Рішення

від 20.04.2022 по справі 910/821/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2022Справа № 910/821/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Амарі Україна

доТовариства з обмеженою відповідальністю ВКП Технології комфорту

простягнення 140 206,94 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Амарі Україна (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП Технології комфорту (далі відповідач) про стягнення 140 206,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за договором поставки № АК-000409 від 12.01.2021, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 140 206,94 грн, з яких: 133 000,00 грн основної заборгованості, 4 062,48 грн пені, 817,68 грн втрат від інфляції та 2 326,78 грн 10% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/821/22 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» , у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, судів. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Рада суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, зокрема, вказала по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Так, ухвала суду від 24.01.2022 була отримана позивачем 31.01.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01054 74790866.

Вищевказана ухвала суду від 24.01.2022 була також направлена відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, проте була повернута підприємством поштового зв`язку оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

12.01.2021 між ТОВ Амарі Україна (постачальник) та ТОВ ВКП Технології комфорту (покупець) був укладений договір поставки № 000409 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору якого постачальник зобов`язується продати, відвантажити та завантажити товар, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і здійснити оплату за товар на умовах, викладених в вказаному договорі.

Згідно з п. 1.2 договору асортимент, кількість, ціна товару визначаються на підставі заявки покупця і вказуються або в накладній та рахунку-фактурі, які виписуються уповноваженими представниками постачальника, або у специфікації, підписаній сторонами. Вказані документи є невід`ємними частинами даного договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що товар поставляється на умовах FCA, шляхом самовивозу перевізником, який зазначений покупцем, зі складу постачальника, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пироговський шлях, 34.

Відповідно до п. 2.6 договору, датою поставки вважається дата передачі партії товару перевізнику, визначеного покупцем, що засвідчується підписанням перевізником товарно-транспортної накладної.

Згідно з п 2.7 договору право власності на партію товару та ризики його випадкового знищення, випадкової загибелі та випадкового пошкодження переходять до покупця з моменту передачі товару перевізнику.

Положеннями п. 3.5 договору на покупця покладений обов`язок оплатити постачальнику 100% вартості продукції протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Зобов`язання покупця зі сплати товару вважається виконаними з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.7 договору).

У п. 10.1 договору сторони погодили, що цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2021. Договір вважається дійсним ще на один рік, якщо жодна із сторін не прийняла рішення про розірвання вказаного договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач, на виконання укладеного сторонами договору, поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар загальністю вартістю 154 710,90 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними №№ АК-0006811 від 26.10.2021 на суму 107 974,66 грн, АК-00006898 від 29.10.2021 на суму 13 457,04 грн, АК-00007177 від 11.11.2021 на суму 33 279,20 грн.

При цьому, у вказаних накладних є також посилання на виписані відповідачу рахунки, так в накладній АК-00006811 від 26.10.2021 вказаний рахунок № АК-00011516 від 20.10.2021, в накладній № АК-00006898 від 29.10.2021 рахунок № АК-00011901 від 28.10.2021, а в накладній АК-00007177 від 11.11.2021 рахунок № АК-00012378 від 10.11.2021.

Відповідач, у свою чергу, поставлений позивачем товар оплатив частково, зокрема, до матеріалів справи долучені банківські виписка по рахунку позивача за період з 22.11.2021 по 04.01.2022, згідно з якими протягом вказаного періоду відповідач сплатив на користь позивача, зокрема, з посиланням на рахунок № АК-00011516 від 20.10.2021 кошти в розмірі 16 974,66 грн.

Крім того, відповідачем 28.10.2021 здійснено сплату з посиланням на рахунок № АК-011898 від 28.10.2021 в розмірі 744,48 грн, 23.11.2021 відповідачем сплачено на користь позивача 2 712,56 грн з посиланням на рахунок № АК-00011901 від 28.10.2021, а також 04.01.2022 здійснено оплату в розмірі 1 279,20 грн з посланням на рахунок № АК-00012378 від 10.11.2021.

При цьому, позивачем зарахування сплачених відповідачем коштів в розмірі 744,48 грн здійснено в рахунок часткового погашення за накладної № АК-00006898 від 29.10.2021.

Як підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, відповідачем сплачено позивачу кошти в розмірі 21 710,90 грн.

Відповідач вказані обставини не заперечив та доказів протилежного суду не надав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на неналежне виконання відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений позивачем товар та просив стягнути з відповідача вартість такого товару в розмірі 133 000,00 грн (154 710,90 грн - 21 710,90 грн).

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд керувався таким.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за товар в розмірі 133 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 817,68 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.12.2021 по 31.12.2021, а також 2 326,78 грн 10% річних, які нараховані з 10.11.2021 по 14.01.2022.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно з п. 6.5 договору за прострочення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику 10 відсотків річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами, що нараховується незалежно від сплати пені за порушення виконання зобов`язання

Перевіривши надані позивачем розрахунки 10% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно з дотриманням вимог чинного законодавства та укладеного сторонами договору. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10% річних та інфляційних втрат заявлені ним правомірно та обґрунтовано та підлягають задоволенню у розмірах, заявлених позивачем, а саме в розмірі 2 326,78 грн 10% річних та 817,68 грн інфляційних втрат.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідач пені в розмірі 4 062,48 грн, яка нарахована за загальний період з 10.11.2021 по 14.01.2022.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження розміру нарахування пені встановлено також ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Відповідно до п. 6.4. договору за прострочення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені починається від дня, коли покупець повинен був виконати зобов`язання з оплати отриманої партії товару та припиняється в момент остаточного здійснення розрахунку покупцем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно з дотриманням вимог чинного законодавства та укладеного сторонами договору, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 4 062,48 грн пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП Технології комфорту (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 9, офіс 503, код 42545053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амарі Україна (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34, код 35138752) борг у розмірі 133 000,00 грн (сто тридцять три тисячі грн 00 коп.), пеню в розмірі 4 062,48 грн (чотири тисячі шістдесят дві грн 48 коп.), інфляційні втрати в розмірі 817,68 грн. (вісімсот сімнадцять грн 68 коп.), 10% річних в розмірі 2 326,78 грн. (дві тисячі триста двадцять шість грн 78 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 21.04.2022.

Суддя О.Г. Удалова