Постанова

від 02.10.2007 по справі 34/87-07-1589а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/87-07-1589А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" жовтня 2007 р. Справа  № 34/87-07-1589А

02.10.2007р. о 12год.02хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Кулаковькій С.А.,

за участю представників від позивача: Лебедєва Д.С. –представника, діючого на підставі довіреності б\н від 01.10.07р.; від відповідача: Седлачек В.Є.- головного державного податкового інспектора юридичного відділу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі, діючого на підставі довіреності №2957/9/13-35/154 від 25.05.06 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №6 адміністративну справу №34/87-07-1589А

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРЛЕП”  

до  відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі  

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „ФАРЛЕП” звернулося до суду з позовною заявою та уточненням до неї, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 19.02.2007р. №00005113323/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 290330,02грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 145165,01грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Одесі проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Одесі здійснила виїзну позапланову перевірку ТОВ „ФАРЛЕП”  з питань правових відносин з ТОВ „Будівельний світ”, ТОВ „КТ-Хизис” за період з 01.11.2005р. по 01.12.2006р., за результатами якої склала акт перевірки від 14.02.2007р. №106/15-30/20959621/2.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.) внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних №124 від 27.12.2005р., №186 від 20.01.06р., №187 від 20.01.06р., №192 від 23.01.06р., №218 від 31.01.06р., №219 від 17.01.06р., №169 від 30.11.05р., №170 від 24.11.05р., №171 від 28.11.05р., №172 від 21.11.05р., отриманих від ТОВ „Будівельний світ”, статут якого визнано недійсним з моменту реєстрації –12.09.2005р., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту видачі –07.10.05р. згідно рішення Суворовського  районного суду м.Одеси від 19.12.2006р. по цивільній справі №2-6959/06 2006р.

Перевіркою також встановлено безпідставне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних №642 від 15.06.2006р., №710 від 07.07.2006р., №829 від 07.07.06р., отриманих від ТОВ „КТ ХИЗИС”, статут якого визнано недійсним з моменту реєстрації –14.03.06р., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту видачі –29.03.06р. згідно постанови Приморського  районного суду м. Одеси від 22.12.2006р. у справі №2а-3959/06.  

Крім того, оскільки ТОВ „Будівельний світ” та ТОВ „КТ ХИЗИС” на дату виписки податкових накладних не були зареєстровані як платники ПДВ, не отримували свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, то відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, податкові накладні вважаються недійсними у разі їх заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 даного Порядку, внаслідок чого податкові накладні, видані ТОВ „Будівельний світ” та ТОВ „КТ ХИЗИС” не є підставою для  включення до податкового кредиту будь-яких операцій по сплаті податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем зроблений висновок про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 290330,02грн., у т.ч. у листопаді 2005р. в сумі 200000грн., у грудні 2005р. в сумі 3626,10грн., у січні 2006р. в сумі 77787,75грн., у липні 2006р. в сумі 5749грн., у серпні 2006р. в сумі 3166,67грн.

16.02.07р. позивачем надані відповідачу заперечення на акт «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Фарлеп»», на які відповідач надав відповідь від 19.02.07р. №3464/10/15-30/195/2, якою підтвердив висновки акту перевірки.

На підставі цього акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2007р. №00005113323/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 290330,02грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 145165,01грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про його скасування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані позивачем на розгляд суду копії первинних документів, документів бухгалтерського та податкового обліку, підтверджуючі господарські взаємовідносини з ТОВ „Будівельний світ” та ТОВ „КТ ХИЗИС” (т.І а.с.152-196, т.ІІ а.с.1-95), свідчать про правомірність відображення позивачем податкових накладних в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за листопад-грудень 2005р., січень 2006р., червень-липень 2006р., з відображенням суми ПДВ, зазначених в цих податкових накладних, у складі податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період та включенням позивачем до показників розділу ІІ „Податковий кредит”, поданих до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі та прийнятих останньою, декларацій з ПДВ за перевіряємий період.

Згідно із приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, чинній в перевіряємому періоді, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Законодавець визначає неможливість включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку саме з підстав, викладених в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (в редакції, чинній у спірний період) із змісту якого вбачається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6. цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, надані до справи податкові накладні, оформлені із повним дотриманням правил щодо їх складання згідно вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за перевіряємий період, доведення позивачем належними доказами отримання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, суд вважає неправомірним визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 290330,02грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 145165,01грн.

Відповідно до вимог п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.

Не приймаються до уваги посилання відповідача, зроблені на підставі вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), на непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 19.12.2006р. у справі №2-6959/06 2006р недійсним статуту ТОВ „Будівельний світ” з моменту реєстрації –12.09.2005р., свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ з моменту видачі – 07.10.05р., вирок Приморського районного суду м.Одеси від 05.04.07р. по справі №1-961/07, яким Волянського Владислава Анатолійовича (директора ТОВ „Будівельний світ”) визнано винним у скоєні злочину передбаченого п.5 ст.27 - ч.2 ст.205 Кримінального Кодексу України, та з огляду на визнання постановою Приморського  районного суду м.Одеси від 22.12.2006р. у справі №2а-3959/06 недійсними правочину, який був виражений у прийнятті рішення Кічуком А.І. на створення ТОВ „КТ ХИЗИС”, з моменту його вчинення - 01.03.06р., статуту з моменту реєстрації –14.03.06р., свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ з моменту видачі –29.03.06р., оскільки це відбулося вже після здійснення господарських операцій, за якими контрагентами позивача були видані відповідні податкові накладні і це саме по собі не спричиняє недійсність всіх угод, укладених з моменту реєстрації ТОВ „Будівельний світ” та ТОВ „КТ ХИЗИС” і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями накладних.

До того ж, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.05.07р., рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 19.12.2006р. у справі №2-6959/06 2006р., яким  визнано недійсними  статут та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ   ТОВ „Будівельний світ”,   скасовано та провадження у справі закрито.

Пунктом 2 ст.33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцев” від 15.05.03р. (із змінами та доп.) закріплено, що юридична особа є такою, що припинилась, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідачем не надано суду доказів виключення ТОВ „Будівельний світ” та ТОВ „КТ ХИЗИС” з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79, реєстрація платників ПДВ діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”. Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання свідоцтва та виключення платника ПДВ з Реєстру платників  податку  на  додану  вартість.

Реєстрацію платника податку на додану вартість –ТОВ „Будівельний світ” анульовано актом №480/29-02 від 10.01.07р.  ДПІ у Суворовському районі м.Одеси.

Реєстрацію платника податку на додану вартість –ТОВ „КТ ХИЗИС” анульовано актом №1 від 12.01.07р.  ДПІ у Приморському районі м.Одеси.

Відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, за якими не визнала податкова інспекція, контрагенти позивача були в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного  реєстру,  за умови необізнаності покупця щодо такої.

Також відповідач не надав суду й доказів визнання судом недійсними договорів, укладених між позивачем та ТОВ „Будівельний світ”, позивачем та ТОВ „КТ ХИЗИС”.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 290330,02грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 145165,01грн., а також, що прийняте податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 19.02.07р. №00005113323/0 та підстави його прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1, 3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРЛЕП”  підлягають задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, клопотання позивача щодо прийняття ухвали про забезпечення позову шляхом призупинення дії оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до прийняття постанови по суті справи, судом не задоволено, оскільки позивачем не враховано приписів, запроваджених Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами і доп.), а саме: при судовому оскарженні зупиняється виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання заяви до дня закінчення процедури його судового оскарження, протягом якого податкові вимоги з податку, що оскаржуються, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.89 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Таким чином позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору. З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 3,4грн.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРЛЕП”  задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі  від 19.02.07р. №00005113323/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРЛЕП”  (код ЄДРПОУ 20959621, адреса: 65012, м.Одеса, вул.Канатна,81) судовий збір на суму 3(три)грн.40коп.   

4.Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.