Рішення

від 17.04.2022 по справі 914/280/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2022 Справа № 914/280/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Синчука М.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Евопак», м. Жидачів, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скомекс Україна», с. Перетоки, Сокальський район, Львівська область

про: стягнення 25 473,32 грн заборгованості за договором поставки

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Евопак» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скомекс Україна» про стягнення 25 473,32 грн заборгованості за договором поставки.

Ухвалою суду від 07.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

На адресу Господарського суду Львівської області повернулось поштове відправлення, що надсилалось судом на адресу відповідача: №7901414412222 (з ухвалою суду про відкриття провадження від 07.02.2022). Згідно поштових довідок, що містяться на конвертах, причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно відомостей ЄДРЮОФОПГФ, місцезнаходженням юридичної особи відповідача (ідентифікаційний код 38991462) є: 80023, Львівська область, Сокальський район, с. Перетоки, вул. Шевченка, 86а.

Відповідно поштова кореспонденція надсилалась судом на адресу відповідача згідно ЄДРЮОФОПГФ.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до частин п`ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

Позиція позивача.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 32/12-19 від 29.11.2019 в частині оплати вартості поставленого Товару у сумі 24 311, 04 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 145, 87 грн - 3% річних, 145, 87 грн - інфляційних втрат, пені - 870, 54 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Двадцять дев`ятого листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Евопак» (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скомекс - Україна» (далі - Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки № 32/12-19 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник (Позивач) зобов`язується відповідно до умов цього Договору поставляти та передавати у власність покупця паперово- картонну продукцію (надалі - Товар), а Покупець (Відповідач) зобов`язується приймати та оплачувати Товар відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пункту 2.1. Договору, найменування, ціна та кількість Товару, що підлягає поставці, зазначається у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Двадцять дев`ятого листопада 2019 року сторони підписали специфікацію №1 до договору поставки №32/12-19 від 29.11.2019 року, якою погодили асортимент та ціну Товару, що поставлятиметься Постачальником на умовах Договору, а саме: Найменування товару Гофроящик 400*200*200; Марка Т-25 КС; Розмір мм. 400*200*200; Одиниця виміру шт.; Ціна за одиницю, грн. з ПДВ 6, 35. Дана специфікація є невід`ємною частиною Договору.

У період дії Договору, на виконання його умов, Постачальник здійснив поставку товару, про що було складено видаткову накладну від 18.10.2021 № 260. Відповідно до видаткової накладної Позивач поставив товар, а саме: Гофроящик 400*200*200 в кількості 2 080 штук , загальною вартістю 24 311, 04 грн (з ПДВ), яка підписана та скріплена печатками сторін.

Відповідно до пункту 3.6. Договору поставка вважається виконаною з моменту передачі товару (партії товару) представнику Покупця на складі Покупця (умови поставки СРТ).

На підтвердження факту поставки товару, Позивачем до матеріалів справи також додано підписану уповноваженими представниками Сторін товаро-транспортну накладну № Р260 від 18.10.2022.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору ціна на Товар є договірною і вказується в специфікаціях та зазначається в видаткових накладних. Покупець здійснює оплату за Товар у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення Відповідачем оплати вартості поставленого товару у розмірі 24 311, 04 грн (з ПДВ).

У зв`язку з відсутністю оплати Товару, Позивач 26.11.2021 на адресу Відповідача скерував претензію від 25.11.2021 щодо сплати заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки №32/12-19 від 29.11.2019, в якій просив відповідача в найкоротші строки, але не пізніше 3 (трьох) календарних днів, розглянути відповідну претензію і надати письмову відповідь на неї, та в найкоротші строки (до 01.12.2021 року) виконати свої обов`язки згідно умов Договору.

Як зазначає Позивач, відповіді на вказану претензію на його адресу не надходило, Відповідач заборгованості не оплатив.

Згідно з пунктом 5.1. Договору, за невиконання/неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та даного Договору.

Відповідно до пункту 5.4. Договору, за прострочення терміну оплати поставленого Товару Покупець сплачує Постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки (прострочення) платежу, а також вартість Товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять відсотків річних від простроченої суми. За прострочення оплати понад 10 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику додатково штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно сплаченого Товару за кожен факт прострочення оплати.

В матеріалах справи наявний протокол розбіжностей до Договору поставки №32/12-19 від 29.11.2019, яким Сторони погодили викласти пункт 5.4. Договору в наступній редакції: за прострочення терміну оплати поставленого Товару Покупець сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки (прострочення) платежу, а також вартість Товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

За порушення строків оплати, на підставі пункту 5.4. Договору позивачем нараховано пеню у розмірі 870, 54 грн.

А також за несвоєчасне виконання зобов`язання Позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми 145, 87 грн; інфляційні втрати - 145, 87 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правовідносини між сторонами у справі виникли з Договору поставки № 32/12-19 від 29.10.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору поставки № 32/12-19 від 29.10.2019, Позивач здійснив поставку товару - Гофроящик 400*200*200 в кількості 2 080 штук , загальною вартістю 24 311, 04 грн (з ПДВ), що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 18.10.2022 № 260 та товаро-транспортною накладну № Р260 від 18.10.2022, які підписані та скріплені печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свого обов`язку щодо оплати у повному обсязі вартості отриманого Товару у сумі 24 311, 04 грн не здійснив, наявності не погашеної заборгованості не спростував, доказів її сплати не надав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Вказана сума боргу підтверджується матеріалами справи, та підлягає стягненню з останнього на користь позивача у розмірі 24 311, 04 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Щодо заявленої до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, в поданому з позовною заявою розрахунку штрафних санкцій, здійснює нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за період з 17.11.2021 по 28.01.2022, щодо цього, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.2. Договору поставки № 32/12-19 від 29.11.2019 укладеного між сторонами, покупець здійснює оплату за Товар у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Як встановлено судом, 18.10.2021 Відповідачем було отримано Товар від Позивача, тому останнім днем виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості отриманого є 17.11.2021.

Суд зазначає, що нарахування штрафних санкцій починаються від дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що останній день виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором є 17.11.2021, тому нарахування штрафних санкцій починається з 18.11.2021.

Здійснивши власний перерахунок 3 % річних за період з 18.11.2021 по 28.01.2022, суд зазначає, що до стягнення підлягає 141, 87 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок про стягнення суми інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 145,87 інфляційних втрат - підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення суми пені суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Сторонами у пункті 5.4. Договору (згідно з протоколом розбіжностей до Договору поставки №32/12-19 від 29.11.2019) передбачено, що у випадку прострочення терміну оплати поставленого Товару Покупець сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки (прострочення) платежу.

Суд, здійснивши перерахунок суми пені за період з 18.11.2021 по 28.01.2021, дійшов висновку, що до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у розмірі 859,21 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та оцінивши їх у сукупності з огляду на їх вірогідність встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково.

Судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скомекс Україна» (80023, Львівська обл., Сокальський р-н, село Перетоки, вулиця Шевченка, будинок 86а, код ЄДРПОУ 38991462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Евопак» (81700, Львівська обл., місто Жидачів, вулиця Грушевського 17, код ЄДРПОУ 42662636) суму основної заборгованості у розмірі 24 311, 04 грн, 3 % річних у розмірі 141,87 грн, суму інфляційних втрат 145, 87 грн, пені у розмірі 859,21 грн та 2479, 50 грн судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Синчук М.М.