Рішення

від 31.01.2022 по справі 911/3017/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2022 р.

м. Київ

Справа № 911/3017/21

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" (35320, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Олександрія, вул. Свято-Преображенська, буд. 254, код ЄДРПОУ 35567492)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Кепітал" (07201, Київська обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Розважівська, буд. 105/1, код ЄДРПОУ 43392949)

про стягнення 406800,00 грн заборгованості,

за участю представників:

позивача: не з`явились;

відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Кепітал" про стягнення 406800,00 грн боргу за Договором поставки №797ТА від 30.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначає, що між ним як покупцем та відповідачем як постачальником укладено Договір поставки №797ТА від 30.11.2020, на виконання умов якого, позивачем здійснено відповідачу передоплату у розмірі 672000,00 грн, водночас відповідачем здійснено поставку товару лише на суму 265200,00 грн, у зв`язку з чим, у останнього утворилась заборгованість з вартості непоставленого товару у розмірі 406800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, 08.11.2021 на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву б/н від 05.11.2021 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 17.11.2021 судом відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 06.12.2021, встановлено строк для подання відповідачу - відзиву на позов (з дотримання вимог ст. 165 ГПК України) з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; доказів, що підтверджують надіслання відзиву з додатками позивачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Також судом в силу положень ч. 2 ст. 169 ГПК України встановлено письмову форму для всіх заяв та клопотань, що будуть подаватись у даній справі.

На електронну адресу суду 02.12.2021 від позивача надійшло клопотання б/н від 01.12.2021 про розгляд справи за його відсутності, що призначена на 06.12.2021 (06.12.2021 на адресу суду надійшов друкований примірник вказаного клопотання).

У судове засідання 06.12.2021 учасники справи не з`явилися, оскільки у матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву судом відкладено розгляд справи на 20.12.2021.

На електронну адресу суду 15.12.2021 від позивача надійшло клопотання б/н від 14.12.2021 про розгляд справи за його відсутності, що призначена на 20.12.2021 (20.12.2021 на адресу суду надійшов друкований примірник вказаного клопотання).

У судове засідання 20.12.2021 учасники справи не з`явилися. Суд, з метою додержання процесуальних строків, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відкладає підготовче засідання на 10.01.2022.

04.01.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 04.01.2022 про розгляд справи за його відсутності, що призначена на 10.01.2022 (10.01.2022 на адресу суду надійшов друкований примірник вказаного клопотання).

У підготовчому судовому засіданні судом закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.02.2022.

На адресу суду 28.01.2022 від позивача надійшло клопотання б/н від 25.01.2022 про розгляд справи за його відсутності, призначеної на 01.02.2022.

У судове засідання 01.02.2022 представники сторін не з`явилися, судом розглянуто матеріали справи, досліджено докази та ухвалено рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертами №0103280013904 від 26.10.2021, №0103280517953 від 22.11.2021, №0103280942808 від 30.12.2021, №0103281168065 від 13.01.2022 з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (адреса відповідача схвалена останнім, під час укладення Договору поставки №797ТА від 30.11.2020), усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленд Кепітал" (далі відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" (далі позивач, покупець) укладено Договір поставки №797ТА від 30.11.2020 (далі Договір), за яким на умовах і в порядку, передбаченими даним Договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату (п. 1.1. Договору).

Предметом даного Договору є зерно просо жовте, не для посіву, для промислових цілей врожаю 2020 року, що надані іменується товар. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. 2.2. Договору сторони погодили наступну кількість товару: 224 тони +/- 10%. Остаточна кількість поставленого товару вказується у накладних на товар. Товар, що поставляється за даним Договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам або іншим документам, які є необхідними для товару даного виду згідно з вимогами чинного законодавства України.

Поставка товару здійснюється до 31.12.2020 року включно на умовах терміну FCA, склад с. Безпятне, Васильківський район, Київська обл., та с. Шибене, Бородянський район, Київська обл., відповідно до офіційних правил тлумачення ІНКОТЕРМС-2010, що застосовуються з урахуванням умов даного Договору та його внутрішньодержавного характеру. Під однією партією сторони розуміють товар, поставлений відповідно до однієї видаткової накладної. Відвантаження партії товару здійснюється протягом робочого часу у день прибуття транспортних засобів покупця під завантаження на склад постачальника, за умови оплати партії товару, який відвантажується. У момент поставки товару, але не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту поставки, постачальник надає покупцю: видаткову накладну в двох оригінальних примірниках по одній для кожної сторони; товаро-транспортну накладну в оригінальних примірниках для кожної сторони (п. 3.1., 3.2., 3.4. Договору).

Розділом 4 Договору сторони погодили, що ціна однієї тони товару становить 6000 грн з ПДВ. Загальна вартість Договору становить 1344000,00 грн з ПДВ. Покупець здійснює попередню оплату партії товару після отримання рахунку до моменту поставки такої партії. Покупець має право здійснити попередню оплату загальної вартості Договору на підставі рахунку або Договору. датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунка покупця. У випадку, коли за даними накладних кількість поставленого товару не відповідає кількості товару за умовами Договору, сторони проводять додаткові розрахунки за фактично відвантажений товар протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки.

Приймання товару за якістю здійснюється за участю представника покупця відповідно до даних зазначених у п. 1.2., 2.3. даного Договору. У випадку надання товару неналежної якості покупець має право відмовитися від його приймання, а постачальник несе відповідальність, передбачену п. 6.2.2. Договору. Приймання товару за кількістю відбувається за участю представника покупця за результатами зважування відповідно до даних, зазначених у відповідних накладних на товар. Право власності на товар, що поставляється, та ризик його випадкового знищення переходить від постачальника до покупця у момент підписання сторонами відповідних накладних (п. 5.1., 5.2., 5.7. Договору).

За порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує завдані збитки та несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та даного Договору (п. 6.1. Договору).

Пунктами 9.1, 9.2., Договору сторони передбачили, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором, у тому числі щодо обміну оригіналами бухгалтерських документів. Одностороння відмова від Договору не допускається, крім випадків, прямо передбачених чинним законодавством України та даним Договором.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а отже, правовідносини за ним регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи наявний рахунок на оплату №6 від 30.11.2020 на суму 1344000,00 грн, виставлений відповідачем позивачу, відповідно до положень пункту 4.3. Договору.

При цьому, позивачем як доказ виконання умов Договору подано до суду платіжне доручення №2867 від 01.12.2020 на суму 567200,00 грн та платіжне доручення №2873 від 02.12.2020 на суму 104800,00 грн, з яких вбачається, що позивачем відповідно до умов Договору перераховано відповідачу 672000,00 грн в якості попередньої оплати.

Отже, у зв`язку з надходженням оплати позивача, у відповідача виник зустрічний обов`язок з поставки товару позивачу.

В матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна від 14.12.2020, яка підтверджує поставку відповідачем товару (просо жовте) у розмірі 23.35 тонни. Інших доказів поставки товару позивачу за Договором сторонами не надано.

Водночас позивач стверджує, що відповідачем відповідно до Договору було поставлено позивачу товар у розмірі 44 тони на суму загальну суму 265200,00 грн, а отже непоставленим залишився товар на суму 406800,00 грн (672000,00 265200,00), що на його думку підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.

Також в матеріалах справи наявна Досудова вимога №1509/21 від 15.09.2021 направлена позивачем на адресу відповідача з вимогами про повернення суми попередньої оплати в розмірі 406800,00 грн та повернення оригіналу підписаного Договору поставки №797 ТА від 30.11.2020 року, товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, яка залишена відповідачем без відповіді, позаяк суду не має таких даних.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за Договором поставки продукції.

Отже, відповідач попри те, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним Договором поставки та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.

Відтак, відповідач не спростував тверджень позивача про поставку товару у розмірі 44 тони на загальну суму 265200,00 грн, а отже суд за відсутності тверджень відповідача та за його мовчазної згоди спирається у даному випадку на твердження позивача, які частково підтверджуються товарно-транспортною накладною від 14.12.2020 та Досудовою вимогою №1509/21 від 15.09.2021.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також до статність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Відтак, суд, спираючись та ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження наявності у відповідача, обов`язку з поставки товару, а відтак і безпідставного володіння 406800,00 грн сплачених позивачем відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури, розцінює докази позивача найбільш вірогідними, а також належними, допустимими та такими, що підтверджують факт заборгованості відповідача.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, направлення позивачем на адресу відповідача Досудової вимоги №1509/21 від 15.09.2021 можна розцінювати як вимогу повернення коштів, вчинену відповідно до положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

При цьому з наявної в матеріалах справи банківської довідки №0652200/35634-21 від 02.11.2021 з АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та фільтрованої виписки з АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що за період з 30.11.2020 по 12.10.2021 від відповідача на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 406800,00 грн не надходили.

Відтак, за відсутності в матеріалах справи доказів поставки позивачу решти товару на суму 406800,00 грн або доказів повернення позивачу вказаної суми, суд вважає позовні вимоги, про стягнення з відповідача 406800,00 грн боргу за непоставлений товар, який оплачений позивачем згідно платіжних доручень №2867 від 01.12.2020 та №2873 від 02.12.2020, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд доходить висновків про повне задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача 406800,00 грн.

Принагідно, суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку із повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Кепітал" (07201, Київська обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Розважівська, буд. 105/1, код ЄДРПОУ 43392949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" (35320, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Олександрія, вул. Свято-Преображенська, буд. 254, код ЄДРПОУ 35567492) 406800,00 грн, а також 6102,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз