Постанова

від 18.04.2022 по справі 560/1380/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1380/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

19 квітня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,

представників відповідача - Орленка О.І., Осадчука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №560/1380/20, яке набрало законної сили, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу відповідно до Угоди про позики від 26.05.2014 №8387-UA, договору субкредитування від 20.11.2014 №13010-05/102 та заяв від 30.10.2018 №01-10/2817, від 30.10.2018 №01-10/2816. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь комунального підприємства "Міськтепловоденергія" 9500105,35 грн майнової шкоди, яка завдана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Стягнуто на користь комунального підприємства "Міськтепловоденергія" 23122,00 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У грудні 2021 року до суду надійшла заява Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про відстрочення виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2020 в частині стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь КП "Міськтепловоденергія" 9500105,35 грн майнової шкоди у справі №560/1380/20 строком на 1 рік з метою повного повернення коштів у сумі 9500105,35 грн КП "Міськтепловоденергія" за рахунок тарифу.

Заява мотивована тим, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла постанову від 16.09.2021 №1563 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24 грудня 2020 року № 2746". Приймаючи цю постанову, заявник включив до нового тарифу суму у розмірі 9500105,35 грн, яку протягом 2015-2019 років комунальне підприємство "Міськтепловоденергія" недоотримало в структурі тарифу, в якості компенсації фінансових витрат пов`язаних зі сплатою відсотків за користування кредитом, залученим для будівництва ТЕС.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у задоволенні заяви Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про відстрочення виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №560/1380/20 відмовлено.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, чи перешкоджають реальному виконанню рішення суду у вказаній адміністративній справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та прийняти нову постанову, якою заяву відповідача задовольнити та розстрочити виконання судового рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно частин 1 - 6 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

Із аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).

Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

В частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про розстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто податковий борг.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

Питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площині процесуального права. Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу.

Суд зазначає, що представником заявника не надано до заяви про відстрочення виконання судового рішення належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду чи суттєве ускладнення його виконання.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на подвійну компенсацію коштів комунальному підприємству "Міськтепловоденергія", оскільки ця обставина є припущенням апелянта. Крім того, постанова від 16.09.2021 №1563 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24 грудня 2020 року № 2746" оскаржена в судовому порядку, що також свідчить про передчасність висновків заявника про імовірність подвійної компенсації.

У п.49 рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" Європейський суд в черговий раз наголосив на тому, що втручання, яким можна вважати відстрочення виконання рішення суду, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, має забезпечити справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

З рахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про відстрочення виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №560/1380/20.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 квітня 2022 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.