Рішення

від 20.04.2022 по справі 910/18281/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2022Справа № 910/18281/21За позовом Приватного підприємства «Науково - виробниче підприємство «Інвестмаш»

до Комунальне підприємство «Київпастранс»

про стягнення 135 921,94 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Науково - виробниче підприємство «Інвестмаш» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс», в якому просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 81 000,00 грн. основної заборгованості за Договором поставки № 52.18-531 від 07.11.2018. Крім того, просить суд стягнути з відповідача пені в розмірі 38 474,83 грн., 3 % річних - 5 925,21 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10 521,90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 52.18-531 від 07.11.2018 в частині здійснення оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.12.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

З огляду на вказані обставини, Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.12.2021 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

28.12.2021 через відділ документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд застосувати строк повної давності в частині вимоги позивача про стягнення 38 474,83 грн. пені, у зв`язку з чим відмовити у задоволенні вказаної вимоги.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву та додані до них докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Науково-виробниче підприємство «Інвестмаш» (позивач/постачальник) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (відповідач/покупець) було укладено договір №52.18-531 від 07.11.2018.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору позивач зобов`язується поставити та передати у власність відповідачу «машини для миття пляшок, пакування, зважування та розпилювання» код 42920000-1 за ДК 021:2015 (фарборозпилювачі та безповітряні поршневі розпилювачі) надалі - Товар, а відповідач сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток №1), що є його невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 3.1. зазначеного договору, сума цього Договору (ціна Договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього Договору і становить 632 400, 00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 126 480,00 грн., разом ціна

Договору становить 758 880,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 4.1. зазначеного договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється

відповідачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання відповідачем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.

Згідно п. 4.2. зазначеного договору, ведення бухгалтерського обліку, проведення

розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача товарів за кількістю і якістю тощо, які передбачені цим Договором, виконуються філіями або відокремленими підрозділами КП «Київпастранс», перелік яких зазначається в Додатку №4, що є його невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 5.3. зазначеного договору, поставка товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою філії, відокремленого підрозділу відповідача із зазначенням необхідних найменувань та кількості Товару в межах Специфікації (Додаток №1 до Договору) виходячи з їх виробничої необхідності.

Судом встановлено, що сторонами зазначеного договору було укладено Специфікацію (Додаток №1 до Договору №52.18-531 від 07.11.2018) на поставку Товару (а саме безповітряний поршневий розпилювач Ер-270 в кількості 8 шт. ціна за одиницю без ПДВ 63 800, 00 грн. сума всього без ПДВ 510 400,00 грн.; фарборозпилювач пневматичний HVLP WB (1,4 мм) в кількості 20 шт. ціна за одиницю без ПДВ 4 500,00 грн., сума всього без ПДВ 90000,00 грн., бак нагнітальний Dp-6401 в кількості 20 шт. ціна за одиницю без ПДВ 1 600,00 грн., сума всього без ПДВ 32 000,00 грн. Сума всієї Специфікації становила без ПДВ 632 400,00 грн., крім того ПДВ 20% - 126 480,00 грн. Всього з ПДВ - 758 880,00 грн.

Згідно додатку №4 до Договору №52.18-531 від 07.11.2018 встановлено Перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс», яким необхідно постачання товару.

Так, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що Постачальник (позивач) згідно видаткової накладної №7 від 04.03.2019 здійснив поставку Товару Покупцю (відповідачу), а саме фарборозпилювач пневматичний HVLP WB (1,4 мм) в кількості 10 шт. на загальну суму без ПДВ 45 000,00 грн. сума ПДВ - 9 000,00 грн. Усього з ПДВ - 54 000,00 грн. Покупець: ВП «Центр технічного обслуговування тролейбусів» КП «Київпастранс» за договором №52.18-531 від 07.11.2018.

Крім того, Постачальник (позивач) згідно видаткової накладної №8 від 04.03.2019 здійснив поставку Товару Покупцю (відповідачу), а саме фарборозпилювач пневматичний HVLP WB (1,4 мм) в кількості 5 шт. на загальну суму без ПДВ 22 500,00 грн. сума ПДВ - 4 500,00 грн. Усього з ПДВ - 27 000,00 грн. Покупець: ВП «Станція технічного обслуговування автобусів» КП «Київпастранс» за договором №52.18-531 від 07.11.2018 р.

Так, суду доведено, що згідно товарно-транспортних накладних № 7 та № 8 від 04.03.2019 позивач відвантажив, а структурні підрозділи КП «Київпастранс» прийняли товар фарборозпилювач пневматичний HVLP WB (1,4 мм) в кількості 15 шт. на загальну суму з ПДВ - 81 000,00 грн, про що свідчать на вказаних ТТН підписи та печатки уповноважених осіб структурних підрозділів відповідача.

Отже, суду доведено та підтверджено доказами, наданими до справи, що свої зобов`язання стосовно поставки на адресу Покупця Товару зазначеного у Специфікації Додаток №1 до Договору №52.18-531 від 07.11.2018 Приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Інвестмаш» виконало у тому об`ємі, який було поставлено за окремими заявками відокремлених підрозділів Покупця, виходячи з їх виробничої необхідності.

Загальна вартість поставленого на адресу Відповідача Товару 04.03.2019 склала 81 000, 00 грн.

Пунктом 4.1 Договору №52.18-531 від 07.11.2021 передбачено, що розрахунок за поставлений Товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.

Отже,згідно умов Договору №52.18-531 від 07.11.2018 у відповідача виник обов`язок по оплаті поставленого позивачем товару в строк до 31.05.2019 у сумі 81 000,00 грн.

Проте, відповідач свій обов`язок по оплаті товару не виконав, у зв`язку з чим, позивач 16.08.20.21 звернувся до відповідача з Претензією вих.. №1-16/08Ю, яку відповідно до відмітки Хмельницького відділення АТ «Укрпошта» № 1, було відправлено на юридичну адресу відповідача 16.08.2021.

Разом з тим, вимоги претензії відповідач не виконав, мотивованої відмови у її виконанні позивачу не направив.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 81 000,00 грн.

Відповідно абз 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Господарські правовідносини між сторонами у даній справі виникли з договору №52.18-531 від 07.11.2018 за умовами якого позивач поставив товар, а відповідач зобов`язувався сплатити за Товар грошові кошти.

Суд вказує, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, суду доведено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач належним чином виконав умови договору №52.18-531 від 07.11.18 та поставив відповідачу Товар на загальну суму 81 000,00 грн.

Доказів оплати поставленого позивачем відповідачу товару на суму 81 000,00 грн. відповідачем, в тому числі за час розгляду справи, не надано та відповідно матеріали справи не містять таких доказів. Строк оплати є таким, що настав.

За встановлених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 81 000,00 грн. визнається судом обґрунтованою та задовольняється судом повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 925,21 грн. 3 % річних та 10 521,90 грн. інфляційну складову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Так, судом встановлено прострочення відповідачем свого зобов`язання в частині оплати поставленого позивачем товару.

Судом здійснено перевірку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та встановлено їх арифметичну правильність, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 521,90 грн. інфляційних втрат та 5 925,21 грн 3% річних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються судом також.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 38 474,83 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.7.3. Договору, за порушення термінів оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, сторонами договору, було погоджено письмово застосування такого виду відповідальності до Покупця, як стягнення пені.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України щодо вимоги про стягнення на користь позивача пені, з огляду на що, суд відзначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 по справі №6-474цс16 зазначив, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі №6-3006цс15 та від 25 травня 2016 року у справі №6-1138цс 15.

Окрім того, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15 та постанові Верховного суду по справі №910/17753/18 від 28.01.2020.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №911/1563/18 від 22 липня 2019 року, положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву позивачем було подано 08.11.2021 (відповідно до штампу пошти).

Як уже було встановлено судом, з огляду на умови Договору, у відповідності до видаткових накладних № 7 та № 8 від 04.03.2019, Покупець (відповідач) мав був сплатити на користь позивача кошти у строк до 31.05.2019.

Отже, строк нарахування пені для видаткових накладних від 04.03.2019 №7,8 розпочався 04.06.2019 (наступний день після спливу 60 денного строку на оплату послуг) і закінчився 04.12.2019 (останній день 6 місячного строку згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України) при цьому, кінцевим строком звернення до суду по стягненню пені за останній день її нарахування є 04.12.2020 (до стягнення штрафних санкцій застосовується спеціальна позовна давність - 1 рік, згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що сторонами договору питання збільшення строку позовної давності по пені не приймалось.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду поза межами строку позовної давності з вимогою про стягнення з відповідача пені, з огляду на що заява відповідача про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення пені є обґрунтованою, а позовні вимоги про її стягнення не підлягають задоволенню.

Суд акцентує увагу, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі.

За встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача 81 000,00 грн суми основного боргу, 5 925,21 грн. 3 % річних, 10 521,90 грн. інфляції.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, та відповідно задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями ст.ст. 129, 130, 185, 191, 233, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Науково - виробниче підприємство «Інвестмаш» (29000, м. Хмельницький, вул. Заводська, 32 код ЄДРПОУ 22774794) задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Приватного підприємства «Науково - виробниче підприємство «Інвестмаш» (29000, м. Хмельницький, вул. Заводська, 32, код ЄДРПОУ 22774794) 81 000 (вісімдесят одну тисячу) грн.00 коп. суму основного боргу, 5 925 (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 21 коп. 3 % річних, 10 521(десять тисяч п`ятсот двадцять одну) грн. 90 коп. інфляції та 1 634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ, в порядку визначеному ст. 327 ГПК України.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко