Рішення

від 26.04.2022 по справі 922/4814/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4814/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Автотранс", 67543, Одеська обл., Лиманський р-н., с. Визирка, другий кілометр автодороги на морський торгівельний порт Южний, буд. 2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Данилевського-1", 64223, Харківська обл., Балаклійський р-н., с. Пришиб; (64223, Харківська обл., Балаклійський р-н., с. Пришиб, 64223, Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Пришиб, вул. 40 років Перемоги, буд. 7) про стягнення 55 433,89 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олсідз Автотранс" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Данилевського-1" про стягнення пені у сумі 10 156,43 грн., штрафу у розмірі 31 256,05 грн., 3 % річних у розмірі 2 593,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 427,71 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за генеральним договором № 4207136 на послуги з автоперевезення від 16.11.2020 року в частині своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою суду від 13.12.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Автотранс" (вх. № 4814/21 від 06.12.2021) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Олсідз Автотранс" строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

23.12.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 30334) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.12.2021 року судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4814/21. Розгляд справи № 922/4814/21 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Звернуто увагу відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України). Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.

17.01.2022 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 907),у якому останній просить суд, зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, процентів та інфляційних втрат у повному обсязі, та в задоволенні позову відмовити.

26.01.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 1849), у якій позивач зазначає, що дійсно заборгованість за основним договором відсутня, але відповідачем сума основного боргу була сплачена 24.06.2021 року, пізніше ніж через півроку після настання граничної дати оплати наданих послуг.

Також позивач зазначає, що відповідно до акту здачі - приймання робіт № 466 від 30.11.2020 року, останній був підписаний керівником позивача і курівником відповідача в дату складання цього документу, про що свідчить дата підписання, тому відповідачем отримано акт в дату його підписання. Аналогічне стосується і доданого до зазначено акту реєстру перевезення вантажу, у якому сторони відобразили відомості щодо вантажу, дати завантаження та розвантаження, номери товарно - транспортних засобів, номери та дати ТТН, маси вантажу при завантаженні та розвантаженні, адрес завантаження та розвантаження, у зв`язку із чим, за твердженнями позивача, відповідач отримав відповідні документи.

Щодо заперечення відповідача в частині штрафу, позивач зокрема зазначає, що враховуючи прострочення оплати послуг за договором настало 04.12.2020 року, у позивача 18.12.2020 року виникло право стягнути із відповідача штраф у розмірі 20 % від неоплаченої суми.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 року, на яку посилається відповідач № 902/417/18, зокрема зазначалось, про право суду зменшити розмір штрафних санкцій за певних виняткових обставин з урахуванням обставин справи, а постанова Верховного суду у справі № 902/538/18 взагалі немає жодних висновків, що які зазначено відповідачем, а у постанові Верховного суду від 23.03.2021 року у праві № 921580/19 йдеться про необхідність здійснення судами належного перерахунку інфляційних втрат.

Також позивач зазначає, що згідно останнього балансу позивача за 9 місяців 2021 року, майновий стан останнього є складним, а динаміка змін у строці 1420 (непокритий збиток) балансу (в порівнянні з попереднім роком) є дуже негативною. Така ситуація відбувається через непорядку діяльність таких контрагентів як відповідач, який не тільки на більш як півроку затримав розрахунок за договором, але й порушував свої обіцянки розрахуватись вчасно. У зв`язку із чим, на думку позивача, не має підстав для зменшення штрафних санкцій.

09.02.2022 від відповідача через канцелярію суду надійшли пояснення (вх. № 3099).

21.02.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 4115) у якій позивач просить суд, стягнути із відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 18 500, 00 грн.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 16.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олсідз Автотранс" (авто перевізник, позивач) Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Данилевського-1" (клієнт, відповідач) було укладено генеральний договір № 4207136 на послуги з автоперевезення.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 16.11.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором. При цьому, положення пункту 8.10 даного договору діють додатково ще протягом трьох років з дати закінчення / припинення дії даного договору.

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору, сторони погодили, що у порядку та на мовах, передбачених даним договором, клієнт доручає, а автоперевізник зобов`язується за плату та за рахунок клієнта виконати послуги, пов`язані з перевезенням вантажів.

Згідно пункту 4.1. Розмір плати автоперевезення визначається у відповідній додатковій угоді до даного договору стосовно перевезення кожного окремого вантажу та умов перевезення.

Розрахунок за надані автоперевізником послуги проводиться після виконання послуг останнім шляхом перерахування коштів в національній валюті України на поточний рахунок автоперевізника протягом трьох робочих днів після надання автоперевізником клієнту наступних документів: - рахунку - фактури; відповідної товарно - транспортної накладної на вантаж; відповідного акту виконаних робіт / наданих послуг; копій документів, що підтверджують додаткові витрати автоперевізника (якщо автоперевізник поніс такі додаткові витрати) (пункт 4.2 договору).

Згідно пункту 4.3. Договору, сторони погодили, що клієнт протягом 3 робочих днів з дати отримання акту виконаних робіт / наданих послуг зобов`язаний підписати один примірник акту автоперевізнику. Якщо клієнт протягом зазначеного строку не підпише акт та не направить його автоперевізнику, та акт вважається прийнятим та підписаним клієнтом і не потребує його подальшого підписання сторонами.

Як зазначає позивач, останній на виконання умов договору здійснив перевезення вантажів відповідача власним автомобільним транспортом, про що свідчить підписаний між сторонами акт - приймання здачі (надання послуг) № 466 від 30.11.2020 року на суму 156 280,26 грн., рахунок на оплату № 466 від 30.11.2020 року.

У зв`язку із чим, у відповідача з моменту укладання акту виник обов`язок з оплати наданих за договором послуг відповідно до умов пункту 4.2. договору, а саме протягом 3-х банківських днів. Тому граничним строком оплати наданих послух є 03.12.2020 року.

Також відповідачем було надано гарантійний лист від 28.04.2021 року № 76, у якому останній гарантував оплату за договором у розмірі 156 280,26 грн. у строк до 01.05.2021 року.

Сторонами не заперечується, що відповідачем в порушення умов договору надані послуги було сплачено 24.06.2021 року у розмірі 156 280,26 грн.

Відповідач в порушення умов договору здійснив оплату наданих за договором послуг з порушенням строків, у зв`язку із чим, позивачем було нараховано пеню у сумі 10 156,43 грн., штраф у розмірі 31 256,05 грн., 3 % річних у розмірі 2 593,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 427,71 грн.

Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до вимог статті 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було здійснено перевезення на суму 156 280,26 грн., рахунок на оплату № 466 від 30.11.2020 року.

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.2 договору, сторони погодили, що розрахунок за надані автоперевізником послуги проводиться після виконання послуг останнім шляхом перерахування коштів в національній валюті України на поточний рахунок автоперевізника протягом трьох робочих днів після надання автоперевізником клієнту наступних документів: - рахунку - фактури; відповідної товарно - транспортної накладної на вантаж; відповідного акту виконаних робіт / наданих послуг; копій документів, що підтверджують додаткові витрати автоперевізника (якщо автоперевізник поніс такі додаткові витрати).

Проте, відповідачем в порушення умов договору надані послуги було сплачено 24.06.2021 року у розмірі 156 280,26 грн. не в установлені умовами договору строки, про що свідчить виписка № 118 від 24.06.2021 року.

Порушенням зобов`язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за договором, позивачем було нараховано: пеню у сумі 10 156,43 грн., штраф у розмірі 31 256,05 грн., 3 % річних у розмірі 2 593,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 427,71 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог у наданому до суду відзиву на позовну заяву (вх. № 907 від 17.01.2022 року) відповідач зазначає, що у останнього відсутня заборгованість. Також зазначає, що позивачем неправильно визначено строк настання оплати, та позивач не надає будь-яких доказів, коли саме були надані клієнту ТТН та акти виконаних робіт / наданих послуг. Тому на думку відповідача, саме з цієї, зі спливом трьох банківських днів, розпочинається строк розрахунку та сплати штрафних санкцій.

Також за твердженнями відповідача, реалізацію на стягнення штрафу можливо здійснити лише в судовому порядку та у мажах строку дії договору, тобто у період до 16.11.2021 року. Суми заявлені у позовній заві до стягнення не є засобом забезпечення виконання зобов`язання, засобом стимулювання відповідача до виконання зобов`язання, а є виключно додатковим заробітком для позивача, способом його збагачення. Таким чином, враховуючи що відповідач не має зобов`язань перед позивачем з оплати послуг, їх оплата здійснена за півроку до відкриття провадження у справі, відсутні збитки та їхній розмір не доводиться позивачем, заявлені до стягнення штрафні санкції є об`єктивно неспівмірними і надмірно великими.

Позивач у наданій до суду відповідь на відзив (вх. № 1849 від 26.01.2022 року) зазначив, що дійсно заборгованість за основним договором відсутня, але відповідачем сума основного боргу була сплачена 24.06.2021 року, пізніше ніж через півроку після настання граничної дати оплати наданих послуг. Також позивач зазначає, що відповідно до акту здачі - приймання робіт № 466 від 30.11.2020 року, останній був підписаний керівником позивача і курівником відповідача в дату складання цього документу, про що свідчить дата підписання, тому відповідачем отримано акт в дату його підписання. Щодо заперечення відповідача в частині штрафу, позивач зокрема зазначає, що враховуючи прострочення оплати послуг за договором настало 04.12.2020 року, у позивача виникло право стягнути із відповідача штраф у розмірі 20 % від неоплаченої суми.

Суд не приймає посилання відповідача в частині того, що реалізацію на стягнення штрафу можливо здійснити лише в судовому порядку та у мажах строку дії договору, тобто у період до 16.11.2021 року, оскільки пунктом 7.1 договору сторони погодили, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 16 листопада 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу вищевикладеного слідує, що сторонами було передбачено дію договору до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази припинення договору, а сторонами відповідні докази надані не були.

Інші заперечення відповідача також не приймаються судом, оскільки останній в порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу у підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву обставин. Самі лише посилання без надання належних та допустимих доказів не можуть бути підставою для встановлення тих чи інших обставин які підлягають доказуванню у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач не скористався своїм правом, та не надав до суду контррозрахунку заявлених позивачем вимог.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних відповідно до наданого позивачем розрахунку у розмірі 2 593,70 грн. за період з 04.12.2020 року по 23.06.2021 року нарахованих на суму боргу у розмірі 156 280,26 грн., та інфляційні втрат у розмірі 11 427,71 грн. за період з грудня 2020 року по червень 2021 року нарахованих на суму боргу у розмірі 156 280, 26 грн. в онлайн системі «Ліга Закон», судом встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені у сумі 10 156,43 грн., та штрафу у розмірі 31 256,05 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.4 договору, у випадку прострочення оплати послуг автоперевізника клієнт сплачує автоперевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка встановлена та діє в період, за який вона нараховується, від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно пункту 5.5 договору, у випадку прострочення оплати послуг автоперевізника більше ніж на 15 днів, автоперевізник вправі стягнути з клієнта штраф у розмірі 20% від неоплаченої суми.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку позивача, останнім нараховано пеню у розмірі 10 156,43 грн. за період 04.12.2020 року по 03.06.2021 року на суму боргу 156 280, 26 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 10 156,43 грн. Та штрафу у розмірі 31 256,05 грн. за вищезазначений період в онлайн системі "ЛігаЗакон", судом встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами.

Крім того, відповідачем у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 907 від 17.01.2022 року) заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій та про звільнення від їх сплати взагалі, у зв"язку із чим, суд зазначає наступне.

В обґрунтування наданого до суду клопотання відповідач зазначає, що суми заявлені у позовній заві до стягнення не є засобом забезпечення виконання зобов`язання, засобом стимулювання відповідача до виконання зобов`язання, а є виключно додатковим заробітком для позивача, способом його збагачення. Таким чином, враховуючи що відповідач не має зобов`язань перед позивачем з оплати послуг, їх оплата здійснена за півроку до відкриття провадження у справі, відсутні збитки та їхній розмір не доводиться позивачем, заявлені до стягнення штрафні санкції є об`єктивно неспівмірними і надмірно великими, тому наявні підстави для зменшення розміру належних до сплати відповідачем штрафних санкцій у повному обсязі.

У наданих до суду 09.02.2022 року поясненнях (вх. № 3099) відповідач зазначає, що сума позову складає лише суму штрафних санкцій, сум пов`язаних із компенсації втрат кредитора, при цьому основна заборгованість погашена відповідачем більше ніж 7 місяців тому. Позивач надає до суду баланс станом на 30.09.2021 року, при цьому не вказує про наявність причинно - наслідкового зв`язку між несплатою відповідачем 156 280,26 грн. Основного боргу та їх збитків у розмірі 27 710 000 грн. відображених у балансі позивача, тому на думку відповідача суму боргу останнього, не могла призвести до збитків у зазначеному позивачем розмірі. Також відповідач наполягає на тому, що позивачем не надавались ТТН, у зв`язку із чим, та оскільки відповідачем здійснено розрахунки у повному обсязі, зобов`язання повністю виконане, позивачу не завдано збитків виконанням умов договору, заявлені до стягнення штрафні санкції є об`єктивно неспівмірними та надмірно великими (порівняно із збитками позивача від виконання договору), в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, відповідач вважає що справедливим є звільнення останнього від штрафних санкцій у повному обсязі.

Також відповідач послався на практику викладену у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, у постанові від 23.03.2021 року у справі № 902/538/18.

Позивач заперечуючи проти клопотання відповідача зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 року, на яку посилається відповідач № 902/417/18, зокрема зазначалось, про право суду зменшити розмір штрафних санкцій за певних виняткових обставин з урахуванням обставин справи, а постанова Верховного суду у справі № 902/538/18 взагалі немає жодних висновків, що які зазначено відповідачем, а у постанові Верховного суду від 23.03.2021 року у праві № 921/580/19 йдеться про необхідність здійснення судами належного перерахунку інфляційних втрат. Також позивач зазначає, що згідно останнього балансу позивача за 9 місяців 2021 року, майновий стан останнього є складним, а динаміка змін у строці 1420 (непокритий збиток) балансу (в порівнянні з попереднім роком) є дуже негативною. Така ситуація відбувається через непорядку діяльність таких контрагентів як відповідач, який не тільки на більш як півроку затримав розрахунок за договором, але й порушував свої обіцянки розрахуватись вчасно. У зв`язку із чим, на думку позивача, не має підстав для зменшення штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначив, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З аналізу вищевикладеного слідує, що зменшення (за клопотанням сторони) розміру пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши надане відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, дійшов до висновку, що останнім в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не надано до суду жодного доказу у підтвердження виняткових обставин, які б надавали підстав для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, відповідачем до зазначено клопотання не надано до суду будь-яких документів (виписки банку, фінансові документи, розрахунку, листування тощо) у підтвердження заявленого клопотання про зменшення пені.

З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення позивача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Щодо посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного суду у справі № 902/417/18, та постанову у справі № 902/538/18, суд зазначає наступне.

З аналізу вищезазначених постанов вбачається, що Верховний Суд звернув увагу на необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора та вирішення питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду розглядає під судовими рішеннями в подібних правовідносинах такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. постанови від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19). У даному випадку, підстави для нарахування штрафних санкцій по вищезазначених справах є різними.

Також суд зазначає, що відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, а саме розмір пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, проте нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Формулювання статті 625 Цивільного кодексу, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу і статті 230 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги прострочення відповідачем оплати здійсненого позивачем перевезення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача вх. № 907 від 17.01.2022 року та задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача пені у сумі 10 156,43 грн., штрафу у розмірі 31 256,05 грн., 3 % річних у розмірі 2 593,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 427,71 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 21.02.2022 року через канцелярію суду надано заяву (вх. № 4115), у якій просить суд, стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500, 00 грн.

Крім того, позивачем у позовній заяві, зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається із судового збору та витрат на правничу допомогу, які позивач понесе.

Суд, дослідивши матеріали справи та надану позивачем заву від 21.02.2022 року (вх. № 4115) про стягнення витрат на правничу допомогу зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

З наданих позивачем до заяви від 21.02.2022 року за вх. № 4115 документів вбачається, що 09.07.2021 року між Адвокатським об"єднанням "Кларус Партнерс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олсідз Автотранс" було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги.

Відповідно до пункту 1.1. договору, клієнт доручає, а адвокатське об"єднання приймає на себе зобов"язання надати клієнту професійну правничу допомогу щодо: 1) надання правової інформації, консультацій та інших документів правового характеру. 2) складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. 3) представництво інтересів клієнта як учасники господарського провадження у господарському провадженні з усіх питань, з яких виникає потреба у наданні професійної правничої допомоги. 4) представництво клієнта у судах під час здійснення цивільного, кримінального, адміністративного та конституційного судочинства, а також інших державних органах, перед фізичними особами та юридичними особами. 5) представництво інтересів клієнта в іноземних,міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною радою України. 6) надання клієнту інших видів правової допомоги, не забороненої законом.

У додатковій угоді № 4 від 22.11.2021 року сторони погодили вартість правової допомоги.

Заявником надано до матеріалів справи надано акт передачі - приймання наданої правової допомоги за додатковою угодою № 4 від 22.11.2021 року до договору № 09\07\21 про надання правничої (правової) допомоги від 09.07.2021 року, з якого вбачається, що адвокатом надано наступні послуги:

1). надання консультації щодо можливості звернення до суду з позовною заявою клієнта про стягнення з відповідача штрафних санкцій за генеральним договором на послуги з автоперевезення № 4207136 від 16.11.2020 року, що включає: а) визначення підвідомчості та підсудності справи за позовом; б) попередню оцінку документів клієнта на предмет можливості стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором; в) обрахування строків позовної давності щодо можливих вимог за позовом - витрачено 3 години, вартість 1500,00 грн.

2). вивчення (оцінка) документів, наданих клієнтом, для підготовки позову та вивчення нормативно - правової бази, що включає: а) аналіз документів, наданих клієнтом, для підготовки позову (договору, первинних, розрахункових та інших документів); б) підбір та аналіз нормативно - правової бази, що регулює відносини сторін за договором, необхідних для підготовки позову; в) здійснення уточнень в процесі збору та аналізу (оцінки) документів - витрачено 5 годин, вартість 2500, 00 грн.;

3). проектування (складання) та подача позову до суду, що включає: а) розрахунок штрафних санкцій, інфляційних втрат, 3% річних; б) розрахунок суми судового збору та надання клієнту реквізитів для оплати; в) проектування, підписання та подача позову до суду, завіряння копій документів, що додаються до позову; г) підготовка пакетів документів (позовна заява з додатками до неї) та їх відправка поштовим зв"язком листами з описом вкладення у цінний лист на адресу відповідача та суду (з урахуванням вартості відправки) - витрачено 15 годин, вартість 7500, 00 грн.

4). вивчення (оцінка) відзиву відповідача у справі № 922/4814/21 за позовом та документів, доданих відповідачем до відзиву, для підготовки відповіді клієнта на відзив та вивчення нормативно - правової бази з метою визначення необхідності подачі відповіді клієнта на відзив у справі за позовом, що включає: а) аналіз відзиву відповідача та доданих до нього документів; б) підбір та аналіз нормативно - правової бази, якою обґрунтовується відзив відповідача; в) здійснення уточнень в процесі аналізу відповідача та доданих до нього документів - витрачено 4 години, вартість 2000, 00 грн.

5) проектування (складання) та подача відповіді клієнта на відзив відповідача у справі 922/4814/21, що включає: а) запит та аналіз додаткових доказів, наданих клієнтом, для підготовки відповіді клієнта на відзив відповідача; б) підбір та аналіз нормативно - правової бази, необхідної для підготовки відповіді клієнта на відзив відповідача; в) проектування, підписання та подача відповіді клієнта на відзив відповідача до суду, завірення копій документів, що додаються до позову; г) підготовка пакетів документів (відповідь клієнта на відзив відповідача з додатками до неї або без додатків) та їх відправка поштовим зв"язком листами з описом вкладення у цінний лист на адресу відповідача та суду (з урахуванням вартості відправки) - витрачено 10 годин, вартість 5000, 00 грн.

6) проектування листа позивача до господарського суду Харківської області на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 13.12.2021 року про залишення позовної заяви без руху - витрачено 0,5 годин, вартість 250, 00 грн.

Також позивачем надано до суду платіжне доручення № 825 від 18.02.2022 року на суму 18 750, 00 грн. (призначення платежу оплата за надання правничої допомоги згідно додаткової угоди № 4 від 22.11.2021 гору до договору 09//07/21 за актом від 17.02.2022 року. без ПДВ), рахунок - фактура № 17.02.2022 на суму 18 750, 00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 739 на адвоката Слюзар Т.І., копію ордеру серія КВ № 411245 від 09.10.2021 року.

При цьому, суд вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно вимог статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до вимог частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд враховую, що відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, відповідних доказів суду не надав, в порядку, визначеному пунктом 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення.

Враховуючи вищевикладене, задоволення позовних вимог у справі № 922/4814/21, витрати на професійну правничу допомогу у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розподіляються у разі задоволення позову - на відповідача, у зв`язку із чим, з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 18 500,00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 270,00 грн. (платіжне доручення № 7722 від 03.12.2021 року).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2 270, 00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Верховна Рада України прийняла Закон про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (реєстр. №7300). Законом затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Данилевського-1" (64223, Харківська обл., Балаклійський р-н., с. Пришиб, 64223, Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Пришиб, вул. 40 років Перемоги, буд. 7, ЄДРПОУ 31269265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Автотранс» (67543, Одеська обл., Лиманський р-н., с. Визирка, другий кілометр автодороги на морський торгівельний порт Южний, буд. 2, ЄДРПОУ 41348505) пеню у сумі 10 156,43 грн., штраф у розмірі 31 256,05 грн., 3 % річних у розмірі 2 593,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 427,71 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500, 00 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Олсідз Автотранс» (67543, Одеська обл., Лиманський р-н., с. Визирка, другий кілометр автодороги на морський торгівельний порт Южний, буд. 2, ЄДРПОУ 41348505);

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Данилевського-1" (64223, Харківська обл., Балаклійський р-н., с. Пришиб, 64223, Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Пришиб, вул. 40 років Перемоги, буд. 7, ЄДРПОУ 31269265).

У зв`язку із введенням Указом Президента України № 64/2022 воєнного стану на території України та Законом України про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (реєстр. №7300) та обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова, повний текст рішення підписано 27.04.2022 року.

Повне рішення складено "27" квітня 2022 р.

Суддя О.О. Ємельянова