Постанова

від 13.04.2022 по справі 375/275/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 375/275/20

провадження № 61-10868св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне-цукор» про розірвання договору оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 січня 2021 року, ухвалене суддею Зінкіним В. І., та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Іванової І. В., Левенця Б. Б., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне-цукор» (далі - ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор») про розірвання договору оренди землі.

Позов обґрунтований тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,9849 га, кадастровий номер 3223784000:08:008:0012, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

14 березня 2014 року між нею та ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на п`ять років. 10 квітня 2014 року право оренди відповідача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

28 грудня 2015 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до вказаного договору оренди, якою погодили внесення змін щодо строку оренди землі та розміру орендної плати.

Також сторони дійшли згоди щодо внесення змін у пункт 8.5 договору оренди, який у новій редакції передбачає, що реорганізація юридичної особи - орендаря, а також зміна директора товариства є підставою для розірвання цього договору.

Позивачка зазначала, що на момент укладення договору оренди від 14 березня 2014 року та додаткової угоди № 1 від 28 грудня 2015 року директором ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» був ОСОБА_2 , тоді як за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із 06 березня 2018 року керівником товариства став ОСОБА_3 .

Не маючи бажання продовжувати договірні відносини у зв`язку із зміною керівника підприємства-орендаря, 21 жовтня 2019 року вона направила на адресу відповідача заяву про розірвання договору оренди та додаткової угоди, однак остання залишилася без відповіді.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 14 березня 2014 року зі змінами, згідно додаткової угоди № 1 від 28 грудня 2015 року, укладені між нею та ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» щодо земельної ділянки площею 3,9849 га, з кадастровим номером 3223784000:08:008:0012, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 10 червня 2014 року, номер запису про інше речове право 5305375.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 11 січня

2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право, проте позивачкою не доведено належними та допустимими доказами порушення її права, зокрема того факту, що від зміни керівника ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор»,змінилась суть правовідносин сторін, розмір чи порядок виплати орендної плати та інші обставини, внаслідок яких ОСОБА_1 зазнала шкоди та значною мірою позбулася того, на що розраховувала при укладенні договору.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представникТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» - адвокат Квітін Р. В. просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 лютого 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року справу призначено до розгляду у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини у справі, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,98 га, кадастровий номер 3223784000:08:008:0012, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 090389 від 14 вересня 2004 року (а. с. 4).

14 березня 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» (орендарем) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передала у строкове платне володіння та користування орендарю належну їй на праві власності земельну ділянку строком на п`ять років (а. с. 5-6).

10 квітня 2014 року право оренди ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» на вказану вище земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 5305375 (а. с. 7).

28 грудня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 14 березня 2014 року, згідно з якою пункти 5.2, 2.2, 6.1.4, 8.5 договору оренди викладено в новій редакції. Так, згідно з пунктом 2.2 додаткової угоди земельна ділянка передається орендарю у користування строком до 31 грудня 2025 року. Номер запису про інше речове право 5305375 (спеціальний розділ) (а. с. 8).

У пункті 4 додаткової угоди сторони дійшли згоди щодо внесення змін у пункт 8.5 розділу 8 «Припинення договору та його наслідки», який у новій редакції передбачає, що реорганізація юридичної особи - орендаря, а також зміна директора товариства є підставою для розірвання цього договору.

Установлено, що на момент укладення вищезазначених договору оренди землі та додаткової угоди до нього керівником ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» був ОСОБА_2 .

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 06 березня 2018 року по 03 березня 2020 року керівником ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» був ОСОБА_3 , а з 04 березня 2020 року по даний час керівником орендаря є ОСОБА_4 (а. с. 10-12, 59-60).

Позивачка у зв`язку із зміною керівника підприємства-орендаря, з посиланням на пункт 8.5 договору оренди земельної ділянки, направляла відповідачу листи від 21 січня 2019 року та 11 березня 2020 року з проханням розірвати даний договір за згодою сторін (а. с. 13, 61).

У зв`язку з тим, що відповіді на вказані листи позивачка не отримала, а договір оренди не було розірвано за згодою сторін, позивачка звернулася із цими вимогами до суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положеннями пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті «б» частини першої статті 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно пункту 8.3 договору оренди земельної ділянки від 14 березня 2014 року договір може бути припинений достроково за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством України та цим договором.

У пункті 8.5 цього договору передбачено, що підставою для зміни умов або розірвання цього договору є перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря. Додатковою угодою від 28 грудня 2015 року до цього договору вказаний пункт доповнено ще однією підставою для розірвання договору - зміна директора товариства.

З указаного вище слідує, що умовами договору передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема істотного порушення договору. Положення пунктів 8.3, 8.5 договору були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 375/278/20 (провадження № 61-3449св21), яка була ухвалена після розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій та оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 червня 2021 року (у день подання заявником касаційної скарги), в якій спірні правовідносини були аналогічними (орендодавцем пред`явлено позов до ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» про розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку з посиланням на зміну директора підприємства-орендаря) зазначено, що в договорі оренди сторони погодили, що зміна директора підприємства-орендаря є підставою для розірвання цього договору. Тобто наведеними умовами договору передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначені підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема істотного порушення договору. Такі положення договору були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину. У цій справі, встановивши, що змінився керівник підприємства-орендаря, і ця обставина передбачена умовами договору оренди як підстава для його розірвання, при цьому орендодавець наполягає на розірванні договору, а орендар ухиляється від такого розірвання, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Посилання судів на те, що від зміни керівника підприємства-орендаря позивач не зазнав шкоди та не позбувся того, на що розраховував при укладенні договору, на обґрунтованість позовних вимог не впливають, оскільки позивач просив розірвати договір не у зв`язку з істотним порушенням договору орендарем, а у зв`язку із настанням події, яку сторони, на власний розсуд, керуючись принципом свободи договору, погодили як підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки. У разі якщо ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» не погоджувалося з такими підставами розірвання договору оренди, воно на стадії укладання договору або додаткової угоди до договору, мало право навести свої заперечення або запропонувати внесення відповідних змін.

Висновки щодо можливості розірвання в односторонньому порядку укладених між орендодавцями та ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» договорів оренди землі з підстав зміни директора підприємства-орендаря також містяться в постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 375/273/20 (провадження № 61-13960св21), від 02 листопада 2021 року у справі № 375/474/20 (провадження № 61-2193св21) та від 15 грудня 2021 року у справі № 375/272/20 (провадження № 61-10968св21).

Отже, за встановлених у справі, яка переглядається, обставин зміни керівника підприємства-орендаря і визначення такої підстави для розірвання договору оренди землі самими сторонами цього правочину, наполягання орендодавця на розірванні договору та ухилення орендаря від такого розірвання, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Посилання в оскаржуваних судових рішеннях на те, що від зміни керівника підприємств--орендаря позивачка не зазнала шкоди та не позбулася того, на що розраховувала при укладенні договору, на обґрунтованість позовних вимог не впливають, оскільки ОСОБА_1 просила розірвати договір не через істотні порушення орендарем умов договору, а у зв`язку із настанням події, яку сторони на власний розсуд, керуючись принципом свободи договору, погодили як підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, про що також свідчать доводи касаційної скарги, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухваленням нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Заявником у касаційній скарзі заявлено клопотання про розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду, апеляційної та касаційної скарг судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачами пропорційно задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви до суду ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп., а за подання апеляційної та касаційної скарг - 2 942 грн 30 коп (1 261 грн 30 коп. + 1 681 грн), всього - 3783 грн 10 коп., які підлягають стягненню з відповідача на її користь.

З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню із ухваленням нового рішення у справі, клопотання заявника ОСОБА_1 про розподіл судових витрат підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 рокускасувати й ухвалити нове рішення у справі.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне-цукор» про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 14 березня 2014 року № 12, зі змінами, внесеними згідно з додатковою угодою від 28 грудня 2015 року № 1, укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне-цукор» щодо земельної ділянки площею 3,9849 га з кадастровим номером 3223784000:08:008:0012, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 10 червня 20214 року, номер запису про інше речове право: 5305375.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне-цукор» (09601, Київська обл., смт Рокитне, вул. Ентузіастів, 6, код 33488304) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. судового збору за подання позовної заяви до суду, 1 261 (тисяча двісті шістдесят одна) грн 30 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 1 681 (тисяча шістсот вісімдесят одна) грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

О. С. Ткачук