Рішення

від 31.03.2022 по справі 607/8879/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.04.2022 Справа №607/8879/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2022 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Скала В.І.

з участю:

адвокатів Тришака О.Г., Балабана П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терно-Тест», ОСОБА_2 , третя особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп», ОСОБА_3 про скасування права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терно-Тест», ОСОБА_2 та просить скасувати право власності ОСОБА_2 на автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , визнати за ним право власності на вказаний автомобіль, витребувати від ОСОБА_2 спірний транспортний засіб та зобов`язати ОСОБА_2 передати йому спірний автомобіль, разом із ключами запалювання до нього.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що він є власником спірного автомобіля на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 від 20 жовтня 2018 року. В липні 2020 року він передав вказаний автомобіль разом із реєстраційними документами у тимчасове користування ОСОБА_4 на підставі усної домовленості. Однак, в обумовлений між ними час ОСОБА_4 автомобіль не повернув.

Згодом йому стало відомо, що спірний автомобіль було продано згідно договору купівлі-продажу за №7970/20/000208, укладеного між комісіонером ТОВ «Терно-Тест» та ОСОБА_3 . Підставою для продажу даного транспортного засобу послужив договір комісії за №7970/20/000208, укладений між ним, в особі ОСОБА_5 , та ТОВ «ТЕРНО-ТЕСТ». Згідно відповіді Генерального консульства України в Неаполі від 24 лютого 2021 року, він ніколи не звертався до установи за вчиненням консульських дій, а дана довіреність на ім`я ОСОБА_5 від 22 грудня 2018 року зареєстрована в реєстрі за №191/18/435 в консульстві не видавалась та не посвідчувалась. Відтак, довіреність від 22.12.2018 року на підставі якої було укладено договір комісії за №7970/20/000208, між ним, в особі ОСОБА_5 , та ТОВ «ТЕРНО-ТЕСТ», ним ніколи не видавалась та не підписувалась, а тому вона в силу вимог ч. 3 ст.244 ЦК України є нікчемною. Нікчемність даної довіреності свідчить про відсутність у ОСОБА_5 повноважень на вчинення дій пов`язаних із відчуженням належного йому автомобіля та те, що договір комісії є неукладеним.

В подальшому новий власник автомобіля ОСОБА_3 уклала договір комісії з ТОВ «М.Л.Груп» за №6726/21/055477 від 05 січня 2021 року. Цього ж дня комісіонер ТОВ «М.Л.Груп» уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірного автомобіля за №6726/21/055477.

За даним фактом 18 грудня 2020 року слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області відкрито кримінальне провадження за №12020210010002420 за ознаками злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 190 КК України щодо вчинення шахрайських дій з метою заволодіння, у тому числі, належним йому транспортним засобом.

Таким чином, належний йому автомобіль вибув з його власності без його волі, внаслідок неправомірних дій сторонніх осіб та на даний час перебуває у володінні відповідача.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2021 року вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити відчужувати в будь-який спосіб ОСОБА_2 належний йому автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , VIN (код) НОМЕР_1 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп», ОСОБА_3 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач ТОВ «Терно-Тест» подав відзив на позов. Зазначив, що ТОВ «Терно-Тест» при укладенні договору комісії діяло в межах чинного законодавства на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 11 листопада 2009 року, а саме ведено облік надходження продажу та передачі транспортних засобів, в матеріалах справи є копія паспорту громадянина України, копії довіреності, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, перевірено транспортні засоби щодо відомостей про їх розшук, арешт у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна або власник якого внесений до Єдиного реєстру боржників, які не зареєстровані в уповноваженому органі МВС. Законодавством не передбачено обов`язку комісіонера на перевірку довіреності на предмет її чинності у день укладення договору комісії. Посилаючись на наведене, просив відмовити у позові та слухати справу за їх відсутності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав викладених в ньому.

Представник ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у позові.

Судом встановлено, що позивач був власником автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 від 20.10.2018 року.

20 грудня 2018 року згідно довіреності, посвідченої Генеральним консулом Генерального консульства України в Італії, зареєстрованої в реєстрі за 191/18/435, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_5 продати за ціну і на умовах на її розсуд, обміняти, зняти з обліку, належний йому на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 6144, 20 жовтня 2018 року, автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 .

04 грудня 2020 року між ОСОБА_1 (Комітент), в особі ОСОБА_5 , та ТОВ «ТЕРНО-ТЕСТ» (Комісіонер) укладено договір комісії за №7970/20/000208, згідно умов якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, VIN, № шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 .

Вказаний договір підписаний представником ТОВ «Терно-Тест» та ОСОБА_5 , від імені ОСОБА_1 .

Як вбачається з договору купівлі-продажу транспортного засобу за №7970/20/000208 від 04 грудня 2020 року, укладеного між ТОВ «ТЕРНО-ТЕСТ», що здійснює оптову торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, та ОСОБА_3 , остання набула у власність транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, VIN, № кузова (шасі, рама) НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 .

Згідно акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер за №7970/20/000208 від 04 грудня 2020 року, комісіонер ОСОБА_6 та комітент ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , покупець ОСОБА_3 , провели огляд технічного стану, комплектності та оцінку транспортного засобу марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_1 .

З акту огляду реалізованого транспортного засобу за №7970/20/000207 від 04 грудня 2020 року вбачається, що ТОВ «Терно-Тест», яке здійснює роздрібну торгівлю транспортними засобами, було реалізовано належний ОСОБА_1 транспортний засіб марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_1 , шляхом його продажу ОСОБА_3

05 січня 2021 року між ОСОБА_3 (Комітент) та ТОВ «М.В.Л.ГРУП» (Комісіонер) укладено договір комісії за №7970/20/000208, згідно умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, VIN, № шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_5 .

Як вбачається з договору купівлі-продажу транспортного засобу за №6726/21/055477 від 05 січня 2021 року, укладеного між ТОВ «М.В.Л.ГРУП», що здійснює оптову торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, та ОСОБА_2 , останній набув у власність транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, VIN, № кузова (шасі, рама) НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_5 .

Згідно акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер за №6726/21/055477 від 05 січня 2021 року, комісіонер ОСОБА_7 та комітент ОСОБА_3 провели огляд технічного стану, комплектності та оцінку транспортного засобу марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_1 .

З акту огляду реалізованого транспортного засобу за №6726/21/055477 від 05 січня 2021 року вбачається, що ТзОВ «М.В.Л. Груп», яке здійснює роздрібну торгівлю транспортними засобами, було реалізовано належний ОСОБА_3 транспортний засіб марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_1 , шляхом його продажу ОСОБА_2 .

Як слідує з відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області від 22 липня 2021 року за №31/19-2698, згідно інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 22 липня 2021 року автомобіль «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, кузов НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_6 , сірого кольору, зареєстрований за ОСОБА_2 .

Як видно з витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, органом досудового розслідування здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження за №12020210010002420, в рамках якого розслідувався епізод з приводу того, що 04 липня 2020 року чоловік на ім`я ОСОБА_8 перебуваючи на АЗС «ОККО» по вул.Кн.Василька в м.Теребовля, отримав в тимчасове користування автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 , який останній мав повернути, однак зловживаючи довірою власника вказаного транспортного засобу, розпорядився ним на власний розсуд чим завдав матеріальної шкоди на суму 476 000грн.

В ході досудового розслідування, під час проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Терно-Тест» вилучено документи на підставі яких здійснювалося відчуження вказаного транспортного засобу. Зокрема, вилучено копію довіреності від 22.12.2018 року, зареєстровану в реєстрі за № 191/18/435 укладену в приміщенні Генерального консульства України в м.Неаполі. Допитаний потерпілий ОСОБА_1 повідомив, що він у 2018 році не перебував у м.Неаполі Республіка Італія та не укладав довіреності, із ОСОБА_5 не знайомий.

На лист ГУНП у Тернопільській області від 22.02.2021 року за №2931/02/9/6-2021, отримано відповідь Генерального консульства України в Неаполі від 24 лютого 2021 року про те, що відповідно до облікових даних ГКУ в Неаполі громадянин ОСОБА_1 не звертався до установи для вчинення консульських дій, у тому числі нотаріальних. Довіреність за №191/18/435 від 22 грудня 2018 року в консульстві не посвідчувалась. Номер журналу обліку нотаріальних дій, зазначений в копії довіреності, не відповідає існуючому в ГУК в Неаполі; розмір тарифу, зазначений в копії довіреності, не відповідає встановленим тарифам.

Згідно висновку експерта від 10.03.2021 року середня ринкова вартість автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», номер кузова VIN НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на 04.07.2020 року ймовірно становить 461 642,40 грн.

Судом було задоволено клопотання про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_5 , однак остання в судове засідання, на неодноразові виклики суду, не з`явилась.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2, 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) . Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Подібна правові висновки викладені у постанові Верховного суду 21 січня 2021 року у справі № 759/1695/17 а також постанові Великої Палати від 29 вересня 2020 року у справі №387/356/17.

Згідно з вимогами ч.ч.1,3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Положеннями ч. 3 ст. 244 ЦК встановлено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

В силу вимог ч. 1 ст. 245 ЦК форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

З пояснень позивача та листа відповіді Генерального консульства України в Неаполі на запит ГУНП в Тернопільській області встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до установи для вчинення консульських дій, у тому числі нотаріальних, довіреність за №191/18/435 від 22 грудня 2018 року в консульстві не посвідчувалась та не видавалась. Номер журналу обліку нотаріальних дій, зазначений в копії довіреності, не відповідає існуючому в ГУК в Неаполі; розмір тарифу, зазначений в копії довіреності, не відповідає встановленим тарифам.

З врахуванням вищенаведеного та того, що така довіреність від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 не видавалась та не посвідчувалась у даній установі, суд вважає, що відповідно договір комісії за №7970/20/000208 від 04.12.2020 року між ТОВ «Терно-Тест» та ОСОБА_5 є неукладеним.

Згідно з вимогами ч. 1 статті 15, ч. 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспоренні відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження №12-158гс18)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).

За змістом статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у випадках, встановлених статтею 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першої статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, за яких за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Реалізація цього права не залежить від доводів володільця речі про те, що він є добросовісним набувачем, якщо власник майна доведе факт вибуття цього майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2019 року у справі № 754/10050/16-ц.

Встановивши, що позивач є власником автомобіля марки марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , який вибув з його володіння поза його волею, оскільки довіреність за №191/18/435 від 22 грудня 2018 року від його імені на ім`я ОСОБА_5 не видавалась та не посвідчувалась, договір комісії №7970/20/000208 від 04.12.2020 року є неукладений, ОСОБА_5 та ТОВ «Терно-Тест» не мали повноважень власника його відчужувати, суд доходить висновку, що позов в частині витребування автомобіля із володіння ОСОБА_2 на користь позивача підлягає до задоволення.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності з одночасним застосуванням приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (недоцільним).

Подібний правовий висновок зробив Верховний суд постанові від 02 лютого 2020 року у справі № 761/17142/15-ц та в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі №334/3161/17 (провадження №14-188цс20) (пункти 55-65).

Тому, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на автомобіль, скасування права власності, зобов`язання передати автомобіль із ключами запалювання до нього, є зайвими, недоцільними та не підлягають до задоволення. Крім того, законом не передбачено способу захисту - скасування права власності та такий спосіб захисту є неефективним.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що позов слід задовольнити часткового шляхом витребування у ОСОБА_2 автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 .

Безпідставними є доводи адвоката Балабана П.О. про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного транспортного засобу, оскільки сам по собі факт того, що він є добросовісним набувачем, в силу вимог статті 388 ЦК України, не є перешкодою для власника у витребуванні свого майна, оскільки воно вибуло з його володіння не з його волі.

Суд не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_2 про те, що даний позов є передчасним, оскільки відсутність вироку у даному кримінальному провадження не має правового значення для вирішення даної справи по суті.

В силу вимог ст. 141 ЦПК та приймаючи до уваги те, що задоволена одна позовна вимога майнового характеру, із відповідачів - ТОВ «Терно-Тест», ОСОБА_2 в користь позивача слід стягнути по 2308 гривень сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 95, 141, 223, 263, 265, 268, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терно-Тест», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп», ОСОБА_3 про скасування права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Терно-Тест», ОСОБА_2 в користь позивача по 2308 гривень сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальності «Терно-Тест», місцезнаходження: вул.Стрийська, 4А с.Підгороднє Тернопільського району, код ЄДРПОУ 42237728.

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Треті особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп», місцезнаходження: вул. Струтинської, 35 м.Рівне Рівненська область, код ЄДРПОУ 38370986.

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Повне судове рішення виготовлено 11 квітня 2022 року

Головуючий