Рішення

від 20.04.2022 по справі 917/1709/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2022 Справа № 917/1709/21

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Паламарчука В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу

За позовною заявою Фізичної особи - підприємця Козуб Юрія Григоровича, АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Орхідея-СВ", вул. Перемоги, буд. 55-А, с.Піски, Лубенський район, Полтавська область, 37551

про стягнення 22 337,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

05.11.2021р. до господарського суду Полтавської області з позовною заявою звернувся Фізична особа - підприємець Козуб Юрій Григорович до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Орхідея-СВ" про стягнення 22 337,70 грн. заборгованості згідно Договору поставки №803/12 від 02.01.2012 р. з яких: 3 598,50 грн. - заборгованість за поставлений товар, 82,44 грн. - пеня, 719,70 грн. - 20% штрафу, 17 937,06 грн. - штраф за користування чужими грошовими коштами.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2021р. даний позов був переданий на розгляд судді Паламарчука В.В.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не здійснив розрахунок за поставлений товар згідно Договору поставки №803/12 від 02.01.2012р.

Ухвалою від 11.11.2021р. суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали, та для подання заперечень до 5 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Ухвала суду, що була направлена на адресу відповідача за адресою, зазначеною у позовній заяві - вул. Перемоги, буд. 55-А, с.Піски, Лубенський район, Полтавська область, 37551, повернулася до господарського суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою"

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Орхідея-СВ" зареєстровано за адресою: вул. Перемоги, буд. 55-А, с.Піски, Лубенський район, Полтавська область, 37551.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 233 ГПК України рішення прийнято в нарадчій кімнаті.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

02 січня 2012 року між Фізичною особою - підприємцем Козуб Юрієм Григоровичем (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Орхідея" (Покупець) було укладено Договір поставки №803/12 від 02.01.2012р. (а.с.5-7 ) (далі - Договір).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором поставити і передати Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукти харчування, товари першої потреби, господарчі товари (п.1.1);

- Асортимент, кількість, ціна та строки поставки Товару визначаються Сторонами окремо, в кожному конкретному випадку та оформлюються замовленням Покупця. Замовлення Покупця може бути здійснено в усній або письмовій формі, втому числі може бути здійснено і по факсу. У замовленні обов`язково вказується найменування, кількість та асортимент Товару (п.2.1);

- Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем по кількості та якості після підписання відповідних накладних на Товар. Якщо за результатами прийняття Товар, його якість не відповідає стандартам, технічним умовам чи іншій документації, то Покупець вправі відмовитись від прийняття такого Товару, про що повідомляє Постачальника (п.2.5);

- Покупець здійснює розрахунок за поставлений Товар протягом 21 календарних днів, з дня підписання супровідних документів на прийнятий Товар. Розрахунки за поставлений Товар здійснюються у безготівковій формі (перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника), шляхом внесення Покупцем грошових коштів безпосередньо до каси Постачальника (готівкова форма розрахунку) чи в будь-який інший спосіб, не заборонений діючим законодавством (п.2.8);

- Покупець зобов`язаний проводити повну сплату за кожну партію Товару у відповідності з умовами даного договору (п.4.3.1);

- Факт прийому-передачі Товару оформляється шляхом підписання відповідної накладної та/або інших супроводжувальних документів (п.5.2);

- У випадку несвоєчасної або неповної сплати Покупцем вартості поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачуваного товару. При цьому пеня нараховується протягом всього часу існування заборгованості. У разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений Товар (партію товару) більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів Покупець, крім пені, також сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості (6.2);

- У разі несвоєчасної оплати поставленого Товару Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст. 536 ЦК України) у розмірі 10 % від суми боргу, за кожен день такого прострочення (п.6.3)

- Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня календарного року, у якому він був укладений (п.8.1);

- Якщо Сторони протягом терміну дії даного Договору не повідомлять письмово одна-одну про своє бажання припинити його чинність, то дія даного Договору автоматично продовжується (пролонгується) на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п.8.2).

20.12.2012 року між сторонами було укладено Додаткову угоду, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Орхідея" змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Орхідея-СВ", а також змінено реквізити покупця.

Відповідно до видаткових накладних №49443 ввід 02.08.2021р. та №587198 від 13.09.2021р. було поставлено товар на загальну суму 3 598,50 грн.. (а.с.8а-9).

За порушення строку поставки Товару, позивач заявив до стягнення заборгованість за поставлений товар в розмірі - 3 598,50 грн., пеню в розмірі - 82,44 грн., штраф у розмірі 20% за порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар більш ніж на (двадцять) календарних днів - 719,70 грн., 10% від суми боргу, за кожен день прострочення, за користування чужими грошовими коштами в розмірі - 17 937,06 грн.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (надалі - Господарського кодексу України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1статті 627 ЦК України договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ч.1ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до п.2.8 Договору, сторони дійшли згоди, що Покупець здійснює розрахунок за поставлений Товар протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня, з дня підписання супровідних документів на прийнятий Товар.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 3598,50 грн. підтверджується видатковими накладними №49443 від 02.08.2021р. та №587198 від 13.09.2021р. (а.с.8а-9).

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, сплати боргу чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3 598,50 грн. основного боргу за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів господарських санкцій згідно із ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладена у Постанові Верховного суду від 09 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної сплати покупцем вартості поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару. При цьому пеня нараховується протягом всього часу існування заборгованості. У разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар (партію товару) більш ніж на 20 календарних днів покупець, крім пені, також сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Судом враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, про те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така ж правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 82,44 грн. пені (по видатковій накладній №49443 від 02.08.2021р. з 23.08.2021р. по 26.10.2021р., по видатковій накладній №58718 від 13.09.2021р. з 04.10.2021р. по 26.10.2021р.) та 719,70 грн. штрафу.

Відповідно до п. 2.8 Договору, Покупець здійснює розрахунок за поставлений Товар протягом 21 календарного дня, з дня підписання супровідних документів на прийнятий Товар.

Згідно зі ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому у відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом перевірено методику розрахунку пені, з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 67,91 грн. - пені по видатковій накладній №49443 від 02.08.2021р., по видатковій накладній №58718 - 12,43 грн. - пені.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє в задоволенні, оскільки позивачем під час здійснення їх розрахунку не враховано, що по накладній №49443 від 02.08.2021р. останній день виконання зобов`язань попадає на вихідний день 23.08.2021 (відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020р. № 1191-р, перенесено робочий день з понеділка 23.08.2021р. на суботу 28.08.2021р.), а по накладній №58718 від 13.09.2021р прострочка починається з 05.10.2021р.

Оскільки відповідачем допущено прострочення оплати на строк більше ніж 20 календарних днів, на підставі п.6.2. Договору позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 719,70 грн. Позовні вимоги в цій частині задовольняються судом.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п.6.3 Договору у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст. 536 ЦК України) у розмірі 10% від суми боргу, за кожен день такого прострочення.

На підставі цієї умови договору позивачем нараховано 17937,06 грн. - 10 % за користування чужими грошовими коштами за період 23.08.2021р. - 26.10.2021р.

Відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України, що застосовується до договорів поставки, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Водночас статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховним Судом України у постановах від 01.07.2017 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13 було визначено порядок нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до статей 536, 625, 692 Цивільного кодексу України: «Частиною третьою статті 692 ЦК України конкретизовано визначений статтею 536 цього Кодексу обов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником. Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим, згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня».

Аналогічний висновок був викладений також у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 917/63/18. Також судом враховується правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18, в якій Верховний Суд відступив від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 922/2213/17 про можливість стягнення відсотків річних за кожен день неправомірного користування грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Так, у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив наступне:

« 17. Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

18. Відповідно до частини третьої статті 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

19. Частиною другою статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

20. З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з тим, що частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 693, 536, 625 ЦК України.

21. Касаційний суд зазначає, що згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено статтею 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

22. Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 5.3. укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.

23. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про те, що визначені сторонами у пункті 5.3. Договору проценти, з урахуванням положень статті 549 ЦК України, є пенею, а також щодо можливості застосування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13. 24. Як вбачається за змістом постанови Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі № 3-32гс14, судом встановлено, що відповідно до умов пункту 6.6. договору поставки № 190912, сторони передбачили, що за невиконання грошових зобов`язань, крім визначених умовами договору, сторона, що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

24. За змістом постанови Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13 також вбачається, що у пункті 6.6. договору поставки № 190912-1 сторони передбачили, що за невиконання грошових зобов`язань, крім визначених умовами договору, сторона, що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

25. Отже, у справах № 3-32гс14 та № 3-37гс13 сторони передбачили аналогічну юридичну відповідальність, виражену у відсотковому розмірі від суми боргу за поставлений товар за кожен день прострочення. При цьому, в обох випадках Верховний Суд України дійшов висновку, що така міра відповідальності є пенею, оскільки за способом обчислення вона визначається за кожний день прострочення.

26. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду вбачає, що обставини визначення річних у справах № 3-32гс14 та № 3-37гс13 та у справі № 922/3578/18 є подібними та не вбачає необхідності відступу від зазначеної правової позиції Верховного Суду України, погоджуючись з нею.»

Як було встановлено вище судом, в п.6.3 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст. 536 ЦК України) у розмірі 10% від суми боргу, за кожен день такого прострочення.

Разом із цим, згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, відповідальність, передбачена пунктом 6.3. Договору (у розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочки, що підлягає сплаті за невиконання умов договору), фактично, є пенею.

Суд зазначає, що визначені у пункті 6.3. Договору проценти за своєю правовою природою не охоплюють поняття процентів за користування чужими грошовими коштами, а являють собою санкцію, настання якої зумовлено простроченням боржником грошового зобов`язання зі сплати товару у визначений сторонами строк, оскільки за способом обчислення її визначено у певній пропорції від суми боргу за кожен день користування, тому така санкція охоплюється визначенням пені згідно статті 549 ЦК України.

Також суд, здійснивши аналіз статей 536, 692 ЦК України, дійшов висновку, що в розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником. Разом з тим, зі змісту цих статей вбачається, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Таким чином, передбачені пунктом 6.3. Договору проценти за своєю правовою природою підпадають під визначення пені. Разом з тим судом уже стягнуто з відповідача 80,34 грн. пені, нарахованої за цей самий період на підставі пункту 6.2 договору, яким сторони передбачили нарахування пені. Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено, подвійне нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, вимоги у частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами є безпідставними. Отже, позовні вимоги в частині стягнення 17937,06 грн. - 10 % від суми боргу, за кожен день прострочення, нараховані на підставі п. 6.3 Договору, судом відхиляються.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 129, 232-233, 237-238, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Орхідея-СВ" (вул. Перемоги, буд. 55-А, с.Піски, Лубенський район, Полтавська область, 37551, код ЄДРПОУ 23276302) на користь Фізичної особи - підприємця Козуб Юрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором №803/12 від 02.01.2012р. в розмірі 4398,54 грн., з яких: заборгованість за поставлений товар в розмірі - 3 598,50 грн., пеню в розмірі - 80,34 грн., штраф у розмірі 20% за порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар більш ніж на (двадцять) календарних днів - 719,70 грн., 446,99 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сил.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Паламарчук