Постанова

від 21.04.2022 по справі 420/13012/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/13012/21

Суддя в І інстанції Кравченко М.М.

Рішення суду І інстанції ухвалено у м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, а саме: визнання протиправним та скасування рішення від 26 лютого 2021 року № 114-VІІІ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 гектара, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання надати дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності (колективної), орієнтовною площею 2,0 гектара, що виділена на викопіюванні (місцезнаходження: район: Одеський (раніше Біляївський) КОАТУУ: 5121081400 зона: 01 квартал: 003; знаходиться в районі та поміж земельних ділянок з кадастровими номерами: 5121081400:01:003:0332, 5121081400:01:003:0017, 5121081400:01:003:0019, 5121081400:01:003:0401, 5121081400:01:003:0211), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Великодальницької сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Одеського (раніше Біляївського) району Одеської області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року частково задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення від 26 лютого 2021 року № 114-VIII, в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 гектари із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; зобов`язано повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності (колективної), орієнтовною площею 2,0 гектари, що виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Великодальницької сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Одеського (раніше Біляївського) району Одеської області.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції залишено поза увагою посилання відповідача на те, що діючим законодавством встановлена пряма заборона щодо розпорядження землями колишніх сільськогосподарських підприємств до 01 січня 2021 року.

Апелянт вважає, що переважне право на отримання земельних ділянок колишніх сільськогосподарських підприємств мають власники земельних часток (паїв) та саме за їх спільним рішенням здійснюється розподіл земельних ділянок.

Тому, на переконання апелянта, оскаржувана відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України та ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».

В свою чергу, позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як сільською радою у межах спірних правовідносин безпідставно відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 грудня 2020 року позивач засобами поштового зв`язку направив до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області клопотання від 22 грудня 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності (колективної) орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні (Місцезнаходження: Район: Одеський (раніше Біляївський) КОАТУУ: 5121081400 Зона: 01 Квартал: 003; знаходиться в районі та поміж земельних ділянок з кадастровими номерами: 5121081400:01:003:0332, 5121081400:01:003:0017, 5121081400:01:003:0019, 5121081400:01:003:0401, 5121081400:01:003:0211), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Великодальницької сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Одеського (раніше Біляївського) району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

До вказаного клопотання позивач додав графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копії паспорту та ідентифікаційного коду.

В свою чергу, 26 лютого 2021 року Великодальницька сільська рада Біляївського району Одеської області 10 сесія VIІI скликання, розглянувши заяви фізичних осіб про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Великодальницької сільської ради, та додані до заяв графічні матеріали, відповідно до ст.ст. 12, 116, 118, 121, 122 ЗК України, ст.ст. 2, 6, 19 ЗУ «Про землеустрій», враховуючи висновки постійної комісії, керуючись п. 34 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняла рішення № 114-VІІІ Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яким вирішено відмовити, крім інших, позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, оскільки згідно наданого графічного матеріалу бажаного місця розташування земельні ділянки знаходяться у колективній власності та включені до Державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Дружба», який не скасовано та є земельною часткою (паєм).

Не погоджуючись із отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлення зазначених обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як позивачу протиправно відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно ч. 5 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому, згідно п. 21 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

При цьому, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» набрав чинності з 01 січня 2019 року.

В свою чергу, ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно ч. 1 ст. 14-1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Частиною 16 вказаної статті встановлено, що розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

Частиною 17 вказаної статті встановлено, що у разі якщо до 01 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Зі змісту оскаржуваного рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області вбачається, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є те, що бажана земельна ділянка знаходяться у колективній власності та включена до Державного акту на право колективної власності КСП «Дружба».

В свою чергу, сторонами у справі не заперечується, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ОД № 5204 від 12 серпня 1997 року, бажана позивачем земельна ділянка знаходиться у колективній власності КСП «Дружба».

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не є власником земельних часток (паїв) КСП «Дружба» чи спадкоємцем такого власника.

З іншого боку, як зазначено вище, з 01 січня 2019 року набрав чинність ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», внаслідок чого землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Тобто, з 01 січня 2019 року землі припинених колективних сільськогосподарських підприємств на території підвідомчої відповідачу, крім земельних ділянок, які на день набрання чинності вказаним Законом перебували у приватній власності, вважаються власністю Великодальницької територіальної громади, а тому розпорядження вказаними землями належить до компетенції Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області.

В свою чергу, відповідачем у справі не заперечується, що КСП «Дружба» припинена як юридична особа.

Крім того, відповідачем не доведено наявність у КСП «Дружба» правонаступників у зв`язку із припиненням чи реорганізацією, тобто не доведено наявність колективної власності на спірні землі.

При цьому, колегія суддів не приймає посилання апелянта на вимоги ст. 14-1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», так як вони стосуються земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є зобов`язання сільської ради повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що отримання відповідного дозволу є лише першим етапом процедури отримання у власність земельної ділянки та не гарантує отримання її у власність.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не порушено норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо здійснення розподілу понесених позивачем судових витрат на стадії апеляційного розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, позивачем укладено з адвокатом Ковальчуком О.М. договір про надання професійної правничої допомоги від 02 травня 2020 року.

Згідно складеного сторонами акту прийому виконаних робіт від 11 лютого 2022 року, за 4 години роботи адвоката позивач має сплатити 6 500,00 грн.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що дана справа є справою незначною складності, а тому нарахована адвокатом сума за 4 години виконаної роботи є завищеною.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що станом на 01 січня 2022 року розмір 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2481,00 грн., а розмір мінімальної заробітної плати складає 6 500,00 грн.

Враховуючи викладене, а саме складність даної справи, кількість затраченого адвокатом часу, а також співвідношення визначеної адвокатом суми гонорару із розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача у якості компенсації понесених ним витрат 1000,00 грн.

Тому, керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року без змін.

Стягнути Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, у сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий суддя Яковлєв О.В.Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.