Рішення

від 24.04.2022 по справі 910/19646/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2022Справа № 910/19646/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський інститут банківської

справи»

про стягнення 50.010,72 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

30.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський інститут банківської справи» про стягнення 50.010,72 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 18.12.2018 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Шевченківського районного суду міста Києва № 761/637/19 від 18.02.2019 встановлено, що ДТП сталося внаслідок порушення ПДР України водієм ОСОБА_1 . На момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. У зв`язку з тим, що станом на настання страхової події цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою про відшкодування заподіяної шкоди, на підставі чого позивачем було здійснено регламенту виплату у розмірі 48.410,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 937117 від 11.04.20219. Також позивачем було понесено витрати на збір документів та визначення розміру шкоди щодо зазначеного страхового випадку у розмірі 1.600,00 грн. Враховуючи викладене позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 50.010,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/19646/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 07.12.2021 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № № 0105491578730 за адресою: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 07.12.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 13.12.2021, що підтверджується повернутим до суду повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу, а тому останній мав подати відзив на позовну заяву у строк до 28.12.2021 включно.

10.01.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просить

- зобов`язати позивача направити копію позовної заяви та копії документів доданих до неї на поштову адресу відповідача: 04214, м. Київ, просп. Оболонський, 34-В або на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1;

- продовжити відповідачу процесуальний строк для направлення відзиву на позов;

- у разі розгляду справи по суті - відмовити позивачу в задоволенні позову повністю;

- всі повідомлення та судові рішення направляти відповідачу на поштову адресу: 04214, м. Київ, просп. Оболонський, 34-В або на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19646/21 від 14.01.2022 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання в частині зобов`язання позивача направити копію позовної заяви та копії документів доданих до неї на поштову адресу відповідача та продовження встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позов.

26.01.2022 відповідачем до суду подано заяву про надання матеріалів справи № 910/19646/21 для ознайомлення. 31.01.2022 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

07.02.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на наступне: позивач здійснив виплату неналежній особі, яка а) безпосередньо не зазнала реальних збитків внаслідок пошкодження автомобіля та б) не мала належним чином оформлених повноважень (документів) отримувати відшкодування; розмір шкоди/збитків, що завдані власнику автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 не підтверджений допустимими доказами.

До відзиву додано клопотання в порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов посилаючись на те, що фактичним місцезнаходженням відповідача є: 04214, м. Київ, просп. Оболонський, 34В, тому відповідач не зміг своєчасно отримати позовну заяву та додані до неї документи. Відповідач зміг ознайомитися з позовною заявою та доданими до неї документами 31.01.2022 про що є відповідні відомості в матеріалах справи.

Суд враховуючи наведені відповідачем обставини вважає за можливе на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, у зв`язку із запровадженням Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану з 24.02.2022.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2019 у справі № 761/637/19 вбачається, що 18.12.2018 о 20 год. 30 хв. в м. Києві на перехресті вул. Стеценка та вул. Саратівська, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_1 на регульованому перехресті з вул. Саратівська, при повороті ліворуч, не надав перевагу у русі автомобілю Toyota, державний номер НОМЕР_2 , який рухався прямо в зустрічному напрямку та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушено п.п. 2.3б, 16.6 Правил дорожнього руху України.

Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 , не була застрахована, про що зазначає позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем.

Враховуючи, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія Toyota, державний номер НОМЕР_2 не була застрахована, представником власника пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 - ОСОБА_3 19.12.2018 подано до Моторного (транспортного) страхового бюро України повідомлення про ДТП.

22.01.2019 представником власника пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подано до Моторного (транспортного) страхового бюро України заяву про здійснення відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_4 , що зазначений у цій заяві.

Повноваження ОСОБА_4 діяти від імені ОСОБА_2 , зокрема одержувати відшкодування заподіяної шкоди, отримувати присуджені гроші, підтверджуються довіреністю від 17.06.2016 посвідченою приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Карповичем О.М. та зареєстрованою в реєстрі за № 471.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (ст. 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Закону).

У відповідності до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до абз. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Суб`єктами оціночної діяльності є, зокрема суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб`єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб`єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб`єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Відповідно до звіту № 4066 від 18.12.2018 матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , в результаті пошкодження при ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 58.092,87 грн.

Звіт № 4066 від 18.12.2018 складений оцінювачем ОСОБА_5 , який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтво та сертифікат (знаходяться в матеріалах справи).

Матеріали справи свідчать, що позивач на підставі наказу № 3672 від 11.04.2019 здійснив виплату на рахунок ОСОБА_4 на суму 48.410,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 937117 від 11.04.2019.

Частина 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України № 4 від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», встановлено, що, особа, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Київський інститут банківської справи», що підтверджується копією трудової книжки та керував автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності відповідачу, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 38.2.1. ст. 38 закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України звільняються учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності.

Судом не встановлено, а відповідачем не підтверджено, що ОСОБА_1 (винуватець ДТП) належить до пільгової категорії осіб, визначених пунктом 13.1 статті 13 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які мають бути звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, пошкодженого у спірній ДТП, відповідно до положень пп. 38.2.1 п. 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, отримав право зворотної вимоги (регресу) до відповідача як винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

24.09.2020 Моторне (транспортне) страхове бюро України направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський інститут банківської справи» претензію про регресні вимоги вих. № СУ/55229/4/2 від 24.09.2020, в якій позивач просив протягом семи днів з моменту отримання претензії в добровільному порядку компенсувати МТСБУ зазначені витрати та сплатити на рахунок МТСБУ суму боргу у розмірі 50.010,72 грн. У випадку, якщо цю претензію не буде задоволено у встановлений термін належним чином, МТСБУ буде змушене звернутися з відповідним позовом для задоволення своїх вимог з покладанням усіх судових витрат.

Відповідач відповіді на дану претензію не надав та кошти позивачу не сплатив.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди підлягають задоволенню в розмірі 48.410,72 грн.

Стосовно пред`явленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1.600,00 грн, які він визначає як витрати на збір документів та визначення розміру шкоди, суд вважає відзначити наступне

В підтвердження понесення позивачем надано копію платіжного доручення № 912698 від 27.02.2019, з якого вбачається, що отримувачем коштів в розмірі 1.600,00 грн вказано - «Саламандра-Україна», а в призначенні платежу вказано - «Оплата послуг за врегулювання по справі № 55229, згідно рах. № 55229 від 31.01.2019р., т.з НОМЕР_2 »

При цьому жодних доказів в підтвердження надання позивачу будь-яких послуг Саламандра-Україна на відповідну суму позивачем не подано.

Слід відзначити, що ці витрати не можливо віднести до витрат на складення звіту № 4066 від 18.12.2018 про визначення вартості матеріального збитку власнику пошкодженого автомобіля, оскільки відповідний звіт складений Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5 .

З матеріалів справи вбачається, що листування у справі з відповідачем та винуватцем ДТП від імені позивача здійснювалось ТОВ «Юридична компанія «Старк Україна».

Суд приходить до висновку, що позивачем всупереч ст.ст. 74-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено природу походження цих витрат, а також наявність підстав їх покладення на відповідача.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України є такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський інститут банківської справи» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 24733836) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, бульв. Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131) 48.410 (сорок вісім тисяч чотириста десять) грн. 72 коп шкоди, 2.197 (дві тисячі сто дев`яносто сім) грн 38 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова