Рішення

від 20.04.2022 по справі 120/18142/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 квітня 2022 р. Справа № 120/18142/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Якушинецької сільської ради (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним рішення від 30.07.2021 №455 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області;

- зобов`язати повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.06.2021 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідач рішенням від 30.07.2021 №455 відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з перебуванням земельної ділянки у власності іншої особи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Ухвалою від 17.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Вказаною ухвалою витребувано у сторони відповідача додаткові докази.

09.02.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вказав про наступне.

Земельна ділянка, яка стала об`єктом звернення перебуває у приватній власності відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку Серія ВН № 111120 від 16 листопада 2004 р, відповідно якого власником земельної ділянки ОСОБА_2 .

Відповідач вказав, що відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Згідно з ч.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У зв`язку з тим, що земельна ділянка була передана у приватну власність ще у 2004 році, Якушинецька сільська рада, не має законного права прийняти рішення, щодо її відчуження. При цьому відповідач звернув увагу суду, що у державних актах 2004 року кадастрові номери не вказувалися, але вони посвідчують право власності на земельну ділянку.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні заявленого позову.

16.02.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, спростовуючи аргументи, що наведені у відзиві, просив задовольнити заявлений позов. Серед іншого, звернув увагу суду в резолютивній частині рішення від 30.07.2021 №455 вказано прізвище іншої особи, що на його думку, ставить під сумнів законність та обґрунтованість прийнятого рішення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Відповідно до ст. 12 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією Українита законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Частинами першою, другою статті 26 цього Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.

З огляду на викладене та враховуючи, що учасники справи скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи, суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення в цій адміністративній справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

29.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Якушинецької сільської ради із клопотанням, в якому, керуючись ст. 118 просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель комунальної власності Якушинецької ОТГ. Вказав, що бажана земельна ділянка межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 0520688900:01:006:0024; 0520688900:01:006:0025; 0520688900:01:006:0027. До клопотання додано копію паспорту та документа про присвоєння ідентифікаційного номера і копію графічних матеріалів, копію посвідчення учасника бойових дій.

За наслідком розгляду клопотання ОСОБА_1 , рішенням 10 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради від 30.07.2021 №455 відмовлено в наданні дозволу у зв`язку з наявністю існуючого землекористувача ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 цієї норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Крім того, частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з п. 7 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Так, з наданим відповідачем доказів судом встановлено, що 16.11.2004 ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ВН №111120 на земельну ділянку площею 1,9121 га, що знаходиться на території Якушинецької сільської ради, землю передано на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 26.12.2003 №1227 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В акті відображено план зовнішніх меж землекористування. Згідно з наданим відповідачем державним актом, планом меж земельної ділянки 146 (кадастровий номер 05206889000100600026) земельна ділянка яка, перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_3 межує з земельними ділянками, які належать на праві приватної власності гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 та частково з землями спільної власності.

При цьому, у поданому відзиві, відповідач звертав увагу суду, що у державних актах 2004 року кадастрові номери не вказувалися, але вони посвідчують право власності на земельну ділянку.

Суд, зауважує, що в силу п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території.

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Так, пунктом 10 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2013), є дійсними.

Таким чином, факт перебування у приватній власності земельної ділянки, яку бажає отримати позивач підтверджено.

Крім того, суд зважає та ту обставину, що невнесення відомостей до ДЗК стосовно земельної ділянки право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не може слугувати підставою для позбавлення особи права приватної власності на земельну ділянку.

Суд акцентує увагу, що статтею 14Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об`єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

Земельна ділянка, на яку претендує позивач перебуває у приватній власності іншої особи.

В свою чергу, положеннями статті 140 ЗК України визначено підстави припинення права власності на земельну ділянку: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, ЗК України визначений вичерпний перелік підстав припинення права власності на землю.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо відсутності реєстрації права постійного користування в ДЗК, оскільки як зазначено вище, право власності (постійного користування землею) набутого до 2004 року посвідчувалось державними актами. Також громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

За таких обставин, беручи до уваги перебування земельної ділянки, на яку претендує позивач, у власності третіх осіб, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийнято за наявності на те правових підстав, а відтак, не підлягає скасуванню. Як наслідок відсутні підстави зобов`язувати Якушинецьку сільську раду повторно розглядати клопотання позивача та надавати відповідний дозвіл.

Водночас аргументи представника позивача, наведені у відповіді на відзив, щодо того, що в резолютивній частині рішення від 30.07.2021 №455 вказано прізвище іншої особи, що на його думку, ставить під сумнів законність та обґрунтованість прийнятого рішення, суд відхиляє як такі, що не дають підстав для скасування спірного у цій справі рішення, за умови встановлення судом законності та обґрунтованості такого рішення та яке винесено за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 , що не заперечується позивачем.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому, в задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Якушинецька сільська рада (вул. Новоселів, 1, с. Якушинці, Вінницький район, 23222, код ЄДРПОУ 04330021)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.04.2022

Суддя Томчук Андрій Валерійович