Постанова

від 11.10.2007 по справі 28/264а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/264А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

11.10.07                                                                                           Справа№ 28/264А                                

11 год 15 хв                                                                                             

За позовом: Державної податкової інспекції у  Галицькому районі м. Львова, м. Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Карнеол”, м. Львів   

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіал-Люкс”, м. Київ  

про  визнання недійсним господарського зобов”язання  

          Суддя  Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

                    м. Львів, вул. Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Демідюк В.В. -  старший державний податковий інспектор

Від відповідача 1:не з”явився

Від відповідача 2: не з”явився

          Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю „Карнеол” та до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіал-Люкс” про визнання недійсним господарського зобов”язання між ТзОВ „Карнеол” та ТзОВ „Медіал-Люкс” на суму 3 473 342,97 грн. та про застосування передбачених ст. 208 Господарського кодексу України наслідків, а саме: все одержане за  зобов”язанням стягнути в дохід державного бюджету.

          Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задоволити з підстав, наведених у позовній заяві. Зокрема позивач зазначив, що оспорюваний договір повинен бути визнаний недійсним з підстав того, що з серпня 2006 року ТзОВ „Медіал-Люкс” перестало подавати звітність до податкових органів, за юридичною адресою відсутнє, за І півріччя 2006 року задекларувало валовий дохід у сумі 218,5 тис. грн., тоді як по оспорюваному договору отримано дохід в сумі 3 473 342,97 грн., загальна сума зобов”язань зі сплати податку на додану вартість за аналогічний період становила 43,7 тис. грн. Таким чином, оспорюване господарське зобов”язання укладалось ТзОВ „Медіал-Люкс” з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, у зв”язку з чим підлягає визнанню недійсним.

          Відповідач 1 та відповідач 2 вимоги ухвал суду не виконали, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надали, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

          Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

          В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (податкова накладна, Акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 10.05.2006 року  та інформаційна довідка від 18.01.2007 року та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

          Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

          Між ТзОВ „Карнеол” та ТзОВ „Медіал-Люкс” виникло господарське зобов”язання, що підтверджується виписаною ТзОВ „Медіал-Люкс” податковою накладною № 01-0084 від 14.01.2006 року на загальну суму 3 473 342,97 грн. в т.ч. ПДВ 578 890,49 грн.

          Листом від 18.01.2007 року № 669/7/23-604 ДПІ у Оболонському районі м. Києва повідомила, що ТзОВ „Медіал-Люкс” податкової звітності до ДПІ у Оболонському районі м. Києва не подає, місцезнаходження посадових осіб невідоме.

          Як вбачається з Інформаційної довідки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 18.01.2007 року № 670/7/23-604, дані податкової декларації ТзОВ „Медіал-Люкс” з ПДВ за січень 2006 року становлять: операції, що підлягають оподаткуванню - 218,5 тис. грн., загальна сума зобов”язань з податку на додану вартість - 43,7 тис. грн.

          При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

          Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

          Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов”язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб”єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що  вчинено  з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а  у разі  виконання  зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено  другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного  стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

          Господарське зобов'язання, яке виникло між ТзОВ „Карнеол” та ТзОВ „Медіал-Люкс” на суму 3 473 342,97 грн., спрямоване на приховування від оподаткування доходів відповідачем 2 (ТзОВ „Медіал-Люкс”).

          Зокрема, після здійснення фінансово-господарських операцій та поставки товару у Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіал-Люкс” виникли податкові зобов'язання з ПДВ, які останній згідно з ст.3, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР повинен був відобразити у деклараціях по податку на додану вартість та сплатити відповідну суму податку у встановлений Законом термін до державного бюджету України.

          Однак, за період здійснення поставки товару та виписування податкових накладних (січень 2006 року) відповідач 2 (ТзОВ „Медіал-Люкс”) декларував податкові зобов'язання, на які виписував податкові накладні в значно менших розмірах, що підтверджує його намір на приховування від оподаткування доходів. Наведене підтверджується Інформаційною довідкою ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 18.01.2007 року № 670/7/23-604, згідно якої за січень 2006 року загальна сума податкових зобов”язань з податку на додану вартість становила 43,7 тис.грн., водночас в січні 2006 року ТзОВ „Медіал-Люкс” виписало податкову накладну № 01-0084 від 14.01.2006 року, де сума податку на додану вартість становила 578 890,49 грн.

          Таким чином, вищенаведені обставини підтверджують наявність наміру у відповідача 2 (ТзОВ „Медіал-Люкс”) на приховування від оподаткування доходів, тому господарське зобов'язання, яке виникло між ТзОВ „Карнеол” та ТзОВ „Медіал-Люкс” на суму 3 473 342,97 грн. згідно податкової накладної № 01-0084 від 14.01.2006 року,  виписаної ТзОВ „Медіал-Люкс” на суму 3 473 342,97 грн., є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності  наміру у однієї із сторін –відповідача 2 (ТзОВ „Медіал-Люкс”).

Щодо вимоги позивача про застосування передбачених ст. 208 Господарського кодексу України наслідків, суд зазначає наступне.

          Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим за змістом ч. 1 ст. 208 ГК застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Частиною 1 ст. 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК (відповідає викладеному у Постанові Верховного суду України від 26 вересня 2006 року у справі за позовом ДПІ у м.Судаку про визнання недійсним договору та стягнення 109930936,68 грн).

          Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

          Виконання господарського зобов”язання, укладеного між ТзОВ „Карнеол” та ТзОВ „Медіал-Люкс” відбулося згідно податкової накладної № 01-0084, виписаної ТзОВ „Медіал-Люкс” 14.01.2006 року. Позов подано позивачем до суду 17.08.2007 року. Таким чином, строки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені ст. 250 Господарського кодексу України сплили, тому в суду немає підстав для застосування таких санкцій.

          Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.) покладаються на відповідача 2, так як спір виник з його вини.

          Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст.17, 48, 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167, п.6 розділу  УІІ  Прикінцевих та перехідних  положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

                                                                ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задоволити частково.

2.          Визнати недійсним господарське зобов'язання між Товариством з обмеженою відповідальністю „Карнеол” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Медіал-Люкс” на суму 3 473 342,97 грн.

3.          В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіал-Люкс” (місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 6-А, ідентифікаційний код 33496137) в дохід державного бюджету України (р/р 31119095700006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м.Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200) –3  грн 40 коп - судового збору.

          Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Суддя                                                                         Морозюк А.Я.