Рішення

від 26.04.2022 по справі 910/20954/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2022Справа № 910/20954/21

За позовом Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44; ідентифікаційний код: 16286441)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивосвіт ЛТД» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44; ідентифікаційний код: 22860683)

Про стягнення 62744,31 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивосвіт ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення 62 744, 31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.03.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та відповідачем укладено договір №4021/103 про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 266 від 18.12.2002 (далі - Договір №4021/103).

27.05.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір про відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг та експлуатаційних послуг № 141 (далі - Договір №141), відповідно до якого позивач надає комунальні, експлуатаційні послуги згідно з договором № 266 від 18.12.2002 (додатковий Договір №4021/103), а відповідач компенсує всі витрати позивача з комунальних, експлуатаційних послуг до займаної ним площі.

30.04.2021 відповідач повернув Фонду із користування нерухоме майно за Договором №4021/103, проте в порушення своїх зобов`язань за Договором №141 не відшкодував позивачу в повному обсязі наданих комунальних та експлуатаційних послуг.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача 62 744, 31 грн, з яких: основний борг - 59 959, 96 грн; пеня - 1 119, 53 грн; інфляція - 1 256, 63 грн; 3% річних - 399, 19 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати (судовий збір).

23.12.2021 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали від 23.12.2021.

10.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.12.2021, якою позивач усунув недоліки позовної заяви.

20.01.2022 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/20954/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

21.03.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - Фонд) та ТОВ «Редакція журналу «Дивосвіт» було укладено Договір №4021/103 про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №266 від 18.12.2002 (надалі - Договір №4021/103).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору №4021/103 Фонд передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 61, 8 кв. м. розміщене за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, що перебуває на балансі державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (надалі - позивач, балансоутримувач).

Згідно п. 3.6. Договору №4021/103 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенню 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 5.10. Договору №4021/103 Відповідач зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.

На виконання вимог п. 5.10 Договору №4021/103, з метою забезпечення обслуговування орендованого майна, 27.05.2008 між позивачем (балансоутримувачем) та відповідачем (орендарем) було укладено Договір про відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг та експлуатаційних послуг №141 (надалі - Договір №141).

Відповідно до п. 1.1 Договору №141 Позивач надає комунальні, експлуатаційні послуги (надалі - Послуги) згідно з Договором оренди нежитлового приміщення від 18.12.2002 №266 (додатковий договір від 21.03.2008 №4021/103), а Відповідач компенсує всі витрати Позивача з комунальних, експлуатаційних послуг до займаної ним площі.

Згідно з п. 2.2.3 Договору №141 Відповідач здійснює оплату вартості Послуг Позивача за Договором №141 щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача у розмірі 100% вартості Послуг на підставі Розрахунку вартості комунальних та експлуатаційних витрат згідно з Додатком №1 до Договору №141. При несвоєчасному внесені плати, сплачувати пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих Послуг за кожен день прострочки.

30.04.2021 року Відповідач повернув Фонду із користування нерухоме майно загальною площею 61,8 кв.м. за Договором №4021/103, що підтверджується актом приймання-передавання нерухомого майна від 30.04.2021.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення своїх зобов`язань за Договором №141 не відшкодував Поліграфкомбінату «Україна» в повному обсязі вартість наданих Послуг (комунальні платежі та експлуатація приміщень).

В підтвердження прийняття відповідачем наданих за договором №141 послуг, позивач подає відповідні Ати приймання-передачі, що підписані уповноваженою посадовою особою Відповідача, а в підтвердження часткового відшкодування Відповідачем Позивачу вартості наданих Послуг за Договором №141, Позивач надає завірені копії підтверджуючих документів (платіжні доручення).

Станом на 30.04.2021 заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором №141 становила 73 721 (сімдесят три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 94 коп., натомість станом на 30.04.2021 відповідач також мав переплату за Договором оренди в розмірі 13 761 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 98 коп.

У зв`язку з чим, 21.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою №02/1769 про зарахування зустрічних однорідних вимог в частині суми 13 761, 98 грн.

03.09.2021 листом №02/3148 позивач направив відповідачеві на підписання Акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.08.2021 по Договору №4021/103 від 21.03.2008 та Акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.08.2021 по Договору №141 від 27.05.2008.

Зазначені акти були підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені печаткою, у зв`язку з чим, на підставі заяви позивача здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог за наданими послугами по Договору №141 та переплатою Відповідача за Договором №4021/103.

Таким чином заборгованість Відповідача після здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №141 та яка визнана останнім станом на 26.08.2021 становить 59 959 (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 96 коп., що підтверджується Актами звірки та первинними документами.

Втім відповідач виниклу заборгованість не погасив, а відтак позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку суму основного боргу в розмірі 59 959, 96 грн, пеню на підставі п. 2.2.3. Договору №141 у розмірі 1 119, 53 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 399, 19 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 265, 63 грн за період з 27.08.2021 по 15.11.2021.

II. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у сукупному розмірі 62 744, 31 грн, що складається з основного боргу в розмірі 59 959, 96 грн, пеню на підставі п. 2.2.3. Договору №141 у розмірі 1 119, 53 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 399, 19 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 265, 63 грн за період з 27.08.2021 по 15.11.2021.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) 21.03.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ «Редакція журналу «Дивосвіт» (відповідач) було укладено Договір №4021/103 про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №266 від 18.12.2002;

(2) На виконання вимог п. 5.10 Договору №4021/103, з метою забезпечення обслуговування орендованого майна, 27.05.2008 між позивачем (балансоутримувачем) та відповідачем (орендарем) було укладено Договір про відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг та експлуатаційних послуг №141;

(3) 30.04.2021 року Відповідач повернув Фонду із користування нерухоме майно загальною площею 61,8 кв.м. за Договором №4021/103, що підтверджується актом приймання-передавання нерухомого майна від 30.04.2021, утім відповідач в порушення своїх зобов`язань за Договором №141 не відшкодував Поліграфкомбінату «Україна» в повному обсязі вартість наданих Послуг за період оренди нерухомого майна, а саме за січень 2020-квітень 2021 у розмірі 73 721 (сімдесят три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 94 коп.;

(4) Станом на 30.04.2021 відповідач мав переплату за Договором оренди в розмірі 13 761 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 98 коп., у зв`язку з чим, 21.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою №02/1769 про зарахування зустрічних однорідних вимог в частині суми переплати - 13 761, 98 грн.

(5) 03.09.2021 листом №02/3148 позивач направив відповідачеві на підписання Акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.08.2021 по Договору №4021/103 від 21.03.2008 та Акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.08.2021 по Договору №141 від 27.05.2008 та такі акти були підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені печаткою юридичної особи.

(6) Таким чином, заборгованість відповідача після здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №141 та яка визнана останнім становить станом на 26.08.2021 - 59 959 (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 96 коп.;

(7) Відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві суми заборгованість у сукупному розмірі 62 744, 31 грн, що складається з основного боргу в розмірі 59 959, 96 грн, пеню на підставі п. 2.2.3. Договору №141 у розмірі 1 119, 53 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 399, 19 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 265, 63 грн за період з 27.08.2021 по 15.11.2021.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.01.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44.

Втім, поштовий конверт (відправлення №0105491873872) з ухвалою суду від 20.01.2022 повернувся на адресу Господарського суду міста Києва із відміткою від 17.02.2022 про причини повернення «у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, ухвала суду від 20.01.2022 вважається врученою відповідачу 17.02.2022.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо сплати відповідачем виниклої заборгованості у сукупному розмірі 62 744, 31 грн за Договором №141 від 27.05.2008 після зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог за наданими послугами по Договору №141 та переплатою відповідача за Договором №4021/103.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду, необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи підтверджений факт укладання між сторонами Договору №141 від 27.05.2008?

- чи підтверджений факт зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 13 761, 98 грн?

- чи є подані акти звірки взаємних розрахунків підтвердженням виниклої заборгованості у відповідному розмірі, її визнання боржником та чи підтверджується вказане первинними документами?

- чи правильно здійснений позивачем розрахунок пені у відповідності до п. 2.2.3. Договору №141, 3 % річних та інфляційних втрат, а відтак в якій частині позовні вимоги підлягають задоволенню?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Судом встановлено, що 27.05.2008 між позивачем та відповідачем укладено Договір про відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг та експлуатаційних послуг № 141 (далі - Договір №141), відповідно до якого позивач надає комунальні, експлуатаційні послуги згідно з Договором оренди нежитлового приміщення № 266 від 18.12.2002 (додатковий Договір №4021/103 від 21.03.2008) за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, а відповідач компенсує всі витрати позивача з комунальних, експлуатаційних послуг до займаної ним площі.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.04.2021 року відповідач (орендар) повернув Фонду (орендодавцю) із користування нерухоме майно загальною площею 61,8 кв.м. за Договором №4021/103 від 21.03.2008 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, що підтверджується Актом приймання-передавання нерухомого майна від 30.04.2021, який підписаний уповноваженими особами орендодавця та орендаря, та скріплений печатками сторін.

В матеріалах справи містяться Акти приймання-передачі наданих комунальних та експлуатаційних послуг за договором №141, що підписані та скріплені печатками позивача та відповідача за період січень 2020 - квітень 2021 на загальну суму 94 804, 51 грн.

Після часткового відшкодування відповідачем наданих послуг, в підтвердження чого в матеріалах справи наявні відповідні платіжні доручення, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №141 станом на 30.04.2021 становила 73 721, 94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом вище, згідно з п. 2.2.3 Договору №141 Відповідач здійснює оплату вартості Послуг Позивача за Договором №141 щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача у розмірі 100% вартості Послуг на підставі Розрахунку вартості комунальних та експлуатаційних витрат згідно з Додатком №1 до Договору №141. При несвоєчасному внесені плати, сплачувати пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих Послуг за кожен день прострочки.

Втім, матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем повної вартості наданих послуг за січень 2020- квітень 2021 згідно підписаних сторонами Актів приймання-передачі наданих комунальних та експлуатаційних послуг у строк, що передбачений п. 2.2.3. Договору №141.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив договірні зобов`язання за Договором №141 та допустив його неналежне виконання в частині щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг позивачем.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останній станом на 30.04.2021 мав переплату за Договором оренди №4021/103 від 21.03.2008 у розмірі 13 761, 98 грн. У зв`язку з чим, позивач листом від 21.05.2021 №02/1767 звернувся до відповідача із заявою (вих. №02/1769) про зарахування зустрічних однорідних вимог. Листом від 03.09.2021 №02/3148 позивач направив відповідачеві Акти звірки взаємних розрахунків станом на 26.08.2021 по Договору №4021/103 від 21.03.2008 та по Договору №141 від 27.05.2008.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

При цьому, в постанові від 22.02.2021 у справі №910/11116/19 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вказав на наступне: зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами. Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

За таких обставин, суд зазначає, що у випадку наявності всіх вище означених умов, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Такі висновки зроблені в тому числі у постановах від 28.02.2018 у справі N 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі N 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі N 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі N 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі N 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі N 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

Натомість, матеріали справи містять підписані сторонами та скріплені печатками Акти звірки взаємних розрахунків станом на 26.08.2021 по Договору №4021/103 від 21.03.2008 та по Договору №141 від 27.05.2008, з яких вбачається, що відповідачем жодним чином не заперечується проведення зарахування та визнається заборгованість останнього перед позивачем за послуги надані згідно Договору №141.

Крім того, інформація, що відображена у вище зазначених Актах звірки підтверджена первинними документами (підписаними актами наданих послуг), а отже на переконання суду доводи позивача в частині визнання відповідачем боргу за договором №141 у розмірі 59 959, 96 грн після зарахування зустрічних однорідних вимог є підтвердженими, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач нараховує відповідачеві пеню на підставі п. 2.2.3. Договору №141 у розмірі 1 119, 53 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 399, 19 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 265, 63 грн за період з 27.08.2021 по 15.11.2021.

Згідно речення другого пункту 2.2.3 Договору №141 при несвоєчасному внесені плати, сплачувати пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих Послуг за кожен день прострочки.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов`язань" господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як встановлено судом вище, борг відповідача перед позивачем у розмірі 59 959, 96 грн визначений станом на 26.08.2021, втім зобов`язання з відшкодування вартості наданих послуг за січень 2020-квітень 2021 за договором №141 виникли ще до зарахування зустрічних однорідних вимог та підписання сторонами Актів звірки взаємних розрахунків, а відтак суд вважає, що позивач правомірно нараховує відповідачеві пеню, 3 % річних та інфляційні втрати з 27.08.2021, а отже борговий період визначений позивачем є вірним.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки за допомогою «ІПС Ліга:Закон» суд встановив, що вони є арифметично вірними, а отже з відповідача підлягає стягненню в тому числі пеню у розмірі 1 119, 53 грн, 3 % річних у розмірі 399, 19 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 265, 63 грн за період з 27.08.2021 по 15.11.2021.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 129 ГПК судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позову на відповідача. Про понесення та розподіл інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем не заявлялось.

Керуючись 13, 73-77, 86, 129, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивосвіт ЛТД» про стягнення 62 744, 31 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивосвіт ЛТД» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44; ідентифікаційний код: 22860683) на користь Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44; ідентифікаційний код: 16286441) 59 959 (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 96 (дев`яносто шість) коп. - основного боргу, 1 119 (одна тисяча сто дев`ятнадцять) грн 53 (п`ятдесят три) коп. - пені, 1 256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) грн 63 (шістдесят три) коп. - інфляційних втрат, 399 (триста дев`яносто дев`ять) грн 19 (дев`ятнадцять) коп. - 3 % річних, а також 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких