Постанова

від 20.04.2022 по справі 580/814/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 580/814/20

адміністративне провадження № К/9901/44923/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тясмин» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (суддя Білоноженко М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року (судді: Файдюк В.В. (головуючий), Земляна Г.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі № 580/814/20.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тясмин» (далі - позивач, платник податків, товариство, СТОВ «Тясмин») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0002911304, №0002921304, №000293501, №000295501, №000291501, №000290501 від 12 листопада 2019 року, №000188501 №000190501 від 26 лютого 2020 року, №0002120501 від 4 березня 2020 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002911304, №0002921304, №000293501, №000295501, №000291501, №000290501 від 12.11.2019, №000188501 №000190501 від 26.02.2020 та №0002120501 від 04.03.2020.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючим органом не було доведено та надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 580/814/20, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ «Тясмин», за результатами якої складено акт від 18 жовтня 2019 року № 45/23-00-05-0105/03793768.

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення СТОВ «Тясмин»: вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 253 276,00 грн за жовтень 2016 року - травень 2019 року; вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2019 року на суму 298 783,00 грн; вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п, 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість за лютий 2019 року на суму 234 105,00 грн; вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з податком на додану вартість в сумі 67 364,66 грн; вимог п.п. 212.3.4. п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України, в результаті чого реалізовано пальне без реєстрації платником акцизного податку, на загальну суму 387 784,64 грн за липень 2016 року - червень 2019 року; вимог п. 223.2. ст. 223 Податкового кодексу України, в результаті чого не подано податкові декларації з акцизного податку за липень 2016 року - червень 2019 року; вимог абз. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164; п. 164.5 ст. 164; п. 167.1 ст. 167; пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168; абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 90 042,48 грн за липень - червень 2019 року; вимог п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4 п. 161 підрозд. 10 розд.Податкового кодексу України, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 6 152,97 грн за липень- червень 2019 року.

На підставі висновків вказаного акта перевірки 12 листопада 2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002911304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та нараховано штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 134 203,92 грн; № 0002921304, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору та нараховано штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 9 170,72 грн; № 000293501, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 816 595,00 грн; № 000295501, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 298 783,00 грн та розмір від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 234 105,00 грн; № 000292501, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем з акцизного податку на пальне у сумі 387 784,64 грн, у зв`язку з реалізацією пального без реєстрації платником акцизного податку; № 000291501, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем з акцизного податку на пальне у сумі 6 120,00 грн, у зв`язку з неподанням податкових декларацій з акцизного податку; № 000294501, яким застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 32 874,39 грн, у зв`язку з відсутністю складання та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 65 748,78 грн; № 000290501, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, за формою № 20-ОПП у сумі 94 350,00 грн.

За результати адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 31 січня 2020 року № 4066/6/99-00-08-05-01-06 скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2019 року № 000294501 та № 000292501, інші податкові повідомлення-рішення відповідача залишені без змін.

26 лютого 2020 року за наслідками адміністративного оскарження та часткового задоволення скарги позивача, ДПС України прийнято нові податкові повідомлення-рішення, а саме: № 000188501, яким застосовано штрафну (фінансову) санкції за платежем з акцизного податку на пальне у сумі 367 586,06 грн, у зв`язку з реалізацією пального без реєстрації платником акцизного податку; № 000190501, яким застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 31 152,11 грн, у зв`язку з відсутністю складання та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 62 304,21 грн.

Також 4 березня 2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002120501, яким повторно застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 31 152,11 грн, у зв`язку з відсутністю складання та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 62 304,21 грн, після отримання податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2019 року № 000294501.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0002911304, № 0002921304 та №000190501 судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено наступне.

До перевірки СТОВ «Тясмин» було надано договір оренди транспортного засобу від 2 жовтня 2014 року № 1, укладений між фізичною особою ОСОБА_1 та СТОВ «Тясмин» в особі директора ОСОБА_1. Згідно даного договору ОСОБА_1 передає в строкове платне користування СТОВ «Тясмин» для здійснення своєї підприємницької діяльності транспортний засіб марки - КІА SORENTO (номерний знак НОМЕР_1 ). Термін дії договору до 2 жовтня 2019 року. Орендна плата - 100,00 грн на місяць з урахуванням індексації.

За даними перевірки паливно-мастильні матеріали, запасні частини та послуги з ремонту автомобіля придбані товариством з податком на додану вартість, який включено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів. На переконання контролюючого органу, в порушення вимог п. 198.5 статті 198 ПК України, СТОВ «Тясмин» занижено податкові зобов`язання на загальну суму 76 024,00 грн за період липень 2016 року - червень 2019 року, у зв`язку з чим до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 31 152,11 грн за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Також перевіркою встановлено, що СТОВ «Тясмин» в період з 1 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, як податковим агентом, не включено до оподатковуваного доходу фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) доходи у не грошовій формі, а саме вартість палива та вартість запасних частин, які придбані та списані за рахунок товариства для обслуговування транспортного засобу КІА SORENTO, який є власністю ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 90 042,48 грн. Також вказане порушення вплинуло на донарахування військового збору. Відтак відповідачем встановлено порушення вимог пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 6 152,97 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження використання вказаного автомобіля у господарській діяльності СТОВ «Тясмин» позивачем було надано подорожні листи, оборотно-сальдові відомості по рахунку 203 «Паливо» та зведені відомості по ремонту транспортного засобу. Згідно зазначених документів позивачем на утримання автомобіля КІА SORENTO використано: пальне, масло моторне, масло трансмісійне, запасні частини та послуги з ремонту транспортного засобу. Загальна сума витрачених коштів на утримання орендованого автомобіля за період липень 2016 року - червень 2019 року складає 380 120,68 грн, що не спростовано відповідачем.

Також, зі змісту вказаного акта перевірки встановлено, що позивачем в порушення п. 201.10 статті 201 ПК України не зареєстровано в ЄРПН накладні з податком на додану вартість в сумі 76 024,15 грн. Тобто, підставою для прийняття відповідного оскаржуваного рішення був висновок контролюючого органу про несвоєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних по операціях: витрати на утримання орендованого автомобіля КІА SORENTO, а саме - придбання вказаних матеріалів та запасних частин. Суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки встановлено правомірність віднесення позивачем витрат на утримання орендованого автомобіля КІА SORENTO до господарської діяльності позивача та помилковість висновку податкового органу про визначення таких витрат як додаткове благо, збільшення податкового зобов`язання позивачу із ПДВ в цій частині за визнання витрат як додаткове благо та обкладення їх ПДВ є протиправним.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 000293501 та № 000295501 судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено наступне.

Так перевіркою встановлено завищення СТОВ «Тясмин» податкового кредиту по взаємовідносинам з фермерським господарством «Верес» (далі - ФГ «Верес») в період вересень-жовтень 2018 року на загальну суму 1 145 860,00 грн та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач» (далі - ТОВ «Укрграндпостач») у жовтні 2018 року та лютому 2019 року на загальну суму 1 567 975,00 грн. Перевіркою взаємовідносин СТОВ «Тясмин» та ТОВ «Укрграндпостач» за договорами поставки встановлено: невідповідність (дефектність) первинних бухгалтерських документів; відсутність реальної участі посадових осіб СТОВ «Тясмин» в господарських операціях з ТОВ «Укрграндпостач» щодо виконання умов договорів поставки; відсутність складських квитанцій на зерно, що свідчить про відсутність насіння соняшника на зернових складах ТОВ «Оілпродакшен» та ТОВ «Людмилівський елеватор»; відсутність реального зберігання насіння соняшника на зерновому складі ТОВ «Людмилівський елеватор»; відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Укрграндпостач» за договором поставки, по ланцюгу постачання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СТОВ «Тясмин» у вересні-жовтні 2018 року здійснювало взаємовідносини з ФГ «ВЕРЕС» щодо придбання товару (ячмінь 3 класу врожаю 2018 року) на підставі договорів поставки від 07 вересня 2018 року №07-09/18-1 та від 27 вересня 2018 року №27-09/18. У вересні-жовтні 2018 року СТОВ «Тясмин» отримано від ФГ «Верес» на підставі вказаних договорів ячмінь 3 класу врожаю 2018 року згідно з видатковими накладними на суму 4 400 268,00 грн (податок на додану вартість - 733 378,00 грн). На підтвердження виконання умов договорів СТОВ «Тясмин» було надано видаткові накладні від 3 жовтня 2018 року, від 5 жовтня 2018 року, від 17 вересня 2018 року, від 27 вересня 2018 року на суму 4 440 268,00 грн, в т.ч. ПДВ - 733 378,00 грн, перелік яких наведений в акті перевірки. Також, надано платіжні доручення про перерахунок позивачем на рахунок ФГ «Верес» коштів на загальну суму 4 400 268,00 грн за поставку товару (ячмінь 3 класу врожаю 2018 року).

Судами встановлено, що вказані видаткові накладні та платіжні доручення відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства і могли бути підставою для формування та документального підтвердження придбання позивачем у ФГ «Верес» товару (ячмінь 3 класу врожаю 2018 року). Разом з тим, висновки контролюючого органу щодо не підтвердження придбання та реалізації ФГ «Верес» ячменю 3 класу врожаю 2018 року за період з 1 січня 2018 року по 31 жовтня 2018 року по ланцюгу постачання ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки інформація, на яку посилається відповідач, не свідчить жодним чином про порушення податкового законодавства зі сторони позивача. При цьому, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач безпосередньо не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Також СТОВ «Тясмин» сформовано податковий кредит у жовтні 2018 року та лютому 2019 року на загальну суму 1 567 975,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Укрграндпостач», а саме відповідно договорів поставки від 1 жовтня 2018 року № 4/10-18 та від 1 лютого 2019 року № 7/02-19 щодо придбання насіння соняшнику врожаю 2018 року.

Так, 1 жовтня 2018 року № 4/10-18 позивачем укладено з ТОВ «Укрграндпостач» договір щодо придбання насіння соняшнику врожаю 2018 року. Згідно п. 2.1 вказаного договору пунктом поставки визначено: Одеська область, м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 38, складські приміщення ТОВ «Оілпродакшен». На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано видаткову накладну від 19 жовтня 2018 року № ГП-0000022 (200 тон насіння соняшнику врожаю 2018 року на загальну суму 2 370 000,00 грн) та від 22 жовтня 2018 року № ГП-0000029 (165 тон насіння соняшнику врожаю 2018 року на загальну суму 1 955 250,00 грн). Також підприємствами складено та надано акти прийому-передачі від 19 жовтня 2018 року № 19/10.01 та від 22 жовтня 2018 року № 22/10.01 на загальну суму товару 4 325 250,00 грн.

Докази розрахунку позивача із вказаним контрагентом за договором поставки від 1 жовтня 2018 року № 4/10-18 підтверджуються наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 28 листопада 2018 року № 1935, від 30 листопада 2018 року № 1950, від 8 лютого 2019 року № 181, від 15 лютого 2019 року № 215, від 4 березня 2019 року № 269. В актах прийому-передачі від 19 жовтня 2018 року № 19/10.01 та від 22 жовтня 2018 року № 22/10.01 зазначено місце передачі товару: м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 38.

На підтвердження поставки насіння соняшнику врожаю 2018 року за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 38 на складські приміщення ТОВ «Оілпродакшен» позивачем надано договір на переробку давальницької сировини насіння соняшнику від 30 вересня 2016 року № 19/16, укладеного між позивачем та ТОВ «Оілпродакшен», договір відповідального зберігання від 15 червня 2018 року № 15/06/18, пунктом 1 якого зазначено, що предметом даного договору є приймання та зберігання на складі шроту соняшникового. Товар зберігається на складі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 38.

На підтвердження виконання умов договору відповідального зберігання від 15 червня 2018 року № 15/06/18, укладеного між позивачем та ТОВ «Оілпродакшен», також надано акт приймання передачі від 15 червня 2018 року, зведений акт від 30 червня 2018 року, акт надання послуг від 31 жовтня 2018 року № 213, від 30 листопада 2018 року № 243.

Щодо договору поставки від 1 лютого 2019 року № 7/02-19, укладеного СТОВ «Тясмин» з ТОВ «Укрграндпостач» щодо придбання насіння соняшнику врожаю 2018 року, судами встановлено наступне.

На виконання умов договору складено видаткову накладну від 28 лютого 2019 року № ГП-0000022 (430 тон насіння соняшнику врожаю 2018 року на загальну суму 4 235 500,00 грн), що надана до матеріалів справи. При цьому, ТОВ «Укрграндпостач» зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 8 (реєстраційний номер 9046582870) на суму податку на додану вартість 847 100,00 грн, яку СТОВ «Тясмин» включило до податкового кредиту податкової декларації за лютий 2019 року. Докази розрахунку позивача із вказаним контрагентом за договором поставки № 7/02-19 підтверджуються платіжними дорученнями від 29 березня 2019 року № 460, від 21 травня 2019 року № 779, від 5 червня 2019 року № 848, № 849, від 6 червня 2019 року № 873, № 875. Передача товару за договором поставки від 1 лютого 2019 року № 7/02-19 згідно наданого акту прийому-передачі від 28 лютого 2019 року № 28.02-2019/01 відбулася на складі ТОВ «Людмилівський елеватор».

Також до матеріалів справи надано договір складського зберігання від 23 червня 2018 року № 3, укладений між ТОВ «Людмилівський елеватор» та СТОВ «Тясмин». За зазначеним договором ТОВ «Людмилівський елеватор» зобов`язується прийняти на зберігання сільськогосподарську продукцію СТОВ «Тясмин» на склад за адресою: Миколаївська область, Братський район, селище Людмилівка, вул. Привокзальна, 1. На виконання умов договору складського зберігання від 23 червня 2018 року № 3 складено акти здачі-прийняття робіт № 11 від 31 січня 2019 року на зберігання (соняшник нестандартний) у кількості 84 021,904 т/доб., № 30 від 28 лютого 2019 року на зберігання (соняшник нестандартний) у кількості 66 735,592 т/доб., № 61 від 31 березня 2019 року на зберігання (соняшник нестандартний) у кількості 49 365,664 т/доб., № 74 від 30 квітня 2019 року на зберігання (соняшник нестандартний) у кількості 34 171, 32 т/доб., № 92 від 31 травня 2019 року на зберігання (соняшник нестандартний) у кількості 7 597,024 т/доб., № 127 від 30 червня 2019 року на зберігання (соняшник нестандартний) у кількості 12 371,02 т/доб.

Згідно сертифікату відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, сертифікована місткість зерносховища ТОВ «Людмилівський елеватор» становить 103 700 тон, та доводить спроможність останнього зберігати кількість насіння соняшнику за переданими та наведеними вище актами здачі-прийняття робіт, придбаного позивачем у ТОВ «Укрграндпостач» відповідно договору № 7/02-19. Також, на підтвердження зберігання на зерновому складі ТОВ «Людмилівський елеватор» соняшника, придбаного позивачем за вказаним договором, до матеріалів справи додано складську квитанцію на зерно, відповідно до якої ТОВ «Людмилівський елеватор» згідно договору від 23 червня 2018 року № 3 прийняв від позивача на зберігання соняшник нестандартний, 2018 року збирання урожаю, вагою 430 000 кг.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 000291501 та № 000188501 судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено наступне.

Так, між СТОВ «Тясмин» та СТОВ «Надія» укладено договір від 1 квітня 2018 року № 9 про виконання робіт з культивації, внесення міндобрив та посіву сільськогосподарської культури. Відповідно до п. 1.3 договору СТОВ «Надія» виконує роботи за допомогою власної сільськогосподарської техніки та обладнання, з використанням дизельного палива, наданого СТОВ «Тясмин». Також між СТОВ «Тясмин» та ТОВ «Батьківщина» укладено договір б/н від 1 листопада 2018 року щодо передачі в оренду сільськогосподарської техніки - комбайна Holland CSX 7080. Відповідно до умов договору вищезазначена сільськогосподарська техніка буде використовуватися СТОВ «Тясмин» для власних потреб. Відповідно до акту-прийому передачі від 30 листопада 2018 року вказана техніка була передана позивачу.

Крім того, між СТОВ «Тясмин» та ПрАТ «СГ Надія Нова» укладено договір б/н від 2 січня 2019 року щодо надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції. Відповідно до п. 1.2 договору ПрАТ «СГ Надія Нова» надає послуги на земельній ділянці СТОВ «Тясмин». Згідно актів списання СТОВ «Тясмин» передано СТОВ «Надія» 2 113 літрів дизельного палива, з аналізу акту списання від 30 листопада 2018 року № Т-00000000168 встановлено, що СТОВ «Тясмин» передано ТОВ «Батьківщина» 1 843 літри дизельного палива та відповідно до акту списання від 31 травня 2019 року № Т-00000000008 СТОВ «Тясмин» передано ПрАТ «СГ Надія Нова» 538 літрів дизельного палива. При цьому за умовами вказаних договорів та з урахуванням вимог чинного законодавства надання матеріалу (палива) замовника підряднику чи виконавцю для виконання робіт (надання послуг) з вирощування сільськогосподарських культур не передбачає переходу права власності або права розпорядження цим паливом. Тобто, дії із заправлення пальним техніки, що належить третім особам (підрядникам, виконавцям), що використовується лише для надання сільськогосподарських послуг замовнику згідно з договорами жодним чином не передбачають переходу права власності або права розпорядження таким пальним, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника, та не є діями/операціями з реалізації пального.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 000290501 судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що у періоді з 1 липня 2016 року по 30 червня 2019 року згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, СТОВ «Тясмин» проводило державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок. Однак, за даними перевірки СТОВ «Тясмин» повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП до відповідача не подавало.

Однак, судами обґрунтовано зазначено, що положеннями статті 117 ПК України передбачено відповідальність (штраф у розмірі 510 гривень) за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрацію) платника податків у відповідному контролюючому органу та містить вичерпний перелік порушень, які тягнуть за собою накладення штрафу. Тобто, дана стаття передбачає відповідальність за порушення, пов`язані лише зі взяттям на облік платника податків та своєчасною зміною облікових даних платника. Судами попередніх інстанцій зазначено, що контролюючим органом не було доведено порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства з урахуванням вказаних положень ПК України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 000190501, яким застосовано до позивача штраф в розмірі 50% у сумі 31 152,11 грн у зв`язку з відсутністю складання та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ, суди попередніх інстанцій зазначили про наявність підстав його скасування, оскільки було встановлено відсутність у позивача обов`язку складання та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 62 304,21 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем в процесі здійснення ним господарської діяльності, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового законодавства, а також того, що, зокрема, з наданих до перевірки позивачем первинних документів не встановлено реальність господарських операцій з відповідними контрагентами, відсутність окремих документів щодо здійснених операцій, зазначає, що у окремих контрагентів позивача, а також у підприємств другої/третьої ланки постачання товарів, згідно наявної у відповідача податкової інформації була відсутня матеріально-технічна можливість здійснювати такі господарські операції, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надіслано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.13, 14.1.36, 14.1.47, 14.1.181, 14.1.212 пункту 14.1 статті 14.

Безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Поняття «реалізація спирту етилового» застосовується виключно для суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність з виробництва спирту етилового.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

10.3. Пункт 117.1 статті 117.

Неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.

10.4. Пункт 162.1 статті 162.

162.1. Платниками податку є:

162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

162.1.3. податковий агент.

10.5. Стаття 163.

163.1. Об`єктом оподаткування резидента є:

163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

163.2. Об`єктом оподаткування нерезидента є:

163.2.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

163.2.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

10.6. Пункт 171.1 статті 171.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

10.7. Пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

10.8. Пункти 201.8, 201.10 статті 201.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

10.9. Підпункт 212.1.15 пункту 212.1 статті 212.

Платниками податку є: 212.1.15. Особа, яка реалізує пальне.

11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Стаття 9.

1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:

12.1. Пункт 2.1.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

12.2. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

18. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

19. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

23. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

24. Колегія суддів зазначає, що платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення та оформлення яких чітко передбачено законодавством.

Положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, податковим законодавством встановлені вимоги до належного оформлення первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції документи за господарськими операціями з його контрагентами оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій з вказаними контрагентами. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що такі документи складені з порушенням вимог чинного законодавства (зокрема, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88), а також відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за вказаний період. При цьому, відповідачем не заперечується відображення вказаних господарських операцій у бухгалтерському і податковому обліку СТОВ «Тясмин».

25. Щодо посилань контролюючого органу про відсутність у підприємств по ланцюгу постачання товарів контрагентам позивача та/або в окремих контрагентів позивача ресурсів для досягнення відповідної економічної мети та здійснення господарської діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у справі що розглядається, контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення та ін. були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару обумовленого укладеними договорами з позивачем, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними. Колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а, отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Щодо доводів контролюючого органу відносно ненадання пояснень щодо походження товару наданого контрагентами позивача, то такі доводи, як підстава невизнання реальності господарських операцій є безпідставними, оскільки будь-які пояснення не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», їх наявність чи відсутність не є підставою не визнавати факт проведення господарських операцій, що посвідчені належно складеними первинними документами на їх виконання.

Таким чином, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Отже, контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів допущення позивачем порушень вимог чинного податкового законодавства.

26. Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, контролюючим органом інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано та в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не обґрунтовано. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанції, обставин справи.

27. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях (відзиві) на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

28. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року слід залишити без задоволення.

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

31. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 580/814/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова