Рішення

від 21.04.2022 по справі 904/9874/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2022м. ДніпроСправа № 904/9874/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСКВ-Груп" (м Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпромгруп" (м Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором № 01-210920 від 2109.2020 у загальному розмірі 297 540 грн. 22 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВСКВ-Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпромгруп" (далі - відповідач) заборгованість договором № 01-210920 від 21.09.2020 у загальному розмірі 297 540 грн. 22 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 275 358 грн. 00 коп. - основний борг;

- 13 749 грн. 48 коп. - пеня;

- 5 998 грн. 62 коп. - інфляційні втрати;

- 2 434 грн. 12 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №01-210920 від 21.09.2020 (умов Специфікацій № 03 та № 05) в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем в період з 25.06.2021 по 27.09.2021 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 275 358 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.06.2021 по 20.12.2021 в сумі 13 749 грн. 48 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня по листопад 2021 року в сумі 5 998 грн. 62 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 26.06.2021 по 20.12.2021 у сумі 2 434 грн. 12 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 5594/22 від 03.02.2022), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на таке:

- товар за видатковими накладними № 28 від 20.09.2021 та № 31 від 27.09.2021 відповідачу позивачем не поставлявся та відповідачем не отримувався, що підтверджується відсутністю печатки підприємства відповідача на вказаних видаткових накладних;

- факт реєстрації податкової накладної не є належним доказом здійснення поставки товару;

- поставка товару - букси сталевої не була погоджена у наданих до позовної заяви специфікаціях № 03 та № 05;

- на виконання умов пункту 4.2. договору позивачем не було надано відповідачу рахунок на оплату.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 7361/22 від 15.02.2022), в якій він спростовує доводи відповідача, посилаючись на таке:

- видаткові накладні № 28 від 20.09.2021 та № 31 від 27.09.2021 містять всі необхідні реквізити первинного документу, а відтиск печатка не є його обов`язковим реквізитом;

- вказані видаткові накладні підписані тією ж посадовою особою, що й інші долучені до позовної заяви, видаткові накладні; справжність підпису відповідачем не заперечується;

- у розумінні податкового законодавства відповідачем визнано факт поставок;

- зобов`язання з оплати поставленого товару виникає з моменту його прийняття (пункт 3.1. договору), інших умов договір не передбачає;

- факт підписання видаткових накладних підтверджує факт надання продавцем всіх товаросупроводжуючих документів;

- на підтвердження факту поставки товару позивач долучає заяву свідка - водія автомобіля, яким було здійснено доставку спірного товару.

Слід відзначити, що ухвалою суду від 04.01.2022, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої - шостої статті 165 та статті 167 ГПК України.

Судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача, в якому містилася відповідь на відзив на позовну заяву через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за трек-номером №5008602234273 та з`ясовано, що відповідь на відзив на позовну заяву відповідач отримав.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем заперечень на відповідь на відзив або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 22.04.2022 строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Слід також наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час по 21.04.2022 для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача (надання заперечень). У даному випадку додатково надані більше ніж півтора місяці господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Однак, станом на 22.04.2022 строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У даному випадку справа розглянута в межах розумного строку, з урахуванням, обставин того, що станом на 07.03.2022 (закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі) в матеріалах справи були відсутні заперечення на відповідь на відзив, а також з 24.02.2022 було запроваджено воєнний стан, у зв`язку з чим, судом було надано додаткових час для висловлення сторонами своїх правових позицій, зокрема, заперечень відповідача, який суд вважає достатнім та розумним за існуючих обставипн.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 21.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСКВ-Груп" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестпромгруп" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір № 01-210920 (далі - договір, а.с. 11-12), відповідно до умов пункту 1.1. якого продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця запасні частини (виливки) та/або матеріали - долі товар, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

У пункті 9.1. договору сторони домовились, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020 або до остаточного виконання сторонами своїх обов`язків. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо сторони не виявлять бажання розірвати договір за 30 календарних днів до дати його закінчення.

В подальшому, сторонами було укладено Додаткову угоду № 1, в якій сторони дійшли згоди викласти пункт 9.1. договору в наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021 або до остаточного виконання сторонами своїх обов`язків" (а.с.12 на звороті).

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до умов пунктів 2.1. та 2.2. договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару згідно з доданими до нього Специфікацій. Ціна на товар встановлюється в національній валюті України і вказується в Специфікаціях. Ціни на товар, який поставляється за договором, є твердими і можуть бути змінені тільки за домовленістю сторін. У разі перерахування передоплати покупцем на рахунок постачальника за узгоджені партію товару, ціна на товар зміні не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем було підписано*

- Специфікацію № 03 (додаток № 4 від 10.06.2021) до договору, в якій узгодили поставку товару - обойми зубчастої М3 11.00.002 у кількості 8 штук на загальну суму 45 600 грн. 00 коп. (а.с.13);

- Специфікацію № 05 (додаток № 6 від 26.06.2021) до договору, в якій узгодили поставку товару: 1) обойми зубчастої СТП М3 13.00.003 у кількості 18 штук; 2) втулки зубчастої СТП М3 13.00.001 у кількості 18 штук, на загальну суму 475 416 грн. 00 коп. (а.с.14).

Отже, заперечення відповідача в частині того, що поставка товару за видатковими накладними № 28 від 20.09.2021 (обойма зубчаста СТП М3 13.00.003) та № 31 від 27.09.2021 (обойма зубчаста СТП М3 13.00.003 та втулка зубчаста СТП М3 13.00.001) не була узгоджена у специфікаціях спростовується наявною у справі Специфікацією № 05, в якій сторонами було узгоджено поставку товару, вказаного у видаткових накладних № 28 від 20.09.2021 та № 31 від 27.09.2021, найменування, ціна та кількість якого повністю збігається з узгодженим у Специфікації № 05 (а.с.14).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У пункті 4.1. договору сторони передбачили, що поставка товару продавцем здійснюється перевізником на умовах поставки FCA м. Кривий Ріг згідно INCOTERMS 2010, в строк не пізніше 10-ти робочих днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця в повному обсязі. Транспортні витрати сплачує покупець.

Відповідно до умов пункту 4.3. договору датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем, зазначеній у видатковій накладній або товарно-транспортній накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем в період з 25.06.2021 по 27.09.2021 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 427 992 грн. 00 коп., що підтверджується наступними видатковими накладними, підписаними продавцем та покупцем:

- видатковою накладною № 9 від 25.06.2021, відповідно до якої було поставлено товар на суму 11 400 грн. 00 коп. (а.с.15);

- видатковою накладною № 11 від 12.07.2021, відповідно до якої було поставлено товар на суму 37 560 грн. 00 коп. (а.с.20);

- видатковою накладною № 12 від 26.07.2021, відповідно до якої було поставлено товар на суму 5 700 грн. 00 коп. (а.с.28);

- видатковою накладною № 15/1 від 10.08.2021, відповідно до якої було поставлено товар на суму 15 816 грн. 00 коп. (а.с.31);

- видатковою накладною № 15/2 від 10.08.2021, відповідно до якої було поставлено товар на суму 74 016 грн. 00 коп. (а.с.37);

- видатковою накладною № 20 від 26.08.2021, відповідно до якої було поставлено товар на суму 89 832 грн. 00 коп. (а.с.41);

- видатковою накладною № 21 від 26.08.2021, відповідно до якої було поставлено товар на суму 5 700 грн. 00 коп. (а.с.47);

- видатковою накладною № 22 від 26.08.2021, відповідно до якої було поставлено товар на суму 3 240 грн. 00 коп. (а.с.51);

- видатковою накладною № 28 від 20.09.2021, відповідно до якої було поставлено товар на суму 47 448 грн. 00 коп. (а.с.56);

- видатковою накладною № 31 від 27.09.2021, відповідно до якої було поставлено товар на суму 137 280 грн. 00 коп. (а.с.60).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікаціями № 03 та № 05), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище казаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача.

З приводу заперечень відповідача в частині неотримання товару за видатковими накладними № 28 від 20.09.2021 та № 31 від 27.09.2021, що підтверджується відсутністю печатки підприємства відповідача на вказаних видаткових накладних, суд зазначає наступне.

Факт поставки позивачем товару відповідачу за видатковими накладними № 28 від 20.09.2021 та № 31 від 27.09.2021 підтверджується вказаними видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін.

У вказаних видаткових накладних наявна інформація щодо найменування і опису товару, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість товару, тобто міститься детальна характеристика ознак товару, що узгоджується із приписами статті 266 Господарського кодексу України.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено порядок оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, відповідно до пункту 2.4. якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані реквізити наявні у видаткових накладних № 28 від 20.09.2021 та № 31 від 27.09.2021.

Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Господарський суд вважає, що надані позивачем видаткові накладні № 28 від 20.09.2021 та № 31 від 27.09.2021, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, позаяк відповідають вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

Відповідач, прийнявши поставлений позивачем товар за асортиментом та ціною, що вказані у видаткових накладних № 28 від 20.09.2021 та № 31 від 27.09.2021 погодився на поставку товару на умовах, які запропоновані позивачем, та, прийнявши товар підтвердив свою згоду з цими умовами.

Суд також розцінює критично твердження відповідача про не підписання ним видаткових накладних № 28 від 20.09.2021 та № 31 від 27.09.2021, оскільки справжність підпису представника відповідача на вказаних накладних відповідач не заперечує. Більше того, у випадку заперечення проти справжності його підпису на видаткових накладних № 28 від 20.09.2021 та № 31 від 27.09.2021, відповідач не позбавлений був можливості подати суду клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи. У даному випадку саме висновок почеркознавчої експертизи є належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував наведені відповідачем обставини.

Посилання відповідача на те, що підпис відповідача на видаткових накладних № 28 від 20.09.2021 та № 31 від 27.09.2021 не скріплений печаткою ТОВ "Вестпромгруп" також відхиляється судом, оскільки частинами 1, 3 статті 58-1 Господарського Кодексу України передбачено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки; використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим; наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, у розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо порядку і термінів розрахунку за товар, а саме: оплата за договором здійснюється згідно рахунку, виставленого продавцем, шляхом перерахування покупцем передоплати в розмірі 50% вартості товару, і 50% по факту готовності до відвантаження, якщо інше не зазначено у Специфікаціях до договору.

Аналогічні умови оплати були передбачені сторонами в Специфікаціях № 03 та № 05, на підставі яких позивач поставив товар у в період з 25.06.2021 по 27.09.2021 на суму 427 992 грн. 00 коп.

Як зазначає позивач та що вбачається з матеріалів справи, поставлений в період з 25.06.2021 по 27.09.2021 товар на загальну суму 427 992 грн. 00 коп. було оплачено відповідачем лише частково - в сумі 152 634 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 18.06.2021, 08.07.2021, 11.08.2021, 19.08.2021, 02.09.2021, 30.09.2021 (а.с.64-69).

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за договором від 21.09.2020 у розмірі 275 358 грн. 00 коп. (427 992,00 грн. - 152 634,00 грн).

Отже, свої зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем в період з 25.06.2021 по 27.09.2021 товару відповідач порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 275 358 грн. 00 коп. Крім того, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.06.2021 по 20.12.2021 в сумі 13 749 грн. 48 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня по листопад 2021 року в сумі 5 998 грн. 62 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 26.06.2021 по 20.12.2021 у сумі 2 434 грн. 12 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом відхиляються заперечення відповідача щодо ненадання позивачем рахунків на оплату поставленого товару, з огляду на таке:

- відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару:

- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі від 21.09.2020, а також у кожній видатковій накладній за період з 25.06.2021 по 27.09.2021, які є спірними;

- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов`язку з оплати наданих товарів (послуг). Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі № 910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем в період з 25.06.2021 по 27.09.2021 товару на залишкову суму 275 358 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 275 358 грн. 00 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так пунктом 6.3. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.06.2021 по 20.12.2021 в сумі 13 749 грн. 48 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с. 2 на звороті), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок пені, наведений у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 13 749 грн. 48 коп.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня по листопад 2021 року в сумі 5 998 грн. 62 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с. 3), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, наведений у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 5 998 грн. 62 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 26.06.2021 по 20.12.2021 у сумі 2 434 грн. 12 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем у позовній заяві (а.с. 3-4), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, наведений у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 2 434 грн. 12 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 463 грн. 10 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСКВ-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпромгруп" про стягнення заборгованості за договором № 01-210920 від 2109.2020 у загальному розмірі 297 540 грн. 22 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпромгруп" (50096, Дніпропетровська область, м Кривий Ріг, вулиця Кобилянського, будинок 219; ідентифікаційний код 441304248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСКВ-Груп" (50096, Дніпропетровська область, м Кривий Ріг, вулиця Ватутіна, будинок 58, квартира 82; ідентифікаційний код 42929814) 275 358 грн. 00 коп. - основного боргу, 13 749 грн. 48 коп. - пені, 5 998 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 2 434 грн. 12 коп. 3% річних, 4 463 грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 22.04.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко