Рішення

від 25.04.2022 по справі 420/2195/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2195/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токмілової Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (адреса: вул. Куяльницька, 26-А, с. Куяльник, Подільський район, Одеська область, 66350, код ЄДРПОУ 04379835) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23 жовтня 2021 року №2915-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області;

- зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.02.2021 року ОСОБА_1 було подано до Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області клопотання, у якому позивач просив надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

Листом від 31.12.2021 року відповідач направив рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23 жовтня 2021 року №2915-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», в частині даного рішення було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га.

Позивач вважає, що така відмова, по-суті надана лише з метою ухилення від того, щоб надавати позивачу дозвіл і в подальшому передавати у власність ділянку, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02.02.2022 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалу про відкриття провадження разом з позовною заявою суд направив на адресу відповідача 03.02.2022 року засобами електронного зв`язку на офіційну електронну пошту.

Таким чином відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 02.02.2022 року строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відзив на адміністративний позов до суду не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на час розгляду справи жодних заяв по суті справи не надходило.

Справа розглянута у межах строків, встановлених КАС України, з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

18.02.2021 року ОСОБА_1 було подано до Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області клопотання, у просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

28.04.2021 року надійшов лист від Куяльницької сільської ради, яка діє від імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади, де повідомлялось наступне: «На вашу заяву № М 713 від 26.02.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах села Кирилівка Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, Куяльницька сільська рада повідомляє наступне. Також у листі було зазначено, що дане питання було розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних 3 відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою від 20.04.2021 року яка дійшла висновку, керуючись п. 7 статті 118 Земельного Кодексу України та п. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не виносити на розгляд пленарного засідання Вашу заяву у зв`язку з відсутністю генерального плану села Кирилівка Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області».

Позивач звернувся з метою захисту порушеного права до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року по справі №420/9082/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії було вирішено:

визнати протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка діє від імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади, щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.02.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області;

зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.02.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області, та прийняти рішення по даному клопотанню з урахуванням правової оцінки, наданої судом

Листом від 31.12.2021 року відповідач направив рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23 жовтня 2021 року №2915-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», в частині даного рішення було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області у зв`язку з невідповідністю генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а саме п.3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає передача (надання) фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою частиною якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель»; детальний план території).

Позивач вважає таку відмову незаконною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Вважаючи таке рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно п. б ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було подано до Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області клопотання, у просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

При цьому, рішенням від 23 жовтня 2021 року №2915-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області у зв`язку з невідповідністю генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а саме п.3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає передача (надання) фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою частиною якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель»; детальний план території).

З приводу вищенаведеного суд зазначає, що така підстава для відмови застосовується у випадку передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб.

Разом з цим спірні правовідносини виникли з приводу передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Суд погоджується із доводами позивача щодо порушення строку прийняття оскаржуваного рішення, при цьому, питання неналежного розгляду клопотання позивача від 18.02.2021 року було предметом судового розгляду по справі № 420/9082/21 та прийняте рішення від 04.10.2021 р. підтверджує факт порушення строку розгляду клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Отже, на підставі викладеного, суд робить висновок, що позовна вимога, якою позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23 жовтня 2021 року №2915-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, є обґрунтованою та належить до задоволення.

Відповідно до правової позиції ВСУ у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № К (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Крім того, офіційне (легальне) визначення категорії дискреційні повноваження закріплено у Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, де під ними розуміється сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

При цьому, дискреція, будучи видом повноваження адміністративного органу, надає останньому певний простір, оскільки він може здійснювати вибір між декількома допустимими під кутом зору закону (права) рішеннями.

З аналізу ч. 7 ст. 118 та ст. 122 ЗК України суд робить висновок, що зазначені норми не передбачать альтернативу для обрання декількох варіантів прийняття рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Зокрема, вказані положення закону визначають, що у разі дотримання встановлених ними умов орган місцевого самоврядування зобов`язаний видати такий дозвіл. Тобто, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ст. 2 КАС України діяльність адміністративного суду спрямована на здійснення ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Стаття 245 КАС України серед інших повноважень суду, встановлює, що суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Адже реалізація суб`єктом влади своїх повноважень не повинна означати його свавілля, а навпаки - накладає на такий орган додатковий обов`язок щодо обґрунтування обраного ним способу дії з урахуванням критеріїв встановлених ч.2 ст.19 Конституції України.

Враховуючи дотримання позивачкою усіх умов, передбачених законодавством щодо отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а також висновки суду про безпідставність відмови у видачі дозволу суд вважає за необхідне зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто положеннями вказаної норм закріплено право саме суду встановлювати контроль за виконанням судового рішення і вирішувати у яких випадках належить подавати відповідний звіт. Більше того, такі вимоги не є способом захисту порушеного права та не належать до позовних вимог, які може містити позовна заява у силу ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач в позовній заяві не навів жодного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у вказаній адміністративній справі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 992,40 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Суд встановив, що позивач 29.01.2021 р. уклав з адвокатом Ковальчук О.М. договір про надання правової допомоги №15/6.

Відповідно до п. 2 цього договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта на території України з метою набуття прав на землю та захисту, пов`язаних з цим прав та законних інтересів.

Пунктом 3 цього Договору встановлено, що адвокат та клієнт цим договором погоджують такі гонорарні відносини: зустріч та усна консультація з клієнтом 1000 грн./ година; складання та підготовка клопотань, заяв, запитів, адвокатських запитів 1500 грн./ один документ/1 година; написання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду -15 000 грн. один документ/6-10 година; написання заяв, клопотань та подача їх до суду 1500 грн. один документ/одна година; участь адвоката у судових засіданнях в судах першої інстанції 3000 грн. одна година/одне засідання; написання відповіді на відзив/відзиву/ заперечення в судах апеляційної інстанції 5000 грн./ один документ/ 3 години; участь адвоката у судових засіданнях в судах апеляційної 3000 грн./ 1 година; написання касаційної скарги 15000 грн./ один документ/5-10 годин; написання відповіді на відзив/відзиву/заперечення в судах касаційної інстанції 5000 грн. один документ/3 години; участь адвоката у судових засіданнях касаційної інстанції -5000 грн./ одна година.

На підтвердження наданих послуг надано опис юридичних послуг адвокатом Ковальчуком О.М. від 26.01.2021 року та акт прийому-передачі юридичних послуг адвокатом Ковальчуком О.М. позивачу від 26.01.2022 року.

На підтвердження факту оплати надано прибутковий касовий ордер №15/6-3 від 26.01.2022 року на загальну суму 19500 грн.

Дослідивши вищезазначені докази, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу, сплачених позивачем адвокату Ковальчуку О.М.

Відповідно до ч.6 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомоги, зазначивши, що надані документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу не підтверджено витрати є завищеними, необґрунтованими та неспівмірними.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

При цьому відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд враховує складність розгляду саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, наявність сталої судової практики з розгляду такої категорії спорів, в тому числі, наявність відповідних рішень Верховного суду.

При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

З урахуванням категорії та складності справи, наявності численного обсягу сталої судової практики з подібних правовідносин, суд вважає справедливим заявлений розмір професійної правничої допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (адреса: вул. Куяльницька, 26-А, с. Куяльник, Подільський район, Одеська область, 66350, код ЄДРПОУ 04379835) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23 жовтня 2021 року №2915-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області.

Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (адреса: вул. Куяльницька, 26-А, с. Куяльник, Подільський район, Одеська область, 66350, код ЄДРПОУ 04379835) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.