Ухвала

від 19.04.2022 по справі 921/170/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20 квітня 2022 рокуСправа № 921/170/22 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 №б/н (вх. №194) від 18.04.2022 про забезпечення позову до пред`явлення позову

особи, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову: Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт", с. Миролюбівка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47733

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леріз обджект", вул. Млинова, 1, с. Миролюбівка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47733

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 18 квітня 2022 року звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони ТОВ "Леріз обджект" вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо відчуження будівлі млина з допоміжними спорудами по АДРЕСА_1 або щодо передачі цього об`єкту нерухомого майна у володіння чи користування інших осіб;

- заборони загальним зборам учасників ТОВ "Віконт" приймати рішення щодо відчуження, передачі у володіння чи користування будь-якого нерухомого майна, належного ТОВ "Віконт".

Обґрунтовуючи подану заяву Товариство зазначає, що загальними зборами учасників ТОВ "Віконт", було прийнято рішення, оформлене протоколом №1/2021 від 12.01.2021, про передачу до статутного капіталу ТОВ "Леріз обджект" нерухомого майна, а саме: 45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями, що знаходиться по вул. Млинова, 2 в с. Миролюбівка Тернопільського району. Згідно акту приймання-передачі від 25.06.2021 ТОВ "Віконт" передало, а ТОВ "Леріз обджект" прийняло вищевказане рухоме майно.

На підставі наведеного рішення, державним реєстратором 05.07.2021 було проведено державну реєстрацію державну реєстрацію права власності ТОВ "Лнріз обджект" на будівлю млина з допоміжними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №42843287 та 06.07.2021 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 59127074.

Вважаючи, що прийняте рішення загальними зборами та акт приймання - передачі майна є недійсними, а державна реєстрація права власності на вище перелічене майно є протиправним та таким, що порушує законні права заявника, останній має намір їх відновити у судовому порядку. Предметом майбутнього позову заявник визначив наступні матеріально-правові вимоги: визнання недійсними рішення загальних зборів .

Так, заявник вказує, що з врахуванням положень статуту ТОВ "Віконт", засновником (учасником) якого він є, рішення про передачу до статутного капіталу ТОВ "Леріз обджект" нерухомого майна могло бути прийняте виключно у випадку попередньої одностайної згоди усіх засновників (учасників) товариства.

Разом з тим, ОСОБА_1 , як засновник (учасник) Товариства, згоди на передачу іншій особі належного ТОВ "Віконт" нерухомого майна не надавав, оскільки участі у загальних зборах не приймав і про проведення таких зборів не повідомлявся.

Таким чином, на думку заявника, наведені вище обставини свідчать про те, що посадові особи ТОВ "Віконт", прийнявши спірне рішення та підписавши акт приймання-передачі, шляхом відчуження майна на користь ТОВ "Леріз обджект" унеможливлять в подальшому виконання рішення суду у справі №607/6443/20, зокрема щодо звернення стягнення на нерухоме майно, яке при цьому знаходилось під арештом.

Зокрема, в ході розгляду справи №607/6443/20 Тернопільським міськрайонним судом 29.03.2021 було постановлено ухвалу, якою в порядку забезпечення позову накладено арешт, зокрема на частину будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами, а саме: 45 % будівлі млина, 50 % будівлі адмінбудинку та 51,5 % будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями, що знаходиться по вул. Млинова, 2 в с. Миролюбівка Тернопільського району Тернопільської області, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Віконт".

Заходи забезпечення позову, застосовані судом у справі №607/6443/20 є чинними на день звернення до Господарського суду Тернопільської області із заявою про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши надані заявником до заяви про забезпечення позову документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 ГПК України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити: виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід враховувати зокрема, за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

З точки зору законодавця, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі.

Системний аналіз приписів частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає суду підстави для висновку про те, що під час вирішення питання про необхідність забезпечення позову чи відмови у застосуванні цього заходу, відповідні заяви слід розглядати із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом відповідних заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальний захист порушених прав.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом майбутнього позову гр. ОСОБА_1 буде визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Віконт", які оформлені протоколом №1/2021 від 12.01.2021, правочину щодо передачі у власність ТОВ "Леріз обджект" нерухомого майна, укладений 25.06.2021, скасування державної реєстрації права власності.

Спосіб забезпечення визначено як заборону ТОВ "Леріз обджект" вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо відчуження спірного майна або щодо його передачі у володіння чи користування інших осіб та заборону загальним зборам ТОВ "Віконт" приймати рішення щодо відчуження, передачі у володіння чи користування будь-якого нерухомого майна, що належить товариству.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Підставою позовної заяви визначено той факт, що оскаржуване рішення загальних зборів є незаконним, оскільки ним передано нерухоме майно у власність іншої особи, що призвело до протиправної державної реєстрації цього майна.

Як зазначає заявник та з цим погоджується суд, у даному випадку позивач буде звертатися до суду з немайновими вимогами, і судове рішення у разі задоволення цих вимог, не вимагатиме примусового виконання. А обмежиться лише висновком щодо законності рішення загальних зборів товариства та похідних від них вимог.

Відтак, в такому разі судом має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову заявник вказує на те, що реалізація оскаржуваного рiшення чи прийняття iншого щодо розпорядження (будь-якого роду вiдчуження) чи передачу в користування спірного нерухомого майна iншим особам, у випадку встановлення судом обґрунтованості позовних вимог та їх задоволення, призведе до неможливостi чи утруднення ефективного реального захисту прав гр. ОСОБА_1 та їх поновлення.

При цьому суд зважає на той факт, що ТОВ "Віконт" 25.06.2021 було передано по акту приймання-передачі ТОВ "Леріз обджект" майно, на яке 29.03.2021 року Тернопільським міськрайонним судом було накладено арешт.

Таким чином, його ймовірне відчуження наступним третім особам та виникнення у останніх правомочностей, що випливають із власності, реєстрація нових обтяжень щодо цього майна, тощо, на переконання суду, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення у разі подачі та задоволення позовних вимог заявника.

Державна реєстрація спірного майна за ТОВ "Леріз обджект" підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №300069863 від 17.02.2022.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заборона Товариству з обмеженою відповідальністю "Леріз обджект" вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо відчуження спірного нерухомого майна (45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями, що знаходиться по вул. Млинова, 2 в с. Миролюбівка Тернопільського району) до вирішення спору по суті, не лише відповідатиме меті, якої прагне досягти суб`єкт захисту, а й буде найбільш оптимальним, адекватним, збалансованим заходом, що безпосередньо пов`язаний із майбутнім предметом позову та враховує інтереси усіх учасників спірних правовідносин. Як наслідок у цій частині заяву гр. ОСОБА_1 суд задовольняє.

Натомість, заходи забезпечення позову, що стосуються заборони будь-яких дій ТОВ "Леріз обджект" щодо передачі цього нерухомого майна у володіння чи користування іншим особам, визначеним законодавцем критеріям не відповідають. Адже наклавши подібні заборони, суд безпідставно обмежить реалізацію третіми особами права володіння і користування спірним майном, яке є похідним від права власності та не має жодного відношення до предмета майбутнього позову.

Більше того, наклавши такі обмеження, суд мав би констатувати неправомірність володіння цим майном ТОВ "Леріз обджект". Однак, подібний висновок можливий виключно за наслідками вирішення спору по суті, після з`ясування всіх обставин справи та перевірки їх належними та допустимими доказами.

З наведеного суд констатує, що заява про забезпечення позову в частині заборони ТОВ "Леріз обджект" вчиняти будь-які дії щодо передачі спірного нерухомого майна у володіння чи користування іншим особам є безпідставною, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Заявник також просить забезпечити позов шляхом заборони загальним зборам учасників ТОВ "Віконт" приймати рішення щодо відчуження, передачі у володіння чи користування будь-якого нерухомого майна, належного Товариству.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору, у позовній заяві, яку заявник має намір подати, є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, правочину щодо передачі у власність конкретно визначеного майна та скасування державної реєстрації права власності на це майно. При цьому, заявник звертаючись до суду зі заявою про вжиття заходів забезпечення позову просить забезпечити позов шляхом заборони відчуження нерухомого майна, яке не стосується предмету спору у даній справі. Тобто відсутній зв`язок між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки будь-яке нерухоме майно ТОВ "Віконт" не належить до предмету спору. Таким обмеженням будуть порушені права товариства на володіння, користування та розпорядження належним йому нерухомим майном.

Таким чином, заявником не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття таких заходів забезпечення позову, таких як заборона загальним зборам учасників ТОВ "Віконт" приймати рішення щодо відчуження, передачі у володіння чи користування будь-якого нерухомого майна, ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника. Отже, у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій частині слід відмовити.

Відповідно до п.п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (п.1 ст.77 ГПК України).

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання суду, вжиття саме таких заходів забезпечення позову, як заборона ТОВ "Леріз обджект" вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо відчуження будівлі млина з допоміжними спорудами по вул. Млинова, 2 в с. Миролюбівка, Тернопільського району, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору та в разі задоволення позову-забезпечить можливість відновлення його порушеного права. Тоді, як, невжиття зазначених заходів може утруднити та зробити неможливим виконання рішення господарського суду у майбутньому.

Згідно із статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява гр. ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, і виключно для запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача на час вирішення спору.

При цьому суд зазначає, що в силу ч.3 статті 138 ГПК України, заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Керуючись 2, 4, 5, 7 13, 14, 15, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 №б/н (вх. №194) від 18.04.2022 про забезпечення позову до пред`явлення позову задовольнити частково.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Леріз обджект" (вул. Млинова, 1, с. Миролюбівка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47733, ідент. код 43766806) вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо відчуження частини будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами, а саме: 45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями, що знаходяться по вул. Млинова, 2 в с. Миролюбівка Тернопільського району, Тернопільської області.

3. У решті вимог відмовити.

4. Ця ухвала є виконавчим документом та набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто з 21.04.2022.

5. Строк пред`явлення даної ухвали Господарського суду Тернопільської області до виконання становить три роки, тобто до 21.04.2025.

6. Копію ухвали надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Віконт", с. Миролюбівка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47733;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Леріз обджект", вул. Млинова, 1, с. Миролюбівка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47733.

Ухвала відповідно до ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий господарський суд.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.04.2022.

Суддя О.В. Руденко