Рішення

від 21.04.2022 по справі 910/21359/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2022Справа № 910/21359/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еніл" до товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко Енерго Монтаж" про стягнення 130 836,09 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Еніл" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко Енерго Монтаж" (далі - Підприємство) 130 836,09 грн, з яких: 114 272,26 грн - основний борг, 10 574,71 грн - пеня, 3 978,00 грн - інфляційні втрати, 2 011,04 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті виконаних позивачем робіт за договором на виконання робіт від 8 вересня 2020 року № 08-09/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2021 року відкрито провадження у справі № 910/21359/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

28 січня 2022 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява від 28 січня 2022 року з письмовим підтвердженням того, що заборгованість не погашена. Крім того, Товариство надало повний розрахунок заборгованості станом на 28 січня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2022 року вказану заяву Товариства повернуто останньому без розгляду.

Крім того, ухвалою суду від 28 грудня 2021 року відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Підприємство у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 28 грудня 2021 року про відкриття провадження у справі № 910/21359/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04116, місто Київ, провулок Тбіліський, будинок 4/10, офіс 308.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали 11 січня 2021 року було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Підприємству, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 28 грудня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

8 вересня 2020 року між Товариством та Підприємством було укладено договір на виконання робіт № 08-09/20, за умовами якого останнє доручило, а позивач взяв на себе зобов`язання виконати роботи (зі своїх матеріалів, власними силами та/або із залученням третіх осіб) з неруйнівного та руйнівного контролю (візуально-оптичний, ультразвуковий та рентгенографічний) зварних з`єднань трубопроводів Ду 1420 х 14 мм на об`єкті: «Реконструкція дюкерних переходів через р. Дніпро у м. Києві».

Відповідно до пункту 2.1. цієї угоди вартість робіт за договором з урахуванням вартості усіх необхідних матеріалів, механізмів та вартості їх доставки становить: візуально-вимірювальний та ультразвуковий контроль за одне зварне з`єднання - 2 150,00 грн разом з ПДВ; рентгенографічний контроль за одне зварне з`єднання - 17 138,65 грн разом з ПДВ.

Пунктом 2.3. даного правочину передбачено, що протягом п`яти календарних днів після закінчення виконання робіт Товариство готує у двох примірниках, підписує, скріплює своєю печаткою і надає Підприємству акт приймання-передачі виконаних робіт. Останнє протягом п`яти календарних днів підписує, скріплює їх своєю печаткою і повертає по одному примірнику підписаного документа Товариству чи надає йому письмову мотивовану відмову від підписання вказаних документів. Датою прийняття у позивача виконаних робіт вважається дата підписання відповідачем акта приймання-передачі виконаних робіт.

Як встановлено пунктом 2.4. даної угоди оплата за виконані обсяги робіт здійснюється Підприємством Товариству впродовж п`яти банківських днів після підписання належно оформленого акта приймання-передачі виконаних робіт обома сторонами. Сторони домовилися про те, що за згодою обох сторін оплата робіт за договором може бути здійснена на умовах часткової або повної попередньої оплати.

Відповідно до положень пункту 2.5. цього договору оплата за виконані позивачем та прийняті відповідачем обсяги робіт здійснюється останнім у розмірі, зазначеному в акті приймання-передачі виконаних робіт за вирахуванням суми сплаченого відповідачем авансу (авансів).

Згідно розділу 10 вказаного правочину цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками та діє по 31 грудня 2021 року. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього правочину. У випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цієї угоди жодна із сторін не заявить про її припинення, то вона вважається пролонгованою на кожен наступний календарний рік, на той самий строк, на тих же умовах.

Судом встановлено, що згідно з умовами вищезазначеного договору Товариство виконало передбачені цією угодою роботи на загальну суму 124 272,26 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року від 30 листопада 2020 року на суму 23 588,65 грн та за червень 2021 року на суму 100 683,61 грн.

Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками сторін.

Вказана заборгованість також підтверджується наданою позивачем копією довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрати від 3 червня 2021 року в загальній сумі 124 272,26 грн, яка підписана та скріплена печатками сторін.

Про належне виконання позивачем умов вказаного договору свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення останнім своїх зобов`язань за цим правочином.

Проте з матеріалів справи вбачається, що Підприємство погасило наявну в нього перед Товариством заборгованість у загальному розмірі 124 272,26 грн лише частково, сплативши останньому 10 000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 19 березня 2021 року на суму 10 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором становить 114 272,26 грн.

18 жовтня 2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 12 жовтня 2021 року № 06/06-1, в якій просив виконати зобов`язання по оплаті виконаних робіт за договором, яка була залишена Підприємством без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача, яка складає 114 272,26 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства про стягнення вказаної суми.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати виконаних робіт, позивач також просив суд стягнути з відповідача 2 011,04 грн трьох процентів річних та 3 978,08 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості за період з 7 грудня 2020 року по 10 грудня 2021 року згідно наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку про те, що позивачем невірно визначено суми боргу, на які здійснено нарахування, а також невірно визначено період нарахування з 7 грудня 2020 року по 19 березня 2021 року, оскільки 7 грудня 2020 року було останнім п`ятим банківським днем для оплати, тому першим днем виникнення заборгованості було 8 грудня 2020 року. Також невірно визначено кінцевий день нарахування, оскільки часткова оплата відбулася 19 березня 2021 року, тому цей період нарахування мав закінчитися 18 березня 2021 року. Таким чином, внаслідок неправильного визначення початкової та кінцевих дат нарахування вказаної компенсаційної виплати необгрунтовано збільшилися періоди нарахування, відповідно і збільшився розмір нарахування.

Обґрунтованою та арифметично вірною сумою трьох процентів річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є: 195,69 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 23 588,65 грн у період з 8 грудня 2020 року по 18 березня 2021 року; 298,21 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 13 588,65 грн у період з 19 березня 2020 року по 10 грудня 2021 року; 1 514,39 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 100 683,61 грн у період з 11 червня 2021 року по 10 грудня 2021 року.

Обґрунтованою та арифметично вірною загальною сумою трьох процентів річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є 2 008,29 грн.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 2,75 грн слід відмовити.

За розрахунком суду обґрунтованою та арифметично вірною сумою інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є: 1 176,79 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 23 588,65 грн у період з 8 грудня 2020 року по 18 березня 2021 року; 693,05 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 13 588,65 грн у період з 19 березня 2020 року по 10 грудня 2021 року; 3 050,92 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 100 683,61 грн у період з 11 червня 2021 року по 10 грудня 2021 року.

Таким чином, вірною загальною сумою інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є 4 920,76 грн.

Оскільки нарахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує обґрунтованої суми, вимога позивача про стягнення 3 978,08 грн вказаної компенсаційної виплати підлягає задоволенню в межах ним заявленої суми.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором позивач просив суд стягнути з відповідача 10 574,71 грн пені, нарахованої на суму основного боргу відповідно до наданого розрахунку.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати виконаних належним чином і прийнятих робіт Підприємство виплачує Товариству пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки сторони у вказаній угоді не встановлювали більший строк нарахування пені, ніж визначений у частині 6 статті 232 ГК України, тому нарахування позивачем пені більше як за шість місяців є необґрунтованим.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є: 791,81 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 23 588,65 грн у період з 8 грудня 2020 року по 18 березня 2021 року; 431,49 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 13 588,65 грн у період з 19 березня 2021 року по 7 червня 2021 року; 8 217 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 100 683,61 грн у період з 11 червня 2021 року по 10 грудня 2021 року.

Отже, обґрунтованою та арифметично вірною загальною сумою пені є 9440,74 грн.

Разом із тим, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 133,97 грн за вказаний період слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2 вищезазначеної статті).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача про стягнення пені у період з 8 грудня 2020 року по 22 грудня 2020 року заявлені поза межами річного строку позовної давності. Однак, оскільки відповідачем не зроблено відповідної заяви, тому у суду відсутні правові підстави для застосування строків позовної давності.

Приписами частини 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко Енерго Монтаж" (04116, місто Київ, провулок Тбіліський, будинок 4/10, офіс 308; ідентифікаційний код 39954243) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еніл" (02175, місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 11-Г, 1-й поверх, 1-й під`їзд, нежиле приміщення 237; ідентифікаційний код 41257449) 114 272 (сто чотирнадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн 26 коп. основного боргу, 2 008 (дві тисячі вісім) грн 29 коп. трьох процентів річних, 3 978 (три тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) грн 08 коп., 9 440 (дев`ять тисяч чотириста сорок) грн 74 коп. пені та 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн 25 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання: 22 квітня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко