Рішення

від 12.04.2022 по справі 902/1231/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2022 р.Cправа № 902/1231/21

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Тендер" (вул. Дегтярівська, буд. 21, літ "А", м. Київ, 04119)

до:Споживчого товариства "Кооператор" (вул. Василя Липківського, буд. 57, м. Липовець, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22500)

про стягнення 26901,63 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

13.12.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Е-Тендер" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Споживчого товариства "Кооператор" про стягнення 26 901,63 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1231/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 15.12.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/1231/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.01.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 15.12.2021 р.

Ухвалою суду від 11.01.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/1231/21 для судового розгляду по суті на 09.02.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.01.2022 р.

Представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 09.02.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 10.03.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 09.02.2022 р.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 17.03.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 13.04.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання представник позивача та представник відповідача не з`явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 17.03.2022 р.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В якості заявлених позовних вимог позивач зазначає наступне: 14.12.2020 р. між ТОВ «Е-Тендер» та СТ «Кооператор» було укладено договір про надання доступу до онлайн сервісу та користування програмною продукцією. Позивачем стверджується, що на виконання умов договору останнім надано доступ відповідачу до онлайн-сервісу (авторизованого електронного майданчика і ETC в цілому) для подання останнім тендерної пропозиції в ETC. Згідно пункту 4.1 договору, за надання доступу до онлайн-сервісу з правом користування програмною продукцією за договором Товариством стягується плата, яка базується на тарифах, які встановлені уповноваженим державним органом. Натомість за твердженням позивача відповідач не виконав свої грошові зобов`язання перед позивачем на загальну суму 22 264,00 грн, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, що і стало підставою позову.

Із наявних доказів, які містяться в матеріалах справи судом встановлено наступне: позивачу належить комплексна інформаційно-телекомунікаційна система E-TENDER (онлайн-сервіс), доступ до якої здійснюється через мережу Інтернет за адресом: ttps://auction.e- tender.ua, яка є електронним торговельним майданчиком, що функціонує в мережі Інтернет та призначена для забезпечення процесів організації та порядку проведення торгів в ETC. Позивач є оператором авторизованого електронного майданчика та надає доступ до онлайн-сервісу та користування програмною продукцією, яке забезпечує його функціонування і може використовуватися для участі користувачів в публічних торгах.

14.12.2020 р. між ТОВ «Е-Тендер» та СТ «Кооператор» було укладено договір про надання доступу до онлайн сервісу та користування програмною продукцією.

Пунктами 1.1. та 1.2. договору встановлено, що цей договір є відкритою пропозицією Товариства щодо укладення договору про надання доступу до онлайн-сервісу та користування програмною продукцією, що забезпечує участь Користувача в проведенні процедур у системі публічних закупівель ProZorro та комерційних закупівлях з використанням онлайн-сервісу Товариства E-TENDER (далі -онлайн-сервіс), в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Цей Договір, відповідно до ст. 634 ЦК України, може бути укладений лише шляхом приєднання Користувача до нього в цілому, шляхом надання Товариству відповідної Заяви про приєднання, яка викладена за адресом: http://e-tender.ua. Користувач не може запропонувати свої умови Договору. Товариству належить комплексна інформаційно-телекомунікаційна система E-TENDER (онлайн-сервіс), доступ до якої здійснюється через мережу Інтернет за адресом: http://e-tender.ua, яка є електронним торговельним майданчиком, що функціонує в мережі Інтернет та призначена для забезпечення процесів здійснення публічних закупівель (ProZorro) та комерційних закупівель (Комерційні закупівлі на E-Tender).

Між сторонами було погоджено, Предметом даного Договору є надання доступу до онлайн-сервісу та користування програмною продукцією, що за своїм функціоналом забезпечує подання тендерної пропозиції, здійснення публічних та комерційних закупівель товарів, робіт та послуг в державному та приватному секторах економіки, відповідно до обраного Користувачем типу участі у таких закупівлях. Користувач може отримати доступ до онлайн-сервісу Товариства та користуватись програмною продукцією виключно після надання Товариству Заяви про приєднання та проходження процедури реєстрації, передбаченої Регламентом Товариства, а також після отримання Користувачем відповідного ключа, який надає право та можливість користуватись програмною продукцією E-Tender тa функціоналом онлайн-сервісу. Предметом Договору не є надання Товариством послуг (виконання робіт) на користь Користувача в розумінні норм Податкового кодексу України. (п.п. 2.1.-2.3. договору).

Відповідно до пункту 4.4. договору, оплата за надання доступу до онлайн-сервісу з правом користування програмною продукцією здійснюється Користувачем на підставі рахунку та/або Акту надання доступу до онлайн-сервісу та користування програмною продукцією (надалі - Акт), який надається Товариством в адресу Користувача.

Акт за звітний місяць надається Користувачу щомісячно, в електронному вигляді, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. Оплата повинна бути здійснена у строк що не перевищує 20 (двадцяти) календарних днів від дати надання рахунку та/або підписання Сторонами Акту.

Згідно пункту 4.6. договору, Акт надання доступу до онлайн-сервісу та користуванням програмною продукцією, надсилається Товариством Користувачу у звітному місяці електронними каналами зв`язку, в тому числі електронною поштою, за допомогою програми Doc (https://www.medoc.ua/uk) або іншими системами електронного документообігу.

Обов`язки Товариства з надання доступу до онлайн-сервісу з правом користування програмною продукцією за цим Договором вважаються виконаними належним чином, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання Акту, Користувачем не пред`явлено товариству відповідних обґрунтованих письмових претензій (зауважень/заперечень). У випадку не надання Користувачем таких претензій (зауважень/заперечень) у вказаний строк, Акт вважається підписаним Користувачем, а доступ до онлайн-сервісу та користування програмною продукцією - надані Товариством в повному обсязі та належним чином.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем виконані зі своєї сторони повністю умови договору, внаслідок чого відповідачу було направлено Акти в електронному вигляді (підписані КЕП): № 34476 від 31.12.2020 р. на суму 10364,00 грн, № 1845 від 31.01.2021 р. на суму 8500,00 грн, №4745 від 28.02.2021 р. на суму 3400,00 грн.

Претензій та зауважень від відповідача не надходило.

Натомість відповідач не виконав свої грошові зобов`язання перед позивачем на загальну суму 22 264,00 грн.

29.06.2020 р. ТОВ «Е-Тендер» направило в адресу відповідача претензію № 454 від 29.06.2020 р. з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена без задоволення, що і стало підставою позову.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ст. 13 Конституції України).

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес" як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, за змістом ст. 4 ГПК України до господарського суду має право звернутися кожна особа (визначена частиною 2 наведеної статті), яка вважає, що її право чи законний інтерес у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, порушено, не визнано або оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її права та законні інтереси потребують захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відтак, суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 3 частини 1 статті 3, статті 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає право суб`єкта цивільного права на укладення договору, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 180 ГК України, згідно якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 2 наведеної статті ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 638 ЦК України.

Під час укладення Договору сторони в порядку ст. 180 ГК України та ст. 638 ЦК України узгодили всі істотні умови даного правочину та погодилися з ними.

Підписавши договір, відповідач погодився з метою його укладення та встановленими умовами.

Судом встановлено, що позивачем належним чином виконано умови договору з надання доступу до онлайн-сервісу з правом користування програмною продукцією, внаслідок чого відповідачу було направлено Акти в електронному вигляді (підписані КЕП): № 34476 від 31.12.2020 р. на суму 10364,00 грн, № 1845 від 31.01.2021 р. на суму 8500,00 грн, №4745 від 28.02.2021 р. на суму 3400,00 грн.

Зазначені акти направлялись позивачем на адресу відповідача, проте останнім підписані та повернуті не були.

Оскільки, з боку відповідача на адресу позивача жодних претензій не надходило, суд, з урахуванням положень п.4.6. договору, дійшов висновку про належне надання прав за договором за даними актами.

Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 22 264,00 грн, яка підтверджена матеріалами справи та яка підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 535,03 грн суму 3 % річних, 1394,07 грн інфляційних втрат та 2 708,53 грн пені.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п.5.10. договору в разі несвоєчасної оплати доступу до онлайн-сервісу з правом користування програмною продукцією (її копії), користувач на вимогу Товариства зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного Договору.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт" 9.1.5" калькулятора обрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % штрафних санкцій судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно, тому позов в частині стягнення 535,03 грн суму 3 % річних, 1394,07 грн інфляційних втрат та 2 708,53 грн пені за період з 21.01.2021 р. 30.11.2021 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних вище обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню судом повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Споживчого товариства "Кооператор" (вул. Василя Липківського, буд. 57, м. Липовець, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22500, код ЄДРПОУ 25845497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Тендер" (вул. Дегтярівська, буд. 21, літ "А", м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39484263) 22 264,00 грн заборгованості, 535,03 грн, 3 % річних, 1394,07 грн інфляційних втрат, 2 708,53 грн пені та 2 270,00 грн витрати зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21 квітня 2022 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Дегтярівська, буд. 21, літ "А", м. Київ, 04119)

3 - відповідачу (вул. Василя Липківського, буд. 57, м. Липовець, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22500)