Постанова
від 12.04.2022 по справі 9/41
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2022 р. Справа №9/41

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.,

Суддів: Матущак О.І.,

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТзОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) б/н від 17.12.2021 (вх. № 01-05/4258/21 від 21.12.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 (повний текст рішення виготовлено 29.11.2021, суддя Сухович Ю.О.)

у справі №9/41

за позовом: Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача-1: Національної академії наук України, місто Київ

позивача-2: Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ, місто Львів

до відповідача: Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)", місто Дрогобич, Львівської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів 1 та 2: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, місто Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Фонд державного майна України, місто Київ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Дрогобицьке комунальне міське "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", місто Дрогобич, Львівської області

про: зобов`язання відповідача повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання.

за участю представників:

від прокуратури: прокурор - Рогожнікова Н.Б.

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: Лось В.М;

від відповідача: Кравченко Л.-Р. С., Тунський А.Р. - адвокат (довіреність б/н від 26.07.2021);

від третьої особи 1 та 2: Жуган І.О. (в порядку самопредставництва);

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Дрогобицький міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ, до відповідача - Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області, Фонд державного майна України, Дрогобицьке комунальне міське "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про зобов`язання відповідача повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 позов задоволено повністю. Зобов`язано Українсько-німецьке спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України, майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.

Рішення суду мотивовано тим, що укладаючи установчий договір, Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка АН України незаконно розпорядився державним майном, а умови п.п. 1 п. 6.1 параграфу 6 установчого договору, за якими інститут вносить майновий вклад у формі споруд, обладнання і установок, матеріалів, інструментів, суперечать положенням законодавства, що діяло на дату укладення установчого договору, і порушують права держави в особі Національної академії наук України.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Українсько-німецьке спільне підприємство у формі ТзОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апелянт зазначає, що відповідно до договору про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)", укладеного 27.04.1992 та статуту товариства, його засновниками стали Дрогобицький долотний завод, Фізико-механічний інститут ім.Г.В.Карпенка Національної Академії Наук України та фірма Фірму "WIRT Maschinen -und Bohrgerate -Fabrik GmbH" (Німеччина).

Протягом 1992-2995 років до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" було внесено ряд змін у зв`язку із зміною учасників товариства, зміни валюти Європи та іншого.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)", в редакції від 12.10.2005, яка діяла на дату подання Фізико-механічного інституту ім.Г.В.Карпенка Національної Академії Наук України, заяви про вихід з учасників товариства, внесок інституту був наступним: адміністративний інженерно-лабораторний корпус, будівля ливарної дільниці з обладнанням, будівля механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудова до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби, сировина та матеріали, інструмент.

Відповідно до акту-АВІЗО №1/07-92 від 06.07.1992 безоплатно передано з балансу Фізико-механічного інституту ім.Г.В.Карпенка Національної Академії Наук України на баланс Українсько-німецького спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" основні фонди згідно окремого опису по інвентарних об`єктах по стану на 01.07.1992 балансовою вартістю 15 233 160,00 крб в якості майнового внеску інституту до статутного фонду Українсько-німецького спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" згідно договору про створення останнього від 27.04.1992 року.

Таким чином, інститут передав у власність Українсько-німецького спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" вищенаведене майно, тому відповідач є добросовісним його набувачем та його власником.

02.10.2008 на ім`я загальних зборів учасників товариства надійшла заява інституту вих.№88-3/864 від 25.09.2008 про вихід зі складу учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)". Одночасно інститут зазначав, що має намір забрати майно передане як внесок до статутного фонду товариства.

31.03.2009 загальними зборами Українсько-німецького спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" прийнято рішення про виведення інституту зі складу учасників товариства та проведення розрахунку грошовими коштами відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства". Відмовлено у поверненні майна, у зв`язку з тим, що це призведе до зупинення фінансово-господарської діяльності товариства, вивільнення працівників та припинення його діяльності.

Згідно проведеної товариством аудиторської перевірки вартість майна інституту переданого, як внесок до статутного фонду товариства, станом на 02.10.2008 складала 54 497,91 грн. Вказану суму товариство сплатило інституту.

Враховуючи, що товариство оплатило інституту вартість його частки в сумі 54 497,91 грн. та стало власником майна, відтак просить відмовити у задоволенні позову.

Окрім того, апелянт зазначає, що позивачем обрано не належний спосіб захисту. На думку апелянт, позивач міг би заявляти позов про витребування майна із чужого незаконного володіння, а такої вимоги заявлено не було.

Також апелянт вказує, що задоволення позовних вимог очевидно становитиме непропорційне втручання у право на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відзиві прокурор та позивач заперечили проти доводів апелянта, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначили, що факт внесення спірного майна на правах користування є встановлений судовими рішеннями у справі №5015/3350/12.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник третьої особи навів свої доводи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач та прокурор у судовому засіданні заперечили проти скасування рішення суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Постановою Бюро Президії Академії Наук Української РСР № 156-Б від 13.04.1984 створено Дослідне виробництво СКТБ Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України.

Розпорядженням Президії АН Української РСР №1296 від 25.09.1989 "Про створення спільного радянсько-західно-німецького підприємства" погоджено пропозицію ФМІ ім.Г.В. Карпенка про створення на території СССР спільного радянсько-західно-німецького підприємства по розробці, виробництву і продажу шарошечного інструменту з участю Дрогобицького долотного заводу Мінважмашу СССР і Фірми "Вірт".

27.04.1992 Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка, Дрогобицький долотний завод та Фірма "Вірт" підписали договір про створення Спільного підприємства "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" та статут Спільного підприємства "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)".

Пункт 1.3 додатку №2 до вищевказаного договору передбачав передачу протягом 10 днів після реєстрації спільного підприємства власності фізико-механічного інституту ім.Г.В. Карпенка АН України на експериментальний завод спільного підприємства.

У параграфі 6 пункту 6.1 договору зазначено таке. Статутний фонд спільного підприємства для забезпечення його діяльності становить 2260000,00 ДМ в 226 долях по 10000,00 ДМ. Статутний фонд створюється учасниками шляхом майнових вкладів у формі необмеженої передачі у вільне розпорядження спільного підприємства або шляхом передачі власності спільному підприємству чи шляхом надання послуг наступним чином: 1. Інститут: майновий вклад у формі споруд обладнання і установок, матеріалів, інструментів, вартістю 1060000,00 ДМ; 2. Долотний завод: майновий вклад у формі права безоплатного користування земельною ділянкою, вартістю 100000,00 ДМ, у формі споруд та обладнання, вартістю 400000,00 ДМ; 3. Іноземний учасник: майновий вклад у формі передачі ноу-хау і права користування патентами, вартістю 600000,00 ДМ, та у формі надання послуг по навчанню персоналу спільного підприємства, вартістю 100000,00 ДМ.

Постановою Бюро Президії Академії Наук Української РСР №127-Б від 13.05.1992 ДВ СКТБ (Дослідне виробництво Спеціального конструкторсько-технологічного бюро) ФМІ ім.Г.В.Карпенка АН України реорганізовано з ліквідацією статусу юридичної особи та введено до складу інституту (п.1 постанови); погоджено пропозицію ФМІ ім.Г.В. Карпенка АН України про внесення в рахунок свого вкладу у статутний фонд СП майна реорганізованого ДВ СКТБ ФМІ ім.Г.В.Карпенка АН України на правах повного господарського відання та із збереженням права власності за АН України (п.2 постанови); постановлено, що ФМІ ім.Г.В.Карпенка АН України вважати правонаступником реорганізованого ДВ СКТБ з усіх фінансових і майнових зобов`язань; директора ФМІ зобов`язано зареєструвати статут СП та подати його Президії АН України разом з договором про створення СП та переліком майна, що передається СП, зазначивши його вартість (п. 4.4 постанови); контроль за виконанням цієї постанови покласти на відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства АН України (п.6 постанови).

15.05.1992 виконавчий комітет Дрогобицької міської ради прийняв рішення №133 "Про державну реєстрацію українсько-німецького спільного підприємства "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)", а 02.06.1992 видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію підприємства.

Згідно наказу НТК "Фізико-механічний інститут ім.Г.В.Карпенка АН України №11 від 01.07.1992 ДВ СКТБ ФМІ АН України було ліквідоване, а належне йому майно передано на баланс фізико-механічного інституту ім.Г.В.Карпенка НАН України, а саме: адміністративний інженерно-лабораторний корпус, будівля ливарної дільниці з обладнанням, будівля механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудова до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби, сировина та матеріали, інструменти (акт авізо №1/07-92 від 06.07.1992).

Зазначеним наказом генерального директора Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" зобов`язано прийняти на баланс спільного підприємства майно, як внесок Фізико-механічного інституту ім.Г.В.Карпенка НАН України у статутний фонд СП ТОВ "ІСМ".

03.01.1997 Фонд державного майна України повідомив Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка НАН України, що при створенні Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" згідно установчих документів інститутом до статутного фонду товариства було внесено майно експериментального заводу. Однак, Указ Президента України від 20.01.1992р. №43 "Про забезпечення діяльності та розвитку АН України" та Статут АН України забороняють зміну форми власності майна, що передано державою академії у безстрокове користування, тому Фонд державного майна України просив пояснити, на якій підставі інститутом зроблено зазначений внесок.

31.03.2010 Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України, звернувся до прокуратури Львівської області із заявою, у якій просив проаналізувати Постанову Бюро Президії Академії Наук Української РСР №127-Б від 13.05.1992 та вирішити питання щодо її законності, зокрема, пункту 2.

09.06.2010 прокурором Шевченківського району м.Києва Президенту Національної академії наук України винесено протест на пункт 2 постанови Бюро Президії АН Української РСР №127-Б від 13.05.1992 у якому зазначено наступне.

Прокуратурою Шевченківського району м.Києва перевірено звернення директора Фізико-механічного інституту ім.Карпенка щодо законності постанови Бюро Президії Академії наук Української РСР від 13.05.1992 №127-Б "Про реорганізацію ДВСКТБ Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка АН України та створення на його основі СП". Встановлено, що пунктом 2 вказаної постанови АН України дала згоду інституту на внесення в рахунок свого вкладу у статутний фонд СП майна реорганізованого ДВСКТБ Фізико-механічного інституту ім.Г.В. Карпенка АН України на правах повного господарського відання та із збереженням права державної власності за АН України. Даний пункт постанови не відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає скасуванню. Тому прокурор просив привести у відповідність до вимог чинного законодавства п.2 зазначеної вище постанови.

10.06.2010 постановою Бюро Президії НАН України №182 від 10.06.2010 задоволено протест прокурора Шевченківського району м.Києва від 09.06.2010; внесено зміни до п.2 постанови Бюро Президії АН Української РСР №127-Б від 13.05.1992, виклавши його у такій редакції: "Погодитися з пропозицією Фізико-механічного інституту ім.Карпенка АН України про внесення в рахунок вкладу інституту у статутний фонд СП права користування майном реорганізованого Дослідного виробництва Спеціального конструкторсько-технологічного бюро ФМІ ім..Г.В.Карпенка АН України без зміни форми власності державного майна".

02.10.2008 на розгляд загальних зборів учасників Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" надійшла заява Фізико-механічного інституту ім.Карпенка НАН України від 25.09.2008 вих.№ вих.№88-3/864 про вихід з учасників товариства та повернення йому державної частки майна, внесеного у статутний фонд товариства.

31.03.2009 загальними зборами Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" прийнято рішення про виведення інституту зі складу учасників товариства та проведення розрахунку грошовими коштами відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства". Відмовлено у поверненні майна, у зв`язку з тим, що це призведе до зупинення фінансово-господарської діяльності товариства, вивільнення працівників та припинення його діяльності.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.04.2009 у справі № 3/77 за позовом Фірми ВІРТ "Машінен-Унд Боргерете-Фабрик ГмбХ" до Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТзОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" про виведення Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної Академії Наук України зі складу учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТзОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" та про зобов`язання СП ТзОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" до державної реєстрації змін в установчих документах Товариства у зв`язку зі зміною у складі учасників Товариства -виходом Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної Академії Наук України зі складу учасників Українсько-німецького СП у формі ТзОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" на підставі статті 7 Закону України "Про господарські товариства", відмовлено у задоволенні позову в частині виведення з учасників товариства СП ТОВ Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) Фізико-механічного інституту ім.Г.В.Карпенка НАН України.

Загальні збори Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" уповноважили генерального директора товариства залучити професійного аудитора для складання аудиторської довідки про визначення грошового еквіваленту, вартості частки Фізико-механічного інституту ім.Г.В.Карпенка НАН України, у зв"язку з його виходом та здійснити його виплату інституту, що відображено у протоколі №12/08/09 від 12.08.2009.

Відповідно до довідки аудитора грошовий еквівалент вартості частки 43,6 % учасника Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" - Фізико-механічного інституту ім.Г.В.Карпенка НАН України від суми перевищення вартості активів товариства над його зобов`язаннями складає 54 497,91 грн.

У зв`язку з цим 24.12.2009 Українсько-німецьке спільне підприємство в формі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" пеперахувало на рахунок Фізико-механічного інституту ім.Г.В.Карпенка НАН України грошові кошти в сум 54 497,91 грн.

Вказану суму Фізико-механічний інститут ім.Г.В.Карпенка НАН України повернув Українсько-німецькому спільному підприємству в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)".

Зважаючи на вищевикладене, прокурор, позивачі та треті особи 1, 2 покликаючись на положення постанови Президії Верховної ради Української РСР, Указу Президента України "Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України", Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність, статті 4, 13, 54 Закону України "Про господарські товариства", статтю 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статтю 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій та статусу їх майнового комплексу", статті 91, 92, 115, 148 Цивільного кодексу України, просять суд про зобов`язати відповідача повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 86 Цивільного кодексу УРСР (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Статтею 87-1 Цивільного кодексу УРСР (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) передбачено, що майно, закріплене за державними, міжколгоспними, державно-колгоспними та іншими державно-кооперативними організаціями, перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють у межах, встановлених законом, відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до статті ст. 90 Цивільного кодексу УРСР (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки в користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави .

Згідно статті 34 Закону України "Про власність" (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) загальнодержавну (республіканську) власність складають: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради Української РСР та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Як передбачено ст. 39 Закону України "Про власність" (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими актами Української РСР, здійснювати господарську діяльність, мають право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів.

Відповідно до статті 91 Цивільного кодексу УРСР (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) у редакції чинній на момент укладення установчого договору Порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належить до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) держава безкоштовно надає АН України та Українській академії аграрних наук у довічне користування основні та обігові фонди, що використовуються для діяльності, передбаченої їх статутами.

Постановою Президії Верховної Ради Української РСР "Про статус Академії Наук Української РСР" від 17.01.1991 (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) визначено, що академія є республіканською самоврядною організацією, яка діє на основі законодавства Української РСР відповідно до Статуту Академії наук УРСР (п. 1); за академією закріплюються всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться в даний час у користуванні її установ та організацій дослідно-виробничої бази. До прийняття законів Української РСР про власність, про роздержавлення майна, а також законодавчих актів, що регулюватимуть відносини у сфері науки, порядок володіння, користування та розпорядження всім майном, закріпленим за академією, визначається виключно Президією АН УРСР (п. 3). Академія наук УРСР самостійно вирішує питання зв`язків і взаємовідносин з усіма органами, організаціями, товариствами, в тому числі і зарубіжними (п. 5). Академія наук УРСР щорічно подає Верховній Раді Української РСР і Раді Міністрів Української РСР звіт про свою діяльність (п. 6).

Як встановлено Указом Президента України "Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України" від 20.01.1992 № 43, що діяв на момент укладення установчого договору, Академія наук України є вищою науковою установою України зі статусом самоврядної організації (п. 1.); передано Академії наук України у безстрокове користування будинки, устаткування та інше закріплене за нею державне майно на підставі Постанови Президії Верховної Ради УРСР від 17.01.1991 року "Про статус Академії наук Української РСР" та установлено, що Академія наук України використовує передане їй майно за своїм розсудом у межах, визначених її Статутом, без зміни форми його власності (п. 2).

Пунктом 41 Статуту Академії Наук України від 20.03.1992 (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) визначено, що економічну основу діяльності АН України становить загальнодержавна власність на основні та оборотні фонди, інше майно, в тому числі те, що використовується її установами та організаціями, передане державою академії в безстрокове (довічне) користування без зміни форми його власності.

Згідно п. 47 Статуту АН України установи та організації АН України відповідно до чинного законодавства можуть виступати учасниками й засновниками акціонерних та інших господарських товариств і одержувати відповідні доходи від їх діяльності.

Отже, наведені вище положення чинного на момент укладення установчого договору законодавства передбачали, що Національній академії наук України майно передається у користування, але воно залишається у державній власності.

Натомість у п.п. 1 п.6.1 параграфу 6 установчого договору сторони передбачили, що інститут вносить майновий вклад у формі споруд, обладнання і установок, матеріалів, інструментів. Тобто, роблячи такий вклад при створенні підприємства, інститут фактично розпорядився майном державної форми власності, що є порушенням чинного на той момент законодавства.

Підпункт 1 п. 6.1 параграфу 6 установчого договору порушував права позивача-1 на державне майно, передане йому у довічне користування.

Вказане встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2020 у справі № 5015/3350/12 за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" та Фізико-механічного інституту ім. Г.В.Карпенка НАН України, про визнання недійсним пункту 9.1 параграфа 9 "Уставний фонд" Статуту Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" (1992) та п. 9.1 параграфа 9 "Власність Товариства" і п. 10.4.2 параграфа 10 нової редакції Статуту Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" (2005) в частині майнового внеску Фізико-механічного інституту ім. Г.В.Карпенка НАН України в статутний фонд товариства; зобов`язання Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" привести п. 9.1 п. 9 Статуту підприємства у відповідність до Постанови Бюро Президії Національної академії наук України № 182 від 10.06.2010 "Про внесення змін до п. 2 постанови Бюро Президії Академії наук Української РСР від 13.05.1992 № 127-Б "Про реорганізацію ДВСКТБ ВМІ ім. Г.В.Карпенка АН України та створення на його основі СП" та чинного законодавства, виклавши його у такій редакції: "Статутний фонд ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" формується шляхом внесення Фізико-механічним інститутом ім. Г.В. Карпенка АН України в рахунок вкладу у статутний фонд СП права користування майном без зміни форми власності державного майна".

Водночас у задоволенні позову у справі № 5015/3350/12 прокурору відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Вказане рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021. Судом касаційної інстанції рішення не переглядалось, оскільки ухвалами від 20.09.2021 та 08.11.2021 Верховний Суд відмовив прокуратурі у відкритті касаційного провадження.

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України (стаття 4 Закону).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, враховуючи норми законодавства, що діяли на момент укладання договору про створення та діяльність спільного підприємства "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)", Інститут фактично розпорядився майном державної форми власності, що є порушенням законодавства, чинного на момент укладення установчого договору.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність та статуту НАН України, затвердженого загальними зборами НАН України 05.04.2002 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.20002 наказом №47/5, НАН України є вищою державної науковою організацією України, що заснована на державній власності та користується правами самоврядності.

Держава передає академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій. Земельні ділянки надаються академіям у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства.

Особливості управління державним майном, яке перебуває у віданні Національної академії наук України, регулюються такими нормативними актами: Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Законом України "Про управління об`єктами державної власності", постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 17.01.1991 № 627 "Про статус Академії наук Української РСР", Указом Президента України від 20.02.92 № 43 "Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України", статутом НАН України.

Отже, відповідно до названих нормативних актів будинки, устаткування та інше майно, яке закріплене за Академією, є державною власністю і передане Академії у безстрокове користування. При цьому спеціально зазначається, що Академія використовує передане їй майно у межах, визначених її статутом, але без зміни форми власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" НАН України наділена виключним правом вчиняти дії щодо безоплатного передавання майна, яке перебуває на балансі однієї організації, на баланс іншої організації, які віднесені до відання НАН України, без зміни форми власності.

Пунктом 47 статуту АН України (1992 року) передбачено, що установи та організації академії наук України відповідно до чинного законодавства можуть виступати учасниками й засновниками акціонерних та інших господарських товариств і одержувати відповідні доходи від їх діяльності.

Відповідно до роз`яснень щодо застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 "Про впорядкування діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" дія даного декрету не поширюється на суб`єкти підприємницької діяльності, створені структурними підрозділами Академії наук України, оскільки згідно з діючим законодавством України ці академії - самоврядні організації, яким державне майно передане у довічне користування, і тому порядок використання цього майна визначається академією (додається).

Отже, приймаючи постанову Бюро Президії Академії наук Української РСР від 13.05.92 № 127-Б "Про реорганізацію ДВСКТБ ФМІ ім.Г.В.Карпенка АН України та створення на його основі СП", НАН України діяла в межах своїх повноважень.

На виконання зазначеної постанови було створене Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповільністю Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)", і НАН України дала згоду на внесення у його статутний фонд майна на правах повного господарського відання та із збереженням права державної власності за АН України.

Суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що, надаючи згоду на передачу до статутного фонду внеску у вигляді майна, яке належить до державний власності, НАН України фактично передала тільки право користування майном, оскільки не відбулося зміни форми власності.

Правомочність користування полягає в можливості експлуатації, господарського чи іншого використання майна. Ця можливість тісно пов`язана з правомочністю володіння майном, яка являє собою можливість фактично мати у себе майно, утримувати його і відображати на балансі, але не передбачає право розпорядження (зміну власності).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність.

Оскільки Фізико-механічний інститут ім. Г.В.Карпенка НАН України відповідно до статуту та установчого договору передав у статутний капітал відповідача майно без зміни форми власності, то і права власності на вказане майно у відповідача не виникло.

Статутом відповідача не передбачено виникнення права власності на майно, яке передано інститутом до статутного капіталу ТОВ.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) норми установчих документів господарського товариства можуть містити лише умови, які не суперечать діючому законодавству України. Норми статуту, які встановлюють обмеження щодо використання майна учасника ТОВ, суперечать діючому законодавству України.

Установчий договір та статут як правочини, якими обмежуються незаконним

шляхом дієздатність осіб - учасників ТОВ, є незаконними відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (що діяв на момент укладення установчого договору).

Відповідно до статей 91, 92 Цивільного кодексу України юридична особа не може бути обмежена в правоздатності та дієздатності не інакше як у випадках, передбачених законом. Угоди, направлені на обмеження правоздатності та дієздатності, є недійсними.

Отже, передача майна інституту до статутного капіталу відповідача могла бути правомірно проведена тільки шляхом передачі права користування майном, в інакшому випадку передача державного майна не відповідає статутним повноваженням НАН України, не може бути визнана правомірною і відповідно до чинного законодавства є недійсною.

Відповідно до частини 2 статті 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Отже, відмова відповідача повернути в натурі майно, право користування яким передане як внесок до статутного капіталу відповідача, суперечить чинному законодавству України і обмежує право позивача, як власника майна, користуватись, володіти та розпоряджатись ним у спосіб, не заборонений законом.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на дату подання позову) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 386 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на дату подання позову) держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Враховуючи те, що укладаючи установчий договір, Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка АН України незаконно розпорядився державним майном, а умови п.п. 1 п. 6.1 параграфу 6 установчого договору, за якими інститут вносить майновий вклад у формі споруд, обладнання і установок, матеріалів, інструментів, суперечать положенням законодавства, що діяло на дату укладення установчого договору, і порушують права держави в особі Національної академії наук України, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги.

Також, слід зазначити, що в останніх судових засіданнях апелянт вказав, що іноземний учасник Товариства - західнонімецька фірма «IVM Management GmbH», вийшов зі складу учасників апелянта та отримав майно пропорційно розміру частки у статутному капіталі товариства, в тому числі і майно, яке є предметом відповідного спору. Як вказав апелянт, це сталось у липні 2021 року. Однак, в матеріалах справи немає жодних доказів на підтвердження даного факту. Окрім того, дані обставини апелянт вперше зазначив у суді апеляційної інстанції. Враховуючи відсутність доказів, які могли б підтвердити такі твердження, колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги дані пояснення апелянта.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТзОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) б/н від 17.12.2021 (вх. № 01-05/4258/21 від 21.12.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.04.2022

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.

Дата ухвалення рішення12.04.2022
Оприлюднено21.06.2022

Судовий реєстр по справі —9/41

Ухвала від 20.03.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Бойко Світлана Михайлівна

Ухвала від 19.03.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Бойко Світлана Михайлівна

Ухвала від 21.02.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Бойко Світлана Михайлівна

Ухвала від 19.02.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Бойко Світлана Михайлівна

Ухвала від 08.01.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Бойко Світлана Михайлівна

Ухвала від 21.06.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Малех Ірина Богданівна

Ухвала від 19.06.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Малех Ірина Богданівна

Ухвала від 24.05.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Малех Ірина Богданівна

Ухвала від 12.05.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Малех Ірина Богданівна

Постанова від 20.04.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кролевець О.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні