Постанова

від 18.04.2022 по справі 140/3336/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/3336/21 пров. № А/857/23024/21Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

при секретарі судового засідання: Рибачук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі №140/3336/21 за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Ківерцівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Волдінер Ф.А., час ухвалення за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 12.1.2021),-

В С Т А Н О В И В:

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області звернулося з позовом до Ківерцівської міської ради про застосування заходів реагування, а саме: повністю зупинити експлуатацію будівлі дитячого будинку сімейного типу та адміністративних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що головним та провідним інспектором Ківерцівського РВ УДСНС України у Волинській області здійснено позапланову перевірку території, будівлі та приміщень дитячого будинку сімейного типу та адміністративних приміщень Ківерцівської міської ради щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. За результатами позапланової перевірки складений акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 12.03.2021 № 41, яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні. У свою чергу зауважень (заперечень) щодо проведеного позапланового заходу та складеного акту перевірки від суб`єкта господарювання не надходило. Позивач вказує, що при експлуатації будівлі дитячого будинку сімейного типу та адміністративних приміщень Ківерцівської міської ради грубо порушуються вимоги пожежної та техногенної безпеки, що може призвести до виникнення пожежі, загрозі життю та здоров`ю людей, майнових втрат і негативних екологічних наслідків, також тяжкої ліквідації пожежі та складного проведення евакуаційних заходів у зв`язку з відсутністю відповідних умов, що в свою чергу створює загрозу життю та здоров`ю людей. Відповідачем з моменту проведення перевірки ще у 2013 та 2019 роках не було здійснено жодних заходів по усуненню виявлених порушень. Зазначає, що для того, щоб не відразу застосовувати найстрогіші заходи впливу щодо усунення порушень вимог пожежної безпеки для забезпечення безпеки життя та здоров`я людей і надати можливість добровільно усунути дані порушення працівниками Ківерцівського РВ УДСНС України у Волинській області видавались приписи. Крім того, за порушення вимог пожежної безпеки посадова особа неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року позов задоволено повністю. Зобов`язано Ківерцівську міську раду повністю зупинити експлуатацію будівлі дитячого будинку сімейного типу та адміністративних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій зазначають, що із рішенням суду першої інстанції не погоджуються та просять його скасувати з огляду на наступне.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що Позивачем не було повідомлено про перевірку будь-кого з мешканців (дітей-сиріт, яким держава зобов`язана надати житло) та представників Дитячого будинку, також не було залучено під час проведення вказаної перевірки, що є суттєвим порушенням як з боку Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, так і зі сторони Ківерцівської міської ради, яка без відповідного погодження 01.03.2021 року звернулась до Ківерцівського районного відділу УДСНС України у Волинській області з листом-клопотанням № 325/02-03/2-21 щодо проведення позапланової перевірки стану протипожежної безпеки дитячого будинку. Проте, будинок не є суб`єктом господарювання, не перебуває в управлінні Ківерцівської міської ради та є окремою комунальною установою, оскільки ще 19.09.1991 року було зареєстровано Дитячий будинок сімейного типу ( ОСОБА_4 ). 11.12.1996 року Дитячому будинку на підставі рішення Ківерцівської міської ради було передано будинок побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з можливістю реконструкції будинку за рахунок сім`ї ОСОБА_5 . В подальшому Дитячим будинком було отримано всі погодження та дозволи, в тому числі і щодо пожежного стану, для можливості облаштування у будинку житлових приміщень для проживання дітей-сирот та дітей позбавлених батьківського піклування. Діти-сироти проживали у приміщеннях спірного будинку ще з 1996 року і по сьогоднішній, про що було добре відомо і Позивачу, і Відповідачу на момент подачі позову, однак ні учасники справи, ні суд не залучили до участі у справі як третю особу - Службу у справах дітей Ківерцівської міської ради.

Також зазначають, що згідно переліку об`єктів нерухомості, які підлягають обов`язковому оснащенню системами пожежної сигналізації дитячі будинки не зобов`язані встановлювати сигналізацію. В Дитячому будинку також не має відповідальних осіб, які зобов`язані проходити навчання з пожежної безпеки відповідно до Порядку затвердження програм навчання та інструктажів з питань пожежної безпеки, організації та контролю за їх виконанням, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.12.2019 р. №1021 тощо. Це стосується і решти порушень зазначених в Акті.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У судовому засіданні апеляційного розгляду справи апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у ній та просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідач в судове засідання не прибув. Надіслав на адресу суд заяву в кій просить розгляд справи здійснювати у відсутності його представника та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.03.2021 Ківерцівська міська рада звернулась до Ківерцівського районного відділу УДСНС України у Волинській області з листом-клопотанням № 325/02-03/2-21 щодо проведення позапланової перевірки стану протипожежної безпеки об`єкту, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває на балансі Ківерцівської міської ради.

Відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V та листа-клопотання Ківерцівської міської ради від 01.03.2021 № 325/02-03/2-21, головним та провідним інспекторами Ківерцівського РВ УДСНС України у Волинській області на підставі наказу від 10.03.2021 № 7, здійснено позапланову перевірку території, будівлі та приміщень дитячого будинку сімейного типу та адміністративних приміщень Ківерцівської міської ради, що розташований у Волинській області, Ківерцівський р-н, м. Ківерці, вул. Соборності, 19 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

За результатами позапланової перевірки будівлі дитячого будинку сімейного типу та адміністративних приміщень, складений акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 12.03.2021 № 41, яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України та Правил пожежної безпеки в Україні, а саме:

-посадова особа не пройшла навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки v порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях»;

-в будівлі не влаштовано систему протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

-в будівлі не проведено обробку дерев`яних конструкцій горищ засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

-не проведено технічне обслуговування наявних на об`єкті вогнегасників;

-будівля не забезпечена первинними засобами пожежогасіння згідно з Типовими нормами належності вогнегасників, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.01.2018 № 25, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23.02.2018 за № 225/31677;

-на наявних вогнегасниках відсутні облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об`єкті системою нумерації;

-на території відсутній пожежний щит з первинними засобами пожежогасіння до комплекту якого входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт;

-не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання;

-пристрої від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів не перевірено на контур заземлення;

-тимчасові електромережі (подовжувачі) влаштовані та експлуатуються в приміщеннях на II поверсі;

-електророзетка в підвальному приміщенні встановлена на горючій основі (конструкції) без підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра;

-в коридорі на другому поверсі будівлі світильники підвішені безпосередньо на струмопровідні проводи, а також експлуатуються зі знятими ковпаками (розсіювачами);

-електрощити не оснащені схемами підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки);

-з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів здійснюється не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (коридор другого поверху, підвальному приміщенні, розподільчій коробці житлової кімнати другого поверху, розподільчій коробці коридору першого поверху);

-використовується пошкоджені вимикачі в коридорі на першому поверсі та підвальному приміщенні;

-для кожного приміщення об`єкта не розроблено та не затверджено керівником об`єкта або уповноваженою ним посадовою особою інструкції про заходи пожежної безпеки;

-на об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) не встановлений протипожежний режим;

-будинок не забезпечений адресним вказівником (назва вулиці) та освітлюванням у темний час доби;

-не встановлено покажчик ПГ (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на ньому цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева);

-горище будівлі утримується захаращеним сторонніми предметами (сміттям, меблями);

-на горищі димові труби і стіни, в яких проходять димові канали, не відштукатурені та не побілені;

-приямки віконних прорізів в підвальному приміщенні не очищено від горючих матеріалів (сміття);

-зменшено кількість та розміри евакуаційних виходів з будівлі на першому та другому поверхах;

-двері на шляху евакуації не відчиняються в напрямку виходу 3 будівлі назовні;

-на шляхах евакуації першого поверху оздоблення стін та стелі виконано із горючих матеріалів;

-сходова клітка яка веде на другий поверх захаращена меблями та побутовим сміттям;

-евакуаційна площадка та шляхи евакуації на другому поверсі захаращені меблями, побутовим сміттям та будівельними матеріалами;

-сходові клітки в будівлі не забезпечені евакуаційним освітленням;

-шляхи евакуації на першому поверсі захаращені картонними коробками;

-підвал, вхід в підвал та евакуаційний вихід з підвалу на перший поверх по сходовій клітині захаращені сміттям та горючими матеріалами;

-двері другого евакуаційного виходу з підвалу забито цвяхами;

-в будівлі на першому та другому поверхах проведено реконструкцію (знесення та будівництво перестінок, замуровано та змінено місце розташування виходів з приміщень) без проектної документації, яка затверджена у встановленому порядку;

-в будівлі проведено реконструкцію (змонтована сходова клітина з першого на другий поверх) без проектної документації, яка затверджена у встановленому порядку;

-відсутні два евакуаційних виходи з другого поверху будівлі;

-не проведено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки;

-не розміщено інформацію про заходи безпеки та відповідну поведінку людей в разі виникнення надзвичайної ситуацій;

-у будівлі на видних місцях не вивішена стисла пам`ятка для мешканців про правила пожежної безпеки.

Вказаний акт перевірки був вручений відповідачу та підписаний останнім без пояснень, зауважень або заперечень.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не надано належних доказів, які б вказували та підтверджували усунення всіх порушень, що виявлені позивачем під час позапланової перевірки.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 року №5403-VI, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі Закон №877-V) та Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417.

Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу цивільного захисту України Державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №877-V виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Частиною сьомою статті 7 Закону №877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно з статтею 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Відповідно до статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки визначені статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Згідно з частиною другою вказаної статті повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

У свою чергу згідно з частиною другою статті 51 та частиною третьою статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення техногенної та пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Як визначено пунктами 33, 43 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України, пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю; техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення.

Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (пункт 4 Розділ І Правил пожежної безпеки в Україні).

Настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі пов`язане з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не надано належних доказів, які б вказували та підтверджували усунення всіх порушень, що виявлені позивачем під час позапланової перевірки.

Окрім цього, відповідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Колегія суддів зазначає, що існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Що стосується доводів апелянта про те, що Позивачем не було повідомлено про перевірку будь-кого з мешканців (дітей-сиріт, яким держава зобов`язана надати житло) та представників Дитячого будинку, також не було залучено під час проведення вказаної перевірки, що є суттєвим порушенням як з боку Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, апеляційний суд зазначає наступне.

Як слідує з апеляційної скарги, вона подана громадянами України - фізичними особами, які згідно паспортних даних прописані в АДРЕСА_3 .

Разом з тим, жодних документів на право володіння, користування, оренди будівлею, приміщеннями в АДРЕСА_1 апелянтами не надано.

Щодо Рішення №7/9 від 11.12.1996, яке передбачало передання в користування Дитячому будинку сімейного типу приміщення в АДРЕСА_1 , як суб`єкту господарювання, який офіційно зареєстрований та має відповідний код ЄДРПОУ 20139993 з подальшою реконструкцією даної будівлі під житло, то на даний час, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником адміністративних приміщень (І поверх, підвал), приміщення дитячого будинку сімейного типу (II поверх) за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до свідоцтва на право власності №140 від 30.04.2009 належить територіальній громаді міста Ківерці в особі Ківерцівської міської ради.

Отже, наведені вище обставини свідчать про те, що власником будівлі дитячого будинку сімейного типу та адміністративних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , є територіальна громада міста Ківерці в особі Ківерцівської міської ради, а апелянти зареєстровані за іншою адресою ( АДРЕСА_3 ).

З аналогічних підстав, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апелянтів про те, що жодного мешканця чи представника дитячого будинку не повідомлено про проведення перевірки.

Крім цього, як уже зазначалось вище, позаплановий захід державного нагляду (контролю) було здійснено у відповідності до статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 за офіційним зверненням власника приміщень Ківерцівською міською радою від 01.03.2021 №325/02-03/2-21 (лист-клопотання наявний в матеріалах справи).

Ківерцівською міською радою відповідно до розпорядження №25-во від 09.03.2021 (копія додається) призначено відповідальну особу за пожежну безпеки в даній будівлі, а саме заступника міського голови ОСОБА_6 , тому проведений захід був здійсненний з дотриманням норм законодавства, що і було встановлено судом першої інстанції. Виявленні під час позапланового заходу порушення створювали загрозу життю та здоров`ю людей, що там перебували, і відповідно Головним управлінням був поданий адміністративний позов, що також було встановлено судом першої інстанції.

Щодо стосується доводів апелянтів про те, що судом не було залучено до участі у справі Службу у справах дітей Ківерцівської міської ради, то на запитання апеляційного суду про кількість неповнолітніх осіб, які проживають чи перебувають у Дитячому будинку сімейного типу, апелянти відповіли, що неповнолітніх дітей уже немає, усі повнолітні, тому доводи в цій частині є невірними. Крім цього, Служба у справах дітей Ківерцівської міської ради є структурним підрозділом відповідача, міської ради.

Доводи Апелянтів, що будинок не є суб`єктом господарювання, не перебуває в управлінні Ківерцівської міської ради та є окремою комунальною установою, є хибними, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З 2009 року додаткових угод, договорів чи будь яких документів, що передбачають оренду, користування будівлею в м. Ківерці по вул. Соборності, 19 між Дитячим будинком сімейного типу і Ківерцівською міською радою не укладалось. Всю відповідальність за стан пожежної та техногенної безпеки будівлі, що розташована в м. Ківерці вул. Соборності, 19 несе Ківерцівська міська рада, що передбачено вимогами Правил пожежної безпеки в Україні пунктом 6 розділу І.

Також апелянти наголошують про порушення їхніх конституційних прав на житло, проте пріоритетним є конституційне право, яке передбачено статтею 3 де людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Апеляційний суд погоджується із доводами позивача про те, що метою прохальної частини адміністративного позову було не зупинити існування дитячого будинку, а зупинити використання саме будівлі до приведення її у відповідність нормам пожежного законодавства для убезпечення вихованців даного будинку.

Позивач в адміністративному позові кожне порушення, яке було виявлено по будівлі Дитячого будинку, сімейного типу з адміністративними приміщеннями, що розташоване АДРЕСА_1 обґрунтував загрозами, які вони створюють.

Крім цього, з приводу наявних порушень позивачем видавались приписи у 2013 та 2019 роках. Та було накладено штраф на заступника міського голови Лисюка В.В. ( копії приписів та постанова наявні в матеріалах справи).

Поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, що лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на Позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. Таким чином, наділені відповідним рівнем кваліфікації посадові особи здійснюють контроль стану пожежної безпеки на відповідних об`єктах, визначаючи при цьому наявність/відсутність загрози життю та/або здоров`ю людей, дана правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 2240/2768/18. Належну оцінку наданим доказам проаналізовано судом першої інстанції, з обґрунтуванням правильності їх застосування.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року по справі № 809/671/16 зазначив, що всі порушення протипожежних норм в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. В постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року по справі № 814/2356/17 також зазначено, що незабезпечення будівлі системою протипожежного захисту, відсутність захисту будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів за об`єктивним критерієм та інші є таким, що створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, оскільки стосуються, зокрема, протипожежних норм.

Пункти 1, 3 та 4 частини 1 статті 7 Кодексу цивільного захисту України визначають, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Відповідно до пункту 21 частини 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України: до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки (як встановлено Актом №41), що створює загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, вже є достатньою підставою для застосування заходів реагування.

Колегія суддів Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року по справі № 809/671/16 наголошує, що застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Таким чином, не має значення якою особою було допущено ці порушення, оскільки такий захід впливу застосовується не з метою притягнення винних осіб до відповідальності, а виключно з метою уникнення заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, тобто має запобіжний характер.

Недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.02.2019 року по справі № 810/2400/18, захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Крім того, захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства.

Також, такий захід реагування, як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. За таких обставин, зупинення експлуатації будівлі дитячого будинку сімейного типу та адміністративних приміщень є пропорційною та повною мірою реагування з огляду на виявлені порушення.

Отже, заходи реагування жодним чином не призводять до несприятливих наслідків, а навпаки, спрямовані на захист тих самих прав, свобод та інтересів осіб від загрози настання надзвичайної ситуації. Враховуючи вищезазначену позицію Верховного Суду стосовно мети і ознак заходів реагування, останні є найбільш дієвим та ефективним способом зберегти життя та здоров`я людей у безпеці, що є найдорожчим. При цьому, вважати щось інше, що важливішим за життя і здоров`я - вкрай нерозсудливо.

Недотримання вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки при експлуатації будівлі дитячого будинку сімейного типу та адміністративних приміщень Ківерцівської міської ради, за адресою: Волинська область, Ківерцівський (теперішній Луцький) район, м. Ківерці, вулиця Соборності, 19 із порушеннями вимог пожежної безпеки створює загрозу життю та/або здоров`ю людей.

У відповідності до ст. З Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, про що також наголошує суд першої інстанції.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/3336/21 є обґрунтованим, та таким, що винесено з належним встановленням обставин справи, з надання їм належної правової оцінки, правильного застосування норми матеріального права, що призвело до правильного вирішення справи, оскільки суд дійшов вірного висновку, що позивач обґрунтував наявність підстав для застосування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення експлуатації будівлі дитячого будинку сімейного типу та адміністративних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі №140/3336/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 25.04.2022