Рішення

від 18.04.2022 по справі 679/1550/21

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/109/2022

Справа № 679/1550/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2022 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі: судді Стасюка Р.М.,

секретаря судового засідання Плазій Н.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

представник відповідача ЗДО №2 «Казка» -Андреєва С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закладу дошкільної освіти №2 «Казка» Нетішинської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого зазначила, що перебуває з відповідачем в трудових відносинах і з 01.09.2015 по даний час працює на посаді вихователя.

01.11.2021 відповідач вручив їй повідомлення №1 про необхідність проведення обов`язкового щеплення проти COVID-19 в строк до 05.11.2021. А 05.11.2021 їй вручили наказ №153-к/тр від 05.11.2021 про відсторонення від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Відсторонення від роботи мотивоване відсутністю в позивачки щеплення проти COVID-19.

ОСОБА_1 вважає даний наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки відстороняючи її від роботи без збереження заробітної плати з причин ненадання документів про стан здоров`я, а саме проведених профілактичних щеплень проти СОVID-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, відповідач обмежує її у конституційному праві на працю, в тому числі на заробіток. Роботодавець порушує її право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї та надає перевагу у реалізації цих прав іншим працівникам, які такі документи надали. Оскаржуваний наказ, який встановлює обмеження трудових прав позивачки порівняно з іншими працівниками залежно від наявності документів щодо вакцинування проти СОVID-19, на її думку, є дискримінаційним.

Крім того, щеплення проти COVID-19 не віднесено до переліку обов`язкових відповідно до ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тому відсторонення від роботи з підстав відсутності такого щеплення є незаконним та безпідставним. Стаття 46 КЗпП України, на яку посилається відповідач у спірному наказі, не містить правових підстав для відсторонення працівника від роботи через відсутність профілактичного щеплення від COVID-19. А сам наказ є безстроковим, що суперечить наказу МОЗ України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», в якому зазначено, що обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19 підлягають працівники згідно списку, лише на період дії карантину.

Позивачка зазначила, що не проводити щеплення є її твердим переконанням, так як два останніх роки, незважаючи на поширення хвороби COVID-19, вона регулярно проходила медичні огляди, не було жодних зауважень щодо стану її здоров`я і вона була допущена до роботи. На даний час не має науково підтверджених доказів, що вакциновані особи не є носіями вірусних інфекцій, від яких проводилось щеплення.

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що у роботодавця не було правових підстав відсторонювати її від роботи, примушуючи вакцинуватися від COVID-19.

На підставі наведеного, позивачка просить визнати незаконним та скасувати наказ №153-к/тр від 05.11.2021 директора закладу дошкільної освіти №2 «Казка» Нетішинської міської ради Хмельницької області про відсторонення її від роботи та поновити на роботі. Зобов`язати відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи з розрахунку 10457.99 грн. середнього заробітку за місяць.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07.12.2021 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

31.12.2021 до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якій вона зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки вони безпідставні та необґрунтовані. Свої заперечення мотивує тим, що позивачка у встановлений строк не надала роботодавцю документів, які підтверджують проведення щеплення проти COVID-19, чи документа про абсолютні протипоказання до проведення вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я. У зв`язку з цим, відповідно до вимог ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, п.41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236, ОСОБА_1 була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати наказом № 153-к/тр від 05.11.2021.

Представник відповідача вважає, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати проведено на підставі та в порядку, встановленому чинними нормативно правовими актами України, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення її позову.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити посилаючись на заперечення викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у трудових відносинах з 01.09.2015. На даний час позивачка працює вихователем в закладі дошкільної освіти №2 «Казка» Нетішинської міської ради Хмельницької області.

01.11.2021 ОСОБА_1 ознайомилася під підпис з Повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 №01. Даним Повідомленням працівника попереджали про необхідність отримати обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 і надати документ, якій підтверджує отримання такого щеплення або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я. Крім того, працівник попереджався, про те, що якщо до 05.11.2021 року не надасть одного із зазначених вище документів, 08.11.2021 року його відсторонять від роботи без збереження заробітної плати.

В зазначений вище строк ОСОБА_1 не надала роботодавцю довідки про профілактичне щеплення проти COVID-19, а також не пред`явила медичний висновок про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

У зв`язку з відмовою позивачки від виконання вимог щодо обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, керуючись ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236, директор закладу дошкільної освіти №2 «Казка» Нетішинської міської ради Хмельницької області видала наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1» №153-к/тр від 05.11.2021, яким ОСОБА_1 , вихователя, відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності у неї щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 01.11.2021 №1.

З даним наказом позивачка ознайомилася під підпис 05.11.2021.

Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон №2801-XII), законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

За змістом ст.5 Закону № 2801-XII, державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно з приписами п.«г» ч.1 ст.6 Закону № 2801-XII, кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.

У п.п. «а», «б» ст.10 Закону № 2801-XII встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1 ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Перелік підстав для відсторонення не є вичерпним, оскільки законодавець у цій нормі вжив сполучення «в інших випадках, передбачених законодавством», що означає можливість визначення таких підстав і в інших нормативно-правових актах.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі №17/81-97 (№12-рп/98), зазначено, що термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. У Кодексі законів про працю України термін «законодавство» в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон №1645-III) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Згідно з положеннями ст.1 Закону №1645-III, протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій; профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

Положеннями ч.ч.1, 3 ст.11 Закону №1645-III, встановлено, що організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян. Проведення профілактичних щеплень забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та органи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (ч.ч. 2, 3 цієї статті).

Таким чином, з конструкції та змісту норми ст.12 Закону №1645-III вбачається, що перелік хвороб, передбачених частиною 1 цієї статті, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон №4004-XII), профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 26.08.2021 №9 затверджено протиепідемічні заходи у закладах освіти на період карантину у зв`язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), в преамбулі яких вказано, що з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) у навчальному 2020 - 2021 році суб`єкти, що відповідальні за влаштування, утримання закладів позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (далі - заклади освіти), мають здійснювати свою діяльність з урахуванням вимог санітарного законодавства, вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України на період карантину та необхідності забезпечення належних протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом МОЗ № 2393 від 01.11.2021), затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до п.3 цього Переліку, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Винятком є працівники, що мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08.11.2021, керівникам державних органів (державної служби), керівником підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СОVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці, працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу державної служби або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

З огляду на приписи ч.4 ст.10 ЦПК України, суд враховує норми ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до ст.8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Частково релевантним у цьому контексті є рішення ЄСПЛ від 15.03.2012 у справі «Соломахін проти України», у якому Суд сформулював висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

У рішенні ЄСПЛ від 08.04.2021 у справі «Вавржичка та інші проти Чеської республіки» Суд вкотре зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом із цим щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були «виправдані в демократичному суспільстві».

Зважаючи на приписи ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує постанову Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб, є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

У постанові від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Отже, відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Як встановлено судом, згідно п.3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, ОСОБА_1 як працівник закладу дошкільної освіти, підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби.

Відповідач повідомив позивачку про необхідність щеплення проти COVID-19 та надання відповідних документів про проходження цієї процедури або про наявність абсолютних протипоказань до такого щеплення, а також роз`яснив наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

У зв`язку з ненаданням роботодавцю довідки про профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, а також не пред`явлення медичного висновку про протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ОСОБА_1 відсторонена від роботи, тобто тимчасово увільнена від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу. У зв`язку з відстороненням заробітну плату не отримує.

Позивачка не надала суду доказів проведення їй щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 чи документа про наявність у неї абсолютних протипоказань до проведення щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Системний аналіз норм ст.12 Закону №1645-III та ст.27 Закону №4004-XII дозволяє дійти висновку, що наведений у цих статтях перелік хвороб, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним і профілактичні щеплення від інших хвороб, за певних (встановлених у цих нормах) обставин, можуть бути також обов`язковими.

Відсутність коронавірусної хвороби (COVID-19) в переліку хвороб, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не дає підстави стверджувати, що щеплення проти цієї хвороби не є обов`язковим для певних працівників, оскільки це питання може бути врегульовано іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема наказами МОЗ як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії соціально небезпечних захворювань.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 є нормативно-правовим актом, який обов`язковий до виконання в силу положень статті 117 Конституції України.

Профілактичні щеплення є одним із засобів реалізації протиепідемічних заходів, спрямованих на забезпечення санітарного благополуччя населення з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб. Усі дозволені в Україні вакцини для профілактики COVID-19 зареєстровані у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 року №95 «Деякі питання державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SADS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування».

Щодо твердження позивачки про те, що КЗпП України не передбачає відсторонення від роботи у разі відсутності вакцинації від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, то суд зазначає, що ст.46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи в інших випадках, передбачених законодавством. Саме такий випадок і передбачений ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до якої у разі ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт, що, на думку суду, має місце в даному випадку.

Право ОСОБА_1 на працю, визначене статтею 43 Конституції України, не порушено, оскільки трудовий договір з нею не припинений і за нею зберігається робоче місце, а тимчасове обмеження її прав зумовлено самою поведінкою позивачки.

Можливість продовження роботи лише за умови проходження вакцинації від COVID-19 не може вважатися дискримінацією по відношенню до працівників за критерієм наявності або відсутності вакцинації. Вимога проходження вакцинації фактично є лише однією з вимог для зайняття тієї чи іншої посади поряд з іншими вимогами, до яких також відносяться, в залежності від виду посади, наявність профільної освіти, стажу роботи, проходження медичного огляду, досягнення певного віку тощо.

Держава, встановивши відсторонення від виконання обов`язків працівників освіти, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, насамперед дітей.

Інтереси позивачки не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян, стаття 3 Конституції України має пріоритет.

З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення, в умовах пандемії, є виправданим і таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Отже, у даному конкретному випадку втручання у право на повагу до приватного життя у вигляді обов`язковості щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Інші доводи позивачки висновків суду не спростовують.

Таким чином, наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1» №153-к/тр від 05.11.2021 виданий уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства України, право на працю ОСОБА_1 не порушує, а тому відсутні правові підстави для визнання його незаконним та скасування. Вимоги позивачки про поновлення на роботі, зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи є похідними, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.13, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, Конституцією України, ст.46 КЗпП України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (зі змінами та доповненнями), постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до закладу дошкільної освіти №2 «Казка» Нетішинської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Заклад дошкільної освіти №2 «Казка» Нетішинської міської ради, код ЄДРПОУ 21340125, вул.Михайлова, 8, м.Нетішин.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2022 року.

Суддя Р.М. Стасюк