Рішення

від 20.04.2022 по справі 560/17381/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 560/17381/21

РІШЕННЯ

іменем України

21 квітня 2022 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради Хмельницької області про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради Хмельницької області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відділу містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради від 23 вересня 2021 року № 02-11М, яким затверджено відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції LC01:8398-4438-5194-1877 «Реконструкція господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів» в АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відділ містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради Хмельницької області надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки 6825286400:01:005:0126 на об`єкт будівництва «Реконструкція господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів» по АДРЕСА_2 ;

- стягнути з відділу містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради Хмельницької області моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно, за наявності усіх документів, необхідних для надання містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва «Реконструкція господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів», що знаходиться по АДРЕСА_2 , відмовлено у наданні таких вихідних даних.

Ухвалою суду від 24.12.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що позов не визнає, а також вказав, що генеральний план населеного пункту с. Почапнці не розроблено, попередня містобудівна документація не містить розділу «План зонування території», що вказує на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації. Вважає, що позивач надав неповний пакет документів, що вказує на правомірність спірного наказу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 2006 року позивач є спадкоємцем спадкового майна: житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2 будинок під номером шістдесят два, розташований на землях Почапинецької сільської ради (саманний житловий будинок літери «А-1» розміром житлової площі 50,2 (п`ятдесят цілих і дві десятих) кв. м., шлакобетонний хлів-гараж літери «Б», шиферний піднавіс літери «Е», дерев`яна убиральня літери «Є», металева огорожа «1-3»).

Відповідно до договору оренди землі від 27 червня 2021 року позивач є орендарем земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2173 га, яка знаходиться за адресою село Почапинці Чемеровецького району Хмельницької області.

Позивач звернувся до відділу містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради із заявою від 14.09.2021 року про надання дозволу на реконструкцію господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів, що розташовані по АДРЕСА_1 . До заяви додав: копію паспорта, копію документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, копію технічного паспорта, копію документів власника землі.

Відповідач наказом від 23.09.2021 відмовив позивачу у наданні дозволу на реконструкцію господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів, що розташовані по АДРЕСА_1 , підставою для відмови у видачі відповідного дозволу стало надання позивачем неповного пакету документів.

05 листопада 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про видачу містобудівних умов і обмежень, до якої додав повний пакет документів, у тому числі викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, визначений частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI.

Наказом від 11.11.2021 № 02-11М «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень» Відділом містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради Хмельницької області затверджено відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції LC01:4509-0644-0191-3440 «Реконструкція господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів», де визначено підстави відмови, а саме подання неповного пакету документів, який визначений частиною третьою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Позивач не погоджуючись із такими діями відповідача звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам на підставі аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі норм законодавства, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно із статтею 6 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Разом із тим, статтею 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Частинами другою, третьою статті 8 Закону № 3038-VI встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до положень статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У частині п`ятій статті 26 Закону № 3038-VI визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 809/721/18, від 10.10.2019 року у справі № 260/1499/18, від 20.02.2020 року у справі №813/52/13-а.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 29 Закону № 3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, згідно з частиною четвертою статті 29 Закону № 3038-VI, є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Суд встановив, що при зверненні до Відділу містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради Хмельницької області із заявою про надання дозволу на реконструкцію господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів, що розташовані по вулиці Л. Українки, буд. 62-А у селі Почапинці позивач до заяви додав: 1) копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою; 2) копію документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Отже, позивач надав вичерпний пакет документів, передбачений частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI, які необхідні для надання містобудівних умов та обмежень.

Суд критично оцінює доводи відповідача, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва, з огляду на таке.

Відповідно до абзацу шостого частини третьої статті 29 Закону № 3038-VI для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Однак, вказаний абзац діє до 1 січня 2019 року (абзац другий пункту 1 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17 січня 2017 року № 1817-VIII).

Отже, з 01.01.2019 для отримання містобудівних умов та обмежень замовнику не потрібно подавати містобудівний розрахунок.

Також, судом встановлено, що підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень відповідач вказав на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки містобудівна документація у межах зазначеної території була виготовлена в період до 1990 року та не містила відповідного розділу, а саме «План зонування території»; містобудівна документація (генеральний план, план зонування території, детальний план) с. Почапинці відсутня.

Суд зауважує, що підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Разом із тим, відповідач усупереч вимогам частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI підставою для відмови вказує відсутність містобудівної документації. Будь-якої невідповідності намірів забудови відповідачем не встановлювалося.

Щодо доводів відповідача про неможливість надання містобудівних умов та обмежень без існування генерального плану, плану зонування території, детального плану суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. При цьому, така підстава відмови у наданні містобудівних умов та обмежень як відсутність розробленого та затвердженого детального плану території, за наявності чинного генерального плану, є неправомірною.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17, від 11 липня 2019 року у справі № 369/9003/16-а, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а, від 24 лютого 2020 року у справі №569/4122/16-а.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Рисовський проти України» зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic).

Тобто, особа, яка сумлінно дотримується законодавчих норм при зверненні до державних органів, не повинна страждати від наявності чи відсутності документів, обов`язок складання яких покладено на державні органи.

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що позивачем надано повний перелік документів для отримання містобудівних умов та обмежень, а зауваження, викладені у наказах від 23.09.2021 № 02-11М, від 11.11.2021 № 02-12М та листах від 22.09.2021 № 02-11М, від 11.11.2021 № 02-12М, не є належними підставами для відмови позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Водночас, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Позивач у позовні заяві оскаржує наказ Відділу містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради від 23 вересня 2021 року № 02-11М, яким затверджено відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції LC01:8398-4438-5194-1877 «Реконструкція господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів» в АДРЕСА_1 .

Однак, під час розгляду заяви, з якою позивач звернувся повторно, відповідач наказом від 11.11.2021 № 02-11М «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень» затвердив повторно відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції LC01:4509-0644-0191-3440 «Реконструкція господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів» з тих самих причин і підстав.

З огляду на те, що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси позивача в повній мірі, суд вважає, що для повного забезпечення захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними та скасування наказів відділу містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради від 23 вересня 2021 року № 02-11М та від 11 листопада 2021 року №02-11М.

Статтею 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовна вимога про зобов`язання Відділу містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради Хмельницької області надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки 6825286400:01:005:0126 на об`єкт будівництва «Реконструкція господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів» по АДРЕСА_2 є похідною від першої вимоги та належить до задоволення, оскільки під чс розгляду справи суд встановив, що відмова відділу містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради, викладена в наказах від 23 вересня 2021 року № 02-11М та від 11.11.2021 року № 02-11М є протиправною.

Щодо позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи, що матеріали адміністративної справи не містять доказів, які свідчили б про душевні страждання позивача та підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, то відповідно вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не може бути задоволена.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що він діяв на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач на підставі Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Відділу містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради від 23 вересня 2021 року № 02-11М, яким затверджено відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції LC01:8398-4438-5194-1877 «Реконструкція господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів» в АДРЕСА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Відділу містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради від 11 листопада 2021 року № 02-12М, якими затверджено відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції LC01:8398-4438-5194-1877 «Реконструкція господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів» в АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Відділ містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради Хмельницької області надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки 6825286400:01:005:0126 на об`єкт будівництва «Реконструкція господарських будівель під магазин продовольчих та непродовольчих товарів» по АДРЕСА_2 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (с. Почапинці, Чемеровецький район, Хмельницька область, 31654 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Відділ містобудування та архітектури Чемеровецької селищної ради Хмельницької області (вул. Центральна, буд. 40, смт. Чемерівці, Хмельницька область, 31601 , код ЄДРПОУ - 44296937) Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький