Рішення

від 20.02.2022 по справі 355/425/21

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/425/21

Провадження № 2/355/206/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Котенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» про розірвання договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечення щодо них

06.04.2021 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що йому на праві власності належить земельні ділянки розміром 9,3937 га, які знаходиться на території Бзівської сільської ради Баришівського (нині Броварського) району Київської області.

Оскільки дана земельна ділянка знаходиться на значній відстані від місця його постійного проживання, то в 2006 році він склав довіреність на незнайому йому особу, яка проживає за місцем знаходження земельної ділянки на право укладення від його імені договору оренди землі.

З 2006 по 2019 роки позивач отримував орендну плату на свій картковий рахунок.

Однак, починаючи із 2020 виплата орендної плати припинилася, внаслідок чого він звернувся до відповідача з проханням надати йому договір оренди землі та виплатити належну йому орендну плату.

Проте, у відповідь, відповідач надіслав йому примірник додаткової угоди та запропонував його підписати. Оскільки умови даної угоди його не задовольнили, то позивач відмовився її підписувати.

Просить суд стягнути з відповідача на його користь орендну плату за 2020 рік включно в розмірі 25 000 грн.

Відповідач своїм право на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

ІІ. Заяви, клопотання та процесуальні дії по справі

1) Одночасно із подачею позовної заяви, позивач звернувся до суду із заявою про витребування доказів ( а.с.2)

2) Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021, розгляд даної справи визначено судді Коваленку К.В. (а.с.24)

3) 21.04.2021 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а.с.25).

4) 12.08.2021 відповідно до розпорядження керівника апарату суду № 845 від 12.08.2021 проведено повторний авторозподіл судової справи (а.с.28).

5) 24.09.2021 постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження та витребування доказів (а.с.31).

6) 30.09.2021 за вх.№ 5877 та 03.02.22 року за № 785 надійшли заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.32,44).

7) 01.12.2021 постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду (а.с.40).

Відповідач позовну заяву з додатками отримав, відзив на позовну заяву не подав. Запитувані докази відповідно до ухвали суду від 24.09.2021 не були надані .

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без поважних причин, відзиву на позов не подав, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом та застосовані норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як вбачається із прохальної частини позовних вимог, предметом даного спору є не виплата позивачем орендної плати за землю, а не розірвання договору оренди землі, як вказано в заяві до суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії КВ № 079256 виданого йому 29 серпня 2003 року на підставі розпорядження Баришівської райдержадміністрації від 29 травня 2003 року № 202 є власником земельної ділянки площею 9,3937га, яка розташована в межах Бзівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка складається із чотирьох відокремлених земельних ділянок ( а.с.6 ):

- земельна ділянка № НОМЕР_1 розміром 3,9333 га із кадастровим номером 3220280400:13:027:0016;

- земельна ділянка № НОМЕР_2 розміром 2,1693 га із кадастровим номером 3220280400:13:028:0056;

- земельна ділянка № НОМЕР_3 розміром 0,8346 га із кадастровим номером 3220280400:13:029:0048;

- земельна ділянка № НОМЕР_4 розміром 2,4565 га із кадастровим номером 3220280400:13:022:0028.

Позивачем надано копію договору від 20.05.2017 №0110 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 0110 від 20.05.2003, за яким вказано, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-С» від орендодавця ОСОБА_1 передано в оренду земельні ділянки загальною площею, 9,3937 га за кадастровими номерами 3220280400:02:028:0056; 3220280400:02:029:0048 та 3220280400:02:027:0016, строк дії договору складає 10 років та діє до 19.05.2027 (а.с.10-11).

Також позивачем надано копію заяви адресованої до ТОВ «Агро-С» від 16.10.2020, за якою останній просить сплатити йому орендну плату за користування земельних ділянок в 2020 році (а.с.13).

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 21.10.2020 зазначено, що за кадастровими номерами земельної ділянки 3220280400:02:028:0056; 3220280400:02:029:0048 у розділі відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» .

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянкою № НВ-3211060092018 від 15.02.2018 вказано, що земельна ділянка кадастровий номер 3220280400:02:029:0048 належить ОСОБА_1 (а.с. 18-20).

Відповідно копії проекту додаткової угоди від 28.01.2021 до договору оренди землі № 39 від 16.03.2016, позивачу забороновано внести зміни до розділу «Орендна плата» договору оренди, де в п.10-12 запропоновано фіксовану суму орендну плати за користування земельною ділянкою в розмірі 9 800 грн. на рік, а також зміни до розділу «Строк дії договору» ( а.с. 14-15).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ст. 631 ЦК).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін ( ст. 632 ЦК).

Відповідно до наданих позивачем доказів простежується, що позивачем пред`явлено заяву (претензію) до ТОВ «Агро-С» з вимогою оплати орендної плати за 2020 рік за користування земельних ділянок за договором оренди № 0110 від 20.05.2003 за кадастровими номерами 3220280400:13:027:0016; 3220280400:13:028:0056; 322028400:13:028:0048; 3220280400:13:022:0028, а відповідно наданої позивачем копії договору від 20.05.2017 №0110 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №0110 від 20.05.2003 передбачено, що предметом договору є земельні ділянки за кадастровими номерами 3220280400:02:028:0056; 3220280400:02:029:0048 та 3220280400:02:027:0016.

Письмової вимоги до ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» ОСОБА_1 , не пред`являв, а лише звертався в телефонному режимі.

Окрім вказаного, наданий позивачем проект додаткової угоди від 28.01.2021 до договору оренди землі № 39 від 16.03.2016 не містить відомостей щодо кадастрового номеру земельної ділянки, а також суперечить заяві позивача від 16.10.2020, оскільки в своїй заяві позивач просить ТОВ «Агро-С» виплатити орендну плату за 2020 рік за договором оренди земельної ділянкою №0110 від 20.05.2003, при цьому 20.05.2017 внесено зміни до вказаного договору щодо певних пунктів, водночас позивач в позовній заяві посилається на договір оренди землі № 39 від 16.03.2016, який було укладено раніше.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджував, що орендну плату він отримував на свій картковий рахунок з 2006 по 2019 роки.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За результатами розгляду даної справи суд вважає, що Позивачем не доведено наявність існування договірних відносин між ним та відповідачем ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» щодо оренди земельних ділянок за кадастровими номерами 3220280400:13:027:0016; 3220280400:13:028:0056; 322028400:13:028:0048; 3220280400:13:022:0028. Окрім цього, судом вживалися заходи з метою витребування запитуваних позивачем доказів, однак запитувані докази відповідачем не були надані, а тому суд за сукупними доказами робить висновок, що у позивача відсутнє право вимоги саме до ТОВ «УБА-АГРОСВІТ».

Суд, дослідивши письмові докази та оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_1 є необґрунтованим сума, яку просить суд стягнути з відповідача не доведеною, належний розрахунок відсутній, а тому в його задоволенні слід відмовити.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, а відповідач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати покладаються на державу.

Керуючись ст.ст. 263-265,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» про розірвання договору оренди землі, - відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.Червонописький