Постанова

від 20.04.2022 по справі 240/1020/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1020/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

21 квітня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екочем Україна" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ТОВ "Екочем Україна", звернулося в суд з позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №0014120701 від 19.10.2020, яким ТОВ «Екочем Україна» було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 598052,00 грн.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 24.11.2021 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що оглянуті первинні документи надані позивачем мають окремі незначні недоліки певних первинних документів, однак не можуть свідчити про те, що ТОВ «Екочем Україна» не доведено фактичне придбання вище зазначених послуг від ТОВ «Трейдсістемсекспорт», позовні вимоги підлягають задоволенню так як спірне податкове повідомлення - рішення було прийняте контролюючим органом на підставі висновків перевірки, які суд вважає необґрунтованими й відповідно спірне рішення слід визнати неправомірним та скасувати.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що спірним рішенням, винесеним на підставі перевірки було зменшено ТОВ "Екочем Україна" розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 598052,00 грн. Причиною виникнення від`ємного значення є: операції з вивезення товарів за межі митної території України, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Вважає, що позивачем не спростовано факти порушень, встановлені за результатами перевірки, зокрема в актах виконаних робіт зазначено номенклатуру отриманих послуг, але не зазначено пункт завантаження та розвантаження, тобто маршрут перевезення (не надано розрахунок вартості отриманих послуг), в окремих ТТН не вказано: марку та державний номер автомобіля, причепа, прізвище водія, пункт навантаження товару. Разом з тим, контролюючим органом зроблено висновок на підставі недоліків первинних документів про нереальність здійснення господарських операцій за перевірений період між позивачем та ТОВ "Трейдсістемсекспорт".

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

За день до слухання справи від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до моменту завершення простою в ГУ ДПС у Житомирській області, яке колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки зазначена обставина не впливає на наявність чи відсутність доказів у справі, що є достатніми для прийняття рішення по суті.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 308 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Екочем Україна" за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване 01.02.2019, номер запису: 10261020000018823, код ЄДРПОУ 42787783, та його основним видом економічної діяльності є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Згідно з витягом № 2006254500072 ТОВ «Екочем Україна» з 01.03.2019 є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ), індивідуальний податковий номер платника ПДВ 427877823019.

У період з 10.09.2020 до 18.09.2020, на підставі наказу №949 від 18.08.2020 ГУ ДПС у Житомирський області, посадовими особами відповідача 1 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екочем Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки № 209/06-30-07-01/42787783 від 25.09.2020 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Екочем Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням задекларованого у попередніх звітних періодах (далі - Акт перевірки) у якому зафіксовано порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки, ТОВ «Екочем Україна» було завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 598052 грн, в тому числі по періодам: травень 2020 року - 513493 грн, червень 2020 року - 84559 грн.

У подальшому, на підставі Акту перевірки, ГУ ДПС у Житомирській області прийняло податкове повідомлення - рішення від 19 жовтня 2020 року № 0014120701. Зазначеним рішенням ТОВ «Екочем Україна» було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 598052 грн.

ТОВ «Екочем Україна», не погодившись з винесеним рішенням звернувся до Державної податкової служби України з відповідною скаргою.

18.12.2020 Державною податковою службою України прийняте рішення №35724/6/99-00-06-02-02-06, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 19.10.2020 № 0014120701, а скаргу ТОВ «Екочем Україна» без задоволення.

Оскільки в ході процедури адміністративного оскарження не було відновлено порушених прав TOB «Екочем Україна» позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2ст. 2 КАС України.

Згідно частин першої, другої та третьоїстатті 242 КАС Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС Українивстановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Слід також зазначити, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Трейдсістемсекспорт» (Виконавець) та ТОВ «Екочем Україна» (Замовник) 31.03.2020 укладено Договір №31/03-20-1 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок Замовника організувати експедирування та/або транспортно - експедиційні послуги та/або здійснити перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території України.

Надання послуг за відповідної потреби здійснюється на підставі Заявок, що надаються Замовником. Вид та найменування вантажу, вага та об`єм вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрут перевезення, вид транспорту, вказівки Замовника погоджуються сторонами у відповідних заявках.

На підтвердження фактичного отримання ТОВ «Екочем Україна» послуг за наведеним договором в матеріалах справи є - Акти здачі-приймання робіт: №330 від 25.05.2020 на суму 46603,80 грн; №329 від 25.05.2020 на суму 121800 грн; №315 від 16.05.2020 на суму 138207 грн ; №328 від 22.05.2020 на суму 176400 грн; №326 від 21.05.2020 на суму 178500 грн; №321 від 18.05.2020 на суму 194250 грн; №317 від 16.05.2020 на суму 1651898,64 грн; №352 від 01.06.2020 на суму 216506,40 грн; № 400 від 15.06.2020 на суму 290850 грн.

Також позивачем долучено заявки на перевезення від ТОВ "Екочем Україна" від 16.05.2020, 25.05.2020, 05.05.2020, 06.05.2020, 22.05.2020, 21.05.2020, 18.05.2020, 17.04.2020, 21.04.2020, 22.04.2020, 23.04.2020, 24.04.2020, 29.04.2020, 20.05.2020, 01.06.2020, 02.06.2020; товарно-транспортні накладні форми 1-ТН за квітень, травень 2020 року.

При цьому, контролюючий орган дійшов висновку про те, що послуги за вказаним Договором №31/03-20-1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 31.03.2020 не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме актами виконаних робіт та товарно-транспортними накладними.

Разом з тим, оглянуті первинні документи надані позивачем мають окремі незначні недоліки певних первинних документів, однак не можуть свідчити про те, що ТОВ «Екочем Україна» не доведено фактичне придбання вище зазначених послуг від ТОВ «Трейдсістемсекспорт».

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Слід також зазначити, що Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 (далі - Правила), товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається перевізнику.

Нормами Правил товарно-транспортні-накладні не визначені документами, що є єдиною підставою для оприбуткування товару. Відтак, товарно-транспортна накладна не є допустимим доказом поставки. Її доказове значення при встановленні факту поставки товару суд оцінює в сукупності з іншими доказами відповідно до норм статті 90 КАС України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Натомість, контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Вказані контролюючим органом недоліки самі по собі не можуть слугувати доказом відсутності поставки від вказаного контрагента, оскільки жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності або недостовірності відображеної у них інформації покупець товару позбавлений права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній постачальником товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року по справі №806/7669/13-а.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню так як спірне податкове повідомлення - рішення було прийняте контролюючим органом на підставі висновків перевірки, які суд вважає необґрунтованими й відповідно спірне рішення слід визнати неправомірним та скасувати.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.