Рішення

від 20.04.2022 по справі 917/1829/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2022 р. Справа № 917/1829/21

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець", вул. Носівський шлях, 52-а, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 14241902

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване монтажне управління №25", пров. Перспективний, 3, м. Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 37115590

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Творець" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 08.118.2021 року (вх. № 2092/21) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване монтажне управління № 25" з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 36 025,46 грн., пені в сумі 6 465,75 грн., інфляційних нарахувань в сумі 6 970,84 грн. та 3 177,11 грн. процентів.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2021 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували у договірних відносинах, проте, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором № 30 про постачання матеріалів будівельного призначення від 30.07.2015 року не виконав, грошові кошти за поставлений товар не сплатив.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.11.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець" залишено без руху та встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 5-денний строк з дня вручення даної ухвали.

Після усунення обставин, які стали підставою для залишення позову без руху, ухвалою суду від 14.12.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1829/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Ухвала суду від 14.12.2021 року, яка направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду 20.01.2022 року (вх. № 1981) з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 року у справі № 910/177797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідач відзив на позов чи будь-які заяви та клопотання суду не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

30.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Творець" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване монтажне управління №25" (покупець) було укладено договір № 30 про постачання матеріалів будівельного призначення, за яким продавець на підставі заявки покупця зобов`язався передати у власність покупця матеріали будівельного призначення по цінам які зазначені в протоколі узгодження цін (ціни корегуватимуться в залежності від вартості отриманих матеріалів продавця), а саме матеріали асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунках-фактурах до договору, а покупець, зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажених документів продавця в період дії даного договору.

Даний договір набирає сили з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання (пункт 7.5 договору).

Позивач взяті на себе зобов`язанння за договором виконав у повному обсязі, поставив відповідачу у листопаді 2018 року товар на загальну суму 36 025,46 грн.

Покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване монтажне управління №25" взяті на себе зобов`язання не виконав, кошти за поставлений товар не сплатив.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 36 025,46 грн., пені в сумі 6 465,75 грн., інфляційних нарахувань в сумі 6 970,84 грн. та 3 177,11 грн. процентів.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання укладеного між сторонами 30.07.2015 року договору № 30 про постачання матеріалів будівельного призначення позивач поставив відповідачу наступний товар:

- 01.11.2018 року відповідно до видаткової накладної № 2467 - щебінь фр. 20*40 на загальну суму 1 706,40 грн. у т.ч. ПДВ 284,40 грн.;

- 12.11.2018 року відповідно до видаткової накладної № 2579 - бетон М 300 на загальну суму 5 054,94 грн. у т.ч. ПДВ 842,49 грн.;

- 19.11.2018 року відповідно до видаткової накладної № 2643 - бетон М 300 на загальну суму 16 689,96 грн. у т.ч. ПДВ 2 781,66 грн.;

- 20.11.2018 року відповідно до видаткової накладної № 2650 бетон М 300 на загальну суму 5 840,04 грн. у т. ч. ПДВ 973,34 грн.;

- 21.11.2018 року відповідно до видаткової накладної № 2668 щебінь фр. 40*70 на загальну суму 5 866,46 грн. у т.ч. ПДВ 977,74 грн.;

- 22.11.2018 року відповідно до видаткової накладної № 2679 - розчин цементний М 100 на загальну суму 867,66 грн. у т.ч. ПДВ 144,61 грн.

Відповідач за отриманий товар в не розрахувався, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість ТОВ "Спеціалізоване монтажне управління №25" становить 36 025,46 грн.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що покупець оплачує суму, зазначену у рахунку - фактурі у формі попередньої оплати протягом трьох днів із дня одержання рахунку-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Як зазначає позивач у позовній заяві, вказаний пункт договору сторонами не застосовувався.

Проте, до матеріалів справи залучені рахунки на оплату товару № 602 від 12.11.2018 року на суму 6 761,34 грн. та № 619 від 20.11.2018 року на суму 28 396,46. Докази оплати вказаних рахунків суду не надано.

Відповідно до п. 7.5 укладеного договору, останній набирає сили з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання.

Станом на дату розгляду справи у суду відсутні належні та допустимі докази сплати відповідачем заборгованості за поставлений товар (відповідно до видаткових накладних) у розмірі 36 025,46 грн.

З огляду на викладене, вимога щодо стягнення основного боргу за договором № 30 про постачання матеріалів будівельного призначення від 30.07.2015 року є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

Пунктом 5.1 договору № 30 про постачання матеріалів будівельного призначення від 30.07.2015 року сторони погодили, що за порушення умов договору сторони несуть відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов`язання за даним договором.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

На підставі ст. 230, 232 ГК України та п. 5.1 договору позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 6 465,75 грн. за період з 01.12.2018 року по 01.06.2019 року (перевірку здійснено за допомогою системи "Ліга:Закон").

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірну за допомогою системи "Ліга:Закон" наданого розрахунку суд встановив, що позивачем правомірно нараховано 3% річних за прострочення оплати за поставлений товар в розмірі 3 177,11 грн. та 6 970,48 грн. інфляційних збитків за період прострочення з 01.12.2018 року по 08.11.2021 року.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване монтажне управління № 25" (пров. Перспективний, 3, м. Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 37115590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець" (вул. Носівський шлях, 52-а, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 14241902) заборгованість за договором № 30 про постачання матеріалів будівельного призначення від 30.07.2015 року, а саме: 36 025,46 грн. основний борг, пеня в сумі 6 465,75 грн., 6 970,84 грн. інфляційних нарахувань, 3 177,11 грн. процентів за користування грошовими коштами та 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

СуддяБілоусов С.М.