Рішення

від 21.04.2022 по справі 300/668/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2022 р. справа № 300/668/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоберізької сільської ради про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Білоберізької сільської ради про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача рішенням Стебнівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської міської області (далі Стебнівська сільська рада) від 27.06.1994 обрано сільським головою села. У подальшому, рішенням Білоберізької сільської ради Верховиського району Івано-Франківської області №1 від 03.12.2020 його повноваження сільського голови села Стебні Верховинського району припинено на підставі підпункту 4 пункту 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад». Однак у зв`язку з недостатнім фінансування в органах місцевого самоврядування у ОСОБА_1 виникла заборгованість щодо невиплати заробітної плати. Позивач звернув увагу, що у відповідь на його звернення, відповідач у відповіді повідомив про відсутність заборгованості, оскільки така виплачена 10.02.2020, тоді як 17.08.2021 звернувся з листом до голови Івано-Франківської обласної ради з проханням про виділення коштів для виплати заборгованості по заробітній платі працівникам Стебнівської сільської ради. На підставі викладеного, просить суд стягнути з Білоберізької сільської ради на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 142129,00 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.04.2022. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши що відповідно до акту приймання-передачі боргових зобов`язань по заробітній платі Стебнівської сільської ради станом на 01.01.2021 заборгованість по заробітній платі всього становить 72537 гривень. У такій же сумі підтверджується і заборгованість відповідно до Звіту про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7м) на 01.01.2021 в Управлінні Державної казначейської служби України у Верховинському районі. Вказану заборгованість оплачено згідно платіжних доручень №№17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 від 10.02.2021. Вказав, що Білоберізька сільська рада не має законних підстав для виплати заборгованості по не бюджетній заробітній платі працівникам Стебнівської сільської ради за 2019-2020 роки, оскільки заборгованість по заробітній платі за вказаний період не зареєстрована в органах державного казначейства і не відображена у Звіті про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7м). Також звернув увагу, що позивач ОСОБА_1 у вище вказані періоди перебував на посаді сільського голови та ніс відповідальність за своєчасну виплату заробітної плати в підпорядкованій йому установі. Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі (а.с. 31-35).

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.07.1981 ОСОБА_1 обіймав посаду сільського голови села Стебні, зокрема, у період з 07.11.2015 по 03.12.2020. На підставі рішення №1 від 03.12.2020 повноваження ОСОБА_1 припинено згідно підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» (а.с.9-12).

Рішення Білоберізької сільської ради від 03.12.2020 №8/8-1/2020 «Про початок реорганізації сільських рад, які приєдналися до Білоберізької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області» розпочато процедуру реорганізації Стебнівської сільської ради шляхом приєднання до Білоберізької сільської ради (а.с.18-21).

Відповідно до пункту 1.1. цього рішення Білоберізька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Стебнівської сільської ради.

Відповідно до листа Виконавчого комітету Білоберізької сільської ради №409/02-24/01 від 17.08.2021, адресованого голові обласної адміністрації ОСОБА_2 , у Білоберізької сільської ради наявна заборгованість по не бюджетній заробітній платі працівникам Стебнівської сільської ради за 2019-2020 роки, яку сільський голова просить профінансувати (а.с.7).

Відповідно до змісту зазначеного листа заборгованість щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 становить: за 2019 рік 132553 грн, за 2020 рік 9576 грн, всього 142129 грн.

ОСОБА_1 21.12.2021 звернувся до Білоберізької сільської ради із заявою щодо виплати заборгованості по заробітній платі за 2019-2020 роки в сумі 142149 грн, за результатами розгляду якої відповідач листом №183/02-24 від 23.12.2021 повідомив позивача, що на час приєднання Стебнівської сільської ради до Білоберізької ТГ було зареєстровано заборгованість по заробітній платі на суму 65364 грн та сплата ЄСВ 7173 грн, які виплачено 10.02.2021. Також зазначено, що заборгованість по заробітній платі описана ОСОБА_1 Стебнівською сільською радою не зареєстровано в органах ДКСУ та не відображено у звітності (форма 7м).

З метою захисту порушеного права на оплату праці, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреби.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю від 10.12.1971 №322-VIII (далі КЗпП України) цей кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України визначено основні трудові права працівників та, серед іншого, визначено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до преамбули Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі Закон України "Про оплату праці") цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Статтею 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про оплату праці" суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Таким чином, право на оплату праці є одним з основних трудових прав працівників, гарантується Конституцією України та спрямоване на забезпечення належних умов життя людини.

Так, у спірних правовідносинах, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді голови Стебнівської сільської ради, де його повноваження було припинено згідно рішення Білоберізької сільської ради від 03.12.2020 №1 на підставі підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад».

За період роботи позивача на зазначеній посаді виникла заборгованість щодо невиплати йому заробітної плати, зокрема за 2019 рік 132553 грн, за 2020 рік 9576 грн, всього 142129 грн, що підтверджується листом Виконавчого комітету Білоберізької сільської ради №409/02-24/01 від 17.08.2021 (а.с.7).

Разом з цим, відповідач заперечує наявність заборгованості щодо невиплати заробітної плати по працівниках Стебнівської сільської рада та вказує, що відповідно до акту приймання-передачі боргових зобов`язань по заробітній платі Стебнівської сільської ради станом на 01.01.2021 та Звіту про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7м) на 01.01.2021 в Управлінні Державної казначейської служби України у Верховинському районі заборгованість по заробітній платі становила 72537 гривень, яку оплачено згідно платіжних доручень №№17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 від 10.02.2021.

Однак з цього приводу суд звертає увагу, що відповідно до розшифровки по КЕКВ 2111-65364, доданої до зазначеного акту приймання-передачі боргових зобов`язань по заробітній платі Стебнівської сільської ради станом на 01.01.2021 (зворотна сторона а.с. 38), така заборгованість стосується лише періодів жовтня та листопада 2020 року, тобто двох останніх місяців, які передували приєднанню Стебнівської сільської ради до Білоберізької сільської ради згідно рішення Білоберізької сільської ради від 03.12.2020 №8/8-1/2020.

При цьому, слід зауважити, що відповідно до пункту 4 рішення Білоберізької сільської ради від 03.12.2020 №8/8-1/2020 у зв`язку з реорганізацією, зокрема, Стебнівської сільської ради, яка передбачає подальше припинення шляхом приєднання до Білоберізької сільської ради, уповноважено Білоберізького сільського голову забезпечити проведення інвентаризації активів та зобов`язань Стебнівської сільської ради перед складанням річної фінансової звітності станом на 31.12.2020.

Зі змісту даного пункту рішення вбачається, що саме голова Білоберізької сільської ради був відповідальним за проведення інвентаризації активів та зобов`язань Стебнівської сільської ради при приєднанні її до Білоберізької сільської ради та перед складанням річної фінансової звітності станом на 31.12.2020.

Однак, в акт приймання-передачі боргових зобов`язань по заробітній платі Стебнівської сільської ради станом на 01.01.2021 була включена лише заборгованість за два останні місяці до приєднання Стебнівської сільської ради до Білоберізької сільської ради у грудні 2020 року, зокрема за жовтень та листопад та становила 72537 грн. Відповідно, така ж заборгованість зазначена і в Звіті про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7м) на 01.01.2021.

Натомість заборгованість щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати, зокрема за 2019 рік в розмірі 132553 грн та за 2020 рік в розмірі 9576 грн, всього 142129 грн, підтверджується листом Виконавчого комітету Білоберізької сільської ради №409/02-24/01 від 17.08.2021, з яким голова Білоберізької сільської ради звертався до голови Івано-Франківської обласної ради Сича О.М. з проханням профінансувати заборгованість по не бюджетній заробітній платі працівникам Стебнівської сільської ради.

Жодних заперечень щодо змісту зазначеного листа, в якому відповідач сам же підтвердив наявність заборгованості по невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати за 2019 рік в розмірі 132553 грн та за 2020 рік в розмірі 9576 грн, всього 142129 грн, Білоберізькою сільською радою не наведено, як і не надано доказів виплати позивачу заборгованості у зазначеній сумі.

З приводу доводів відповідача щодо того, що позивач у спірні періоди перебував на посаді сільського голови та ніс відповідальність за своєчасну виплату заробітної плати в підпорядкованій йому установі, суд звертає увагу, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій листів №1085/02-23/22 від 03.06.2019 (а.с.13), №568/02-23/22 від 21.03.2018 (а.с.14), №3303/02-23/22 від 09.01.2018 (а.с.15), №02-18/618-р/08/11 від 09.10.2019 (а.с.16), №10-182/2149/193 від 23.12.2016 (а.с.17), ОСОБА_1 як голова Стебнівської сільської ради неодноразово звертався до Верховинської районної державної адміністрації, Верховинської районної ради, Івано-Франківської обласної ради з проханнями про виділення коштів для погашення заборгованості та якими останнього повідомлялося про відсутність можливостей для такого виділення.

Тобто ОСОБА_1 як головою сільської ради у зв`язку з нестачею коштів на виплату заробітної плати вживалися заходи щодо пошуку додаткових коштів, однак такі виділені не були.

Натомість заборгованість щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати в розмірі 142129 грн залишається несплаченою та продовжує порушувати його права.

У рішенні по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейським Судом з прав людини, яким сформовано правову позицію, відповідно до якої органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Як наслідок, суд доходить висновку, що слід стягнути з Білоберізької сільської ради, як правонаступника прав та обов`язків Стебнівської сільської ради, на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 142129 грн, з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Відтак, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, у зв`язку зі звільненням від його сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір. Враховуючи, що сторонами не підтверджено понесення інших судових витрат у справі, процесуальні підстави для їх розподілу відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Білоберізької сільської ради (код ЄДРПОУ - 40468386) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 142129 (сто сорок дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 00 копійок, з утриманням при виплаті з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , с. Стебні, Верховинський район, Івано-Франківська обл., 78722); відповідач - Білоберізька сільська рада (код ЄДРПОУ 40468386, с. Білоберізка, Верховинський район, Івано-Франкіська обл., 78713).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.