Рішення

від 06.04.2022 по справі 442/9814/21

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/9814/21

Провадження №2/442/357/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді: Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання: Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Українські медовари"</a>, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області, про встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві, -

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: не з`явилися

від третьої особи: не з`явилися

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товаритсва з обмеженою відовідальністю „Українські медовари", у якому просить встановити факт настання нещасного випадку на виробництві, який стався з ним 10.05.2019 під час виконання ним обов`язків оператора на підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю „Українські медовари"</a>.

В обґрунтування позову зазначає, що з 10.05.2018 працює оператором на виробництві у ТзОВ „Українські медовари" згідно з наказом № 6 від 08.05.2018. 10.05.2019 під час робочої зміни при виконанні робіт з ним стався нещасний випадок: гідробордом притиснуло позивачу ногу, в результаті чого він отримав розчавлення дистального відділу правої стопи з втратою працездатності. Вказує, що про цей нещасний випадок знали усі працівники підприємства, які знаходилися у цей день на роботі, директор підприємства зобов`язав свого сина ОСОБА_3 на автомобілі доставити позивача до Дрогобицької міської лікарні. Відповідно до Витягу з медичної карти стаціонарного хворого № 03451 зазначений час травмування - 10.05.2019. Вказує, що директор. ОСОБА_4 запропонував йому самостійно відшкодовувати матеріальну шкоду, але щоб у медичних документах позивача було зазначено „побутова травма". В той час позивач знаходився у важкому стані і погано усвідомлював наслідки отриманої травми, тому не став сперечатися з директором і погодився на запис у медичних документах про побутовий характер нещасного випадку. Перебуваючи в шоковому стані після отриманої травми, та перенесеної операції, і, боячись втратити роботу, позивач пристав на пропозицію директора та повідомив лікаря, що травму отримав в побуті. Вказує, що з 10.05.2019 по 07.06.2019 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КПП „ДМЛ № 1" ДМР з діагнозом: „розчавлення дистального відділу правої стопи", перелом дистальних епіфізів основних фаланг 1-4 пальця і середньої фаланги 5 пальця - зміщенням по ширині на товщину поперечника 1-4 пальця з заходженням по довжині до 0,5 см. 10.05.2019 - ПХО, вшивання та дренування рани; 13.05.2019 - операція: ревізія рани, контрапуртурні розтини, дренування. 22.05.2019 операція - ампутація 1, 2, 3, 4 пальця правої стопи. 30.05.2019 операція - аутодермопластика гранулюючої рани правої стопи, ампутація кукса на рівні головок плюснових кісток. Перебував на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності: з 08.06.2019 по 05.07.2019; 13.07.2019 по 20.08.2019; 20.08.2019 по 30.08.2019. 01.09.2021 МСЕК встановило позивачу III групу інвалідності. Позивач вказує, що свої пояснення про нещасний випадок нікому не надавав, ніхто з керівництва Підприємства не вимагав цього від нього, керівництво приховало випадок травмування і нікуди не повідомляло про це і не склав акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1. Зазначає, що встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві йому необхідно для реалізації свого права на соціальний захист, як особи з інвалідністю. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Від представника відповідача надійшла до суду заява, в якій він вказав, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить розгляд справи проводити без його участі.

Від представника третьої особи надійшли до суду письмові пояснення щодо позову. В яких зазначено, що у доданих до позовної заяви позивача документах, а саме: копії медичне картки амбулаторного хворого зазначено, що хворий отримав травму вдома - впав швелер на ногу; копіях листків непрацездатності в графі Причини непрацездатності вказана відмітка „невиробничі травми - 5"; копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією в графі „9" Причина інвалідності - загальне захворювання. Вказує, що з наведеного випливає, що подані позивачем докази жодним чином не підтверджують те, що він отримав саме виробничу травму, в матеріалах справи, наданих позивачем, від моменту травмування і до теперішнього часу ним не надано доказів суду про надання повідомлення пре нещасний випадок (10.05.2019) керівництву підприємства чи іншій уповноваженій особі. Крім того, на адресу Дрогобицького відділення Фонду соціального страхування України у Львівській області повідомлення про нещасний випадок в ТзОВ „Українські медовари" не надходило. В позовній заяві позивач посилається на п. 2 пп. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", що факт каліцтва та іншого ушкодження здоров`я на виробництві посвідчується актом про нещасний випадок, а в разі відмови власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, скласти такий акт чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи із змістом акта питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. В той же час, позивач не надає доказів про факт відмови відповідача від складання акту про нещасний випадок на виробництві. Вказує, що враховуючи положення ст.ст. 293, 315, 318 ЦПК України, а також те, що предметом справи є саме встановлення факту нещасного випадку на виробництві, то дана справа має розглядатись за правилами окремого провадження.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 просили позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились. Представник відповідача у поданій заяві просив проводити розгляд справи без його участі, проти задоволення вимог не заперечував. Під час допиту в якості свідка в судовому засіданні директор ТзОВ „Українські медовари" ОСОБА_4 повідомив, що не братиме участь в судовому засіданні як представник відповідача. Представник третьої особи подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з дією воєнного стану в Україні, проти якого заперечили позивач та його представник з тих підстав, що справа відкладался неодноразово, проте вона має значення для позивача і він би хотів щоб розгляд справи не відкладався. Після обговорення суд відмовив у задоволенні клопотання представника третьої особи про відкладення, оскільки справа відкладася тричі за клопотанням представника третьої особи, він не заявляв про необхідність подання нових доказів чи надання нових пояснень, а відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов`язкове соціальне страхування" нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерті.

Ч. 2 ст. 36 Закону України „Про загальнообов`язкове соціальне страхування" встановлено, що факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України „Про охорону праці".

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Ч.ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з ст. 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України „Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Ст. 22 Закону України „Про охорону праці" встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Таким чином, обов`язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а у разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності врегульована Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві" від 17.04.2019 № 337 (надалі - Порядок № 337).

Відповідно до п. 2 Порядку № 337 нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

Факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено у судовому порядку (пункт 29 Порядку № 337).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.05.2018 працює в ТзоВ „Українські медовари" на посаді оператора на виробництві на підставі наказу від 08.05.2018 № 6 (а.с.9).

З копії медичної карти ОСОБА_1 вбачається, що останній знаходився на стаціонарному лікуванні КНП „ДМЛ № 1" ДМР з 10.05.19 по 07.06.19 з діагнозом: розчавлення дистального відділу правої стопи. Скарги на болі, наявність рани правої стопи. Зі хворого ,травму отримав 10.05.19, вдома впав швелер на ногу. Звернувся в КНП „ДМЛ № 1" МР, госпіталізований (а.с. 10).

З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ № 066591 вбачається, що 06.09.2021 ОСОБА_1 присвоєно третю групу інвалідності.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські медовари"</a> ОСОБА_4 пояснив, що 10.05.2019 він був відсутній на роботі. Йому хтось зателефонував і повідомив, що ОСОБА_1 отримав незначні ушкодження. Розслідування вони не проводили, ніяких вказівок ОСОБА_1 про те, що б він це оформляв як побутову травму він не давав. В подальшому йому стало відомом, що на території ТзОВ „Медовари" гідробордом притиснуло ногу ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що він праціює у ТзОВ медовари водієм. 10.05.2019 між 16 годиною та 16 годиною 30 хвилин на території товариства з обмеженою відповідальністю „Українські медовари"</a> він піднімав гідроборд і гідробордом притиснуло ногу ОСОБА_1 , у нього нога була в крові. З місця управління гідробордом не видно весь гідроборд. Чому туди підійшов ОСОБА_1 він не знає. Вказує, що одразу про дану ситуацію одразу повідомили директора. ОСОБА_1 відвезли в лікарню, швидку допомогу не викликали.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він праціює поруч на іншому підприємстві та бачив як 10.05.2019 на роботі в п`ятницю між 16 годиною та 16 годиною 30 хвилин. ОСОБА_1 отримав травму: йому гідробордом притиснуло ногу. Вказав, що у лікарню ОСОБА_1 відвіз син директора ТзОВ „Українські медовари".

Пунктом 52 Порядку № 337 передбачено, що обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, є:

1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), у тому числі у відрядженні (згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), на яке він відряджений);

2) перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;

3) підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації) перед початком роботи та після її закінчення;

4) виконання завдань за письмовим розпорядженням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

5) виконання потерпілим дій в інтересах підприємства (установи, організації), де він працює, що не належать до його трудових (посадових) обов`язків;

6) раптова смерть внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, ішемічного інсульту, серцево-судинної недостатності або порушення мозкового кровообігу під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво (реконструкція, капітальний ремонт), технічне переоснащення шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, проведення геологорозвідувальних робіт під землею) або після підйому на поверхню з даною ознакою, що підтверджено медичним висновком;

7) раптове погіршення стану здоров`я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов`язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або у разі, коли потерпілий не пройшов обов`язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку;

8) проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству (установі, організації), або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору з іншим підприємством (установою, організацією);

9) проїзд згідно з установленим завданням і маршрутом до місця чи з місця відрядження на транспортному засобі (громадському, власному чи службовому тощо, в тому числі наданому іншим підприємством (установою, організацією) на підставі письмової угоди з роботодавцем про надання послуг з перевезення), що підтверджується документально та відшкодовується роботодавцем;

10) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства (установи, організації) з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця (безпосереднього керівника робіт);

11) перебування потерпілого у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, в тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов`язане з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов`язків або з впливом на нього шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу;

12) прямування до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об`єкта за дорученням роботодавця;

13) перебування на території підприємства (установи, організації) або в іншому визначеному роботодавцем місці у зв`язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов`язкового медичного огляду, навчання тощо або проведенням з дозволу чи за ініціативою роботодавця професійних і кваліфікаційних конкурсів, спортивних заходів, передбачених колективним договором, за наявності відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо) роботодавця;

14) надання підприємством (установою, організацією) благодійної допомоги іншим підприємствам (установам, організаціям) за наявності відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо) роботодавця;

15) однократний вплив на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, внаслідок яких у нього виникло гостре професійне захворювання (отруєння), за наявності висновку закладу охорони здоров`я;

16) вплив небезпечних, шкідливих або інших виробничих факторів під час технологічної перерви або перерви для відпочинку чи харчування на території підприємства (установи, організації) згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджено висновком закладу охорони здоров`я або експертної комісії;

17) заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою або його вбивство під час виконання чи у зв`язку з виконанням трудових (посадових) обов`язків або дій в інтересах підприємства (установи, організації) незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування з іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що встановлено комісією з розслідування та/або підтверджено висновком компетентних органів;

18) погіршення стану здоров`я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, зупинка серця тощо), що підтверджено медичним висновком, якщо це пов`язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі чи порушенням вимог щодо їх зберігання та транспортування;

19) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій на виробничих об`єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством (установою, організацією);

20) скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу;

21) оголошення працівника померлим внаслідок зникнення під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків (відповідно до ухваленого рішення суду);

22) одержання травм під час використання транспортних засобів, устатковання, інструментів, матеріалів тощо, що належать і використовуються підприємством (установою, організацією), у разі їх несправності, що підтверджено відповідними висновками;

23) одержання травм або смерть потерпілого під час виконання трудових (посадових) обов`язків у разі перебування його у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, підтвердженого відповідним медичним висновком, за наявності технічних або організаційних причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) або у разі, коли потерпілий не був відсторонений від виконання робіт відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації) або колективного договору;

24) виконання фізичною особою - підприємцем виду робіт, зазначеного в документах обов`язкової звітності, за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту;

25) виконання робіт особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту;

26) виконання робіт особою, яка фактично допущена до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у разі підтвердження факту перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту.

Відповідно до пункту 53 Порядку № 337 нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються не пов`язаними з виробництвом у разі вчинення потерпілим кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позивачем доведено факт настання нещасного випадку на виробництві 10.05.2019 під час виконання ОСОБА_1 обов`язків оператора на підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю „Українські медовари"</a>, оскільки ОСОБА_1 перебував на території підприємства під час виконання трудових (посадових) обов`язків, коли йому притиснуло ногу гідробордом.

Безпідставними є доводи управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що травму він отримав саме у робочий час у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, оскільки зазначене спростовується встановленими судом обставинами справи та наданими доказами.

Також безпідставними є доводи управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області про те, що дану справу слід розглядати в порядку окремого провадження, оскільки встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві позивачу необхідно для реалізації свого права на соціальний захист, як особи з інвалідністю, зокрема і на страхові виплати.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема правові висновки, викладені у постановах від 22.09.2021 у справі № 198/328/20 (провадження № 61-9806св21); 29.01.2020 у справі № 522/10864/18 (провадження № 61-9389св19) та від 07.08.2019 у справі № 320/3284/17 (провадження № 61-28700св18).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження дослідженими матеріалами справи, а також в судових засіданнях, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 908 грн судового збору.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Беручи до уваги вищенаведене, підлягають поверненню позивачу з державного бюджету 454 грн, що дорівнює 50-ти відсоткам судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову (908 х 0,5 = 454).

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 454 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України стягуються з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Встановити факт настання нещасного випадку на виробництві, який стався зі ОСОБА_1 10.05.2019 під час виконання ним обов`язків оператора на підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю „Українські медовари"</a>.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Українські медовари на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні витрат зі сплати судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судового збору, сплаченого за подання до суду позовної заяви за квитанцією № 13 від 04.01.2022.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; тел. НОМЕР_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Українські медовари"</a> (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Володимира Великого, 5 „А"; ідентифікаційний код 05393553; тел. +380981308118).

Третя особа: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області (79041, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, корп. 8; ідентифікаційний код 41322361; тел. +380322777002).

Повний текст судового рішення виготовлено 18.04.2022.

Суддя Ю.С. Кучаковський