Рішення

від 18.04.2022 по справі 510/1647/20

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1647/20

Провадження № 2/510/181/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.04.2022 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Бошков І.Д.,

за участю секретаря - Березенко С.П.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Сільськогосподарський виробничій кооператив «Авангард» про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача, Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, у судове засідання не з`явився, надіслав адресу суду відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - СВК «Авангард», у судове засідання не явився, надіслав заяву, в якій проси розглянути справу без представника СВК.

Представник позивача, ОСОБА_3 на задоволенні позовних вимог наполягала, просила розглянути справу у її відсутності , про що надала письмову заяву.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копії паспортів позивачі та їх і/н; копія довіднику показників нормативно грошової оцінки сільськогосподарських угідь; копія державного акут на право на земельну ділянку серії ЯЕ № 110943; копія державного акут на право на земельну ділянку серії ЯА № 274791; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копія заповіту ОСОБА_4 від 14.12.2010р., складеного на ім`я позивачів; копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; копія довідки Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області від 24.10.2019р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 ; копія свідоцтва про одруження між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; копія постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.06.2020р.; копія спадкової справи № 250/14, яка відкрита після смерті ОСОБА_4 .

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачів - ОСОБА_4 . За життя їй належали земельні ділянки площею 3,07 га та 3,07 га, на підставі державний актів на право на земельну ділянку серії ЯА № 274791 та серії ЯЕ № 110943.

На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядилась належним їй майном, 14.12.2010р. залишила заповіт на ім`я позивачів, яким заповіла їм усе своє майно що належало їй за життя. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Із спадкової справи № 250/14, яка відкрита після смерті ОСОБА_4 , вбачається, що у відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця, позивачі (як спадкоємці за заповітом) звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. За зверненням позивачів нотаріусом було заведено спадкову справу. Пізніше, при зверненні позивачів до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що 04.06.2020р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову.

Після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_4 та вважають, що мають всі законні підстави для визнання за ними права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на неї не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки їх доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплене заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Досліджуючи копію спадкової справи № 250/14 та матеріали цивільної справи, судом встановлено, що позивачі у справі є спадкоємцями за заповітом після смерті матері (ст. 1223 ЦК України). Вони подали до нотаріусу заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, отже вважаються такими, що її прийняли. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки їх воля, як спадкоємців за заповітом, була виражена у їх діях щодо звернення з відповідними заявами до нотаріуса. Інших спадкоємців немає.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд не бере до уваги доводи представника відповідача вказані у відзиві, оскільки позивачі як спадкоємці прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вони не можуть оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки в наданих державному нотаріусу для огляду необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_4 були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, що стало підставою для прийняття рішення про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, про що винесено вмотивовану постанову від 04.06.2020 р., у зв`язку із чим позивачі були вимушені звернутися до суду із позовом для захисту своїх невизнаних прав.

У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Треба зазначити, що позивачі як спадкоємці за заповітом, між собою дійшли згоди щодо розподілу спадкового майна, а саме: позивач, ОСОБА_1 (донька спадкодавця) успадковує земельну ділянку площею 3,07 га., на підставі державного акту на право на земельну ділянку серії ЯА № 274791, іншу земельну ділянку площею 3,07 га, на державного акту на право на земельну ділянку серії ЯЕ № 110943 успадковує позивач - ОСОБА_2 .

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачі є суб`єктом набуття права власності на вищевказане спадкове майно з підстав прийняття спадщини за заповітом однак, з незалежних від них причин вони не можуть оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказане спадкове майно, у зв`язку із чим були вимушені звернутися за захистом прав та інтересів до суду.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити їх вимоги щодо визнання за ними права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Сільськогосподарський виробничій кооператив «Авангард» про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на:

земельну ділянку загальною площею 3,07 га. (2,57 га, 0,16 га. та 0,34 га. кадастрові номери 5124182400:01:004:0362, 5124182400:01:002:0032, 5124182400:01:003:1002), розташована на території Нагірненської сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на:

земельну ділянку загальною площею 3,07 га. (2,57 га, 0,16 га. та 0,34 га. кадастрові номери 5124182400:01:003:1003, 5124182400:01:004:0361, 5124182400:01:002:0033), розташована на території Нагірненської сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. Бошков