Рішення

від 24.04.2022 по справі 916/20/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/20/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/20/22

за позовом: Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (просп. Перемоги, № 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ман-Сервіс» (вул. Одеська, № 16, смт. Овідіополь, Одеська обл., 67801, код ЄДРПОУ 30258540)

про стягнення 12567,05 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ман-Сервіс» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, у розмірі 12567,05 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 20.04.2021 посадовою особою Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки VOLVO, модель FН 12, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки WIELTON, модель NS34P, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Ман-Сервіс», за результатами якого виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, а саме: навантаження на строєні осі 25,55 т. перевищувало нормативне допустиме навантаження 24,00 т на 1,55 т.

Як вказує позивач, за результатами проведеної перевірки складено довідку № 027896 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.04.2021 та акт № 0051056 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.04.2021, на підставі якого проведено розрахунок № 1829 від 20.04.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд 372,80 євро.

Відповідно до показників валютного ринку, що містяться на офіційному Інтернет-представництві Національного банку України, на день проведення розрахунку курс гривні до 1 євро становив 33,7099 грн. Таким чином, сума 372,80 євро станом на 20.04.2021 еквівалентна 12567,05 грн.

Позивач зауважує, що Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки відповідачеві було направлено лист № 31207/26.4/24-21 від 28.04.2021 про необхідність сплати грошових коштів в розмірі 372,80 євро, що станом на 20.04.2021 еквівалентне 12567,05 грн., з копіями відповідних документів. Проте, на даний час, відповідач дані кошти добровільно не сплатив.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача плату плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 12567,05 грн

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2022 позовна заява вх.№20/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

10.01.2022 ухвалою Господарського суду позовну заяву (вх. № 20/22) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу №916/20/22 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 у справі №916/20/22 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві: вул. Одеська, № 16, смт. Овідіополь, Одеська обл., 67801, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки ухвали з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті «Судова повістка».

18.01.2022 за вх.№ 1354/22 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з якого вбачається, що 14.01.2022 ТОВ «Ман-Сервіс» отримано ухвалу суду від 10.01.2022.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час судового розгляду, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України, судом були з`ясовані всі обставини на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

25.04.2022 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Так, відповідно до щотижневого графіку від 15.04.2021 проведення рейдових перевірок Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у період з 19.04.2021 по 25.04.2021 та направлення на рейдову перевірку від 15.04.2021 № 012326 посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 21.04.2021 на дислокації М-05 км (210 км+450 м) проведено документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - вантажного автомобіля марки VOLVO, модель FH 12, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки WIELTON модель NS34P, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За даним фактом 20.04.2021 посадовими особами посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місце проведення перевірки: а/д «Київ-Одеса» (210 км+450 м)) складено довідку № 027896 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 0051056 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Згідно з Актом № 0051056 від 20.04.2021 автомобіль марки VOLVO, модель FH 12, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки WIELTON модель NS34P, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень.

В пункті 10 акту № 0051056 від 20.04.2021 зазначено, що навантаження на строєні осі 25,55 т., тобто перевищує нормативно допустиме навантаження 24,00 т. на 1,55 т.

20.04.2021 на підставі вказаного акту проведено розрахунок № 1829 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого нараховано плату за проїзд 372,80 євро. Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункт 311 Постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007.

Згідно з наведеним розрахунком від 20.04.2021 оплата проводиться в гривні відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку.

Відповідно до показників валютного ринку, що містяться на офіційному Інтернет-представництві Національного банку України, на день проведення розрахунку - 20.04.2021, курс гривні до 1 євро становив 33,7099 грн. Таким чином, сума 372,80 євро станом на 20.04.2021 еквівалентна 12567,05 грн.

Як встановлено судом, згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , напівпричіп марки WIELTON модель NS34P, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ман-Сервіс» на праві власності.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , вантажний автомобіль марки VOLVO, модель FH 12, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , також належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ман-Сервіс» на праві власності.

Згідно товарно-транспортної накладної CMR № 385864 від 19.04.2021, наданої під час проведення перевірки, автомобільним перевізником, який здійснював перевезення вантажів автомобілем марки VOLVO, модель FH 12, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки WIELTON модель NS34P, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з м. Ковель до ДП «МТП «Южний», є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ман-Сервіс» (відповідач у справі).

Згідно з витягом з сайту della.com.ua щодо відстані маршруту, відстань від м. Ковель Волинської області до м. Южне Одеської області складає 932 км.

Листом №31207/26.4/24-21 від 28.04.2021 Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпека повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Ман-Сервіс про необхідність внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових транспортних засобів у розмірі 372,80 євро, що станом на 20.04.2021 еквівалентно 12567,05 грн.

Вказана сума грошових коштів у визначений строк в добровільному порядку відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до суду із відповідним позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Частиною 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Частинами 14-17 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» унормовано, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Пунктом 3 вказаного Порядку встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до ч.3 п. 2 цього Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху регламентовано, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2% подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (пункти 26, 27 цього Порядку).

Відповідно до п. 28 вказаного Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту, визначено пунктом 30 Порядку, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно, двох та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази (пункт 31 Порядку).

Приписами пункту 31-1 Порядку встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до абзацу 4 п.1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (із внесеними до нього змінами) передбачено, що зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху, а у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.

У пункті 14 Порядку № 1567 зазначено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 5 Положення передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті при проведенні перевірки діяла в межах наданих повноважень.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога про стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, нарахована щодо вантажного автомобіля марки VOLVO, модель FH 12 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки WIELTON модель NS34P, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вагові параметри яких перевищували нормативні (перевищення в частині навантаження на строєні осі), та які на час вчинення відповідного порушення знаходилися у фактичному користуванні перевізника - відповідача у справі.

Розмір плати становить 372,80 євро, що еквівалентно 12567,05 грн. станом на 20.04.2021. Обов`язок із сплати зазначених коштів виник із Акта про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів № 0051056 від 20.04.2021, складеного Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.

В постанові Великої Палати Верхового Суду України від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 зазначено, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. В цій же постанові Велика Палата Верхового Суду України також дійшла висновку, що вимоги про відшкодування таких матеріальних збитків вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Розмір плати за проїзд визначається у відповідності до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879) та становить, зокрема, для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень, за ставкою 0,27 Євро.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568) перевізником є фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

Перевезення вантажу на вищезазначеному вантажному автомобілі здійснювалося перевізником - ТОВ «Ман-Сервіс» (відповідачем у справі).

При цьому, результати габаритно-вагового контролю не оскаржені перевізником у встановленому законом порядку.

Згідно інформації з офіційної веб-сторінки Національного Банку України офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним Банком України, станом на 20.04.2021 становив: 1 EUR - 33,7099 грн.

Таким чином, на день проведення розрахунку, тобто на 20.04.2024, як це передбачено Порядком № 879, сума плати за проїзд в розмірі 372,80 Євро за офіційним курсом, встановленим Національним Банком України, еквівалентна 12567,05 грн.

Перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку про його правомірність та правильність. Відповідачем зазначений розрахунок методологічно або арифметично не спростовано.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, як обґрунтованого, доведеного доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортним засобом, який станом на час виявленого порушення перебував в його користуванні та доказів його сплати. Відповідні дії Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків відповідачем не оскаржені.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, у розмірі 12567,05 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ман-Сервіс» (вул. Одеська, № 16, смт. Овідіополь, Одеська обл., 67801, код ЄДРПОУ 30258540) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК Черк.обл./тг м. Черкаси, код бюджетної класифікації: 22160100, р/р №UA368999980313121216000023759, код ЄДРПОУ 37930566, банк отримувача: Казначейство України) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 12 567 (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн. 05 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ман-Сервіс» (вул. Одеська, № 16, смт. Овідіополь, Одеська обл., 67801, код ЄДРПОУ 30258540) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (просп. Перемоги, № 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський