Рішення

від 22.02.2022 по справі 275/1038/21

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/1038/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

за участю секретаря с/з Марієвської Н.А.,

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Морозівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області Коваля О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області, Відділу освіти та спорту Брусилівської селищної ради Житомирської області про скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2021 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до відповідачів, в якому просить скасувати наказ про відсторонення, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначила, що з 01.02.2012 року вона працює на посаді секретаря - друкарки в Морозівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області. Наказом директора Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області № 57-к від 05.11.2021 року її відсторонено від роботи секретаря - друкарки з 08.11.2021 року до усунення причин відсторонення, що його зумовили /надання внутрішнього сертифікату щеплення від COVID-19 або довідки про протипоказання/ без збереження заробітної плати.

Підставою для її відсторонення від роботи в оспорюваному наказі зазначено ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000р. № 1645-111, наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 р. № 2153, п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», наказ по школі від 22.10.2021 р. № 53-к «Про можливе відсторонення працівників».

Вважає, що її відсторонення від роботи у такий спосіб є незаконним та дискримінаційним, а наказ про її відсторонення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки чинним трудовим законодавством не передбачена така підстава відсторонення працівника від роботи, як відсутність щеплення від COVID-19, та крім того, порушено її конституційне право на працю. В зв`язку з відстороненням їй відповідно не виплачується заробітна плата, що в свою чергу унеможливило забезпечення нею своїх базових потреб існування.

Тому просила суд скасувати наказ директора Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області № 57-к від 05.11.2021 року про її відсторонення від роботи секретаря - друкарки з 08.11.2021 року, поновити її на посаді секретаря - друкарки з 08.11.2021 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустивши негайне виконання судового рішення.

03.12.2021 року ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області у вказаній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити. Додатково зазначив, що оспорюваний наказ було винесено відповідачем до набрання чинності п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236, якою передбачено право відсторонювати від роботи працівників за відсутності щеплення від COVID-19, тобто за відсутності у відповідача відповідних повноважень, що є також підставною для скасування оспорюваного наказу.

Представник відповідача Морозівської ЗОШ І-ІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області Коваль О.В. позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Втім, не заперечував, що ним як керівником школи було дійсно винесено оспорюваний наказ до набрання чинності п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236.

Представник відповідача відділу освіти та спорту Брусилівської селищної ради Житомирської області Чмуневич М. в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено в ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістомстатті 22Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Частиною першою та другою ст. 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В силу ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Судом встановлено, що наказом Міністерства охорони здоров`я України (МОЗ) від 04.10.2021 № 2153 відповідно до ст. 10 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 8 Положення про МОЗ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 25 березня 2015 року № 267 в редакції постанови КМУ від 24 січня 2020 року № 900, та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Згідно цього Переліку до нього увійшли працівники: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальносередньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Позивач ОСОБА_2 з 01.02.2012 року працює на посаді секретаря - друкарки в Морозівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області (а.с. 10).

Наказом директора Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради №57-к від 05.11.2021 року, позивача відсторонено від роботи секретаря - друкарки з 08.11.2021 року до усунення причин відсторонення, що його зумовили /надання внутрішнього сертифікату щеплення від COVID-19 або довідки про протипоказання/ без збереження заробітної плати (а.с. 9).

Позивачка в поданому позові та її представник в судовому засіданні не заперечували, що ОСОБА_2 не вакцинувалась від COVID-19 та відповідного сертифікату про щеплення не отримувала.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» обов`язковими профілактичними щепленнями в Україні є щеплення проти: дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу і включені до Календаря профілактичних щеплень в Україні (Календар щеплень), затверджений наказом МОЗ 16.09.2011 року за № 595, в редакції наказу МОЗ від 11.08.2014 року за № 551, зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Календар щеплень встановлює перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

В той же час Календар щеплень серед переліку обов`язкових щеплень, які можуть бути введені за епідеміологічними показаннями, не передбачає щеплення проти ГРВІ COVID-19.

Отже, така підстава для відсторонення від роботи, як відмова /ухилення від проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, що зазначена в оспорюваному наказі № 573-к неспроможна, оскільки не передбачена нормативно правовим актом, який регулює такі правовідносини (ГРВІ COVID-19 не внесена в календар щеплень як хвороба, проти якої обов`язково слід робити щеплення).

Обов`язковою та єдиною підставою для визначення додаткових профілактичних щеплень є діяльність, яка може призвести до зараження працівників та/або поширення ними інфекційних хвороб (ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

З оскаржуваного наказу директора Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради № 57-к від 05.11.2021 року не вбачається, що діяльність відповідача та відповідно позивача відноситься до діяльності, яка може призвести до зараження інших осіб.

Так само наказ МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність осіб, що перелічені в наказі, може призвести до їх зараження та/або поширенню ними інфекційних хвороб.

Крім того, згідно зі ст. 7 Закону України « Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов`язані (поміж іншого) усувати за поданнямвідповідних посадовихосіб державноїсанітарно-епідеміологічноїслужби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, ще однією підставою для визнання наказу № 57-к від 05.11.2021 року протиправним є факт недотримання відповідачами процедури відсторонення позивача від роботи. Тобто в даному випадку відсторонення позивача від роботи за наказом роботодавця мало б бути оформлено на підставі подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про таке усунення (відсторонення). Однак в матеріалах справи такого документа не міститься, з чого суд робить висновок про відсутність вищенаведеного подання.

Статтею 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Під визначеними «передбачених законодавством» випадками слід розуміти: закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови КМУ, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Тобто прийняті постанови, укази, накази, тощо не повинні суперечити Конституції та законам України (див. рішення Конституційного суду України від 09.07.1998 року №12 рп/98, щодо офіційного тлумачення терміну «законодавство»).

Якщо підзаконні нормативні акти суперечать актам вищої юридичної дії, застосуванню виконанню підлягають останні.

Конституції України є законом найвищої юридичної сили. Закони і інші нормативно - правові акти повинні відповідати Конституції.

Конституція є законом прямої дії (ст. 8 Конституції України).

В зазначених тезах узагальнений зміст верховенства права, яке забезпечується шляхом встановлення юридичної сили норм Конституції, зокрема, щодо прав людини і громадянина, як домінуючими над змістом інших законів і нормативно правових актів (постанов уряду, наказів міністерств тощо). Тобто, якщо норма закону чи нормативно-правового акта суперечить нормі Конституції України, для правильного правозастосування слід використовувати норму Конституції.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ( ст. 19 Конституції).

Відповідно до ст. 147 та п. 2 ст. 150 Конституції України повноваження тлумачити зміст Конституції України та вирішувати питання відповідності законів України Конституції України, належить виключно Конституційному суду України.

Відтак, будь-які органи чи посадові особи держави, крім Конституційного Суду України, не мають повноважень тлумачити зміст законодавства.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції України). Ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За змістом ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що користування правами та свободами, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 2-1 КЗпП забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема, порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Статтею 43 Конституції України кожен маєправо напрацю,що включаєможливість зароблятисобі нажиття працею,яку вінвільно обираєабо наяку вільнопогоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відсторонення від роботи це певна санкція, застосовувана роботодавцем до працівника, за порушення ним трудової дисципліни, зумовлених певними (навмисними, свідомими) діями останнього.

До того ж відсторонення від роботи не є обов`язковою мірою, а лише передбачає таку можливість.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам (ч. 2 ст. 28 Конституції України).

Відповідно до п. 3 ст. 281 ЦК України медичні, наукові та інші досліди можуть проводитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою.

Згідно з резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) від 27.01.2021 р. за № 2361 (2021) «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові і практичні питання» було вирішено забезпечити, щоб громадяни були проінформовані про те, що вакцинація не є обов`язковою і що ніхто не піддається політичному, соціальному чи іншому тиску з метою зробити собі вакцинацію, якщо вони не хочуть робити це самі» (ст. 7.3.1 ); гарантувати, що ніхто не піддаватиметься дискримінації за те, що він не був вакцинований, через можливі ризики для здоров`я або небажання пройти вакцинацію» (ст. 7.3.2).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. ст. 42, 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», передмовою будь-якого медичного втручання є отримання відповідної на те інформованої згоди пацієнта.

Відтак, в розумінні ст.ст. 3, 28 Конституції України клінічні випробування на громадянах лікарських засобів без їх вільної згоди з застосуванням будь-яких засобів примусу є протизаконним.

Отже, виходячи із наведених норм національного законодавства, актів міжнародного права, слід дійти висновку, що право працівника на працю є домінантним над не обов`язковою вакцинацією.

Резюмуючи наведене, суд доходить висновку, що підстав для відсторонення ОСОБА_2 в розумінні ст. 46 КЗпП України немає, оскільки така підстава, як відсутність щеплення у особи від ГРВІ COVID-19, яке до того ж не є обов`язковою, не передбачена чинним трудовим законодавством.

Крім того, як встановлено судом, оспорюваний наказ було винесено також на підставі п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236, п. 2 якої було передбачено право керівників державних органів (державної служби), підприємств, установ та організацій відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Разом з тим, наведена постанова КМУ в такій редакції набула чинності з 08.11.2021р., тобто на час винесення оспорюваного наказу 05.11.2021р. не діяла, що свідчить про відсутність повноважень у відповідача для винесення оспорюваного наказу.

З огляду на викладене, наявні підстави для скасування оспорюваного наказу директора Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області № 57-к від 05.11.2021, яким позивачку було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021р., та задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.

Стосовно позовних вимог щодо поновлення позивачки на посаді секретаря-друкарки Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області з 08.11.2021р. суд зазначає наступне.

Так, встановлено, що позивачку було відсторонено від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України.

Відсторонення працівника від роботи за своєю природою є тимчасовим увільненням працівника від виконання ним трудових обов`язків, передбачених умовами трудового договору.

Отже, трудовий договір з працівником на час відсторонення не розривається, і такий працівник приступить до роботи, коли відпадуть обставини, що зумовили його відсторонення.

Тобто відсторонення та звільнення не є тотожними поняттями.

Позивачка не є звільненою в розумінні трудового законодавства, проте тимчасово не виконує свої трудові обов`язки.

За таких обставин підстави для її поновлення на посаді наразі відсутні.

Таким чином, в частині поновлення позивачки на роботі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд приходить до таких висновків.

За ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як зазначив у своїй постанові від 21.08.2019 р. у справі № 712/3841/17 Верховний Суд, якщо буде встановлено, що в порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України).

Відповідно до позиції Верховного суду, викладеної ним у постановах від 25.07.2018 р. у справі № 552/3404/17 та від 24.04.2020 р. у справі № 815/5976/14, і яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, виплати за вимушений прогул є заробітною платою, вона обчислюється саме у прив`язці до часу такого стану працівника, коли він вимушений був (не з його вини) не виконувати свою трудову функцію.

За ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, виходячи з викладеного, суд вважає, що позивачка з 08.11.2021 року була позбавлена можливості працювати з підстав її незаконного відсторонення від роботи та відповідно отримувати заробітну плату.

Згідно з Порядком обчислення заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р., такий порядок застосовується, крім іншого, у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться, виходячи із середньої заробітної плати. Середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки відповідача станом на 15.11.2021 року. заробітна плата позивача за вересень-жовтень 2021 року, що передували листопаду 2021 року , становить 6 000,00 гривень.

Середньоденна заробітна плата за ці два місяці, обраховується діленням сум нарахованої заробітної плати за вересень та жовтень 2021 р. на кількість робочих днів у цих двох місяцях: 6000:42 = 142, 86 грн. - середньоденна (годинна) заробітна плата позивачки; з 08.11.2021 року по 23.02.2022 р. 75 робочих днів, тому 142, 86 х 75 = 10 714, 50 гривень заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з відповідача Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області на її користь.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в межах суми за один місяць.

На підставі викладеного, ст.ст. 2, 46, 235 КЗпП України, ст.ст. 15, 16, 286 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області, Відділу освіти та спорту Брусилівської селищної ради Житомирської області про скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Наказ директора Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області № 57-к від 05.11.2021р. про відсторонення від роботи ОСОБА_2 , - скасувати.

Стягнути з Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10714 (десять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 50 копійок.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог, - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Рішення постановлено суддею у нарадчій кімнаті.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Морозівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Брусилівської селищної ради Житомирської області, код ЄДРПОУ 24706294, адреса: Житомирська область, Житомирський район, с. Морозівка, вул. Миру, 3.

Відповідач 2: Відділ освіти та спорту Брусилівської селищної ради Житомирської області, код ЄДРПОУ 41097447, адреса: Житомирська область, Житомирський район, смт. Брусилів, вул. Митрополита Іларіона, 16.

СУДДЯ О.С. Данилюк