Рішення

від 20.04.2022 по справі 910/20107/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2022Справа № 910/20107/21За позовом Державне підприємство «Морський торгівельний порт «Южний»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марін Індастріал Сервіс»

про стягнення 115824 грн.

Суддя Р.Б. Сташків

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марін Індастріал Сервіс" (далі - відповідач) на користь Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Южний» (далі - позивач) 115824 грн. збитків за не реєстрацію відповідачем податкової накладної за прийнятий товар за Договором про закупівлю товарів №Т/СН-60/17 від 30.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/20107/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (м. Київ, вул. Дегтярівська, 11).

Із залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялася копія ухвали суду, убачається, що даний лист було повернуто суду поштою у зв`язку з тим, що працівникам пошти не вдалося вручити листи відповідачу, позаяк адресат відсутній за вказаною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення її до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто, його власною волею, оскільки відомості, зокрема, про адресу місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань подає сам Відповідач.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2017 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №Т/СН-60/17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар зазначений у специфікації, що є Додатком №1 до цього договору, а покупець прийняти і оплатити товар.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору).

25.04.2018 відповідачем було поставлено позивачу товар за Договором загальною вартістю 725588,29 грн., що підтверджується копіями видаткової накладної №6 від 25.04.2018, ТТН №Р6 від 25.04.2018 долучених до позовної заяви.

Разом з тим, між сторонами виник спір щодо стягнення з позивача на користь відповідача вартості поставленого товару за вказаною видатковою накладною у сумі 725588,29 грн., на яку були нараховані фінансові та штрафні санкції, та в межах судової справи №916/201/19 Господарським судом Одеської області рішенням від 12.06.2019 було частково задоволено вимоги позову, зокрема, стягнуто з позивача на користь відповідача основну суму боргу у розмірі 694949,72 грн. (з урахуванням відмови відповідачем від позову у сумі 30638,57 грн. основного боргу). Відповідне рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2019 було залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 та постановою Верховного Суду від 11.12.2019.

Позивачем оплачено поставлений відповідачем товар за Договором у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №5707 від 30.09.2019, копія якої надана з позовною заявою.

Позивач зазначає, що відповідачем всупереч вимогам п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не було проведено реєстрації податкової накладної внаслідок чого позивачем було понесено збитки у вигляді втраченого права на формування податкового кредиту у сумі 115824,95 грн.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Аналогічний висновок також міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Як зазначає позивач, відповідачем не було здійснено спроби зареєструвати податкову накладну, на підтвердження чого ним було надано листи Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з платниками податків від 26.11.2021 та від 07.12.2021 у яких зазначено про відсутність реєстрації податкових накладних ТОВ «Маріан Індастріал Сервіс» від 25.04.2018 за період з 30.09.2019 по 24.04.2021.

Відповідачем вказану інформацію не спростовано та не надано доказів на підтвердження протилежного.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З наведеного вище вбачається, що не реєстрація відповідачем податкової накладної на товар який поставлено позивачу відповідно до видаткової накладної (копія якої залучено до справи) призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 115824,95 грн. до податкового кредиту позивача.

Отже, відповідач не виконав належним чином обов`язку, встановленого Податковим кодексом України.

Таким чином, ураховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не надання суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 115824,95 грн. збитків.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 79, 129, ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178, ст. 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марін Індастріал Сервіс" (м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11; ідентифікаційний код 41166976) на користь Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Южний» (Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, будинок 13; ідентифікаційний код 04704790) 115824 (сто п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 95 коп. збитків та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків