Рішення

від 18.04.2022 по справі 918/131/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/131/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Будіндустріяресурс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Дзінтарс"

про стягнення заборгованості в розмірі 23 622,35 грн.

Секретар судового засіданні Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Будіндустріяресурс" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Дзінтарс" про стягнення заборгованості в розмірі 23 622,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №306/1 від 03.03.2020, в результаті якого у ТОВ "ВКФ "Дзінтарс" виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 23 622,35 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2022 позовну заяву Приватного підприємства "Будіндустріяресурс" залишено без руху, зобов`язано у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

21.02.2022 від Приватного підприємства "Будіндустріяресурс" надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

Ухвалою від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в засіданні на 22.03.2022.

Ухвалою суду від 22.03.2022 відкладено розгляд справи на 19.04.2022.

В судове засідання 19.04.2022 позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановлений законом строк, про що свідчать поштові повідомлення, наявні в матеріалах справи.

19.04.2022 відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті не забезпечив явку свого представника, вимог ухвали суду від 23.02.2022 та від 22.03.2022 не виконав, письмового відзиву не подав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

За приписами ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 19.04.2022 не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами ч. 3 та ч. 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 35350, Рівненська область, Рівненський район смт. Квасилів, вул. Зелена, 1, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у позовні заяві (така ж адреса міститься у Договорі поставки № 306/1 від 03.03.2020 та видаткових накладних).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду від 23.02.2022 та від 22.03.2022 повернулися з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суд не повідомив, відзиву не подав.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи та вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

03 березня 2020 року між Приватним Підприємством "Будіндустріяресурс" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дзінтарс" (надалі - покупець) укладено Договір поставки № 306/1 (надалі Договір, а.с. 4).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар номенклатура, кількість і ціна якого наведено в накладних на відпуск товару, які додаються до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до ст. 3.1., 3.2. Договору товар поставляється партіями протягом терміну дії договору. Датою поставки вважається дата товарної накладної.

За приписами п. 4.1. Договору розрахунки за кожну партію поставленого товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку платіжним дорученням не пізніше 7 днів з моменту отримання товару покупцем. Форма оплати кожної партії товару узгоджується сторонами додатково зручним способом (телефон, факс, електронна пошта і т.д.).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору він вважається пролонгованим ще на кожний наступний календарний рік.

Вказаний Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх.

На виконання умов Договору ПП "Будіндустріяресурс" у період з березня 2020 року по грудень 2020 року поставило для ТОВ "ВКФ "Дзінтарс" товар на загальну суму 131 626,83 гривень, що підтверджується видатковими накладними, що наявні в матеріалах справи, а саме:

- № 5819 від 03.03.2020 на суму 16 262,90 грн;

- № 6127 від 05.03.2020 на суму 17 082,79 грн;

- № 6129 від 05.03.2020 на суму 1 077,85 грн;

- № 6773 від 11.03.2020 на суму 3 278,80 грн;

- № 8254 від 26.03.2020 на суму 302,14 грн;

- № 106966 від 26.06.2020 на суму 4 186,87 грн;

- № 107091 від 29.06.2020 на суму 997,13 грн;

- № 107081 від 29.06.2020 на суму 5 774,86 грн;

- № 107313 від 01.07.2020 на суму 10 842,09 грн;

- № 107898 від 04.07.2020 на суму 1 562,56 грн;

- № 108232 від 08.07.2020 на суму 2 487,17 грн;

- № 108235 від 08.07.2020 на суму 588,54 грн;

- № 108471 від 09.07.2020 на суму 1 644,54 грн;

- № 108600 від 10.07.2020 на суму 871,40 грн;

- № 108988 від 14.07.2020 на суму 1 556,41 грн;

- № 110923 від 29.07.2020 на суму 7 501,23 грн;

- № 112310 від 08.08.2020 на суму 1 331,14 грн;

- № 114122 від 24.08.2020 на суму 3 751,70 грн;

- № 114992 від 02.09.2020 на суму 16 361,32 грн;

- № 114993 від 02.09.2020 на суму 6 014,70 грн;

- № 115007 від 02.09.2020 на суму 2 247,32 грн;

- № 115995 від 11.09.2020 на суму 997,36 грн;

- № 116006 від 11.09.2020 на суму 16 614,62 грн;

- № 116499 від 16.09.2020 на суму 1 795,42 грн;

- № 116807 від 18.09.2020 на суму 1 411,45 грн;

- № 118106 від 30.09.2020 на суму 457,24 грн;

- № 126861 від 16.12.2020 на суму 4 627,27 грн.

Усього, позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукції на загальну суму 131 626,35 грн.

Вказані видаткові накладні, які долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Відтак, позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним Договором поставки.

Проте, ТОВ "ВКФ "Дзінтарс" частково розрахувалось за поставлений товар на суму 108 004,48 грн., що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи.

Таким чином станом на момент розгляду справи по суті заборгованість ТОВ "ВКФ "Дзінтарс" перед ПП "Будіндустріяресурс" становить 23 622,35 грн.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Крім того, 21.10.2021 позивач направив на юридичну адресу відповідача претензію про сплату заборгованості в сумі 23 622,35 грн. Відповіді на вказану претензію отримано не було та претензія виконана не була.

Відтак, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений позивачем товар станом на момент пред`явлення позову становить 23 622,35 грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст. 525 ЦК України, що кореспондується із ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не проведено оплати за поставлений товар, що слугувало підставою звернення в суд з даним позовом.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

На час ухвалення рішення у справі у суду відсутні належні і допустимі докази того, що Договір поставки № 306/1 від 03.03.2020, укладений між сторонами у даній справі, визнавався судом недійсним чи неукладеним.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів погашення відповідачем заборгованості, сторонами суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу за поставлений товар за вказаним вище Договором поставки № 306/1 від 03.03.2020 становить 23 622,35 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Будіндустріяресурс" - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Дзінтарс" (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Зелена, 1, код ЄДРПОУ 39880528) на користь Приватного підприємства "Будіндустріяресурс" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 67, кв. 62, ЄДРПОУ 32038585) 23 622,35 (двадцять три тисячі шістсот двадцять дві грн. 35 коп.) грн. заборгованості та 2 481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.04.2022

Суддя А.М. Горплюк