Рішення

від 20.04.2022 по справі 448/1497/21

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1497/21

Провадження № 2/448/118/22

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

21.04.2022 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Мостиське бюро технічної інвентаризації» та Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після смерті її матері ОСОБА_2 .

Зазначає, що до складу спадкового майна входить належне спадкодавцю ОСОБА_2 майно, в тому числі право на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області

Покликається на те, що спадкодавець ОСОБА_2 до дня смерті проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, а за життя склала заповіт, яким усе своє майно заповіла їй (позивачці).

Зазначила, що вона (позивачка) як спадкоємиця за заповітом у встановлений законом строк звернулась до Мостиської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна спадкодавця ОСОБА_2 .

Стверджує, що її (позивачки) батько ОСОБА_3 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до відкриття спадщини після смерті матері, а також помер її рідний брат ОСОБА_4 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказала, що не може в позасудовому порядку оформити право власності на вказане будинковолодіння, оскільки спадкодавцем (матір`ю) ОСОБА_2 за життя не оформлено право власності на таке.

З огляду на наведені обставини просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею (позивачкою) право власності на вищевказаний житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судді від 19.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у даній цивільній справі Комунальне підприємство «Мостиське бюро технічної інвентаризації» та Мостиську державну нотаріальну контору Львівської області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак подала через канцелярію суду заяву, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задовольнити. Крім того, просить здійснити розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача Мостиської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що проти позову не заперечує та просить розглядати справу у їх відсутності. Крім того, надіслали на адресу суду інформацію щодо належності спірного будинковолодіння до суспільної групи та даних, щодо осіб, зареєстрованих осіб у такому в період з 01.04.1988-15.04.1991р.р.

Представник третьої особи Комунального підприємства «Мостиське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з`явився, проте надіслав заяву, згідно якої просив суд здійснити розгляду справи у їх відсутності, вирішення даної справи покладає на розсуд суду.

Представник третьої особи Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з`явився, проте надіслав заяви-повідомлення від 13.12.2021р. за №01-16/251 та від 21.02.2022р. за №01-16/22 про розгляд справи у їх відсутності, а також надіслав: копії сторінок спадкової справи №92/09, заведеної після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 06.12.2021р. №67642948, з якої слідує, що після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , заведено спадкову справу у Мостиській державній нотаріальній конторі Львівської області за №92/09; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 06.12.2021р. №67642950, з якої слідує, що спадкодавцем ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , за життя складено заповіт, який зареєстровано в реєстрі нотаріальний дій за №267, посвідчений 08.09.2008; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 21.02.2022р. №68630234, з якої слідує, що після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилась; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 21.02.2022р. №68630240, з якої слідує, що спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя заповіт не складався.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи "колгоспний двір", членами якого, як вважає суд були: ОСОБА_3 (батько позивачки) та ОСОБА_2 (матір позивачки), що підтверджується випискою із погосподарської книги по с.Хлиплі Мостиського району Львівської області від 16.12.2021р. за №1686 та копіями сторінок із погосподарських книг станом на 1988-1990, 1991-1995 роки, про суспільну групу двору та склад його членів станом на 1988-1991рр. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_3 (батько позивачки) та ОСОБА_2 (матір позивачки), тобто кожен по 1/2 частці будинковолодіння АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (батька позивачки).

До складуспадщини,яка відкриласьвнаслідок смертіспадкодавця ОСОБА_3 ,входило,в тому числі, право на 1/2 частку спірного будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, яка належала йому як члену колгоспного двору.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя усім своїм майном не розпорядився. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Як вбачається з довідки, виданої виконавчим комітетом Хлиплівської сільської ради Мостиського району Львівської області за 2009р. №347, - спадкодавець ОСОБА_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 , разом з ним була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_2 (матір позивачки).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 21.02.2022р. №68630234, - слідує, що після смерті ОСОБА_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилась.

Отже, протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, ОСОБА_2 не заявила про відмову від даної спадщини.

Тобто, у відповідності до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, ОСОБА_2 (матір позивачки) вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті її (позивачки) батька - спадкодавця ОСОБА_3 .

Інших спадкоємців першої черги спадкування за законом, які б у встановлений законом строк прийняли спадщину, судом не встановлено.

Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_3 спадкове майно, в тому числі право на 1/2 частку спірного будинковолодіння, успадкувала саме його дружина (матір позивачки) ОСОБА_2 .

Таким чином, матір позивача ОСОБА_2 стала фактичним власником в цілому спірного будинковолодіння (1/2 частки, що належала їй як члену колгоспного двору,+ 1/2 частки, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3 ).

ІНФОРМАЦІЯ_4 відкриласьспадщина внаслідоксмерті ОСОБА_2 (матеріпозивачки).До складуданої спадщинивходило правона спірнебудинковолодіння АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області (1/2 частка, що належала їй як члену колгоспного двору,+ 1/2 частка, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3 ).

Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_2 за життя своїм майном розпорядилася, а саме 08.09.2008 року склала заповіт, посвідчений секретарем Хлиплівської сільської ради Мостиського району, яким усе своє майно заповіла дочці ОСОБА_1 (позивачці). Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №267.

Відповідно до копій сторінок спадкової справи №92/09, заведеної після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дочка спадкодавиці ОСОБА_1 (позивачка) звернулася в Мостиську державну нотаріальну контору Львівської області із заявою про прийняття спадщини та їй було видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна. Спадщина, на яку видано свідоцтва, складається із приватизованої земельної ділянки площею 1,46024 га, яка розташована на території Хлиплівської сільської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та із приватизованої земельної ділянки площею 0,90039 га, яка розташована на території Хлиплівської сільської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідності до вимог 1269 ЦК України, ОСОБА_1 (позивачка) вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті її матері - спадкодавця ОСОБА_2 .

Судом не здобуто доказів, що є інші спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку у спадщині та які у встановлений законом строк прийняли таку після смерті ОСОБА_2 .

Підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_2 спадкове майно, в тому числі спірне будинковолодіння успадкувала саме дочка спадкодавця позивачка ОСОБА_1 .

В той же час, через відсутність належних правовстановлюючих документів, виданих на ім`я спадкодавця та належність спірного будинковолодіння до суспільної групи «колгоспний двір», позивачка не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв`язку із чим звернулася до суду із зазначеним позовом.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_1 та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивачки на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим така звернулася до суду із вказаним позовом.

Вказані обставинисторонами неоспорюються тапідтверджуються наявнимиу справіписьмовими доказами,а саме:копією свідоцтвапро смертьспадкодавця ОСОБА_6 ;копіями свідоцтвапро смертьта заповітуспадкодавця ОСОБА_2 ; копіями сторінок спадкової справи №92/09, заведеної після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 06.12.2021р. №67642948, з якої слідує, що після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , заведено спадкову справу у Мостиській державній нотаріальній конторі Львівської області за №92/09; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 06.12.2021р. №67642950, з якої слідує, що спадкодавцем ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , за життя складено заповіт, який зареєстровано в реєстрі нотаріальний дій за №267, посвідчений 08.09.2008; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 21.02.2022р. №68630234, з якої слідує, що після смерті ОСОБА_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилась; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 21.02.2022р. №68630240, з якої слідує, що спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя заповіт не складався; випискою із погосподарської книги по с.Хлиплі Мостиського району Львівської області від 16.12.2021р. за №1686 та копіями сторінок із погосподарських книг станом на 1988-1990, 1991-1995 роки, про суспільну групу двору та склад його членів станом на 1988-1991рр.; копією технічного паспорта на спірне будинковолодіння; копіями паспорта, свідоцтва про народження позивачки; іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право позивачки на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв`язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Мостиське бюро технічної інвентаризації» та Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.04.2022 року.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка с.Хлиплі Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач Мостиська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ: 26307500, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Яворівського району Львівської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне підприємство «Мостиське бюро технічної інвентаризації», місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області, код ЄДРПОУ: 32188456.

Суддя Ю.В. Кічак