора, що зазначена у заявці відсутня у рахунку та серед інших наданих документів; факт оплати такої винагороди не підтверджено документально; те саме стосується і навантаження/вивантаження, якщо такі операції були здійснені за межами митної території України, про що зазначені дані відсутні серед наданих документів. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.11, умови поставки FOB «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати (у тому числі транспортування вантажу морем до місця призначення) і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно.»

Так, згідно із п. 2.4.2 договору транспортного експедирування № 22-02-18 від 22.02.2018 року, клієнт зобов`язаний надати експедитору заявку на надання транспортно- експедиторських послуг, яка повинна містити наступні дані: маршрут перевезення, опис вантажу, вид та спосіб упаковки, кількість вантажних місць, розміри та вага одного вантажного місця, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача та їх адреси, та може містити додаткові відомості.

Згідно заявки № 13940 від 12.10.2021 року до договору № 22-02-18 від 22.02.2018 року передбачено у п. 2 узгоджені умови між сторонами договору «узгоджена ставка, включаючи плату експедитору, з місця завантаження в узгоджене місце доставки складає 7150 уе без ПДВ.»

Пунктом 3.1. договору № 22-02-18 від 22.02.2018 року передбачено, що послуги експедитора, а також інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передплати на підставі виставленого експедитором рахунку.

Експедитором було надано позивачу рахунок - фактура № СФ-25503 від 22.11.2021р. на суму 189 971,21 грн. без ПДВ., який включає повністю послуги експедитора за організацію морського перевезення за контейнером OOLU6966236. Додатково експедитором було підтверджено, що загальна сума транспортно-експедиційних витрат ТОВ «ТТЛ Україна» за коносаментом MLKHI12420DE за маршрутом порт Карачи (Пакистан) - порт Одеса (Україна) до кордону Україна складає 189 971,21 грн.

Вказані витрати оплачені позивачем згідно із платіжним дорученням № 697 від 23.11.2021 року.

Додатково підтверджується обсяг наданих послуг експедитором позивачу актом від 11.01.2022 року, копію якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, будь-які інші витрати позивачем за доставку вантажу за маршрутом порт Карачи (Пакистан) - порт Одеса (Україна) до кордону Україна, крім оплачених у розмірі 189971,21 грн. без ПДВ не здійснювалися та не були узгоджені із експедитором, всі витрати та винагороди експедитора включені у загальну суму в розмірі 189971,21 грн.

Таким чином, висновки відповідача щодо наявності невідповідностей та розбіжностей в наданих при митному оформленні документах, є безпідставними та необґрунтованими.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Посилання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Відповідно до положень частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу XI МК України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу XI Митного кодексу України. Так, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Частиною 1 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно приписів 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у поданих позивачем документах є достатні відомості, що підтверджують заявлений позивачем рівень митної вартості товарів за митною декларацією, а тому оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

При цьому відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, судові витрати, у вигляді судового збору, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 2 481, 00 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України , для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України , розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України , розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі/West Alliance Limited проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Судом встановлено, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Платінум» у справі №160/2328/22 здійснювала адвокат Єрохіна Н.О., що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.12.2004 року №1328.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги адвокатом від 20.01.2022 року, відповідно умов якого розмір гонорару адвоката та вартість окремої послуги визначається та погоджується сторонами, за які було сплачено 6 000 грн.

Позивачем також було надано: додаткову угоду № 1 від 20.01.2022 року (до договору про надання правової допомоги № 16 від 20.01.2022 року); акт наданих послуг від 28.01.2022 року; платіжне доручення № 49 від 31.01.2022 року.

З наданих позивачем доказів, судом встановлено, що вони дійсно пов`язані з розглядом даної адміністративної справи.

При цьому, відповідачем у відзиві зазначено, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи.

Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, приймаючи до уваги незначну складність даної справи, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Платінум» (49064, м. Дніпро, пр-т Сергія Нігояна, буд. 68, ЄДРПОУ 38598434) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 12.01.2022 року №UA110130/2022/000004/1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Платінум» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці суму сплаченого судового збору в розмірі 2 481, 00 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська